Рішення

від 17.10.2024 по справі 917/2159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 917/2159/23

За позовною заявою Viceroy TradeInvest Limited, Dimostheni Severi, 12 6th floor, Flat/office 601, 1080, Nicosia, Cyprus

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта", вул. Ставніцера Олексія, 60, корпус 2, приміщення 32 В

про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити дії.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть спору. Viceroy TradeInvest Limited звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" з наступними вимогами:

- визнати недійсним Договір поставки №14/01-20 від 14.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" предметом якого є маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" майно: маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску.

Ухвалою суду від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.01.2024, 11:30.

22.12.2023 від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Віта" надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. №16594).

11.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" надійшло клопотання про відкладення судового розгляду (вх. № 383).

У зв`язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 11.01.2024 не відбулось. Наступне підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

Станом на 15.01.2024 відзиви від відповідачів до суду не надходили.

25.01.2024 від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1057), який долучений до матеріалів справи.

26.01.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1120).

05.02.2024 Позивачем подано відповідь на відзив Відповідача-2 (вх. № 1464), яка долучена судом до матеріалів справи.

12.02.2024 від Відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь позивача (вх. № 1850) та клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 1864).

Від Позивача надійшло клопотання про застосування процесуального примусу до Відповідача-2; зобов`язання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" надати відповіді на поставлені у позовній заяві запитання; оголошення перерви в судовому засіданні та надати представнику позивача можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. № 1924 від 13.02.2024).

Ухвалою від 13.02.2024 суд відклав підготовче засідання на 21.03.2024, 11:00 та зобов`язав керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" надати відповіді на запитання, зазначені позивачем в позовній заяві.

20.03.2024 від Відповідача - 2 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3809), а саме відповіді на питання у формі заяви свідка.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3884).

21.03.2024 від представника Позивача надійшли заперечення на клопотання Відповідача - 1 про поновлення строку для подання відзиву (вх. № 3887), зазначивши, що представник Відповідача - 1 суттєво пропустив строки на його подачу, а отже в його поведінці є ознаки зловживання процесуальними правами і тому просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання та не приймати відзив до уваги.

Ухвалою від 21.03.2024 суд поновив строк Відповідачу - 1 для подання відзиву, прийняв поданий відзив до розгляду та закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 02.05.2024, 11:30.

22.03.2024 від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Віта" надійшла заява свідка (вх. №3956), яку буде враховано судом при винесенні рішення у справі.

26.03.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (вх. № 4110), яка долучена судом до матеріалів справи.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 02.05.2024 не відбулось. Наступне судове засідання призначено на 02.07.2024, 11:30.

У зв`язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 02.07.2024 не відбулось. Ухвалою суду від 08.07.2024 призначено судове засідання по суті на 22.08.2024, 11:30.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 22.08.2024 не відбулось. Ухвалою суду від 03.09.2024 призначено судове засідання по суті на 17.10.2024, 11:30.

В судовому засіданні 17.10.2024 представником Позивача викладено зміст позовних вимог. Представником Відповідача-2 викладено зміст заперечень.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив наступне.

21 червня 2019 року між Viceroy Trade Invest Limited (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (відповідач-1, позичальник) був укладений Договір позики (Договір позики; а.с. 6-8).

За умовами п. 1.1 Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позикодавцю позику із загальним обсягом, що не перевищує 4 500 000,00 доларів США.

Позичальник за умовами п.1.1 Договору позики зобов`язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 28.12.2024.

12 вересня 2019 року Позивач (як заставодержатель) та Відповідач-1 (заставодавець) з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 21.06.2019 уклали Договір застави (Договір застави; 1 а.с.10-14).

Договір застави укладений у простій письмовій формі.

За умовами Договору застави сторони домовилися про наступне:

- п. 1.1- для забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» за Договором позики від 21 червня 2019 року, передає в заставу майно, за рахунок якого Заставодержатель має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі, включаючи сплату витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави та інших витрат, у передбачених законодавством випадках;

- п. 1.2 - розмір основного зобов`язання: сума позики становить 4500000,00 доларів США строком до 28.12.2024;

- п. 2.1 - предметом застави є залізнична техніка згідно додатків, що є невід`ємною частиною цього Договору;

- п. 2.5 - на строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користування Заставодавця за адресою згідно Додатків до цього Договору.

У додатку № 1 до Договору застави сторони визначили перелік майна, що передається в заставу, - Тепловоз серії ТЕМ2У (заводський номер 8784) вартістю 5 500 000,00 гривень.

Відповідно до п. 7.1 Договору застави він діє до повного виконання боржником та/або Заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором, забезпечених заставою.

У п. 3.5 Договору застави вказано, що відчуження та наступні застави заставленого майна в період дії цього договору допускаються за письмовою згодою Заставодержателя.

За умовами п. 4.2 Договору застави Заставодавець (Відповідач-1) зобов`язаний не відчужувати предмет застави до спливу строку дії цього Договору.

Договір застави укладений у простій письмовій формі.

Позивач у позові вказує, що у листопаді 2023 року йому стало відомо, що Відповідач-1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" (Відповідач-2) договір поставки від 14 грудня 2020 року, предметом якого є заставне майно за Договором застави від 12.09.2019 - Тепловоз серії ТЕМ2У (заводський номер 8784).

Відповідно до умов Договору поставки №14/01-20 від 14.12.2020 (Договір поставки; а.с. 14-16), Відповідач-1 зобов`язався передати у власність Відповідача-2 бувший у користуванні маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску.

У п. 1.2. Договору поставки Відповідач-1 гарантував, що цей Тепловоз належить Постачальнику на праві власності, на дату набуття чинності Договору не обтяжений правами третіх осіб, у тому числі: не проданий, не заставлений, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, пройшов митне очищення і оформлення, а також вільний від інших обтяжень і не є предметом суперечки, і що Постачальник має право розпоряджатися цим Тепловозом, зокрема поставити його Покупцеві відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки вартість тепловозу складає 5 350 000,00 грн з ПДВ.

До матеріалів справи надані платіжні доручення про здійснення оплати Відповідачем-2 на користь Відповідача-1 за вказаний тепловоз (а.с.17-19).

29.11.2023 представники Позивача та Відповідача-1 склали Акт огляду предмета застави (а.с. 20), де вказали, що тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску на момент огляду місця знаходження майна у м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, - відсутній.

Позивач у позові просить визнати недійсним Договір поставки № 14/01-20 від 14.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта", предметом якого є маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску, з таких підстав:

- Відповідач-1 порушив зобов`язання перед Позивачем за Договором застави від 12.09.2019 та уклав без згоди Позивача (Заставодержателя) правочин щодо відчуження предмету застави третій особі;

- приписи частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" та частини 2 статті 586 ЦК України прямо пов`язують виникнення у заставодавця права на відчуження предмета застави, з отриманням на це згоди Заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Водночас, умови п. 4.2 Договору застави від 12.09.2019 забороняли Заставодавцю (Відповідачу-1) відчужувати предмет застави до спливу строку дії цього договору; відчуження предмету застави Відповідачу-2 було здійснено Відповідачем-1 всупереч умовам Договору застави від 12.09.2019 та вимогам закону;

- відсутність згоди Заставодержателя на відчуження заставленого майна свідчить про відсутність у Заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами Договору поставки №14/01-20 від 14.12.2020 умов чинності правочину, встановлених статтею 203 ЦК України.

Відповідач-1 у своєму відзиві позов не визнає, вказав, що враховуючи приписи статей 10, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у цій справі, фактичні обставини справи за яких мала місце обставина відсутності факту реєстрації обтяження тепловозу серії ТЕМ2У, заводський № 8784, 1987 року випуску за Договором застави, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" є добросовісним набувачем.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Однак, у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом, відповідно обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно е не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

21.06.2019 між Viceroy Trade Invest Limited (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (відповідач-1, позичальник) було укладено Договір позики (а.с. 6-8).

За умовами п. 1.1 Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позикодавцю позику із загальним обсягом, що не перевищує 4 500 000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 21.06.2019 між Позивачем та Відповідач-1 укладено Договір застави від 12 вересня 2019 року (Договір застави; 1 а.с.10-14).

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 3 ЗУ "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно статті 17 ЗУ "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 7.1 Договору застави він діє до повного виконання боржником та/або Заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором, забезпечених заставою.

У п. 3.5 Договору застави вказано, що відчуження та наступні застави заставленого майна в період дії цього договору допускаються за письмовою згодою Заставодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 10 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

При цьому, судом враховано наступне.

Статтею 577 Цивільного кодексу України визначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відтак реєстрація застави рухомого майна є правом, а не обов`язком заставодержателя чи заставодавця.

При цьому, приписи частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" та частини 2 статті 586 ЦК України прямо пов`язують виникнення у заставодавця права на відчуження предмета застави, з отриманням на це згоди заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Умови п. 4.2 Договору застави від 30.07.2019 забороняли Заставодавцю (Відповідачу-1) відчужувати предмет застави до спливу строку дії цього договору.

Отже, відчуження предмету застави Відповідачу-2 було здійснено Відповідачем-1 всупереч умовам Договору застави від 12.09.2019, та вимогам закону.

Відсутність згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами Договору поставки №14/01-20 від 14.12.2020 умов чинності правочину, встановлених статтею 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Згідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору поставки №14/01-20 від 14.12.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (код ЄДРПОУ 41372742) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" (код ЄДРПОУ 43936769) предметом якого є маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень відповідачів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" є добросовісним набувачем суд зазначає наступне.

Добросовісний набувач - набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

Якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна. Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні статті 88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на майно.

Відповідачем-2 надано суду витяг з Державного реєстру обтяжень на рухоме майно взятий станом на час розгляду цієї справи 20.12.2023, який не може бути належним доказом на підтвердження перевірки Відповідача-1 та підтвердження його право власності на відчужуване майно (маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску), також відсутні інши витяги з відповідних державних реєстрів, якіб підтверджували наявність у Відповідача - 1 права власності на майно під час укладення Договору поставки.

Відтак, відсутні підстави вважати Відповідача-2 добросовісним набувачем спірного майна.

Оскільки внаслідок укладення спірного Договору поставки, майно яке перебувало в заставі, було відчужено без згоди заставодержателя, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заставодержателя, який в порядку частини 3 статті 215 ЦК України заперечив дійсність Договору поставки № 14/01-20 від 14.12.2020.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Враховуючи, майно придбане Відповідачем-2 за Договором поставки № 14/01-20 від 14.12.2020, який визнаний судом недійсним, вимога Позивача про зобов`язання Відповідача-2 повернути Відповідачу-1 маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску, як належному власнику, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інші заперечення проти позову, наведені відповідачами, не впливають на висновок суду при вирішенні цього спору.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір поставки №14/01-20 від 14.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (код ЄДРПОУ 41372742) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" (код ЄДРПОУ 43936769) предметом якого є маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" (вул. Ставніцера Олексія, 60, корпус 2, приміщення 32 В, код ЄДРПОУ 43936769) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742) майно: маневровий тепловоз серії ТЕМ2У, заводський номер 8784, 1987 року випуску.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742) на користь Viceroy TradeInvest Limited, Dimostheni Severi, 12 6th floor, Flat/office 601, 1080, Nicosia, Cyprus, код ЄДРПОУ 00000000) 2 185,50 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистик Віта" (вул. Ставніцера Олексія, 60, корпус 2, приміщення 32 В, код ЄДРПОУ 43936769) на користь Viceroy TradeInvest Limited, Dimostheni Severi, 12 6th floor, Flat/office 601, 1080, Nicosia, Cyprus, код ЄДРПОУ 00000000) 2 185,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.10.2024.

Суддя Погрібна С.В.