Рішення

від 17.10.2024 по справі 910/8835/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа №910/8835/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"доДержавного підприємства "Гарантований Покупець"простягнення заборгованості у розмірі 23 916,30 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:не з`явився від відповідача:Курдюмов М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 23 916,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" вказує, що в порушення умов Договору №1251/01 від 12.12.2019 і Додаткової угоди №1/742/01/20 від 25.03.2020 відповідачем не були виконані зобов`язання по оплаті придбаної електричної енергії за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.07.2024, у справі №910/11150/23 стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 2 042 272,29 грн основного боргу, 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат, а також 31 382,66 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 47 073,99 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23 станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом не була виконана Державним підприємством "Гарантований Покупець", то Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу у розмірі 2 042 272,29 грн за квітень-травень 2024 року інфляційних втрат у розмірі 16 362,69 грн та нарахованих з 26.04.2024 по 10.06.2024 3% річних в розмірі 7 553,61 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до якого витрати по сплаті судового збору складають 3 028,00 грн, а витрати на професійну правничу допомогу складають 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8835/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.08.2024 засобами поштового зв`язку від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов відзив на позов, в якому відповідач стверджує, що через повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України для нього настали обставини непереборної сили, а тому, зважаючи на важливість підприємства для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, покладення на відповідача відповідальності, визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України, яка спрямована на відновлення майнової сфери боржника та носить компенсаційний характер, у розмірі, у якому просить позивач, є неправомірним та надмірно великим тягарем для державного підприємства в порівняні із збитками, які міг зазнати кредитор. У зв`язку з чим відповідач просить зменшити інфляційні втрати та 3% річних на 80%. Також Державне підприємство "Гарантований Покупець" вважає визначену позивачем суму адвокатських витрат (15 000,00 грн) надмірною, непропорційною, неспівмірною, нерозумною та необґрунтованою, у зв`язку з чим відповідач просить обмежити розмір компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1,00 грн.

09.08.2024 разом із відзивом на позов від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" оригінал Додаткової угоди №1 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та оригінал Додаткової угоди №2 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, з огляду на наявність сумнівів щодо копій таких документів.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що міркуванням відповідача та вільному тлумаченню норм законодавства при розрахунках за відпущену електричну енергію, вже було надано оцінку при розгляді справи №910/11150/23, за наслідками чого Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.04.2024 встановив порушення відповідачем свої грошових зобов`язань перед позивачем та відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" має право на нарахування та стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" 3% річних та інфляційних втрат. Також позивач вказує, що саме по собі твердження відповідача про існування у нього форс-мажорних обставин не свідчить про наявність конкретних обставин, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією (перебування на окупованій території, в районі активних бойових дій, руйнування виробничих потужностей тощо), які унеможливили відповідачу виконувати свої грошові зобов`язання. Крім того, позивач вважає, що правовідносини у справі №902/417/18 та №910/8835/24 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №902/417/18 не можуть бути застосованими до даної справи. При цьому, позивач зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що надані його представником копії Додаткової угоди №1 від 20.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та Додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 дійсно були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" та адвокатом Громовим Петром Олександровичем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" для огляду оригінали Додаткової угоди №1 від 20.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та Додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021.

06.09.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надійшли пояснення, до яких було додано оригінали Додаткової угоди №1 від 20.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та Додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021. Також позивач звернув увагу суду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про визнання недійсними укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" та адвокатом Громовим П.О. угод, а відтак останні в силу принципу правомірності правочину є дійсними.

27.09.2024 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за несвоєчасну оплату, у тому числі враховуючи, що на суму прострочення основного боргу за послугу по договору, яка для позивача не є затратною і збитковою, та знецінення якої повністю покривається нарахуванням інфляційних втрат - не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності. Також відповідач, посилаючись на практику касаційного суду, вказав на послідовність висновків Верховного Суду про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних. Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказує, що стягнення суми 3% річних, може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань - підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що при порівнянні копій Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди №2, доданих до позовної заяви на підтвердження повноважень представника позивача та "оригіналів" Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди №2, надісланих позивачем на вимогу суду - є очевидним, що зазначені документи не є тотожними, а отже позивачем не виконано належним чином ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про витребування оригіналів документів.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач звертає увагу суду, що п. 4. Додаткової угоди №1 від 20.12.2022 та Додаткової угоди №2 від 23.12.2022, передбачено можливість дистанційного підписання додаткової угоди шляхом обміну листами, сканованими версіями документа, з подальшим обміном оригіналами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 призначено у справі №910/8835/24 судове засідання на 17.10.2024.

30.09.2024 та 17.10.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 17.10.2024 без участі представників позивача.

В судове засідання 17.10.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких Державное підприємство "Гарантований Покупець" проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Позивач явку свого представника в судове засідання 17.10.2024 не забезпечив, проте звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні 17.10.2024 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на належне повідомлення позивача про призначене на 17.10.2024 засідання та клопотання останнього про здійснення розгляду справи №910/8835/24 без участі його представника, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".

В судовому засіданні 17.10.2024 судом завершено розгляд справи №910/8835/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" укладено Договір №1251/01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору).

Згідно пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5 Договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

В подальшому сторони уклали Додаткову угоду №1/742/01/20 від 25.03.2020, якою виробник за "зеленим" тарифом змінений на продавця за зеленим тарифом.

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 2 092 177,13 грн. Даний позов був обґрунтований тим, що у серпні 2022 року на виконання умов Договору №1251/01 від 12.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" продало, а Державне підприємство "Гарантований Покупець" купило відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на суму 3 942 669,45 грн (з урахуванням акту коригування за серпень 2022 року від 21.02.2023 зі зменшенням на 34 240,78 грн), в той час як Державним підприємством "Гарантований Покупець" було сплачено лише 1 866 156,38 грн за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим в останнього виник борг у розмірі 2 042 272,29 грн. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" було заявлено вимоги про стягнення Державного підприємства "Гарантований Покупець" боргу у розмірі 2 042 272,29 грн, а також 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.07.2024, у справі №910/11150/23 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 2 042 272,29 грн основного боргу, 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 31 382,66 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 47 073,99 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У квітні 2024 року 26.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" з вимогами до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 3% річних у розмірі 48 175,24 грн, нарахованих за період з 13.07.2023 по 25.04.2024, та інфляційних втрат у розмірі 76 754,65 грн, нарахованих за період з вересня 2023 року по березень 2024 року. Позов обґрунтовувався тим, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" не виконано своїх грошових зобов`язань за Договором, підтверджених постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі №910/5136/24 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 3% річних у розмірі 48 175,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований Покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 23.09.2024.

Станом на дату розгляду справи №910/8835/24 по суті апеляційний господарський суд не завершив апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24.

Спір у справі №910/8835/24 виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" нарахованих на суму боргу у розмірі 2 042 272,29 грн за квітень-травень 2024 року інфляційних втрат у розмірі 16 362,69 грн та нарахованих з 26.04.2024 по 10.06.2024 3% річних в розмірі 7 553,61 грн.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Так, остаточними судовим рішенням - постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.07.2024, у справі №910/11150/23 встановлено факт наявності у Державного підприємства "Гарантований Покупець" обов`язку сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" борг у розмірі 2 042 272,29 грн з оплати купованої у серпні 2022 року за Договором електричної енергії, факт прострочення відповідачем виконання такого обов`язку та як наслідок - стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" 3% річних у сумі 19 135,81 грн та інфляційні втрати у сумі 30 769,04 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи заявлений позивачем період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних - квітень-червень 2024 року, то для вирішення даної справи відсутня необхідність для визначення настання строку виконання обов`язку з оплати боргу у розмірі 2 042 272,29 грн, а достатнім є встановлення факту в межах справи №910/11150/23, що Державне підприємство "Гарантований Покупець" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів сплати Державним підприємством "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" боргу у розмірі 2 042 272,29 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про існування обставин форс-мажору (які впливають на настання строку оплати) та про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством, що також впливає на настання строку оплати, суд зазначає, що строк оплати електричної енрегії за Договором №1251/01 від 12.12.2019 досліджувався судами у справі №910/11150/23, та не входить до предмета доказування у даній справі.

Як встановлено остаточними судовим рішенням по справі №910/11150/23 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором та законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплату боргу з нарахованими на нього 3% річних та інфляційними втратами за весь час прострочення.

Використання у вказаній нормі закону формулювання "за весь час прострочення" свідчить про те, що законодавець передбачив право кредитора на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від дати, з якої боржник є таким, що прострочив, до дати припинення обов`язку зі сплати коштів, зокрема внаслідок виконання боржником свого грошового зобов`язання зі сплати суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Державному підприємству "Гарантований Покупець" за квітень-травень 2024 року інфляційних втрат у розмірі 16 362,69 грн та нарахованих з 26.04.2024 по 10.06.2024 3% річних в розмірі 7 553,61 грн.

Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).

Щодо викладеної у відзиві на позов заяви про зменшення на 80% нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Заява відповідача про зменшення на 80% суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушенням Державним підприємством "Гарантований Покупець" своїх грошових зобов`язань за Договором, в той час як відповідач є державним підприємством, на якого державою покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, а заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати є неспіврозмірними та покладають на Державне підприємство "Гарантований Покупець" непомірний тягар.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та відстотків річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість, загальний розмір нарахованих в межах справ №910/11150/23, №910/5136/24 та №910/8835/24 3% річних та інфляційних втрат складає менше 10% від суми боргу, яплата якого прострочена відповідачем, а відтак обставини справи №910/8835/24 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

До того ж у справі №902/471/18 касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних, оскільки процентна ставка відсотків річних була встановлена на рівні 40% та 96%, і явно не відповідала принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/8835/24 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відтак стягнення інфляційних втрат жодним чином не можна вважати доходом, що є більш вигідним порівняно від належного виконання господарських зобов`язань.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене суд відмовляє у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований Покупець" про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 80%.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" підлягає задоволенню повністю, а з Державного підприємства "Гарантований Покупець" підлягають стягненню нараховані на суму боргу у розмірі 2 042 272,29 грн за квітень-травень 2024 року інфляційні втрати у розмірі 16 362,69 грн та нараховані з 26.04.2024 по 10.06.2024 3% річних в розмірі 7 553,61 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" коштів у розмірі 23 916,30 грн.

В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" коштів у розмірі 23 916,30 грн сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1425 від 10.07.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/8835/24 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 2 422,40 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" просить суд покласти на Державне підприємство "Гарантований Покупець" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до якого витрати по сплаті судового збору складають 3 028,00 грн, а витрати на професійну правничу допомогу складають 15 000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" в межах справи №910/8835/24 здійснювалось адвокатом Громовим Петром Олександровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4570 від 29.11.2019) на підставі ордеру серії АЕ №1057529 від 24.02.2021 та Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" було долучено до матеріалів справи Договір №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021, укладений між адвокатом Громовим Петром Олександровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (замовник), у відповідності до п. 2.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику протягом строку дії договору послуги юридичного характеру.

Згідно п. 2.2 Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 склад послуг погоджується сторонами та зазначається в додатках до цього договору.

Пунктом 2.6 Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 передбачено, що обсяг наданих послуг підтверджується шляхом оформлення акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно п. 14.2 Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 строк дії договору встановлено до 31.12.2022.

Додатковою угодою №1 від 20.12.2022 строк дії Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 продовжено до 31.12.2023, а Додатковою угодою №2 від 23.12.2022 - до 31.12.2024.

У Додатку від 10.07.2024 до Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021 адвокат Громов Петро Олександрович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" погодили, що виконавець зобов`язаний надати замовнику наступні юридичні послуги, а замовник зобов`язаний здійснити оплату за такі юридичні послуги згідно з умовами, викладеними у ньому Додатку:

1. Підготовка документів для подання позову та захист інтересів замовника щодо:

1.1. стягнення з ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454) додатково 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену електричну енергію ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454);

1.2. стягнення судового збору за подання до суду позову на ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454).

За умовами п. 2 Додатку від 10.07.2024 до послуг, зазначених в п. 1 даного Додатку, включено попередній аналіз документів щодо договірних взаємовідносин між клієнтом та ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454), підготовка документів, здійснення розрахунків, нарахувань, підготовка позовної заяви, та всіх необхідних документів пов`язаних з її поданням, надання пояснень, заперечень, відповіді на відзив відповідача, подання заяв, та клопотань, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи у суді першої інстанції, а у випадку оскарження ДП "Гарантований покупець" рішення суді першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Вартість послуг (винагорода) виконавця: за послуги визначені в п. 1 та п. 2 даного Додатку, за домовленістю сторін становить: 15 000,00 грн (п. 3 Додатку від 10.07.2024).

У пункті 4 Додатку від 10.07.2024 оплата винагороди виконавця здійснюється таким чином: вартість всієї суми послуг (винагороди) повинна бути сплачена не пізніше 30 днів після винесення господарським судом рішення про стягнення з ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454) 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання; набрання рішенням господарського суду законної сили для можливості отримання наказу про стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець".

У пункті 5 Додатку від 10.07.2024 вказано, що вартість послуг (винагорода) виконавця погоджується сторонами, базуючись на таких умовах: - період судового розгляду (з урахуванням часу на перегляд справи в суді апеляційної інстанції) справи може тривати один рік і більше; - справа є складною з огляду на статус відповідача, галузь взаємовідносин між відповідачем та замовником та триваючого воєнного положення в Україні; - рішення суду першої інстанції з великою вірогідністю буде оскаржене відповідачем; - виконавець не отримує передплату, а винагорода сплачується тільки після того як рішення господарського суду набирає законної сили.

Наведені документи спростовують викладені Державним підприємством "Гарантований покупець" сумніви з приводу наявності у адвоката Громова Петра Олександровича повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позов Державне підприємство "Гарантований покупець" вказує на нерозумність, необґрунтованість, неспівмірність та завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" своїх витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просило обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 1,00 грн.

Суд погоджується із доводами відповідача про не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих на вже присуджену в межах справи №910/11150/23 до стягнення суму коштів інфляційних втрат та процентів за користування коштами. Тобто факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати електричної енергії за Договором та наявність у відповідача боргу у розмірі 2 042 272,29 грн вже були встановлені судами у межах справи №910/11150/23.

Всі, необхідні для розгляду справи №910/8835/24, докази по суті спору складаються із двох судових рішень по справі №910/11150/23 (рішення та постанови), судового рішення по справі №910/5136/24 (не є обов`язковим, оскільки не набрало законної сили), Договору та розрахунків нарахувань.

Поза увагою суду також не залишилась та обставина, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" в межах справи №910/11150/23 та в межах справи №910/5136/24 здійснювалось також адвокатом Громовим Петром Олександровичем. При цьому, в межах справи №910/11150/23 апеляційний господарський суд стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, а в межах справи №910/5136/24 було стягнуто 10 000,00 грн (рішення суду наразі не набрало законної сили).

Із наведеного вбачається, що, по-перше, фактично в межах спору щодо стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" боргу з оплати поставленої у серпні 2022 року за Договором електричної енергії, а також нарахованих на вказану суму боргу 3% річних та інфляційних втрат Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" вже було присуджено до компенсації за надані адвокатом Громовим Петром Олександровичем послуги професійної правничої допомоги загальною вартістю 60 000,00 грн.

По-друге, оскільки адвокат Громов Петро Олександрович представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" в межах справ №910/11150/23 та №910/5136/24, то необхідність витрати значного часу для ознайомлення / вивчення / аналізу наданих клієнтом доказів, іншої документації по справі відсутня.

Фактично надані адвокатом правничі послуги в межах даної справи зводились до підготовки та подання позову та здійснення нескладних розрахунків (одна сума, один період).

Більше того, суд порівнявши тексти позовних заяв, поданих в межах справ №910/5136/24 та №910/8835/24, виявив, що вони є фактично ідентичними, а відмінність між ними полягає лише у викладенні розрахунків (періодів, сум). Тобто при підготовці позову в межах справи №910/8835/24 адвокат Громов Петро Олександрович не витратив (не міг витрати) значного обсягу часу.

При цьому, дана справа не є складною, у зв`язку з чим судом розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а судове засідання судом було призначене лише у зв`язку з висловленням відповідачем сумнівів щодо наявності у адвоката позивача повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" в межах справи №910/8835/24.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що адвокатом Громовим Петром Олександровичем було витрачено значний час на дослідження доказів, що мають відношення до даного спору; здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (які також не являються складними); складення позовної заяви та подання її шляхом формування в системі "Електронний суд".

Відтак, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спору у розмірі 15 000,00 грн є розумним та виправданим, а тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та приходить до висновку про необхідність покладення на Державне підприємство "Гарантований покупець" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 249; ідентифікаційний код 39767243) інфляційні втрати у розмірі 16 362 (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 69 коп., 3% річних в розмірі 7 553 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 61 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 05.11.2024.

Суддя Р.В. Бойко