Рішення
від 31.10.2024 по справі 910/25846/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2024Справа № 910/25846/14

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/25846/14

за позовом Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова

до Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Чупрін С.В., Баранов Д.М.

від відповідача: Чередніченко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 (суддя Цюкало Ю.В.) позовні матеріали Науково-виробничого підприємства "Академія" ВГО "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова повернуті заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства "Академія" ВГО "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/25846/14 - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/25846/14 - скасовано, справу № 910/25846/14 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

29.04.2015 матеріали справи № 910/25846/14 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції від 29.04.2015 справу № 910/25846/14 передано на розгляд судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25846/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 зупинено провадження у справі № 910/25846/14 до завершення судового розгляду кримінального провадження №11кп/790/60/15, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Зобов`язано сторони негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 про зупинення провадження у справі №910/25846/14 - залишено без змін.

На підставі розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1056/23 від 09.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/25846/14, у зв`язку з закінченням повноважень судді Цюкала Ю.В. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/25846/14 передана на розгляд судді Приходько І.В.

На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/582/24 від 29.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/25846/14, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 . За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/25846/14 передана на розгляд судді Привалову А.І.

18.03.2024 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про поновлення провадження у справі, до якого додано копію ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.12.2023 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 поновлено провадження у справі №910/25846/14, постановлено справу № 910/25846/14 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2024.

15.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету та підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 23.05.2024.

15.05.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.05.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року заяву Науково-виробничого підприємства Академія товариства інвалідів Київського району м. Харкова в особі представника ОСОБА_3 та заяву Акціонерного товариства Піреус Банк МКБ в особі адвоката Чередниченка Максима Миколайовича про участь у судовому засіданні 23.05.2024 у справі № 910/25846/14 в режимі відеоконференції задоволено.

23.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, судове засідання 23.05.2024 не відбулося, оскільки в місті Харкові, в якому знаходився позивач, був оголошений сигнал «повітряна тривога».

Також, з технічних причин секретар судового засідання не зміг з`єднатися через систему відеоконференцзв`язку із представником відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 підготовче засідання у справі № 910/25846/14 відкладено на 27.06.2024. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції по справі № 910/25846/14 за участю представника Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3.

12.06.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли два клопотання однакового змісту про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, архівного файлу по справі № 5023/6400/11-33/226.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та продовження строку проведення підготовчого засідання, а саме: з Дзержинського районного суду м. Харкова матеріали кримінальної справи №1-198/10 (можливий номер у суді першої інстанції - №Л-567/09, номер в суді апеляційної інстанції - №1-121/11) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.222 КК України та матеріали кримінального провадження по справі №638/6555/13-к відносно ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України; з Харківської обласної прокуратури матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочинів. передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.222 КК України та матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України. За результатами розгляду цього клопотання та з метою зібрання доказів для забезпечення розгляду справи по суті - продовжити на тридцять днів строк проведення підготовчого засідання по справі №910/25846/14.

27.06.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Проведення відеоконференції по справі № 910/25846/14 за участю представника Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3 27.06.2024 не було забезпечено Господарським судом Харківської області, у зв`язку з оголошеним у цей день та час сигналу «повітряна тривога».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова про зміну предмету та підстав позову; відмовлено у задоволенні клопотання Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова про витребування доказів; клопотання Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова про приєднання доказів до справи задоволено; підготовче засідання у справі №910/25846/14 відкладено на 22.08.2024.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 задоволено заяву керівника Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3 про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду частково. Дозволено керівнику Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3 приймати участь у судовому засіданні, що відбудеться 22.08.24 о 12:40 год. у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №17, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку із використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом».

16.08.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 12.09.2024.

22.08.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

22.08.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив; від представника відповідача - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви представника АТ "Піреус Банк МКБ" адвоката Чередниченка М.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 року задоволено заяву керівника Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3 про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.

В судовому засіданні 12.09.2024 суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка зареєстрована 22.06.2015 за вх. № 06-29/9817/15, оскільки останній вимоги за поданою заявою не підтримує, та без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.10.2024.

27.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

27.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від директора Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова та представника позивача - адвоката Баранова Д.М. надійшли заяви про участь у судовому засіданні 03.10.2024 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 задоволено заяви керівника Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_3 та представника позивача адвоката Баранова Д.М. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 03.10.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні на 31.10.2024.

29.10.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова надійшли пояснення щодо правової позиції позивача.

31.10.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності (у двох примірниках) та заява про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні 31.10.2024 представники позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позву з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив застосувати строки позовної давності.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31 жовтня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії (банк) та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова (клієнт) укладено договір від 15.03.2008, за умовами якого клієнт надає, а банк розглядає кредитну заявку клієнта, документи та/або належним чином завірені копії документів, наданих клієнтом, в тому числі, але не обмежуючись: правовстановлюючі, реєстраційні, дозвільні, ліцензійні документи, документи бухгалтерському обліку та звітності, а також інші документи, та приймає рішення компетентного органу щодо можливості кредитування клієнта.

10.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова укладено договір банківського рахунку № 333/2008 на підставі якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260060062.

Між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії (банк) укладено кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, за умовами якого банк надає позичальнику довгостроковий кредит в сумі 2 200 000,00 доларів США терміном з 10 червня 2008 по 03 червня 2015, із щомісячною сплатою процентів, відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі для купівлі нежитлової нерухомості загальною площею 748,8 кв.м в м. Харкові, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" за № 260060063 (840) з подальшим продажем валютних коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії ВАТ "Піреус банк МКБ" за № 260060062 (980).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено наступні договори забезпечення:

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за № 1094). Предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 145,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за №1096). Предметом іпотеки є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-15, 2-го поверху № 21-40, 23а, 23б, 25а, 25б, 25в, 25г, 25д в літ. А-2, загальною площею 603,4 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

- договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, відповідно до якого, з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості.

10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1.

Крім того, між сторонами укладено договір про погашення заборгованості за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008, шляхом передачі товарів в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості (відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору), що знаходяться у позичальника за адресами: м. Харків, вул. Індустріальна, 19-а та Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Харківська. 78, відповідно до договору відповідального зберігання № 1102-08 від 11.02.2008, і які є власністю позичальника, у власність кредитора.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі №638/6555/13-к, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання за частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України 1 (один) рік обмеження волі, за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015 року у справі №638/6555/13-к вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі №638/6555/13-к відносно ОСОБА_2 скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у Дзержинському районному суді міста Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.12.2023 року у справі № 638/2536/15-к клопотання захисника Самойленко Л.В., про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190КК України задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190 КК України на підставі п.п. 2, 5 ч. 1ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, на підставі п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України закрито. Цивільний позов представника потерпілої особи Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 16335820,80 грн, та про визнання права власності на нежитлові будівлі залишено без розгляду. Цивільний позов представника потерпілої особи Науково-виробниче підприємство «Академія» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 549904,73 грн залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що з метою створення видимості виконання зобов`язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 ОСОБА_2 , видаючи себе за комерційного директора Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, з рахунку Позивача за рахунок належних позивачу коштів сплатив на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., а саме: 74 713,10 грн. - сплата комісії за видачу кредиту, 12000 грн. - сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту, 60 грн. - сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна, 41 606,40 грн. - сплата комісії за продаж валюти, 52 008 грн. - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки), 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування. Позивач зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226 встановлено, що кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, є неукладеними між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". ОСОБА_2 шляхом обману заволодів грошовими коштами позивача і незаконно розпорядився ними, він не був уповноваженою особою Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, а тому кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп. є безпідставно набутими відповідачем. Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп. на підставі 1212 Цивільного кодексу України та проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 222 977 грн. 75 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року по кримінальній справі № 638/6555/13-к скасовано, а отже, підстава, з якої подано позов, наразі відпала. Договори в межах справи № 5023/6400/11-33/226 були кваліфіковані як такі, що є неукладеними саме за результатом надання правової оцінки Вищим господарським судом України обставин, які були встановлені вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року і який є скасованим.

Отже, постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі № 5023/6400/11-33/226 зроблено висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин на підставі фактів, які на момент розгляду справи не підлягали доказуванню, оскільки були встановлені вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року.

Відтак, постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі № 5023/6400/11-33/226 не встановлювався факт неукладення вищевказаних правочинів, а їм лише надана правова оцінка, з урахуванням чинного на момент розгляду справи вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року, яким було встановлено факт підробки документів представником Позивача.

Таким чином, обставини, встановлені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.12.2023 по справі № 638/2536/15-к не можуть враховуватися у межах цієї справи і підлягають доказуванню на загальних підставах. З урахуванням зазначеного вбачається, що наразі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують ті обставини, що ОСОБА_2 , отримавши у своє розпорядження нібито підроблений наказ № 11/1 від 15.03.2008 про призначення його тимчасово виконуючим обов`язки директора Науково-виробничим підприємством "Академія" та інші нібито підроблені документи, уклав 10.04.2008 від імені Науково-виробничого підприємства "Академія" з Харківською філією Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" вищевказані договори. Відтак, усі підписані між позивачем та відповідачем договори є дійсними та вважаються укладеними, оскільки підписані зі сторони позивача уповноваженою особою - ОСОБА_2 .

Крім того, з урахуванням, у тому числі, наявності чинної довіреності від позивача на ім`я ОСОБА_2, наявні всі правові підстави вважати, що всі вищевказані договори від імені позивача з відповідачем укладено уповноваженою особою.

Також відповідачем заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

В матеріалах справи наявні договір 15.03.2008 року, договір банківського рахунку № 333/2008 від 10.04.2008 року, кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008 року, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008 року, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у поданих заявах по суті спору, а тому відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставин не підлягають доказуванню, 12.06.2008 ОСОБА_2 здійснив перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., а саме:

- 74713,10 грн. сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008;

- 12000,00 грн. сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008;

- 60,00 грн. сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави №3/08-25 від 10.06.2008;

- 41606,40 грн.- сплата комісії за продаж валюти;

- 52008,00 грн. сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008;

- 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що засновниками Товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори. Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту. Позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо його схвалення. ОСОБА_2 , не перебуваючи у трудових відносинах з НВП "Академія", підписав кредитний договір, договори іпотеки, застави та інші договори, що встановлено кримінальною справою № 638/6555/13-к. Відтак, НВП "Академія" не узгоджувалися умови оспорюваних договорів та не надавалася згода на їх підписання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними внаслідок їх не укладення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог Науково-виробничого підприємства "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова про визнання недійсними договорів.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі №5023/6400/11-33/226 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неукладеності кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", підтверджено Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226, яка набрала законної сили.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача в частині того, що постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 не встановлювався факт неукладення вищевказаних правочинів, а їм лише надана правова оцінка, з урахуванням чинного на момент розгляду справи вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року, оскільки відповідно до ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття постанови ВГСУ від 31.07.2014) постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Вказана постанова Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 прийнята на підставі встановлених фактичних обставин справи, а тому вказані обставини , які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення, встановлюють преюдицію. При цьому, як вбачається з касаційної скарги Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, останній зазначає, що оспорювані договори є неукладеними, внаслідок того, що особа, яка діяла від імені Позивача під час їх укладання не була уповноважена Позивачем на їх укладання. Позивач не виявив свого волевиявлення на укладання цих правочинів та сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цих договорів. Крім того, Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" не скористалось своїм правом на звернення до суду з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226 за нововиявленими обставинами відповідно до вимог ст. ст. 320, 321 Господарського процесуального кодексу України.

За таких підстав, судом установлено відсутність правової підстави для перерахування Науково-виробничим підприємством "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошових коштів у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.12.2023 року у справі № 638/2536/15-к клопотання захисника Самойленко Л.В., про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190 КК України задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190 КК України на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито. Цивільний позов представника потерпілої особи Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 16335820,80 грн, та про визнання права власності на нежитлові будівлі залишено без розгляду. Цивільний позов представника потерпілої особи Науково-виробниче підприємство «Академія» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 549904,73 грн залишено без розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, два роки - у разі вчинення кримінального проступку («злочину невеликої тяжкості»), за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.284-289 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.

Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

Стала судова практика свідчить про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17; від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 та інші).

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Як було вище зазначено, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Як слідує з ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.12.2023 року у справі № 638/2536/15-к ОСОБА_2 у період з квітня по червень 2008 року, видаючи себе за посадову особу науково-виробничого підприємства «Академія», уповноважену на прийняття рішень щодо отримання кредиту, звернувся до Харківської філії ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», яка знаходить на території Дзержинського (нині - Шевченківського) району міста Харкова по вулиці Культури 15, з проханням про надання коштів для придбання нежитлових приміщень для вказаного підприємства. Згідно з умовами ХФ «ПІРЕУС БАНК МКБ» для отримання кредиту підприємству необхідно відкрити розрахунковий рахунок, надати реєстраційні, статутні документи НВП «Академія», копії документів про постановку на облік в усіх передбачених законом установах, рішення засновників НВП «Академія» на отримання кредиту, надання майна в заставу та доручення підписати кредитний договір (протоколи засідання правління або загальних зборів), а також інші документи, пов`язані з отриманням кредиту, а саме: довідки про обороти підприємства з інших банків, довідки про відсутність непогашених кредитів від інших фінансових установ. На виконання умов банку про відкриття розрахункового рахунку, ОСОБА_2 , отримавши у своє розпорядження від невстановлених в ході досудового слідства осіб завідомо для нього підроблений наказ № 11/1 від 15.03.2008 року про призначення його тимчасово виконуючим обов`язки директора НВП «Академія», копію статуту підприємства та змін до нього, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, які нотаріально посвідчені особою, яка ніколи не була нотаріусом, уклав 10.04.2008 року від імені НВП «Академія» з ХФ «ПІРЕУС БАНК МКБ» договір на банківське обслуговування та здійснив відкриття банківського рахунку. Надалі, не будучи посадовою особою НВП «Академія», не маючи у наявності необхідних документів та отримавши у своє розпорядження від невстановлених у ході досудового розслідування осіб завідомо підроблені документи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій, спрямованих на отримання грошових коштів, ОСОБА_2 , діючи як комерційний директор НВП «Академія», використав зазначені вище підроблені документи, надавши їх у філію ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», що знаходиться на території Дзержинського (нині - Шевченківського) району міста Харкова по вулиці Культури 15.

30.05.2008 ОСОБА_2 , використовуючи завідомо підроблений наказ про призначення його комерційним директором НВП «Академія» № 23/07 від 15.05.2007 року та контракт з комерційним директором від 15.05.2007 року, підписаний колишнім директором НВП «Академія» ОСОБА_4 , ввів в оману чинного директора НВП «Академія» ОСОБА_5 і отримав від нього нотаріального посвідчену довіреність, згідно з якою ОСОБА_2 уповноважений купити на ім`я НВП «Академія» нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та передати їх в іпотеку. На підставі наданих ОСОБА_2 підроблених документів, ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» прийнято рішення про видачу підприємству НВП «Академія» кредитних коштів для купівлі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у сумі 200 000 доларів США.

Вказаними вище діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358, тобто використання завідомо підроблених документів.

Крім того, ОСОБА_2 у червні-жовтні 2008 року, маючи у своєму розпорядженні підроблену невстановленими у ході слідства особами копію наказу про його призначення на посаду комерційного директора НВП «Академія» № 23/07 від 15.05.2007 року, а також використовуючи відкритий в Харківській філії ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», що знаходилась на території Дзержинського (нині - Шевченківського) району міста Харкова по вулиці Культури 15, розрахунковий рахунок, ввівши в оману службових осіб банку про свій службовий стан, як комерційного директора НВП «Академія», незаконно розпорядився коштами підприємства, що знаходились на розрахунковому рахунку НВП «Академія» № 26006062, та без відповідних повноважень, здійснював фінансово-господарську діяльність НВП «Академія», яка полягала у сплаті банку комісії за видачу кредиту, за купівлю на міжбанківському ринку іноземної валюти для сплати коштів за кредитом, сплаті послуг банку за видачу готівкових коштів, сплаті процентів за користування кредитом, сплаті грошових коштів за закупівлю товарів, надання послуг і виконання робіт різними суб`єктами підприємницької діяльності; а також отриманні коштів за товар, надані послуги та виконані роботи від покупців і замовників, не маючи повноважень.

12.06.2008 ОСОБА_2 , видаючи себе за комерційного директора НВК «Академія», здійснив наступні витрати: 74713,10 грн - на користь ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 року; 12000 грн - на користь ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - сплата за розгляд, аналіз та вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008 року; 60 грн - на користь ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави № 3/08-25 від 10.06.2008 року; 41606,40 грн - на користь ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - сплата комісії за продаж валюти; 52008 грн - на користь ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008 року; 13163,77 грн - на користь УІСК «Інвестсервіс» - страховий платіж за страхування майна згідно з договором № 108/06/08-30-18 від 11.06.2008 року; 3172,05 грн - на користь УІСК «Інвестсервіс» страховий платіж з добровільного страхування майна згідно з договором № 109/06/08-30-18 від 11.06.2008 року; 16982 грн - на користь УІСК «Інвестсервіс» страховий платіж з страхування фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно згідно з договором № 112/06/08 від 12.06.2008 року; 20378,40 грн - на користь УІСК «Інвестсервіс» - страховий платіж з страхування фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно згідно з Договором № 111/06/08 від 12.06.2008 року; 8746,24 грн - на користь СК «Велта» - сплата страхового платежу за договором № 001317 добровільного страхування від пожежі та стихійного лиха.

У період з червня по жовтень 2008 року за рахунок власних коштів НВП «Академія», які не являлись кредитними коштами, з розрахункового рахунку підприємства ОСОБА_2 , як комерційний директор НВП «Академія», здійснив придбання валюти - доларів США для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування на суму 219549,44 грн. Пізніше, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що не має повноважень, пов`язаних з розпорядженням грошовими коштами НВП «Академія», з метою особистого збагачення, уклав з ПП «Вівальді» договір купівлі-продажу тканини № 04/07/08 від 04.07.2008 року. на суму 96569,28 грн та № 18/08-08 від 18.08.2008 року на суму 72000 грн.

10.07.2008 року обвинувачений, не маючи повноважень розпоряджатися грошовими коштами на розрахунковому рахунку НВП «Академія», оформив платіжне доручення № 1007/1 на суму 96569,28 грн, службові особи банку, будучи введеними в оману, маючи підписане від імені комерційного директора НВП «Академія» ОСОБА_2 платіжне доручення, з розрахункового рахунку НВП «Академія» № 26006062, відкритого в ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», перерахували кошти в сумі 96569,28 грн., на розрахунковий рахунок № 2600630123665 ПП «Вівальді» за придбану тканину.

20.08.2008 року ОСОБА_2 з розрахункового рахунку НВП «Академія» № 26006062 перерахував на адресу ПП «Вівальді» 72600 грн за тканини згідно з договором № 18/08-08 від 18.08.2008 року, проте, придбана тканина до НВП «Академія» не надійшла та по бухгалтерському обліку вказаного підприємства не оприбутковувалась.

У серпні 2008 року ОСОБА_2 , маючи у своєму розпорядженні підроблену невстановленими у ході слідства особами копію наказу № 23/07 від 15.05.2007 року, про його призначення на посаду комерційним директором НВП «Академія», а також використовуючи відкритий у ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» розрахунковий рахунок, ввівши в оману службових осіб банку про своє неправомочне представництво, як комерційного директора НВП «Академія», діючи умисно, з метою одержання матеріальної вигоди за рахунок чужого майна, з розрахункового рахунку НВП «Академія» № 26006062, відкритого у ХФ ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», отримав готівкові грошові кошти у сумі 5800 грн відповідно до грошового чеку № ЛБ № 8349952 від 20.08.2008 року та в сумі 6100 грн на підставі грошового чека № ЛБ № 8349953 від 27.08.2008 року, які у подальшому не оприбуткував по касі НВП «Академія», а привласнив собі.

Таким чином, ОСОБА_2 шляхом обману заволодів майном та грошовими коштами НВП «Академія», що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на загальну суму 643448,68 грн, що в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2008 рік, є особливо великим розміром у розумінні примітки до статті 185 КК України, використавши ці грошові кошти як на свою користь, так і на користь третіх осіб, чим вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, згідно із положеннями ч. 6 ст. 75 ГПК України для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, а саме, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн., сплачених ОСОБА_2 від імені Позивача, вирок суду та ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковими лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається з матеріалів справи, в межах кримінальної справи №26070075 (кримінального провадження №32012220000000045) було призначено проведення судових експертиз.

Згідно з висновком експерта №472 від 09.10.2008, складеного Науково - дослідним експертно-криміналістичними центром при Головному управління МВС України в Харківській області, відтиски круглої печаті в документах, перерахованих в п.2 графи «На експертизу надано», нанесені за допомогою рельєфного еластичного кліше виготовленого за допомогою фотополімеру, дані відтиски нанесені не печаткою НПП «Академія», вільні зразки відтисків якої надані на дослідження, а іншою печаткою, досліджені відтиски нанесені печаткою НПП «Академія», які вилучені 17.10.2008 у ОСОБА_3 , кліше цієї печатки виготовлено за допомогою фотополімерної технології; зображення відтисків круглої печатки (4 шт) в документах, перерахованих в п.2 графи «На експертизу надано», виконані способом струменевої печаті з використанням принтеру.

Згідно з висновком експерта №513 від 03.12.2008, складеного Науково - дослідним експертно-криміналістичними центром при Головному управління МВС України в Харківській області, зокрема, підпис від імені ОСОБА_6 у довідці № 513/34-16-22 від 23.11.2007 р. виконано ОСОБА_6 . Підписи від імені ОСОБА_6 , у довідці №111/12/64-22 від 08, довідці №520-23-15 від 14.05.2008 р. та довідці №383/26-28 від 02.06.2008 р. виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою (особами). Підпис від імені ОСОБА_7 , у довідці №160/22-11-10 від 03.2008 р. виконано не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_8 , у копії протоколу №2 загальних зборів ХО СОИУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова від 12.01.2007 під записом «Копія вірна», копії протоколу№9-1 загальних зборів ХО СОИУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова від 22.07.2007 р. під записом «Копія вірна», копії протоколу №1 засідання загальних зборів ХО СОИУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова від 15.02.1999 р. під записом «Копія вірна», виписці з протоколу №23-1 від 28.05.2008 р. та доповнення №1 до неї, витяг з протоколу №23 від 10.03.2008 р. та доповнень №1 до неї, витягу з протоколу №23 від 10.03.2008 р. та доповнення №1 до неї, витяг з протоколу № 23-1 від 28.05.2008 р. та доповнення № 1 до неї, копії протоколу №2 загальних зборів ХО СОИУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова від 07.01.2008 р. під записом «Копія вірна» виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Згідно з висновком комплексної судово-технічної експертизи документів та судово - почеркознавчої експертизи №599/600 від 01.02.2013 року, складеного Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, досліджувані копія «Приказа №23/07 о назначении коммерческого директора Научно-производственного предприятия « АКАДЕМИЯ» Общества инвалидов Киевского района города Харькова » від 15.05.2007 (т.2, а.с. 1 15) та 1-4 аркуші копії «Контракт с коммерческим директором предприятия» від 15.05.2007 виконані електрофотографічним способом за допомогою цифро копіювально-розмножувального пристрою (копіювального апарат багатофункціонального друкуючого пристрою у режимі копіювання 5-й аркуш копії «Контракта с коммерческим директоом предприятия» від 15.05.2007 (т.2, a.c. 120) виконані електрофотографічним способом за допомогою аналога копіювального апарату з копії, яка в свою чергу виконана цифровому копіювально-розмножувальному пристрої. Встановити, чи виконані підписи від імені Бондар ВВ наданих для дослідження копіях «Приказа № 23/07 о назначении коммерческого директора Научно-производственного предрите « АКАДЕМИЯ» Общества инвалидов Киевского района города Харькова » від 15.05.2007, «Контракта с коммерческим пирог предириятня» від 15.05.2007 шляхом монтажу за допомогою комп?ютерної або копіювально-розмножувальної техніки не наадється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку. Питання щодо виконання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 підписів від імені ОСОБА_4 не вирішувалися, оскільки не надається можливим встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_4 у наданих на дослідження копіях шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частини 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експертів №472 від 09.10.2008, №513 від 03.12.2008, №599/600 від 01.02.2013 в рамках кримінальної справи №26070075 (кримінального провадження №32012220000000045), складені Науково-дослідним експертно-криміналістичними центром при Головному управління МВС України в Харківській області, Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки експертизи стосуються предмета доказування, узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що правові висновки про прийняття Висновку судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, як належного, допустимого і достовірного доказу при розгляді господарських справ, викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі №907/679/17, від 28.03.2018 у справі № 911/1529/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. (ч.ч.1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч.1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. (ст. 246 Цивільного кодексу України)

В матеріалах справи наявні довіреність від 30.05.2008 р., посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. за реєстровим №1865, якою Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в особі директора Івченка О.О. уповноважує комерційного директора Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_2 купити, передати в іпотеку нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на умовах і за ціну на свій розсуд та підписувати договори застави; витяг з протоколу №23 засідання Ради ХВ СОГУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова про надання дозволу на отримання кредиту, протокол №23 засідання Ради ХВ СОГУ - товариства інвалідів Київського району м. Харкова № 23-1 від 28.05.2008р., наказ №23/07 від 15.05.2007р. про призначення ОСОБА_2 на посаду комерційного директора, наказ №1/1 від 15.03.2008 р. про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючого обов`язки директора.

Проте, з урахуванням висновків експертів №472 від 09.10.2008, №513 від 03.12.2008, №599/600 від 01.02.2013 в рамках кримінальної справи №26070075 (кримінального провадження №32012220000000045), які складені Науково-дослідним експертно-криміналістичними центром при Головному управління МВС України в Харківській області, Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, суд зазначає, що ОСОБА_2 не був уповноваженою особою діяти від імені Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, що також підтверджується показаннями ОСОБА_8 - голови Ради Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (протокол судового засідання від 15.07.2009р.), показаннями директора ОСОБА_4 (протокол судового засідання від 15.07.2009р., протокол допиту свідка від 17.01.2013 р.), листом Головного управління юстиції у Харківській області №20146-/02-15 від 17.09.2009 р., згідно з яким при перевірці журналу обліку виданих реєстраційних посвідчень встановлено, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самойлова Л.А. взагалі ніколи не реєструвалась управлінням юстиції.

Крім того, на підставі довіреності від 30.05.2008 р., посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. за реєстровим №1865, Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова не уповноважувала ОСОБА_2 на вчинення дій від імені позивача перед банками, зокрема, Акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" й надання права на укладання кредитних договорів, договорів іпотеки, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту, договору на відкриття банківського рахунку, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою. Вказане також підтверджується показаннями директора НВП «Академія» ОСОБА_5 (протокол судового засідання від 25.09.2009р).

Серед іншого, печатка Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова була вилучена працівниками податкової поліції 19.02.2008 р. і знаходилась у матеріалах кримінальної справи, про що свідчить лист слідчого СВ ПМ ДПА в Харківській обл. Зуб А.А. від 29.02.2008р. за №161/10/09-028, подання старшого слідчого від 22.12.2008 р.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не був уповноваженою особою діяти від імені Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, в тому числі перед Акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" й надання права на укладання кредитних договорів, договорів іпотеки, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту, договору на відкриття банківського рахунку, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою, а тому суд не приймає заперечення відповідача в цій частині.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст. 76-79 ГПК України, Суд зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2, діючи від імені позивача на підставі підроблених документів щодо його повноважень, уклав кредитний договір №К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-24 від 10.06.2008, договір застави №З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою №З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, внаслідок чого заволодів грошовими коштами НВП «Академія».

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Враховуючи встановлені Судом обставини у даній справі, Суд приходить до висновку, що отримане Відповідачем майно - грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., які останній набув внаслідок укладення кредитного договору ОСОБА_2 , в силу приписів статей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном, а тому в цій частині позовні вимоги Позивача є обґрунтованими.

Що стосується вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 222 977 грн. 75 коп., Суд зазначає.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

У справі, яка розглядається, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами з 11.06.2008 до 13.10.2014.

При цьому, позивач вважав можливим нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України) на підставі приписів частини 1 статті 1048 Цивільного України.

Відповідно до частини 1 статі 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини 2 статті 1057 Цивільного кодексу України.

Отже, проценти за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, які врегульовані, зокрема, частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК і навів правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що, у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

За таких підстав, вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 222 977 грн. 75 коп. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

27.09.2024 року Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на вказане, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведеної статті процесуального законодавства (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3121/19, від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, від 26.06.2018 у справі № 522/15385/14-ц).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2022 по справі № 910/16586/18 викладено висновок про застосування норм положень ст. 261 ЦК України, відповідно до якого:

- Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

- Таким чином, для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків.

Суд, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня».

Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008 Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова сплачувало на користь Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" грошові кошти, зокрема, за період з 27.06.2008 по 12.11.2008.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що грошові кошти сплачувались з рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_2, який не є уповноваженою особою позивача, та саме Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова не було відомо про укладення кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року по справі №910/3831/22 зазначено, що за статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн., саме з моменту набрання законної сили судового рішення у справі №5023/6400/11-33/226 у Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" виник обов`язок повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова безпідставно перерахованих грошових коштів у загальному розмірі 399 936,94 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі №5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за №1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

За таких підстав, суд зазначає, що з моменту набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226, якою встановлено факт неукладання кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки №1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", у Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" виник обов`язок повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова безпідставно перерахованих грошових коштів у загальному розмірі 399 936,94 грн.

Суд зазначає, що постанова Вищого господарського суду України по справі №5023/6400/11-33/226 набрала законної сили 31.07.2014, а позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн. 11.11.2014, що підтверджується відміткою календарного штемпелю на поштовому конверті.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн. позивачем не був пропущений загальний строк позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач на дату звернення з позовом до суду був звільнений від сплати судового збору. При цьому, Суд звертає увагу, що на момент звернення Позивача з даним позовом ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул.Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул.Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 998 грн. 74 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.11.2024.

Суддя А.І. Привалов


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	31.10.2024
Оприлюднено	07.11.2024
Номер документу	122804543
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Пономаренко Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.10.2024 по справі 910/25846/14ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/25846/14

Рішення
від 31.10.2024 по справі 910/25846/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА