Рішення

від 24.10.2024 по справі 918/484/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/484/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Шилан І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної (військової) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" до Сарненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури - Гарбарук В.А.;

- від позивача - Любчик І.І.;

- від третіх осіб - не з`явилися;

- від відповідача - Шило С.М;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної (військової) адміністрації до Сарненської міської ради, за участі третіх осіб без самостійних вимог: на стороні позивача - ДСГП "ЛІСИ УКРАЇНИ", на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про: витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2394920856254); скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Позов обґрунтований неправильного застосування правових норм (ст. ст. 20, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій") при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказів №57-ІЗ від 18.12.2020 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та №17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", що, на думку прокурора, призвело до незаконного вилучення з державної власності та набуття у комунальну власність Сарненської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, площею 10, 8753 га, яку позивач просить витребувати з володіння Сарненської міської ради.

Так, прокурор вважає:

- наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №57-ІЗ від 18.12.2020 фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 з категорії землі лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, у той час як зазначений орган не був її розпорядником. Також, вказаними діями неуповноваженого органу у цивільний обіг введено землі лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність, як землі сільськогосподарського призначення щодо яких немає обмежень у відчуженні прав, господарського обробітку, зміни цільового призначення;

- наказом №17-4-ОТГ від 05.01.2021 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області відчужило державне майно, не маючи на це права.

З огляду на що, за переконанням прокурора, спірна земельна ділянка державної власності, яка перебуває у постійному користуванні державного СЛП належить до категорії земель лісогосподарського призначення, незаконно і безпідставно, поза волею власника, передана на користь Сарненської територіальної громади в особі Сарненської міської ради.

Перебування на момент виникнення спірних правовідносин земельної ділянки у постійному користуванні ДП "Сарненський лісгосп", а на даний час - ДП "Ліси України", лісогосподарську діяльність на ній здійснює філія "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України", прокурор підтверджує поданими до справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, графічними даними ВО "Укрдержліспроект":

- згідно з Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп", лісовпорядкування 2019 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісницва ДП "Сарненський лісгосп" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) 2020 року, планшетом №10, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 знаходиться у 121 кварталі лісництва. Відповідно до таксаційного опису 121 кварталу виділи 6, 12 зайняті лісовими культурами, лісовою галявиною, елементами лісу - сосна звичайна, заплановано проведення господарського заходу із створення лісових культур. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 22.10.2020;

- графічними матеріалами, наданими ВО "Укрдержліспроект" з листом від 21.12.2023 №04-1304 підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 накладається на межі 121 кварталу Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп";

- аналізом графічних матеріалів спірної земельної ділянки із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, даних Публічної кадастрової карти України із застосуванням шару "Ліси", який відображає межі земель лісового фонду й отриманий в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром, виявлено, що частина вкрита лісом та вся ділянка охоплена лісовим кадастром.

При цьому, правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами, а саме: у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №6-196цс15, від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 21.01.2015 у справі №6-224цс 14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14, від 04.09.2019 у справі №185/3252/14, від 16.08.2023 у справі №676/4200/21.

В свою чергу, враховуючи положення ст.ст. 55, 57 ЗК України, віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення пов`язане з фактом розташування на них лісу або використання їх для ведення лісового господарства, зокрема, державними спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами.

Державні лісогосподарські спеціалізовані підприємства добровільно не відмовлялися від права постійного користування спірною земельною ділянкою та не надавали згоду на її вилучення для суспільних чи інших потреб.

У відзиві на позовну заяву і запереченнях на відповідь на відзив Сарненська міська рада зазначає про безпідставність позову з огляду на те, що у ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" ніколи не виникало права постійного користування спірною земельною ділянкою, а після реорганізації - до ДП "Ліси України" не перейшло таке право, що ставить під сумнів законність намірів ДП "Ліси України" визнати це право власності виключно на підставі матеріалів лісовпорядкування 2019 року, які є частиною базового лісовпорядкування 2020 року.

Так, прокурор не довів, а матеріали справи не містять жодного рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема, і спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам (ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", ДП "Ліси України").

Крім того, у листі №10-17-0.3-4244/2-23 від 24.08.2023 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зазначає, що ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" в період з 2005 по 2015 роки не було землекористувачем на території Сарненського району та відповідно відомості про суб`єкта не містилися у формі №2-зем. державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

За поясненнями відповідача, перше рішення, на підставі якого прослідковується намір ДП "Сарненський лісгосп", а згодом - ДП "Ліси України", отримати право постійного користування на зазначену земельну ділянку, є розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", проте до цього часу дане рішення лишається не виконаним, тобто на протязі більше ніж 8 років ДП "Ліси України" не спромоглося виготовити технічну документацію щодо відведення земельних ділянок у постійне користування на території Ремчицької та Люхчанської сільських рад Сарненського району, (правонаступником яких є Сарненська міська рада), а Рівненська ОВА не спромоглася проконтролювати стан виконання даного рішення.

Звертає також увагу, що серед позовних вимог прокурора відсутня вимога щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області №17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", який є підставою набуття права власності Сарненської міської ради на спірну земельну ділянку, ГУ Держгеокадастр не визнаний стороною у справі, а тому вважає, що прокурор обрав неефективний та неналежний спосіб захисту порушених, на його думку, прав держави, в особі Рівненської ОВА.

У своїх поясненнях і додаткових поясненнях третя особа - ГУ Держгеокадастру підтримує позицію Сарненської міської ради, додатково зазначаючи, що:

- ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" передано під охорону лише ліси без надання земельних ділянок в постійне користування;

- прокурор помилково вважає, що ліс і землі лісогосподарського призначення є тотожними поняттями;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 ніколи не відносилась до земель лісогосподарського призначення, а перебувала лише у землях сільськогосподарського призначення;

- враховуючи відсутність інформації про передачу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, в тому числі Головним управлінням, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, земельної ділянки площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327, в постійне користування ДП "Сарненське лісове господарство" та оформлення державним підприємством права постійного користування в установленому порядку, ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, згідно даних державного земельного кадастру відносилась до земель сільськогосподарського призначення державної власності і правомірно була передана у комунальну власність;

- земельна ділянка площею 10,8753 га з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, яка є частиною земельної ділянки площею 66,6875 га, відповідно до розробленого Рівненською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" "Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код згідно КВЦПЗ-09.01) за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області розміщена геометрично невірно, що в даному випадку призводить до неправильних тлумачень місця розташування земельних ділянок сільськогосподарського та лісогосподарського призначення;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Вона як відносились до земель сільськогосподарського призначення так відноситься і до тепер.

У відповіді на відзив прокурор висловлює правову позицію про те, що належним доказом у даній справі на підтвердження факту передачі ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" земель лісогосподарського призначення (ліс) для охорони та проведення лісогосподарських заходів, які перебували у користуванні СЛГП "Сарненське" являється розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 №493, яким, зокрема:

- ліси, які знаходяться в користуванні СЛП "Сарненське", передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землею новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп";

- державному підприємству надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

В той же час, на основі матеріалів лісовпорядкування (Проект організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" 2007 року) державне підприємство майже 10 років здійснювало лісогосподарську діяльність на території району відкрито.

Тому, з огляду на затверджені матеріали лісовпорядкування, які містять засвідчений територіальним органом Держкомзему акт від 02.04.2007 про площу переданих державному підприємству земель, відкриту діяльність державного підприємства майже 10 років на земельних ділянках, охоплених цими матеріалами лісовпорядкування, то сам лише факт відсутності відомостей по формі №2-зем державної статистичної звітності з кількісного обліку земель щодо землекористувача ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", не є належним і допустимим доказом того, що державне підприємство не було землекористувачем на території Сарненського району.

Крім того, прокурор додатково доводить, що в силу положень ст.ст. 19, 57 ЗК України ст. 5 та п.5 Перехідних положень ЛК України, спірна земельна ділянка відноситься саме до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинно використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.

Таким чином, на момент інвентаризації спірної земельної ділянки з подальшим присвоєнням кадастрового номера 5625484800:03:002:0327 та передачі її з державної власності у комунальну власність за матеріалами лісовпорядкування вона вже належала на праві постійного користування ДП "Сарненський лісгосп", як земля лісогосподарського призначення. При цьому, як указано в позові, жодних рішень про її вилучення із земель лісогосподарського призначення уповноваженим органом не приймалося.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені обставини, відповідачем не надано.

Щодо відсутності позовної вимоги про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в у комунальну власність" зазначає, що окреме звернення з одним чи декількома позовами про оспорення вищевказаних актів органів державної влади та місцевого самоврядування, в цій ситуації, не є обов`язковим, оскільки не відповідає належному та ефективному способу захисту, так як такі вимоги не забезпечать реального поновлення порушених прав позивача, як власника спірної земельної ділянки, яка вибула з його власності.

У своїх поясненнях третя особа - ДП "Ліси України" (Філія "Сарненська лісове господарство") підтримує позицію прокуратури, що керуючись п.5. Прикінцевих положень ЛК України земельна ділянка кадастровий номера 5625484800:03:002:0327 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що підтверджується проектами організації та розвитку лісового господарства ДП "СЛАП" "Сарненський ДЕРЖСПЕЦЛІСГОСП", ДП "Сарненський лісгосп" та планами лісонасаджень, планово-картографічними матеріалами.

Згідно пояснень, спірна земельна ділянка розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, які згідно з матеріалами лісовпорядкування перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України". Вибуття даної земельної ділянки із власності держави, віднесення їх до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальше господарське освоєння іншим землевласником унеможливить виконання як статутних завдань державного СЛП так і виконання заходів, передбачених матеріалами лісовпорядкування у масиві лісу в межах спірних земель та загалом лісництві.

У своїх поясненнях позивач підтримує позицію прокуратури, стверджуючи, що наявність проекту розпорядження Рівненської ОДА від 29.04.2016 №245, яким надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування загальною орієнтовною площею 345,52 гектара для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Ремчицької (153,61 гектара) та Люхчанської (191,91 гектара) сільських рад Сарненського району, було підготовлено в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Рівненській області на відповідну заяву ДП "Сарненське лісове господарство свідчить про неправильне застосування правових норм при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказів №57-ІЗ від 18.12.2020 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та №17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", що, на думку позивача, призвело до незаконного вилучення з державної власності та набуття у комунальну власність Сарненської міської ради спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, площею 10, 8753 га.

Процесуальні дії у справі.

16.05.2024 позовна заява заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 09.05.2024.

Також, ухвалою залучено ДСГП "ЛІСИ УКРАЇНИ" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

17.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.06.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

25.06.2024 від ДСГП "ЛІСИ УКРАЇНИ" надійшли пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 25.06.2024 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.Відкладено підготовче засідання на 24.07.2024.

01.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.07.2024 від ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надійшли пояснення щодо позову.

23.07.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

24.07.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Романюк Ю.Г. на лікарняному.

29.07.2024 від ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 12.08.2024 підготовче судове засідання призначено на 22.08.2024.

Ухвалою від 22.08.2024 було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2024.

У судовому засіданні 24.09.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 24.09.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024 суд продовжив розгляд справи по суті.

Ухвалою від 08.10.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 24.10.2024.

24.10.2024 треті особи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так, учасники справи повідомлялися про хід її розгляду через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 03.06.2024, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, усі учасники справи надали письмові заяви з приводу позовних вимог, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

При цьому, представник ГУ Держгеокадастру у Рівненській області скористався правом, наданим ч.3 ст. 196 ГПК України, та 24.10.2024 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено, Люхчанська сільська рада народних депутатів Сарненського району Рівненської області рішенням від 15.08.1995 передала у колективну власність КСП "НИВА" для сільськогосподарського використання земельні ділянки загальною площею 1821,3 га. Видано Державний акт на право колективної власності на землю Серії РВ 00001.

В подальшому, рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області №65 від 19.11.2001 припинено право постійного користування КСП "НИВА" та право колективної власності на землю КСП "НИВА", а землі передані до земель запасу сільської ради.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.10.2004 №530 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства області" доручено райдержадміністраціям вирішити до кінця 2004 року відповідно до законодавства питання щодо організації раціонального використання земель лісового фонду, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема шляхом надання цих земель спеціалізованим лісогосподарським підприємствам або іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи з ведення лісового господарства.

Наказом Мінагрополітики України від 21.10.2004 №375 створено, зокрема, державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" (далі - ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп").

З метою поліпшення стану ведення лісового господарства в лісах колишніх КСП району, розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 №493 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Сарненського району", ліси, які знаходяться в користуванні СЛП "Сарненське", передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землею новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Також, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Окрім того, розпорядженням Сарненської РДА від 26.12.2005 №552 надано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 1300 га для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу лісового фонду на території Тинненської сільської ради.

Згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2005-2007 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 6986 га, у т.ч., на території Сарненського лісництва - 2750 га.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 18.04.2007.

Загальна площа переданих для охорони і ведення лісового господарства ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" земель лісового фонду за актом від 02.04.2007 (додаток №4 Проекту), становила 6986 га, у т.ч., по Люхчанській сільській раді - 339 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 №217, реорганізовано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до ДП "Сарненський лісгосп" та вказано про оформлення в постійного користування земельними порядку права установленому ділянками.

Матеріалами лісовпорядкування ДП "Сарненський лісгосп" змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Також, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 №217, ДП "Сарненский лісгосп" звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації з клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245, погодженим з ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у т.ч., площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

23.01.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №270 "Про проведення державної інвентаризації земель", згідно якого вирішено провести за рахунок коштів Державного бюджету у 2020 році державну інвентаризацію земель на території Рівненської області загальною площею 33500,0000 гектара несформованих земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 25.11.2020 на запит ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, розташована на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Цільове призначення: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); форма власності - державна; площа земельної ділянки, гектарів - 10, 8753 га; інформація про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 21.05.2020, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.11.2020.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 18.12.2020 №57-13 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області згідно з додатком.

Відповідно до п.22 додатку, на підставі зазначених матеріалів інвентаризації, сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (угіддя - рілля), яка розташована за межами населеного пункту Люхчанської сільської ради.

У розділі "Пропозиції щодо узгодження даних" вказаної вище технічної документації зазначено, що внаслідок проведеної інвентаризації було сформовано земельні ділянки у кількості 25 штук, загальною площею 200, 6178 га з визначення та присвоєнням кадастрового номеру як - землі державної власності; категорія земель - 100 - землі сільськогосподарського призначення; код цільового призначення - (16.00) - землі запасу (Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Як зазначено в поясненнях ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5625484800:03:002:0330, яка зареєстрована 01.06.2021 в базі Державного земельного кадастру, згідно "Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування державному підприємству "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код згідно КВЦПЗ-09.01) за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області", та відноситься до земель лісогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Відповідно до "Технічної документації по передачі земель в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" Люхчанської сільської ради народних депутатів Сарненського району Рівненської області" (код документації 1995МФ23РВСР000002), яка затверджена рішенням Люхчанської сільської ради від 15.08.1995 №20 "Про передачу земель у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" та плану меж землекористування КСП "Нива" Сарненського району, земельна ділянка площею 55,62 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0330, також відносилась до земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, у складі угідь - рілля.

Пізніше, згідно плану землекористувань та "Технічної документації із землеустрою щодо ведення державного земельного кадастру на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" (код документації 2008МФ23РВСР000005), яка затверджена розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації від 16.09.2009 №391, земельна ділянка площею 55,62 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0330, була відображена на плановому матеріалі контур №244 земельні угіддя - ліс.

У подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 618,2062 га, у т.ч., земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327. За актом приймання-передачі від 05.01.2021 №27-4-ОТГ зазначена земельна ділянка прийнята міською радою.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2021 зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Сарненською міською радою.

Згідно рішення Сарненської міської ради №299 від 28.05.2021 "Про визначення земельних ділянок, які перебувають в комунальній власності Сарненської міської територіальної громади земельними ділянками, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)" спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення визначена такою, право оренди на яку підлягає продажу на конкурентних засадах.

В той же час, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №929 припинено ДП "Сарненський лісгосп", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Сарненський лісгосп".

Також, наказом ДП "Ліси України" від 30.12.2022 №171, закріплено за філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 №1261, зокрема, землі.

Водночас, згідно з інформацією філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України", наданої у листах від 04.09.2023 №930/26.16.6-2023, від 08.09.2023 №956/26.16.6-23, від 07.03.2024 №690/26.16-2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 знаходиться у 121 кварталі Сарненського лісництва та перебуває у постійному користуванні державного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Сарненський лісгосп".

Ця обставина доводиться прокурором при зверненні з даним позовом до суду та на його переконання, узгоджується також із графічними матеріалами, наданими ВО "Укрдержліспроект" з листом від 21.12.2023 №04-1304, з яких убачається накладання спірної земельної ділянки на межі 121 кварталу Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп".

Як зазначено прокурором, згідно з Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп", лісовпорядкування 2019 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісницва ДП "Сарненський лісгосп" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) 2020 року, планшетом №10, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 знаходиться у 121 кварталі лісництва.

Відповідно до таксаційного опису 121 кварталу виділи 6, 12 зайняті лісовими культурами, лісовою галявиною, елементами лісу - сосна звичайна, заплановано проведення господарського заходу із створення лісових культур.

Окрім того, аналізом графічних матеріалів спірної земельної ділянки із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, даних Публічної кадастрової карти України із застосуванням шару "Ліси", який відображає межі земель лісового фонду й отриманий в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром, виявлено, що її частина вкрита лісом та вся ділянка охоплена лісовим кадастром.

Державні лісогосподарські спеціалізовані підприємства добровільно не відмовлялися від права постійного користування спірною земельною ділянкою та не надавали згоду на її вилучення для суспільних чи інших потреб (лист від 07.03.2024 №690/26.16-2024).

Як вважає прокуратура, наразі постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 є ДП "Ліси України", лісогосподарську діяльність на ній здійснює філія "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України".

З листа Рівненської обласної державної (військової) адміністрації від 21.02.2024 №вих2047/0/01-72/24 слідує, що у державного органу відсутня інформація про прийняття розпорядження щодо вилучення у ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", ДП "Ліси України" із постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:01:002:0327, зміну її цільового призначення, передачу у комунальну власність чи надання до Кабінету Міністрів України відповідних документів для прийняття зазначених рішень.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель оборони.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну (військову) адміністрацію.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, керівник Рівненської обласної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).

Щодо випадків, коли прокурор має право представляти державу, то перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

З метою дотримання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською обласною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 23.02.2024 №15/2-104вих-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.

У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація листом від 04.04.2024 №вих-3646/0/01-72/24 зазначила про відновлення порушених інтересів держави шляхом звернення до суду органів прокуратури.

Відтак, прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вимогами ч.2, 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивіду ально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово- правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Даний віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 площею 10,8753 га з незаконного володіння Сарненської міської ради і з похідною вимогою про скасування її державної реєстрації подано прокурором через те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 18.12.2020 №57-13 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області згідно з додатком.

Відповідно до п.22 додатку, на підставі зазначених матеріалів інвентаризації, сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (угіддя - рілля), яка розташована за межами населеного пункту Люхчанської сільської ради.

У подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 618,2062 га, у т.ч., земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327. За актом приймання-передачі від 05.01.2021 №27-4-ОТГ зазначена земельна ділянка прийнята міською радою.

Так, на думку прокуратури (підтриману позивачем і третьою особою на його стороні), земельна ділянка, яка передана у комунальну власність має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (ДП "Ліси України").

Однак, у результаті винесення ГУ Держгеокадастру у Рівненській області спірних наказів відбулася незаконна зміна цільового призначення землі (від 18.12.2020 №57-ІЗ) та її вилучення (від 05.01.2021 №17-4-ОТГ) з постійного користування ДП "Сарненський лісгосп" (на даний час - філія "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України").

Відповідач і третя особа на його стороні вважають такі твердження безпідставними, доводячи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5625484800:03:002:0330 ніколи не відносилась до земель лісогосподарського призначення, а перебувала лише у землях сільськогосподарського призначення. Більше того, у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених органі щодо передання цієї земельної ділянки, а передача землі в комунальну власність відбулась у межах чинного законодавства України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (п."е" ч.1 ст. 19 ЗК України).

За приписами ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як вказувалось вище прокурор у позовній заяві зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебувала в постійному користуванні ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", а на цей час спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", що на його думку, підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2019 року, які є частиною матеріалів для базового лісовпорядкування 2020 року.

Згідно п.5 розд. VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції Закону України від 08.02.2006 №3404-ІV), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Тобто, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIIІ "Прикінцеві положення" ЛК України.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеним у постановах від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року №6-224цс14, від 23 грудня 2015 року №6-377цс15.

У постанові від 26.01.2022 у справі №363/253/19 ВС зауважив про пріоритетність норм земельного законодавства перед нормами лісового. Так, оскільки ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

За статтею 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

За статтею 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За статтею 23 ЗК України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Законодавство України, яке регулювало до 2002 року та регулює на теперішній час порядок надання земельних ділянок у постійне користування передбачає прийняття уповноваженими органами відповідних рішень щодо надання земельних ділянок у постійне користування.

Передумовою надання земельних ділянок у постійне користування є прийняття рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи наявну інформацію, зокрема й ту, що міститься в позовній заяві, відомості про прийняття такого рішення відсутні, а посилання прокурора на те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2019, які є частиною базового лісовпорядкування 2020 року є безпідставними, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Тобто, рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, не приймалося.

Відтак, у ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" не виникло право постійного користування зазначеними земельними ділянками, а після реорганізації - до ДП "Ліси України" таке право не перейшло.

З матеріалів, наданих сторонами прослідковується, що перше рішення, на підставі якого встановлено намір ДП "Сарненський лісгосп" (згодом - ДП "Ліси України"), отримати право постійного користування на спірну земельну ділянку, є розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245, яким надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування загальною орієнтовною площею 345,52 гектара для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Ремчицької (153,61 гектара) та Люхчанської (191,91 гектара) сільських рад Сарненського району.

Проте, матеріали справи містять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, розташована на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Цільове призначення: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); форма власності - державна; площа земельної ділянки, гектарів - 10, 8753 га; інформація про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 21.05.2020, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.11.2020.

Також, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.3-4244/2-23 від 24.08.2023, ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" в період з 2005 по 2015 роки не було землекористувачем на території Сарненського району та відповідно відомості про суб`єкта не містилися у формі №2-зем. державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

Щодо розпорядженнь голови Сарненської районної державної адміністрації:

- №493 від 02.12.2004 "Про додаткові заходи щодо розвитку Лісового господарства Сарненського району", яким новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" передано ліси, що знаходяться в користуванні СЛГП "Сарненське", під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землі і надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га;

- №552 від 26.12.2005, яким надано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 1300 га для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу лісового фонду на території Тинненської сільської ради.

Суд зауважує, що надаючи дозвіл ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га в розпорядженні не зазначено за рахунок яких земель і на якій території, а надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок в постійне користування не свідчить, що проект компетентним органом буде затверджено.

Тобто, ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" передано під охорону лише ліси без надання земельних ділянок в постійне користування.

У зв`язку з наведеним, не заслуговує на увагу суду аргумент, що документами, що підтверджують право постійного користування на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, оскільки рішення про передачу спірної земельної ділянки в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, уповноваженим органом не приймалося та відповідно право постійного користування не виникло.

Отже, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтвердити право постійного користування на спірну земельну ділянку.

Більше того, матеріали справи не містять підтвердження факту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Критично суд відноситься до посилань прокурора, що зміна цільового призначення земельної ділянки (з категорії земель - землі лісогосподарського призначення на категорію земель - землі сільськогосподарського призначення) відбулась у зв`язку з прийняттям ГУ Держгеокадастром у Рівненській області №57-ІЗ від 18.12.2020 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель".

Ні в самому наказі, ні в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області, немає згадки про те, що спірна земельна ділянка раніше відносилась до земель лісогосподарського призначення, а зазначено, що вона відноситься саме до земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, яка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, станом на 19.06.2021 (день реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Сарненською міською радою) не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств чи інших державних підприємств, установ, організацій, а Сарненська міська рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, виконуючи наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області №17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та у відповідності до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, тобто Сарненська міська рада є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Згідно п.13 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №906/620/21 позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

При цьому суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Згідно із Постановою ВСУ від 23 жовтня 2019 року справа №917/1307/18 принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі.

Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази.

Підсумовуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

- прокурором не долучено жодного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання саме спірної земельної ділянки у постійне користування ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", ДП "Ліси України" на території Люхчанської сільської ради;

- прокурором не долучено до позовної заяви жодного витягу з державних реєстрів щодо реєстрації права власності чи права користування спірною земельною ділянкою за зазначеними вище державними підприємствами на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, зокрема витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, Державного лісового кадастру, а також не долучено до позовної заяви ні акта про право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", ні технічної документації на вказану земельну ділянку, виготовлену на замовлення ДП "Ліси України" на виконання розпорядження голови Рівненської ОДА №245 від 29.04.2016, які б могли підтвердити факт користування спірною земельною ділянкою вказаним державним підприємством;

- прокурором не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 відносилась до земель лісогосподарського призначення;

Крім того, прокурор не проаналізував місцезнаходження земельної ділянки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, на яку, розпорядженням Рівненської ОДА №245 від 29.04.2016, було надано дозвіл ДП "Сарненське лісове господарство" на розроблення проекту землеустрою, не долучив документів, які б встановлювали точну площу, межі та конфігурацію зазначених земельних ділянок.

При цьому, прокурор посилається на те, що в ході розроблення проектної документації із землеустрою з`ясовано, що площа вказаних земель (191,91 га) зменшилась у зв`язку з формуванням земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327.

Таким чином, за відсутності вказаних доказів у суду відсутня можливість стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 має відношення до земельної ділянки площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, на яку ДП "Сарненське лісове господарство" отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що унеможливлює встановлення факту наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу держави в особі Рівненської ОДА зі сторони Сарненської міської ради.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отож, за результатами розгляду справи, судом не встановлено, що Сарненська міська рада не являється добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, що при набутті права власності на спірну земельну ділянку було порушено норми чиного законодавства України, а тому незаконне втручання у право власності Сарненської міської ради на спірну земельну ділянку призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ, з огляду на що у задоволенні позову про витребування у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації земельнеї ділянки площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327, слід відмовити.

Оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги про витребування земельної ділянки, похідна вимога про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянка є такою, що задоволенню, також, не підлягає.

Щодо помилкових тверджень відповідача і третьої особи на його стороні про неналежний спосіб захисту, застосований прокуратурою (витребування земельної ділянки без визнання недійсним відповідного рішення) суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, від 13.07.2022 у справі №199/8324/19).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Рівненською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №877 від 10.05.2024, який залишається за заявником, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК