Рішення

від 28.10.2024 по справі 916/2942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2942/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Одеського виробничого об`єднання «Електрик» Українського товариства глухих (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, 48; код ЄДРПОУ 03972703)

до відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 49 920,00 грн;

представники сторін:

від позивача Отраднов В.Л.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Одеське виробниче об`єднання «Електрик» Українського товариства глухих звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49 920,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 30.12.2022.

Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Попереджено позивача про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

29.07.2024 до суду надійшла заява позивача, в якій він повідомив про виконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету.

Ухвалою від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2942/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.08.2024, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

В ході розгляду справи судове засідання неодноразово відкладалося та було призначено на 28.10.2024.

16.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

28.10.2024 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів, які судом залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . Однак, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

За приписами ч.ч. 1, 4, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

З урахуванням вищевикладеного, суд виснував про можливість відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

28.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

У ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30.12.2022 між Одеським виробничим об`єднанням «Електрик» Українського товариства глухих як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Д`яченком Дмитром Анатолійовичем як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна (далі договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець за погодженням з Центральним правлінням Українського товариства глухих передає, а орендар приймає у строкове платне користування під діяльність, зазначену у п. 2.1. договору, приміщення площею 233,00 кв.м, яке розташоване в будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Київське шосе, буд. 4.

Згідно з п. 2.1. договору сторони погодили цільове призначення, режим використання орендарем отриманого в оренду приміщення та базовий розмір орендної плати, а саме:

- найменування складових частин приміщення: у будівлі літ. А; 1 поверх; № 9, 10, 11;

- площа: 233,00 кв.м;

- вид діяльності, під який передається приміщення: ремонт автомобілів;

- режим використання приміщення протягом доби: 09:00 19:00;

- базова плата за 1 кв.м на місяць без ПДВ і земельного податку: 32,00 грн;

- сума орендної плати за всю площу оренди:

без ПДВ: 7 456,00 грн на місяць; 89 472,00 грн на рік;

відшкодування земельного податку: 344,00 грн на місяць; 4 128,00 грн на рік;

ПДВ: 1 560,00 грн на місяць; 18 720,00 грн на рік;

всього з ПДВ і земельним податком: 9 360,00 грн на місяць; 112 320,00 грн на рік.

За змістом п. 2.4. договору щомісячні платежі орендар здійснює не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п/п 3.2.5. п. 3.2. договору орендар зобов`язується своєчасно проводити розрахунки з орендодавцем по орендній платі та компенсувати йому витрати, пов`язані зі сплатою земельного податку, та всі комунальні витрати по утриманню приміщення, в т.ч. за користування електроенергією, опаленням, гарячою та холодною водою, каналізацією, телефоном, а також відшкодовувати експлуатаційні витрати по догляду за приміщенням та благоустрою прилеглої до нього території, в т.ч. по прибиранню, збору, вивезенню сміття, охороні приміщення.

Згідно з п. 10.1. договору, останній діє з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно.

Договір може бути достроково розірваний за взаємною домовленістю сторін, які його підписали (п. 9.1. договору).

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі на підставі укладеного між ними договору виникли правовідносини оренди.

При цьому договір недійсним у судовому порядку не визнавався, а отже є правомірним та відповідно є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, що випливають з його змісту.

За ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив розірвати договір з 10.11.2023 у зв`язку з припиненням своєї трудової діяльності.

Дійсно, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.10.2023 до Реєстру внесено запис про припинення відповідачем підприємницької діяльності на підставі його власного рішення.

Так, 10.11.2023 договір було розірвано за взаємною згодою сторін, про що зазначає сам позивач.

Водночас позивач звертає увагу, що відповідач лише частково сплачував орендну плату, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 49 920,00 грн за період з січня по грудень 2023.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань в період з січня по листопад 2023 р. (договір розірвано з 10.11.2023) вносив орендну плату за договором лише частково, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем у розмірі 49 920,00 грн.

Наявність спірної заборгованості відповідач не спростував, доказів її сплати до суду не надав, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 920,00 грн заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі N 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРШІИВ:

1. Позов Одеського виробничого об`єднання «Електрик» Українського товариства глухих (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, 48; код ЄДРПОУ 03972703) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 49 920,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеського виробничого об`єднання «Електрик» Українського товариства глухих (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, 48; код ЄДРПОУ 03972703) 49 920,00 грн заборгованості, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 28 жовтня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2024 р.

Суддя Р.В. Волков