Рішення

від 05.11.2024 по справі 917/1345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 917/1345/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/1345/24

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", Польська, 2А, м. Полтава, 3600

до відповідача Приватного підприємства «БОГДАН», пров. Героїв Маріуполя, 93, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 1 045 513,83 грн, -

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Приватного підприємства "Богдан" про стягнення заборгованості за індивідуальним договором №4557 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року у розмірі 1 045513,83 грн, з яких 977 724,72 грн - основна заборгованість, 5 315,13 грн - пеня, 24 842,47 грн - 3% річних, 37 631,51 грн - інфляційні втрати (вх. № 1412/24).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов і індивідуального договору №4557 про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року щодо повної оплати за отриману теплову енергію.

Ухвалою від 15.08.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1345/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 93), копію ухвали від 15.08.2024 року відповідач отримав 21.08.2024 року.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.08.2024 року є 21.08.2024 року.

Отже, кінцевий строк для подачі відзиву є 05.09.2024 року.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідач - Приватне Підприємство «БОГДАН» є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 163,3 кв.м. за адресою: вул. Героїв УПА (Гвардійська), 20, м. Кременчук, Полтавська область (копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, № витягу 12790985 від 06.12.2006 року (а. с. 80)), частини вбудованого приміщення магазину «Богдан» за адресою: вул. Перемоги, 3, м. Кременчук, Полтавська область (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № витягу 19989350 від 22.08.2008 року, (а. с. 80 зворот)), нежитлового вбудованого приміщення, за адресою: вул. Володимира Великого (Тельмана Ернста), 6, м. Кременчук, Полтавська область (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № витягу 8953930 від 15.11.2005 року, (а. с. 81)), нежитлового приміщення за адресою: вул. Молодіжна, 33, м. Кременчук, Полтавська область (копія свідоцтва про власність №4 від 06.07.1999 року (а. с. 82)), нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: 274 квартал, 4, м. Кременчук, Полтавська область (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № витягу 7306508 від 23.05.2005 року (а. с. 82 зворот)), прибудованого приміщення за адресою: вул. Героїв Маріуполя (Героїв Бреста), 93, м. Кременчук, Полтавська область (копія витягу про державну реєстрацію прав, № витягу 32096276 від 18.11.2011 року (а. с. 83)).

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для вищезазначених нежитлових приміщень є позивач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго".

01.11.2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі позивач, виконавець, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») та Приватним підприємством «БОГДАН» (далі відповідач, споживач, ПП «БОГДАН») було укладено індивідуальний договір №4557 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі договір, а. с. 13 - 16).

Відповідно до п. 1-3 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http://te.pl.ua/. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://te.pl.ua/.

Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

В п. 5 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживаюча безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) кoмерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (п. 17 договору).

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець (п. 22 договору).

Відповідно до п. 23 договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Відповідно до п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/tarifi/ tarifi/-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.

Згідно з п. 31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://te.pl.ua/tarifi/ tarifi/-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Підпунктом 3 п. 41 Договору визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором, а пп. 1 п. 43 договору - виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до п. 44. договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. (п. 45 договору).

Згідно п. п. 51, 52 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дії на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2022 і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 31 грудня 2022 (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України), а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачем договір №4557 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.

Додатковою угодою №1 до договору № 4557 (а. с. 23 зворот) сторони дійшли згоди внести зміни до індивідуального договору №4557 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року, виклавши зміст заяви приєднання до договору по нежитловому приміщенню за адресою: вул.. Володимира Великого, буд. 6 в наступній редакції (додаток) з 01.09.2023 року (зазначено опалювальну площу (об`єм) приміщення споживача 289,1 кв. м.)

Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором №4557 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданих вище приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 12.2022, 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 11.2023, 12.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024, 30.04.2024 підписані лише з боку позивача.

За період з 01.11.2022 по 30.04.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 977 724,72 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період діяли тарифи, встановлені наступними рішеннями Полтавської обласної ради:

-№477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;

-№669 від 28.07.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;

-№687 від 26.09.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.11.2022 року по 30.04.2024 року в розмірі 977 724,72 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально побутових та інших об`єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Приватним підприємством «БОГДАН» було укладено індивідуальний договір № 4557 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст.3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

На виконання умов договору № 4557, зокрема, у період з 01.11.2022 по 30.04.2024, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду, підписані позивачем та надавались відповідачу, що підтверджується:

- витягами з реєстрів виданих на руки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води за 11.2022, 12.2022, 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 08.2023, 10.2023, 11.2023,12.2023, 01.2024, 02.2024,03.2024, 04.2024 (а. с. 58 63, 67, 69 75);

- реєстрами листів відділення збуту м. Кременчук ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за 05.2023, 06.2023, 07.2023, 09.2023 (а. с. 64 66, 68).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок обсягів наданих комунальних послуг відповідачу за адресами вул. Героїв УПА, 20 м. Кременчук, Полтавська область та Квартал 274, б. 4, м. Кременчук, Полтавська область, що оснащені вузлами комерційного обліку теплової енергії, здійснено відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 (зі змінами).

Обсяги отриманої теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.04.2024 року за адресами вул. Героїв УПА, 20 м. Кременчук, Полтавська область та Квартал 274, б. 4, м. Кременчук, Полтавська область підтверджуються інформацією щодо обсягів теплової енергії, спожитої на опалення нежитлового приміщення ПП «БОГДАН», що додані до матеріалів позовної заяви (а. с. 76, 78).

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2022 по 30.04.2024 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 977 724,72 грн.

Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.

В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п.40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п. 31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://te.pl.ua/tarifi/ tarifi/-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

За спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи, встановлені наступними рішеннями Полтавської обласної ради:

-№477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;

-№669 від 28.07.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;

-№687 від 26.09.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 (далі -Порядок № 869).

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» №1682 передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначено судом вище, за період з 01.11.2022 по 30.04.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 977 724,72 грн.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем теплової енергії на суму 977 724,72 грн у спірний період суду не надано, факту постачання позивачем теплової енергії до об`єкту відповідача не спростовано.

Суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язковості оформлення актів прийняття передачі послуг, обов`язок споживача щодо розрахунків пов`язаний із настанням відповідної календарної дати щомісячно (не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу), а не з отриманням актів прийняття передачі актів чи рахунків на оплату.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 977 724,72 грн основної заборгованості.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Зокрема, на підставі ст. 230 ГК України, п. 45 договору 4557, позивачем нарахована пеня в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення у розмірі 5 315,13 грн на грошові зобов`язання травня 2023 року - квітень 2024 року (загальний період нарахування з 01.08.2023 по 19.06.2024, розрахунок пені додано до матеріалів позовної заяви); згідно ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 24 842,47 грн на грошові зобов`язання листопад 2022 року - квітень 2024 року (загальний період нарахування з 31.12.2022 по 19.06.2024) та втрати від інфляційних процесів у розмірі 37 631,51 грн на грошові зобов`язання листопада 202 року березня 2024 року (загальний період нарахування з січня 2023 по травень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних нарахувань, 3% річних та пені здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2023 року на суму боргу 144 127,41 грн за період з 09.2023 року по 05.2024 року, тоді як відповідно до акту прийняття передачі послуг від 28.02.2023 року вартість наданих послуг складає 114 127,41 грн (з ПДВ).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за вказаний період на суму боргу 114 127,41 грн, суд встановив, що їх розмір становить 5 238,00, а не 6 615,66 грн.

Також, перевіривши нарахування інфляційних втрат на заборгованість за березень 2023 року (період нарахування - вересень 2023 року - травень 2024) та за березень 2024 року (період нарахування травень 2024), суд встановив їх арифметичну невірність. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат на вказані заборгованості за вказані періоди становлять відповідно 4 947,79 грн та 387,64 грн, а не 4 951,71 грн та 443,35 грн (як вказує позивач).

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 36 194,22 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (1437,29 грн).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних суд звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 34 договору визначено граничний строк внесення плати за спожиту послугу - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Отже останній день місяця, що настає за розрахунковим періодом є останнім днем строку оплати заборгованості.

Позивач у розрахунку 3% річних вказує початок періоду нарахування на заборгованість за грудень 2022 року 31.01.2023 року, тоді як дана дата є граничним строком внесення плати за червень. Отже прострочення вказаної заборгованості має починатися з 01.02.2023 року.

Аналогічна помилка наявна і в розрахунку 3% річних на заборгованість за лютий 2023 року, за квітень 2023 року, за червень 2023 року, липень 2023 року, за вересень 2023 року, за грудень 2023 року та за квітень 2024 року.

За розрахунком суду, розмір 3% річних на заборгованість:

- грудень 2022 року (107 057,99 грн) за період з 01.02.2023 року по 19.06.2024 року становить 4 439,53 грн, а не 4 448,33 грн, як вказує позивач;

- лютий 2023 року (114 127,41 грн) за період з 01.04.2023 року по 19.06.2024 року становить 4 179,25 грн, а не 4 188,62 грн, як вказує позивач;

- квітень 2023 року (9 834,15грн) за період з 01.06.2023 року по 19.06.2024 року становить 310,81 грн, а не 311,62 грн, як вказує позивач;

- за червень 2023 року (9 834,15 грн) за період з 01.08.2023 року по 19.06.2024 року становить 261,51 грн, а не 262,32 грн, як вказує позивач;

- за липень 2023 року (9 834,15 грн) за період з 01.09.2023 року по 19.06.2024 року становить 236,42 грн, а не 237,26 грн, як вказує позивач;

- за вересень 2023 року (9 834,15 грн) за період з 01.11.2023 року по 19.06.2024 року становить 187,14 грн, а не 187,95 грн, як вказує позивач;

- за грудень 2023 року (80 730,95 грн) за період з 01.02.2024 по 19.06.2024 року становить 926,42 грн, а не 933,04 грн, як вказує позивач;

- за квітень 2024 року (11551,41 грн) за період з 01.06.2024 року по 19.06.2024 року становить 17,99, а не 18,94 грн, як вказує позивач.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за листопад 2022 року 31.12.2022 року, однак оскільки 31.12.2022 року припадає на суботу (вихідний), відповідно початком прострочення є 03.01.2023 року. При цьому позивач вказує періоди нарахування з 31.12.2022 по 31.12.2022, з 01.03.2023 по 19.06.2024. Отже, вірний розмір 3% річних є 2 528,80 грн, а не 2 534,11 грн;

- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.04.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року (вірний розмір 3% річних є 3 673,02 грн, а не 3 681,88 грн);

- за серпень 2023 року - з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року (вірний розмір 3% річних є 210,59 грн, а не 212,20 грн);

- за листопад 2023 року - з 31.12.2023 року, однак оскільки 31.12.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року (вірний розмір 3% річних є 929,21 грн, а не 940,87 грн);

- за лютий 2024 року - з 31.03.2023 року, однак оскільки 31.03.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року (вірний розмір 3% річних є 495,17 грн, а не 507,70 грн);

Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за вищезазначені періоди, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 24 782,85 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє (59,62 грн).

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 315,13 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45 договору).

Згідно з розрахунком позивача загальний розмір пені складає 5 315,13 грн.

При цьому, за зобов`язаннями травня 2023 року (9834,15 грн) позивач нарахував пеню за період з 01.08.2023 року по 03.01.2024 року на суму 153,41 грн.

Оскільки 30.06.2023 року є граничним строком внесення плати за отримані послуги у травні 2023 року, прострочення вказаної заборгованості має починатися з 01.07.2023 року.

Як зазначалось вище, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання у травні 2023 року має припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто 01.01.2024 року, а не 03.01.2024 року, як вказано в розрахунку.

Отже, розмір пені на заборгованість за травень 2023 року (9 834,15 грн) за період з 01.08.2023 року по 01.01.2024 року становить 151,45 гнр, а не 153,41 грн, як зазначає позивач.

Перевіривши розрахунок пені на заборгованість за липень 2023 року за період з 01.09.2023 року по 31.12.2023 року, суд встановив арифметичну невірність розрахунку позивачем. Судом встановлено що розмір пені за вказаний період становить 119,98 грн, тоді як позивач вказує 178,98 грн.

Також позивачем було допущено аналогічну помилку, що і при розрахунку 3% річних, не вірно визначивши початок періоду нарахування пені на заборгованість за серпень 2023 року, листопад 2023 року, лютий 2024 року та квітень 2024 року.

Отже, здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що правомірною є пеня, загальний розмір якої становить 5 237,71 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (77,42 грн) суд відмовляє.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 977 724,72 грн основної заборгованості, 5 237,71 грн пені, 24 782,85 грн 3 % річних та 36 194,22 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 1437,29 грн інфляційних втрат, 59,62 грн 3 % річних та 77,42 грн пені).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 статті 4 даного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Платіжною інструкцією №167581089 від 29.07.2024 року на суму 14 006,15 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с.6).

Випискою від 29.07.2024 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 14 006,15 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 88).

Отже, позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 14 006,15 грн, тоді як необхідно було 12 546,17 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (1 459,98 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БОГДАН» (пров. Героїв Маріуполя, 93, м. Кременчук, Полтавська область, 39601,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21056045) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030) 977 724,72 грн основного боргу, 5 237,71 грн пені, 24 782,85 грн 3% річних, 36 194,22 грн інфляційних втрат та 12 527,28 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено та підписано 05.11.2024 року.

Суддя О. М. Тимощенко

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.