Рішення

від 23.10.2024 по справі 916/2467/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2467/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2467/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, буд. 130А, код ЄДРПОУ 24161721)

про визнання трудових відносин припиненими

Представник:

Від позивача: Петренко Т. О. особисто;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ України про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою від 10.06.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

21.06.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24532/24) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024р. провадження по справі №916/2467/24 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 03.07.2023р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.09.2024р. підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Поряд з цим, 07.10.2024 за вх. №36395/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 07.10.2024р. письмові пояснення по справі Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна за вх. ГСОО № 35395/24 від 07.10.2024 у справі № 916/2467/24 були повернуті заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, протоколом зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна №1/19 від 06.06.2019 року, її було призначено на посаду директора Товариства.

Згідно з Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна від 06.06.2019 року, ОСОБА_1 прийняла на себе обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна з 06.06.2019 року.

Факт прийняття на посаду директора, як зазначає позивач, також підтверджується відповідним записом про керівника юридичної особи (відповідача), який внесений до Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна.

Відповідно до п. 9.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна, управління поточною діяльністю Товариства здійснює - директор, який є виконавчим органом Товариства та призначається або звільняється з посади на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства.

За посиланнями позивача, на даний час, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна, засновниками (учасниками) останнього є:

- ІНКОЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ СЕРВІСЕ3 Б.В. (INCOLAB INTERNATIONAL SERVICES В.У.), резидентство: Нідерланди, Місцезнаходження: Нідерланди, 3261ЛК ОУД-БЕЙЄРЛАНД РЕНТГЕНСТРААТ, 3, Розмір частки засновника (учасника): 458520,27, частка у статутному капіталі Товариства 100% .

Як вказує позивач, 04 грудня 2023 року у зв`язку з переведенням її чоловіка на нове місце роботи та переїздом на нове місце проживання, керуючись Ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, вона звернулась до Відповідача із заявою про розірвання трудових відносин та звільнення останньої з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна. Однак Відповідач ніяк не відреагував та не звільнив її з посади директора Товариства.

В подальшому, як вказує позивач вона вжила заходів щодо скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна для розгляду питання про її звільнення, шляхом направлення учаснику Відповідача повідомлення про проведення загальних зборів призначених на 07.05.2024 року, на порядок денний яких було винесено наступні питання:

1. Про обрання голови загальних зборів учасників Товариства;

2. Про розгляд заяви директора Товариства про звільнення за власним бажанням;

3. Прийняття рішення про припинення повноважень директора Товариства шляхом обрання нового директора Товариства або тимчасового виконувача обов`язків директора Товариства.

Однак, загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна не відбулись у зв`язку з неприбуттям учасника Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна та відсутністю кворуму.

За посиланнями позивача, ним дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений ст. 38 КЗпП України. Однак, з незалежних від позивача причин, а у зв`язку з неявкою всіх учасників, скликані ним загальні збори учасників ТОВ не відбулися.

Отже, приймаючи до уваги, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна не відбулися, питання щодо звільнення за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна (мп) ОСОБА_1 не вирішено, остання звернулась до суду з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказує, що вказує, що у зв`язку із неявкою представника учасника на Загальні збори 07.05.2024, позачергові Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна не відбулися, та питання про її звільнення не вирішено.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (п. 72, п. 73), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

За змістом цього припису, перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема, спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до положень ч.ч. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

В постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Як встановлено судом, 04.12.2023 Позивач звернувся до Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна із заявою про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна, засновниками (учасниками) останнього є: ІНКОЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ СЕРВІСЕ3 Б.В. (INCOLAB INTERNATIONAL SERVICES В.У.), резидентство: Нідерланди, Місцезнаходження: Нідерланди, 3261ЛК ОУД-БЕЙЄРЛАНД РЕНТГЕНСТРААТ, 3, Розмір частки засновника (учасника): 458520,27, частка у статутному капіталі Товариства 100% .

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна для розгляду питання звільнення Позивача від 15.01.2024 було направлено рекомендованим листом.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що у зв`язку із неявкою представника учасника на Загальні збори 07.05.2024, позачергові Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна не відбулися.

Судом встановив, що станом на момент розгляду даної справи директором Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є позивач - ОСОБА_1 .

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

У своїй постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Верховний Суд зазначив свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд від 24.12.2019 у постанові по справі № 758/1861/18.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства, господарський суд вказує, що позивачем було дотримано вимоги Закону щодо належного повідомлення засновника (учасника) товариства про проведення позачергових загальних зборів, натомість рішення щодо ініційованого позивачем питання про своє звільнення не було прийнято оскільки збори не видубись в зв`язку з нез`явленням у зв`язку з неявкою завчасно та належно повідомленого засновника (учасника) товариства, а також враховуючи право позивача на свободу праці, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства, з незалежних від нього причин, а тому вимоги позивача до відповідача про припинення між ними трудових відносин є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження, у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Господарський суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством, а тому рішення суду у даній справі (№916/2467/24) після набрання ним законної сили є підставою для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, буд. 130А, код ЄДРПОУ 24161721) задовольнити повністю.

2. Припинити повноваження та визнати трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, буд. 130А, код ЄДРПОУ 24161721) припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (датою звільнення вважати дату набрання рішенням суду законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України; рішення суду є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство ІНКОЛАБ СЕРВІСЕЗ Україна (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, буд. 130А, код ЄДРПОУ 24161721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04 листопада 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна