Рішення

від 26.09.2024 по справі 910/7655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2024Справа № 910/7655/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 433 268,50 грн,

За участю представників учасників справи:

від позивача Кошенко С.М.

від відповідача Гриценко В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 433 268,50 грн, з яких 360 000,00 грн основний борг, 53 249,98 грн втрати від інфляції та 20 018,52 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником його є відповідач у даній справі) в особі філії "ВП "Запорізька атомна електрична станція" порушено зобов`язання за договором № 181909/48-121-01-19-07694 від 02.04.2019 в частині оплати виконаних робіт у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/7655/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 13.08.2024 було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено проведення судового засідання на 29.08.2024.

21.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 29.08.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.09.2024.

10.09.2024 від відповідача надійшли додаткові заперечення.

11.09.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

11.09.2024 від позивача надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

11.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 12.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.09.2024.

24.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.09.2024 позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні 26.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

02.04.2019 між позивачем (виконавцем) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (замовником) укладено договір № 181909/48-121-01-19-07694 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику «Комплексні інженерні послуги» (послуга: Кваліфікація тепломеханічного обладнання енергоблоку № 6 ВП «Запорізька АЕС» на сейсмічні впливи»).

06.02.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 2896-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Статтею першою цього Закону визначено, що утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК "Енергоатом") за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - засновник). Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а отже, відбулося універсальне правонаступництво, в тому числі й за Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг становить 1 439 988,00 грн (1 199 990,00 грн вартість послуг та 239 998,00 грн ПДВ).

Згідно з п. 2.2 договору оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прйняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 9.1 договору).

Крім того, до вказаного Договору сторонами неодноразово вносились зміни додатковими угодами №№ 1-13 у частині строків надання послуг, а також строку дії договору.

Так, згідно з додатковою угодою № 12 сторонами погоджено строки надання послуг до 15.12.2022, а строк дії Договору до 30.06.2023.

Додатковою угодою № 13 від 21.06.2023 сторони домовились про призупинення виконання зобов`язань за вищевказаним Договором на період тимчасової окупації Енергодарської міської територіальної громади в період дії воєнного стану в Україні.

Згідно з пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони домовились визначити строки надання послуг шляхом укладення додаткової угоди в строк до 20 робочих днів після деокупації Енергодарської міської територіальної громади та звільнення ВП «Запорізька АЕС» від збройних сил рф, із дотриманням умов Договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 30.04.2025 (пункт 3 додаткової угоди № 13).

Як вказує позивач, ним виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 360 000,00 грн, що підтверджується актом здачі прийнятті послуг № 2, доданим до позовної заяви, цим же актом з зазначенням його дати 22.06.2024, доданим до заяви від 21.08.2024, податковою накладною від 22.06.2022, а також підписаним між сторонами актом звірки.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить (у відповіді на відзив) стягнути з відповідача 360 000,00 суми основного боргу (заборгованості), 53 249,98 грн інфляційних витрат та 19 811,89 грн 3% річних. Заява про зменшення розміру позовних вимог не подавалась.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказав, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, крім того, представник відповідача (замовника), яким підсипано акт № 2 від 22.06.2024 (Чернічук Ю.О.), на даний момент звільнений зі своєї посади (наказом ВП ЗАЕС № 535-кз від 01.12.2022) та знаходиться на окупованій території, у м. Енергодарі.

Відповідач стверджує, що підписант акту співпрацює з окупаційною владою рф та фейковою організацією "Росатом", до складу якої включена Запорізька АЕС, у зв`язку з чим останньому оголошено повідомлення про підозру за співпрацю та добровільно вчинені дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, в тому числі й спричинення збитків Україні та державному майну, а саме «НАЕК «Енергоатом».

Також відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних, заявлених до стягнення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, акт № 2 та акт звірки були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що акт № 2 здачі-приймання послуг від 22.06.2022 підписаний особою, яка на даний момент звільнена, оскільки до моменту звільнення 01.12.2022 вказана особа була представником відповідача та відповідно до покладених на неї обов`язків мала право підписувати у т.ч. акт здачі-приймання послуг.

Крім того, суд відхиляє аргументи відповідача, що договором не передбачено строк виконання зобов`язань відповідача з оплати грошових коштів на рахунок позивача.

Зокрема, відповідач звернув увагу на п. 2.2 договору, відповідно до якого оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Суд зауважує, що під час розгляду даної справи позивачем надано податкову накладану від 22.06.2022, зареєстровану в ЄРПН - 12.07.2022.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України вищезазначена накладна вважається отриманою покупцем з дня реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих послуг у загальному розмірі 360 000,00 грн, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подачі позову до суду настав.

Також судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що спірний акт підписаний у 2022 році, тобто вже після окупації Запорізької АЕС, оскільки дата підписання такого акту (22.06.2022) вказує лише про його погодження в таку дату самим же відокремленим підрозділом відповідача, проте не вказує на те, що такі послуги надавались позивачем у 2022 році, що також підтверджується направленнями представників позивача у відрядження в 2020-2021 роках.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача оригіналу акту № 2 від 22.06.2022, суд зазначає, що, як вказується самим же відповідачем, починаючи з 04.03.2022 територія Запорізької АЕС є окупованою, крім того, відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків визнана наявність заборгованості в розмірі 360 000,00 грн.

Крім того, такий акт був погоджений між сторонами договору через засоби електронного зв`язку, у звязку з чим такі твердження не буруться судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 360 000,00 грн заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок. Суд зазначає, що не погоджується з початковою датою здійснення такого розрахунку, наведеному в позовній заяві, оскільки 45-й календарний день з 22.06.2022 припадає на вихідний день суботу (06.08.2022), а отже, відповідно до приписів ст. 254 Цивільного кодексу України 09.08.2022 є першим днем прострочення виконання зобов`язань з оплати.

Вказана помилка визнана позивачем у відповіді на відзив, водночас, позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог до ухалення рішення суду у даній справі не подавалось.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, розмір 3% річних становить 19 929,76 грн. В іншій частині три проценти нараховано необгрунтовано. Проте вказане вище (невірне визначення початкової дати прострочення) не потягло за собою нарахування втрат від інфляції в більшому (необгрунтованому) розмірі, у зв`язку з чим така вимога задовольняється судом повністю на суму 53 249,98 грн.

Суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних у зв`язку з наступним.

Норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 1 статті 233 ГК України врегульовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України дійшла таких висновків:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора".

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

З урахуванням конкретних обставин даної справи № 910/7655/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення сум 3% річних, оскільки їх розмір обрахований в сумі, передбаченій ст. 625 Цивільного кодексу України, а не в розмірі більшому за 3%, який міг би бути встановлений в договорі та потягти непомірний тягар на відповідача.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову, в розмірі 6 497,70 грн.

Крім того, у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

У заяві про компенсацію витрат на правничу допомогу позивачем вказувалось, що такі витрати складають 24 000,00 грн.

Відповідач заперечував проти покладення на нього таких витрат на правничу допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі не відповідають критеріям співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, у зв`язку з чим просив заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7655/24 залишити без задоволення, а в разі задоволення заяви - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір № 05/01/24 від 05.01.2024, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів»;

- додаткову угоду від 03.06.2024 на суму 24 000,00 грн;

- акт від 13.09.2024 на суму 24 000,00 грн;

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши подані докази суд зазначає про наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» (далі - об`єднання) клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість правої допомоги за цим договором визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється клієнтом в національній валюті України, за безготівковим розрахунком протягом одного місяця з дня підписання цього договору.

Додатковою угодою від 03.06.2024 позивачем та об`єднанням узгоджено, що вартість послуг становить 24 000,00 грн.

11.09.2024 між позивачем та об`єднанням підписано акт приймання-передачі послуг за № 11/09-1, відповідно до якого сума послуг становить 24 000,00 грн (п. 3 акту), яка відповідно до п. 4 акту має бути сплачена протягом шести місяців з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, укладаючи додаткову угоду від 03.06.2024 позивач знав про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн, оскільки звернення до суду з позовом здійснено 19.06.2024, проте у позові вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу на 20 000,00 грн.

Крім того, як вказано судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 9 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на наступне.

Фактично об`єднанням надано позивачу допомогу в написанні позовної заяви, відповіді на відзив, а також поданні заяви про приєднання доказів понесення судових витрат.

У справі заявлені вимоги виникли за договором про надання послуг, що не вимагало від об`єднання складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ, позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції, що для досвідченого юриста (адвоката) на становить складнощів.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач у даній справі є Акціонерним товариством, власником якого є Кабінет Міністрів України та, крім того, виконує спеціальні функції. Покладення на відповідача всієї суми витрат на правничу допомогу порушить баланс фінансового стану обох сторін.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 15 000,00 грн, а решту витрат у розмірі 9 000,00 грн залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133, код ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 4, код 16392628) 360 000,00 грн (триста шістдесят тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 19 929,76 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн 76 коп.) 3% річних, 53 249,98 грн (п`ятдесят три тисячі двісті сорок дев`ять грн 98 коп.) втрат від інфляції, 6 497,70 грн (шість тисяч чотириста дев`яносто сім грн 70 коп.) судового збору, 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2024.

Суддя О.Г. Удалова