Рішення

від 29.10.2024 по справі 916/2332/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2332/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Курко Ю.О.

розглянувши справу за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України Південьвійськбуд (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Аут Продакт (вул. Шота Руставелі, 3, м. Одеса, 65017)

про стягнення 65090,10 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Алайбов В.В.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України Південьвійськбуд звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в паперовій формі до Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Аут Продакт, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 65090,10 грн, з яких: 40385,80 грн основний борг; 20635,93 грн інфляційні втрати; 4068,37 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договорів зберігання від 01.01.2018 № 3 та від 02.07.2021 № СЗ-1/07-21 (заявка від 03.01.2022 № СЗ-17/01-22) в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг зі зберігання майна відповідача.

01.10.2024 позивачем були подані суду письмові пояснення, в яких останній відзначив, що в результаті реорганізації позивача попереднім керівництвом було передано не всю документацію, у зв`язку з чим позивач позбавлений подати всі документи щодо правовідносин сторін. Як пояснив позивач, між сторонами був укладений договір зберігання від 01.01.2018 № 3, заборгованість за яким, на момент укладення нового договору у 2021 році, становила 24410,01 грн, а за договором, який укладений між сторонами з 03.01.2022 на підставі поданої відповідачем заявки № СЗ-17/01-22, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 15957,39 грн. Позивач вважає, що не зважаючи на те, що до суду були подані не всі документи, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять підписи обох сторін, свідчать про обґрунтованість вимог позивача. Щодо здійснено розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат позивач пояснює, що підставою для визначення дати початку нарахування 30.09.2020 є умови договору зберігання № 3.

Також, 01.10.2024 позивачем було подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 42-53, т.2), яка залишена судом без розгляду, про що у судовому засіданні 11.10.2024 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.

24.10.2024 позивачем були подані суду письмові пояснення, в яких останній наголосив на відсутності, на даний момент, договору щодо комунальних послуг, відповідач послуги прийняв, а тому у останнього наявний обов`язок їх оплатити. До пояснень позивачем також долучені додаткові розрахунки.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» було залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2332/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 03.09.2024 судом було призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 24 вересня 2024 року о 15:30.

24.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 11 жовтня 2024 року о 16:00.

11.10.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 29 жовтня 2024 року о 12:30.

У судовому засіданні 29.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.01.2018 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» (далі зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм Аут Продакт» (далі поклажодавець) був укладений договір зберігання № 3 (а.с. 11-12, т. 1), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором згідно з відповідними документами, які є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно у кількості 4 одиниці (далі - майно), вартістю, визначеною у акті приймання-передачі майна (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.3. договору за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 5000,00 грн в місяць. Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування платі за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оплата здійснюється до 5 числа поточного місяця за попередній шляхом перерахування передбачених у п. 4.1. сум коштів на проточний рахунок зберігача.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 30» червня 2018 року, а у частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. За згодою сторін цей договір може бути пролонгований на наступний рік.

Згідно з п. 7.3., 7.4. договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

За актом приймання-передачі майна, який є додатком № 1 до договору (а.с. 13, т.1), відповідач передав, а зберігач прийняв на зберігання майно у кількості 4 одиниць.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 08.10.2018 № 501 (а.с. 14-16, т.1) Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» реорганізовано шляхом його приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», який визначено правонаступником усіх прав та обов`язків ДП МОУ «Одеський проектний інститут».

Далі сторони вносили зміни до договору шляхом укладення:

- договору від 01.07.2018 про внесення змін до договору зберігання № 3 (а.с. 17, т.1), яким сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2018;

- додаткової угоди від 23.04.2019 до договору зберігання № 3 (а.с. 18, т.1), якою: строк дії договору продовжено до 30.04.2019; погоджено, що поклажодавець зобов`язується сплатити зберігачу кошти за отримані у період 01.01.2019 до 30.04.2019 послуги зберігання в сумі 20000,00 грн;

- додаткової угоди від 23.04.2019 до договору зберігання № 3 (а.с. 19, т.1), якою: збільшено розмір плати за послуги з 01.05.2019 до 8928,00 грн на місяць; продовжено строк дії договору до 31.12.2019;

- додаткової угоди від 31.12.2019 до договору зберігання № 3 (а.с. 20, т.1), якою продовжено строк дії договору до 31.12.2020;

-додаткової угоди від 31.01.2020 до договору зберігання № 3 (а.с. 21, т.1), якою: викладено п. 4.1. договору у наступній редакції: «За зберігання майна поклажодавець щомісячно сплачує зберігачу кошти у розмірі 8928,00 грн без ПДВ. Нарахування податків та зборів здійснюється згідно з діючим законодавством»; продовжено строк дії договору до 31.12.2020; погоджено, що угода набирає чинності з 01.02.2020. Додатком до вказаної додаткової угоди є акт прийому-передачі майна на зберігання (а.с. 22, т.1), яким позивач прийняв на зберігання майно у кількості 27 одиниць;

- додаткової угоди від 01.02.2021 до договору зберігання № 3 (а.с. 23, т.1), якою, у зв`язку з необхідністю зменшення площі для зберігання матеріалів, які зберігаються, пункт 4.1. договору викладено у наступній редакції: «За зберігання майна поклажодавець щомісячно сплачує зберігачу кошти у розмірі 3841,00 грн без ПДВ. Нарахування податків та зборів здійснюється згідно з діючим законодавством». Додатком до вказаної додаткової угоди є акт прийому-передачі майна на зберігання (а.с. 24, т.1), яким позивач прийняв на зберігання майно у кількості 27 одиниць.

Наказом ДП «Південьвійськбуд» від 29.07.2021 № 19 (а.с. 10-11, т.2) затверджено положення про надання послуг складського зберігання (а.с. 12-14, т.2) та публічний договір про надання послуг складського зберігання № СЗ-1/07-21 (а.с. 15-27, т.2), предметом якого послуга, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного майна поклажодавця.

03.01.2022 відповідачем було підписано заявку № СЗ-17/01-22 про передачу майна на зберігання (а.с. 28, т.2), згідно з якою відповідач просив позивача прийняти на зберігання майно на період з 03.01.2022 по 01.07.2022. У цій заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами вищевказаного публічного договору.

За договором від 22.07.2021 № СЗ-1/07-21 позивач прийняв у відповідача на зберігання майно (а.с. 30, т.1), яке було повернуто позивачем за актом від 01.07.2022 (а.с. 31, т.1).

До матеріалів справи позивачем долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період лютий 2020 року - серпень 2021 року (а.с. 45-63, т.1; а.с. 9, т.2) на загальну суму 169318,56 грн, які містять підписи обох сторін, окрім акту за лютий 2021 року, який, за поясненнями позивача, не був переданий попереднім керівництвом після проведення реорганізації позивача. Відповідачем обставина прийняття послуг за договором зберігання № 3 не спростована і не заперечена.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 26-29, т.1), за даними бухгалтерського обліку позивача станом на початок вересня 2021 року заборгованість відповідача, з урахуванням здійснених ним оплат, за договором зберігання № 3 становить 24410,41 грн.

Між цим, з вересня 2021 року по січень 2022 року включно між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24542,35 грн (а.с. 64-69, т.1), які містять посилання на інший договір від 01.09.2021 № СЗ-22/08-2, який не зазначений позивачем у позові. За даними бухгалтерського обліку позивача (а.с. 32-33, т.1), по договору від 01.09.221 № СЗ-22/08-2 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 15975,39 грн. В цей же час, як встановлено судом, в матеріалах справи договір з вказаними реквізитами відсутній, а обставини стягнення заборгованості за цим договором не є підставою позову позивача, адже вимоги позивачем заявлені згідно з договором зберігання № 3 та від 22.07.2021 № СЗ-1/07-21 (заявка від 03.01.2022 № СЗ-17/01-22), водночас, у позовній заяві позивач вказав, що заборгованість у розмірі 15975,39 грн ним заявлена за період з 03 січня 2022 року по 01 липня 2022 року саме на підставі заявки № СЗ-17/01-22 до договору № № СЗ-1/07-21.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором № СЗ-1/07-21 (заявка від 03.01.2022 № СЗ-17/01-22) надано суду лише акт за лютий 2022 року, проте цей акт не включений у жодний розрахунок позивача, зокрема, у картки розрахунків та у складений позивачем акт взаємних розрахунків (а.с. 34, т.1). За даними цього акту, який містить сальдо на користь позивача станом на 01.07.2022, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 40385,80 грн та складається з вартості послуг за актами станом на січень 2022 року. При цьому, у позовній заяві (а.с. 3, т.1) позивач, наголошуючи на наявності заборгованості у відповідача у розмірі 40385,80 грн, посилається на додаток до позову № 17, яким є вищевказаний акт.

Отже, враховуючи зміст позову позивача та здійснений ним розрахунок у акті звірки (а.с. 34, т.1), судом встановлено, що позивач до стягнення з відповідача заявив 40385,80 грн, ця заборгованість позивачем визначена станом на 01.07.2022, натомість включає послуги, що були надані станом січень 2022 року включно.

Також судом встановлено, що вищевказані акти здачі-прийняття послуг за договорами, окрім сум послуг зі зберігання майна, містять вартість компенсації за комунальні послуги. Зі змісту договору зберігання судом встановлено, що останній не містить положень щодо врегулювання питання компенсації відповідачем комунальних послуг, а окремий договір щодо цих правовідносин в матеріалах справи відсутній. Також в матеріалах справі відсутні відомості щодо укладення між сторонами договору щодо орендних правовідносин.

Додатково позивачем було подано суду підписаний між сторонами акт звірки від 30.09.2020 (а.с. 43, т.1), яким сторони затвердили, що станом на цю дату заборгованість відповідача перед позивачем становила 50040,59 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі зобов`язань перед позивачем, останнім було направлено відповідачу претензію від 12.02.2024 № 74 (а.с. 37-42, т.1), в якій позивач вимагав погасити заборгованість за договором зберігання № 3 в сумі 40385,80 грн разом з нарахованими позивачем 3% річних та інфляційними втратами.

Оскільки відповідач не задовольнив вищевказану претензію позивача, останній звернувся до суду з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Так, у цій справі позивач, окрім основного боргу у розмірі 40385,80 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 20635,93 грн інфляційних втрат та 4068,37 грн 3% річних. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено на всю суму боргу за період 30.09.2020 до 07.02.2024 (а.с. 96-99, т.1).

Відповідачем суду контррозрахунку не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ч.1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За умовами ч. 1, 2 ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонами цієї справи виникли договірні відносини, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу послуги зі зберігання його майна, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався сплачувати позивачу вартість цих послуг згідно з домовленостями сторін.

З урахуванням змісту позову позивача та здійсненого останнім розрахунку у акті звірки (а.с. 34, т.1) судом встановлено, що позивач до стягнення з відповідача заявив заборгованість у розмірі 40385,80 грн, яка визначена станом на 01.07.2022, натомість включає послуги, що були надані станом січень 2022 року включно.

Так, дослідивши зміст актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані між сторонами у спірному періоді станом на січень 2022 року включно, судом встановлено, що послуги за період станом на серпень 2021 року надавались позивачем та приймались відповідачем на підставі договору зберігання № 3, а з вересня 2021 року по січень 2022 року включно на підставі договору № СЗ-22/08-2. Також у справі наявний акт за лютий 2022 року, згідно даних якого послуги у цьому місяці надавались за договором № СЗ-1/07-21 (заявка № СЗ-17/01-22), водночас, як встановлено судом, за цим актом заборгованість не була включена позивачем у розрахунок суми боргу, яка заявлена згідно з прохальною частиною позову.

З наявних у справі у справі карток рахунків (а.с. 26-29, 32-33, т.1), а також змісту позову судом було встановлено, що спірна заборгованість у розмірі 40385,80 грн позивачем обліковується наступним чином: за договором зберігання № 3 в розмірі 24410,41 грн та за договором зберігання № СЗ-22/08-2 в розмірі 15975,39 грн. Відповідачем обставина цих даних обліку, які повідомлені позивачем, не спростовані.

Дослідивши зміст договору № 3 у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведена в межах цієї справи обставина наявності заборгованості відповідача перед позивачем за період станом на серпень 2021 року у розмірі 24410,41 грн, а тому позов позивача в цій частині вимог підлягає задоволенню судом. Оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за прийняті від позивача послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно на цю суму боргу нараховані 3% річних та інфляційні втрати. Водночас, при здійснені перевірки здійсненого позивачем розрахунку судом встановлена його часткова невірність, яка зумовлена тим, що позивач нарахування здійснив на всю суму боргу, у тому числі за період, коли обов`язок відповідача з оплати ще не настав. З урахуванням вказаного судом було здійснено власний розрахунок на суму боргу 24410,41 грн, яка фактично має місце за період березень-серпень 2021 року (за березень частково), по кожному місяцю окремо з урахуванням умов договору щодо строків здійснення оплати та в межах періоду, визначеного позивачем. За результатом проведеного розрахунку судом встановлено, що вірними сумами 3% річних та інфляційних втрат є 1916,17 грн та 9351,12 грн відповідно.

Водночас, як встановлено судом, подані позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг у період з вересня 2021 року по січень 2022 року докази (акти) містять посилання на договір № СЗ-22/08-2 та саме такі реквізити вказані позивачем у рахунку, за яким обліковується заборгованість відповідача у розмірі 15975,39 грн. В цей же час, враховуючи, що позивачем не подано суду до матеріалів справи копії цього договору та обставина невиконання відповідачем цього договору не є підставою позову позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, адже відповідно до вимог процесуального закону суд має розглянути справу виключно в межах заявлених позивачем вимог, з урахування підстав позову і на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.

Між цим, як було встановлено судом зі змісту поданих позивачем актів, до наданих послуг позивачем, окрім вартості послуг зберігання, було включено вартість компенсації сум комунальних послуг, що не було передбачено сторонами при укладенні договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази щодо укладення між сторонами окремого договору в частині погодження питання відшкодування відповідачем комунальних послуг, а також щодо наявності між сторонами орендних правовідносин. Водночас, приймаючи до уваги, що відповідачем послуги були прийняті у повному обсязі без зауважень, враховуючи, що жодною особою у цій справі не оскаржується вчинений між сторонами правочин, суд у спірних правовідносинах враховує визначений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, а також визначені ст. 947 ЦК України положення.

За сукупності вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Аут Продакт» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 24410,41 грн, інфляційні втрати в сумі 9351,12 грн та 3% річних в сумі 1916,17 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1659,73 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Аут Продакт» (вул. Шота Руставелі, 3, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 37190070) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 24968798) борг в сумі 24410 грн 41 коп, інфляційні втрати в сумі 9351 грн 12 коп, 3% річних в сумі 1916 грн 17 коп та судовий збір в сумі 1659 грн 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України/

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля