Рішення

від 04.11.2024 по справі 927/837/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/837/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: керівника Чернігівської окружної прокуратури

код ЄДРПОУ 02910114; вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської міської ради

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013;

до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства Пологовий будинок Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 02006610, пр-т М. Грушевського, 172, м. Чернігів, 14034

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 220 755,64 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Керівником Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ та відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства Пологовий будинок Чернігівської міської ради, про:

- визнання недійсними додаткових угод №1 від 26.02.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 28.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 01.11.2021, №10 від 18.11.2021, №11 від 01.12.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №31035ВЦ від 28.12.2020, укладених між КНП Пологовий будинок Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 02006610) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846);

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів в дохід місцевого бюджету Чернігівської міської територіальної громади коштів у сумі 220 755,64 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду від 09.09.2024 до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд 09.09.2024 15:58, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

18.09.2024, відповідачем-1 подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких просить суд розгляд справи № 927/837/24 проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відмовлено відповідачу-1 у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

24.09.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

26.09.2024 від прокуратури надішла відповідь на відзив.

30.09.2024 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення прийнято судом до розгляду. Спір вирішується з їх врахуванням.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між відповідачами спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки відповідач-2 сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача-1 до місцевого бюджету Чернігівської міської територіальної громади 220 755,64 грн безпідставно отриманих коштів.

Відповідач-1 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі;

- відповідачами було правомірно укладено оспорювані додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі»; жодна з наведених угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків, отже відповідна вимога ч.2 ст.41 Закону сторонами дотримана;

- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. У справі, що розглядається, позовні вимоги полягають в недійсності додаткових угод до договору, але їх недійсність не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними;

- на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод, а також виконання сторонами умов Договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 не подав відзиву на позов, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов, та вважає, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що відповідач-1 ініціював укладення додаткової угоди № 1 від 26.02.2021 до Догвоору за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію, пропорційності збільшення ціни та з порушенням 10% максимального ліміту збільшення від початкової ціни товару, визначеної сторонами, при укладенні договору про закупівлю, що є підставою для визнання вказаної додаткової угоди недійсною в судовому порядку. Відповідно до наступних додаткових угод №№ 3-11, ціна за 1 кВт*год електричної енергії збільшувалася більше ніж на 10% від початкової ціни, також за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію, з порушенням пропорційності збільшення ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо їх застосування. Окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Відповідач-1 у наданих запереченнях знову наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно та заперечує щодо застосування даних правовідносин приписів ст.216, 1212 ЦК України.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

17.11.2020 Комунальним некомерційним пілдприємством «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2020-11-17-004082-с із закупівлі ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, обсягом 500 000 кВт/год, очікуваною вартістю 1 500 000,00 грн зі строком постачання з 01.01.2021 по 31.12.2021.

За результатами проведених торгів переможцем визнано ТОВ Енера Чернігів з ціновою пропозицією у розмірі 907 656,00 грн з ПДВ.

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (далі Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради (далі Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №31035ВЦ (далі Договір).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору Постачальник продає електричну енергію по ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяги: 500000 кВт/год.

У пункті 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, а саме з 01.01.2021.

Згідно з п.5.1. Договору Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цініми, що визначені відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Сума Договору складає 907 656,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

У Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, визначено, що ціна (тариф) електричної енергії становить 1,815312 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

У пункті 5.4. Договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до 13.4. Договору істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У пункті 14.6. Договору вказано, що він укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до, цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Відповідно до п.2 Комерційної пропозиції термін дії Договору до 31.12.2021, може бути пролонгований на 20% від його суми на початок 2022 року.

28.12.2020 Споживач підписав також додатки до Договору, зокрема, заяву-приєднання до умов Договору та Комерційну пропозицію.

26.02.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 1 від 26.02.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.02.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1,961425 грн за 1 кВт/год.

До укладення Додаткової угоди № 1 від 26.02.2021 ТОВ «Енера Чернігів» не зверталося до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листами щодо необхідності внесення змін до укладеного договору та не надавало споживачу документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Відповідно до листа КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради від 04.07.2024 № 01-06/523, встановлено, що згідно Журналу реєстрації вхідної документації до закладу охорони здоров`я листи від ТОВ «Енера Чернігів» з повідомленням про зміну ціни електричної енергії та необхідність укладення Додаткової угоди № 1 до Договору від 28.12.2020, у тому числі докази коливання ціни електричної енергії на ринку, якими постачальник обґрунтував необхідність укладення вказаної додаткової угоди - не надходили.

ТОВ Енера Чернігів звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради з листом №03.1/3492 від 16.08.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України». Враховуючи, що ТОВ «Енера Чернігів» не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за липень 2021 року (01.07 - 31.07) - 1 444,05 грн/МВт.год та за 5 серпня 2021 року - 1 988,79 грн/МВт.год; тенденція росту цін +37,72%.

31.08.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 3 від 31.08.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,2989 грн за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/3704 від 20.08.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1934/21 від 18.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 1988,79 грн/МВт.год та станом на 09.08.2021 2240,53 грн/МВт.год; тенденція росту цін +12,65%.

01.09.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 4 від 01.09.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 05.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,493324 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/4226 від 20.09.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 1889,08 грн/МВт.год та станом на 16.09.2021 2164,79 грн/МВт.год; тенденція росту цін +14,59%.

27.09.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 5 від 27.09.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,707171 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/4227 від 20.09.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 1889,08 грн/МВт.год та станом на 17.09.2021 2374,09 грн/МВт.год; тенденція росту цін +25,67%.

28.09.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 6 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 6 від 28.09.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,942381 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/4226 від 20.09.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати - №2277-4/21 від 21.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 2261,59 грн/МВт.год та станом на 14.09.2021 2596,47 грн/МВт.год; тенденція росту цін +14,81%.

29.09.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 7 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 7 від 29.09.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 03.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 3,201088 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/5151 від 25.10.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом на 14.09.2021 становила 2596,47 грн; станом на 19.09.2021 2840,05 грн; тенденція росту цін +9,38%.

29.10.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 8 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 8 від 29.10.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,38% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 3,468265 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/5324 від 01.11.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 03.10.2021 - 2 535,12 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81 %; станом на 19.10.2021 - 2 840,05 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63 %.

01.11.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 9 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 9 від 01.11.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 04.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,62% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 3,767981 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/5684 від 15.11.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом на 28.10.2021 становила 3113,44 грн; станом на 06.11.2021 3415,42 грн; тенденція росту цін +9,70%.

18.11.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 10 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 10 від 18.11.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,70% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 4,099262 грн з ПДВ.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради із листом №03.1/6192 від 30.11.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год за першу декаду жовтня (01.10.-10.10.) 2021 року становила 2568,15 грн; за першу декаду листопада (01.11.-10.11.) 2021 року - 3374,95 грн; відсоток коливання ціни +31,42%; - станом на 07.11.2021 - 3013,92 грн; станом на 09.11.2021 - 3502,09 грн; відсоток коливання +16,20%.

01.12.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 11 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 11 від 01.12.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 02.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти, зокрема, 5.2. Договору в наступній редакції: ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 4,473542 грн з ПДВ.

29.12.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 12 про внесення змін та доповнень до Договору, за умовами якої, сторони домовились викласти останній абзац п.5.1. Договору в наступній редакції: сума догвоору складає 876 165,76 грн.

30.12.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 13 про внесення змін та доповнень до Договору, що набуває чинності з 01.01.2022, якою продовжено термін дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі. Постановою НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік» було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,34564 грн кВт/год (без ПДВ), у зв?язку з чим сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год електричної енергії - 4,5355939 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що упродовж лютого-листопада 2021 року між відповідачами підписано акти прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії загальним обсягом 265 806 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської рали перераховано ТОВ «Енера Чернігів» кошти у сумі 703 276,46 грн за цінами, встановленими додатковими угодами №1, 3-11, а саме:

-згідно Акту № 31035ВЦ/31780/1 від 11.03.2021 відповідачем-1 у лютому 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 28 447 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради, згідно платіжного доручення № 57 сплачено кошти у сумі 60 368,38 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/48513/1 від 13.04.2021 відповідачем-1 у березні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 28 832 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради, згідно платіжного доручення № 98 сплачено кошти у сумі 61 185,41 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/64865/1 від 13.05.2021 відповідачем-1 у квітні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 26 708 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 124 сплачено кошти у сумі 56 677,99 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/84562/1 від 14.06.2021 відповідачем-1 у травні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 25 502 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 166 сплачено кошти у сумі 54 118,69 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/97376/1 від 13.07.2021 відповідачем-1 у червні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 23 963 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 203 сплачено кошти у сумі 50 852,72 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/112027/1 від 05.08.2021 відповідачем-1 у липні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 30 789 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 219 сплачено кошти у сумі 65 338,42 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/128926/1 від 14.09.2021 відповідачем-1 у серпні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 24 268 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 277 сплачено кошти у сумі 60 507,98 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/139572/1 від 04.10.2021 відповідачем-1 у вересні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 26 377 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 305 сплачено кошти у сумі 84 435,08 грн;

-згідно Акту № 31035ВД/158199/1 від 04.11.2021 відповідачем-1 у жовтні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 25 513 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 357 сплачено кошти у сумі 96 132,49 грн;

-згідно Акту № 31035ВЦ/175605/1 від 07.12.2021 відповідачем-1 у листопаді 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 25 407 кВт*год, за яку КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради згідно платіжного доручення № 403 сплачено кошти у сумі 113 659,30 грн.

Прокурором зазначено, що внаслідок укладення з порушенням Закону України Про публічні закупівлі спірних додаткових угод №№1,3-11 розмір безпідставно сплачених позивачем коштів відповідачу становить 220 755,64 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (частина 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради створено за рішенням Чернігівської міської ради від 29.03.2018 № 29/VІІ-12 та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Пологового будинку Чернігівської міської ради у комунальне некомерційне підприємство.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради є Чернігівська міська рада.

Відповідно до статуту КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради (далі-Підприємство) є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерціний підприємством, що надає медичну допомогу вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим дітям та гінекологічним хворим та в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходи із профілактики захворювань жіночого населення та підтримання громадського здоров`я (п. 1.1).

Згідно із п. 1.3. Статуту, підприємство є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, перебуває в управлінні виконавчого комітету Чернігівської міської ради та підпорядковується управлінню охорони здоров`я Чернігівської міської ради.

Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Чернігова. Власником підприємства є територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (п. 1.4. Статуту).

Відповідно до п. 5.1. Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому власником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Згідно із п. п. 5.3.1. та 5.3.2. Статуту, джерелами формування майна та коштів підприємства є комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення, кошти місцевого бюджету.

Фінансування діяльності підприємства здійснюється у встановленому порядку за рахунок місцевого та державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством України. Підприємство є одержувачем бюджетних коштів відповідно до чинного законодавства (п. п. 5.9.1., 5.9.2. Статуту).

Відповідно до п. 10.3. Статуту, власник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає власнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово- господарської, кадрової, медичної діяльності.

За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (частина 1 статті 22 Бюджетного кодексу України»).

Згідно з п. 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Пунктом 3 частини 5 цієї статті визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та / або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них в установленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Таким чином, Чернігівська міська рада є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради, яка є в свою чергу одержувачем вказаних коштів.

Закупівлі електричної енергії за Договором від 28.12.2020 № 31035ВЦ та оскаржуваними до нього додатковими угодами проведена у тому числі і за рахунок коштів місцевого бюджету.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Чернігівська міська рада, як засновник КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради та особа, яка здійснює його фінансування.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Абзацами першим та другим п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Таким чином, КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо постачання електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023.

Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.49.) зазначено, що оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Чернігівської міської ради 25.06.2024 за № 55-77-5837вих-24 направлено лист, яким повідомлено про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод та про необхідність вжиття заходів, у тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до інформації Чернігівської міської ради (лист від 20.08.2024) міська рада не зверталась та не планує звертатись до суду з позовом до ТОВ «Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод до Договору від 28.12.2020 № 31035ВЦ про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів за непоставлену електричну енергію.

Таким чином, Чернігівська міська рада підтвердила нездійснення жодних заходів на усунення допущених порушень.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки використання коштів місцевого бюджету Чернігівської міської ради становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиття уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

В порядку частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про подання позову в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, відтак доводи відповідача-1 про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, так як вона була ухвалена після укладення між відповідачами Договору та спірних додаткових угод, оскільки, по-перше, постанова Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а відтак до неї не застосовуються правило дії закону у часі, по-друге, такі висновки стосуються застосування норм права щодо збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, які є правовими підставами цього позову.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Як встановив суд, відповідачі уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

Так, відповідно до п. 2.2, 5.2 Договору, п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору), загальний обсяг постачання електричної енергії складав 500 000 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору становила 1,815312 грн за 1 кВт/год.

Водночас згідно з Додатковими угодами угоди №№1,3-11 змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 1,815312 грн до 4,473542 грн за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 146%, порівняно з погодженою під час закупівлі.

Суд встановив, що спірні додаткові угоди починали діяти з моменту, який передував їх укладенню, а тому електрична енергія на підставі вказаних додаткових угод вже була продана відповідачу-2 та спожита ним у період з моменту початку дії вказаних угод до моменту їх укладення.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод №3-11 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем-1 було надано експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021.

Разом з тим, вказані документи не містять відомостей щодо середньозважених цін на РДН в ОЕС станом на дату укладання попередніх додаткових угод до дати внесення наступних змін до Договору від 28.12.2020, а тому не можуть підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію у період між укладенням попередньої додаткової угоди до укладення наступної додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Експертні висновки № 1934/21, № 2710/21 та цінові довідки № 2277-3/21, № 2277-4/21, які стали підставою для укладення Додаткових угод №№ 4, 6, 7, 9 видані ще до укладення попередніх додаткових угод (або у день їх укладення) та містять інформацію про ціни, що передуються укладенню попередніх додаткових угод. Аналогічно, у експертному висновку від № 2985/21, який став підставою для укладення Додаткової угоди № 11, інформацію про середні ціни наведено станом на періоди, що передуються укладенню попередньої Додаткової угоди № 10.

Також, у експертному висновку Харківської торгово-промислової № 1842/21, який став підставою для укладення Додаткової угоди № 3, фактично йде порівняння цін за неспівмірні проміжки часу (місяць з днем), що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним.

У вказаному експертному висновку, відсоток коливання ціни визначено шляхом порівняння середньозваженої ціни за липень 2021 року та станом на 05.08.2021, тобто за цим висновком збільшення ціни мало місце 05.08.2021 порівняно з липнем місяцем. Проте, відповідач-1 у Додатковій угоді № 4 зазначив про застосування нової ціни із 01.08.2021, що є безпідставним.

Аналогічно в експертних висновках № 1934/21, № 2631/21, № 2710/21, № 2849/21, № 2985/21 та цінових довідках № 2277-2/21, № 2277-3/21, № 2277-4/21, які стали підставою для укладення Додаткових угод №№ 4-11, вказано про коливання ціни із певних дат місяця, при цьому постачальник застосовує збільшену ціну із дат, які передують визначеним в експертних висновках та цінових довідках датам, що також є безпідставним.

Також, укладання Додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 та 7 з інтервалом в 1 день, № 8 та № 9 з інтервалом в 2 дні, нова ціна відповідно до яких застосовується через день (або декілька днів) після дати застосування ціни, визначеній у попередній додатковій угоді, дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів Закону України «Про публічні закупівлі», який сутнісно дотриманий не був.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №№1,3-11 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать наведеним вище положенням ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 220 755,64 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади міста Чернігова в особі позивача, який є розпорядником таких коштів.

Оскільки додаткові угоди №№1,3-11 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись додатком №2 «Комерційна пропозиція», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 1,815312 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Як встановив суд, КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради поставлено 265 806 кВт/год та сплачено останнім кошти місцевого бюджету у сумі 703 276,46 грн.

КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради повинно було сплатити за фактично поставлену електроенергію згідно Договору від 28.12.2020 за № 31035ВЦ 482 520,82 грн (265 806 кВт/год х 1,815312 грн).

Отже, різниця між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано ТОВ «Енера Чернігів» (703 276,46 грн) за електроенергію по ціні, визначеної з урахуванням додаткових угод, та сумою (482 520,82) за електроенергію за ціною згідно умов Договору від 28.12.2020 за № 31035ВЦ становить 220 755,64 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 220 755,64 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому доводи відповідача-1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідачів підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у сумі 16 795,67 грн з кожного.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 26.02.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 28.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 01.11.2021, №10 від 18.11.2021, №11 від 01.12.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №31035ВЦ від 28.12.2020, укладені між Комунальним некомерційним підприємством Пологовий будинок Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 02006610) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) в дохід місцевого бюджету Чернігівської міської територіальної громади кошти в сумі 220 755,64 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 16 795,67 грн.

5.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Пологовий будинок Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 02006610, пр-т М. Грушевського, 172, м. Чернігів, 14034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 16 795,67 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор