Ухвала

від 05.11.2024 по справі 910/13548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.11.2024Справа № 910/13548/24

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, у справі

за позовом ОСОБА_1

до Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" (01010, Україна, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок, 11б)

про визнання недійсним рішення

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" про визнання недійсним рішення Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України", оформлені протоколом засідання Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 19.07.2024 № 4/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що рішення Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України", оформлене протоколом від 19.07.2024 № 4/24, не відповідає вимогам пункту 8 статті 11, підпункту 24 пункту 3 статті 15, пунктам 1, 2, 3 статті 16 Статуту Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України", а тому підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони будь-яким особам, що мають доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суб`єктам державної реєстрації проводити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у Реєстрі громадських об`єднань реєстраційні дії стосовно Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" щодо внесення змін або відомостей про керівника юридичної особи; змін фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; змін або внесення відомостей про органи управління юридичної особи, членів керівних органів громадського формування; зміни до установчих документів, на підставі рішень, оформлених протоколом засідання Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 19.07.2024 № 4/24 та/або протоколом Генерального конгресу "Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 22 вересня 2024 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що рішення Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України", оформлене протоколом від 19.07.2024 року № 4/24 є протиправним, не відповідає вимогам закону та суперечить Статуту Федерації, існує реальна загроза та обґрунтоване припущення, що права позивача будуть погіршені, порушені, а тому після ухвалення рішення суду, у разі задоволення позову, їх необхідно буде відновити шляхом подання нових позовів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом із тим, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При цьому обов`язок доказування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявник просить заборонити проводити будь-які реєстраційні дії на підставі рішень, оформлених протоколом засідання Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 19.07.2024 № 4/24 та/або протоколом Генерального конгресу "Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 22 вересня 2024 року.

Отже, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову стосується рішення, яке не стосується предмету спору у даній справі

Предметом судового розгляду у даній справі є правомірність прийняття рішення Ради Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 19.07.2024 № 4/24, тоді як позивач заявою про забезпечення позову фактично ставить питання про встановлення факту не чинності рішень Генерального конгресу "Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" від 22 вересня 2024 року, що не є предметом даного судового оскарження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, ст. 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду(частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька