Рішення

від 30.10.2024 по справі 924/816/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2024 р. Справа №924/816/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Комарніцькій Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ АГРО ІНВЕСТ", м. Тернопіль

до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с. Іванівка, Ярмолинецький р-н., Хмельницька обл.

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 52 882,05 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кушнірчук В.М. - на підставі ордеру серії ВО №1084974 від 23.08.24р. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ АГРО ІНВЕСТ", м. Тернопіль до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с. Іванівка, Ярмолинецький р-н., Хмельницька обл. про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 52 882,05 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 09.09.2024р. від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.09.2024р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено.

На адресу суду 02.10.2024р. надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України від 02.10.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 07.10.2024р. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.10.2024р. розгляд справи в підготовчому провадженні перепризначено.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України від 16.10.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги в частині стягнення 42 505,00 грн. основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

06 березня 2020 року між ТОВ «ГЛОБАЛ АГРО ІНВЕСТ» (далі - позивач), як постачальником, та ПП «ГВМ-АГРО» (далі - відповідач), як покупцем, було укладено договір поставки № 06-03-20/1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставляти, а відповідач - приймати та оплачувати запасні частини і/або супутні товари до сільськогосподарської, автомобільної та спеціалізованої техніки, і/або моторні оливи, гідравлічні оливи, пластичні мастила, гальмівна рідина, охолоджувальні рідини, присадки, антикорозійні засоби, засоби для монтажу-демонтажу, мийні засоби, абсорбенти, аерозолі, супутні товари тощо (далі - товар) у строки та на умовах, визначених у договорі.

06 березня 2020 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, після чого позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000097 від 06 березня 2020 року на загальну суму 21 964,60 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири гривні, 60 копійок). 06 березня 2020 року відповідачем було оплачено даний товар в сумі 21 964,60 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири гривні, 60 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 06 березня 2020 року. В подальшому, позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 97 від 11 березня 2020 року та видатковою накладною № 117 від 20 березня 2020 року.

13 вересня 2021 року відповідачем було сформовано замовлення на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000533 від 13 вересня 2021 року на загальну суму 23 200,00 грн. (двадцять три тисячі двісті гривень, 00 копійок). 13 вересня 2021 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 496 від 13 вересня 2021 року. 15 листопада 2021 року, відповідачем було оплачено даний товар в сумі 23 200,00 грн. (двадцять три тисячі двісті гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 15 листопада 2021 року.

07 червня 2022 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000344 від 07 червня 2022 року на загальну суму 26 400,00 грн. (двадцять шість тисяч чотириста гривень, 00 копійок). 07 червня 2022 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 283 від 07 червня 2022 року.

09 червня 2022 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000355 від 09 червня 2022 року на загальну суму 3 240,00 грн. (три тисячі двісті сорок гривень, 00 копійок). 09 червня 2022 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 296 від 09 червня 2022 року.

15 червня 2022 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000366 від 15 червня 2022 року на загальну суму 2 690,00 грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто гривень, 00 копійок). 17 червня 2022 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 314 від 17 червня 2022 року. В подальшому, 12 липня 2022 року, відповідачем було оплачено товар, отриманий від позивача в червні 2022 року, в загальній сумі 32 330,00 грн. (тридцять дві тисячі триста тридцять гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 12 липня 2022 року.

01 серпня 2022 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000472 від 01 серпня 2022 року на загальну суму 36 860,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят гривень, 00 копійок). 01 серпня 2022 року позивачем даний товар було відвантажено Відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 403 від 01 серпня 2022 року. 01 вересня 2022 року, відповідачем було оплачено даний товар в сумі 36 860,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 01 вересня 2022 року.

20 жовтня 2022 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000707 від 20 жовтня 2022 року на загальну суму 75 480,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень, 00 копійок). 20 жовтня 2022 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 617 від 20 жовтня 2022 року. 03 лютого 2023 року, відповідачем було оплачено даний товар в сумі 75 480,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 03 лютого 2023 року.

14 лютого 2023 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000070 від 14 лютого 2023 року на загальну суму 44 980,00 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень, 00 копійок). 16 лютого 2023 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 62 від 16 лютого 2023 року.

15 червня 2023 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000412 від 15 червня 2023 року на загальну суму 1 560,00 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень, 00 копійок).

28 червня 2023 року відповідачем було оплачено отриманий від позивача товар за видатковою накладною № 62 від 16 лютого 2023 року в сумі 44 980,00 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень, 00 копійок), а також замовлений товар 15 червня 2023 року в сумі 1 560,00 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 28 червня 2023 року.

30 червня 2023 року позивачем було відвантажено відповідачу товар, замовлений 15 червня 2023 року, що підтверджується видатковою накладною № 413 від 30 червня 2023 року.

28 червня 2023 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000443 від 28 червня 2023 року на загальну суму 42 505,00 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот п`ять гривень, 00 копійок). 30 червня 2023 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 417 від 30 червня 2023 року. Даний Товар відповідачем оплачено не було.

02 листопада 2023 року відповідачем було сформовано замовлення позивачу на товар, позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату товару № ГАІ00000897 від 02 листопада 2023 року на загальну суму 78 300,00 грн. (сімдесят вісім тисяч триста гривень, 00 копійок). 02 листопада 2023 року відповідачем було оплачено даний товар в сумі 78 300,00 грн. (сімдесят вісім тисяч триста гривень, 00 копійок), що підтверджується випискою з рахунку позивача за 02 листопада 2023 року. 03 листопада 2023 року позивачем даний товар було відвантажено відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 876 від 03 листопада 2023 року.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 357 179,60 грн. (триста п`ятдесят сім тисяч сто сімдесят дев`ять гривень, 60 копійок). Відповідач частково оплатив поставлений товар, на загальну суму 314 674,60 грн. (триста чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні, 60 копійок).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № 417 від 30 червня 2023 року, становить 42 505,00 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот п`ять гривень, 00 копійок).

Відповідно до п. 3.4. договору, покупець (відповідач) зобов`язаний здійснювати оплату кожної поставленої партії Товару на поточний рахунок постачальника (позивача): у термін до 14 (чотирнадцяти) календарних днів за запчастини до сільськогосподарської та спеціалізованої техніки, у термін до 25 (двадцяти п`яти) календарних днів за паливно-мастильні матеріали та супутні товари, від дня підписання документів, які підтверджують отримання Товару відповідно до цього договору.

Із видаткової накладної № 417 від 30 червня 2023 року вбачається, що до даної партії товару входила олива для двигунів та гідравлічна олива, а отже відповідач повинен був оплатити даний товар протягом 25 (двадцяти п`яти) календарних днів від дня підписання видаткової накладної № 417 від 30 червня 2023 року, тобто не пізніше ніж 25 липня 2023 року. 26 липня 2023 року є першим днем прострочення оплати товару за видатковою накладною №417 від 30 червня 2023 року.

Як зазначає позивач, на виконання вимог п. 9.1. договору, позивач неодноразово в ході телефонних розмов звертався до відповідача з проханням погасити наявну заборгованість, однак відповідач такі прохання проігнорував.

20 червня 2024 року позивачем було направлено поштою лист-претензію № 19/06/24-1 від 19 червня 2024 року на адресу відповідача з проханням терміново погасити наявну заборгованість за товар (поштове відправлення № 4602002401503). Вказаний лист-претензію відповідач отримав 25 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4602002401503. Однак, жодної відповіді на вказаний лист від відповідача позивачу не надходило, а також заборгованість відповідачем не погашена.

Основний борг з урахуваням інфляційних втрат, пені та 1% річних від простроченої суми, нарахованих позивачем по договору, згідно розрахунку станом на 23.08.2024р., становить 52 882,05 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2020 року між ТОВ «ГЛОБАЛ АГРО ІНВЕСТ», як постачальником, та ПП «ГВМ-АГРО», як покупцем, було укладено договір поставки № 06-03-20/1, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставляти, а відповідач - приймати та оплачувати запасні частини і/або супутні товари до сільськогосподарської, автомобільної та спеціалізованої техніки, і/або моторні оливи, гідравлічні оливи, пластичні мастила, гальмівна рідина, охолоджувальні рідини, присадки, антикорозійні засоби, засоби для монтажу-демонтажу, мийні засоби, абсорбенти, аерозолі, супутні товари тощо (далі - товар) у строки та на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення умов цього Договору винна Сторона відшкодовує завдані цим збитки, у тому числі, але не виключно упущену вигоду, у порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку порушення терміну оплати за поставлений Товар, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку та 1% річних від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на виникнення обставин непереборної сили, як підставу невиконання своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару, а саме на введений в Україні воєнний стан відповідно до Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який діє з 24 лютого 2022 року по теперішній час.

Відповідач зазначає, що в нього склалась важка фінансова ситуація та можливості щодо оплати договірних зобов`язань зменшились, проте не надає жодних доказів того, як саме введення воєнного стану в Україні відобразилось на його господарській діяльності.

З приводу цього суд зауважує, що впродовж 2022 року та першої половини 2023 року - в період дії воєнного стану, відповідач неодноразово замовляв, отримував та оплачував товари, які постачались позивачем. Крім того, після отримання відповідачем партії товару згідно з видатковою накладною № 417 від 30 червня 2023 року на суму 42 505,00 грн., яка є предметом спору у даній справі, відповідач 02 листопада 2023 року замовляв партію товару на суму 78 300,00 грн., яку 02 листопада 2023 року оплатив. Наведене свідчить про те, що на момент замовлення даної партії товару, відповідача мав можливість погасити наявну заборгованість за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № 417 від 30 червня 2023 року.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що враховуючи незначний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 1% річних, підстав для зменшення розміру останніх судом не встановлено, з огляду на що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 10.09.2019р. у справі № 904/4685/18).

Крім того, умовами укладеного між сторонами договору було погоджено нарахування неустойки (пені) та її розмір, що відповідає принципу свободи договору. Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов`язання відповідачем не наведено.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів.

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства відповідача, зважаючи на ту обставину, що воєнний стан в країні впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача, суд дійшов висновку відмовити у задоволені заяви відповідача в частині зменшення суми нарахованої пені.

Щодо правових підстав для зменшення розміру 1% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у справі № 910/9911/21.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини (введення воєнного стану) як підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин може засвідчуватись Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Отже для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний не лише зазначати про сертифікат щодо форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору наданням інших доказів.

Всупереч зазначеному відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання ним взятого на себе господарського зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними та здійснені у межах можливих нарахувань.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 74, 76-77, 86, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (32140, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Іванівка, вул. Шевченка, 62, код ЄДРПОУ: 38171525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ АГРО ІНВЕСТ" (46027, м. Тернопіль, вул. С.Будного, 9А, код ЄДРПОУ: 39141266) 52 882,05 грн. - заборгованості за договором поставки №06-03-20/1 від 06.03.2020р., з яких 42 505,00 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот п`ять гривень, 00 коп.) - основна заборгованість, 2 040,24 грн. (дві тисячі сорок гривень, 24 коп.) - інфляційні втрати, 7 876,82 грн. (сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень, 82 коп.) - пеня, 459,99 грн. (чотириста п`ятдесят дев`ять гривень, 99 коп.) - 1% річних та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2024р.

СуддяО.Д. Вибодовський

Віддрук. 1 прим. - до справи.

Позивачу, відповідачу - надіслати до кабінету ЕС.