Постанова

від 30.10.2024 по справі 908/1035/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1035/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024

у справі № 908/1035/20

про банкрутство Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації профспілки) «Файн Авто Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів»

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1035/20 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації профспілки) «Файн Авто Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів» (далі - Підприємство, Боржник).

Постановою від 30.07.2020 місцевий господарський суд, серед іншого, припинив процедуру розпорядження майном Підприємства, визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2023 року до господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Управління ДПС, Кредитор, податковий орган) надійшла заява з грошовими вимогами до Боржника у розмірі 80 231 465, 61 грн, з яких: 68 560 508,00 грн зобов`язання, 11 667 064,65 грн штрафні санкції, 3 892,96 грн пеня.

Подану заяву Кредитор мотивував тим, що за Боржником рахується податковий борг у зазначеній сумі, який включає:

- податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що виник на підставі донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (далі - ППР) (форми «ПС») № 3796/13-01-24-10 від 06.03.2023 у розмірі 1 020,00 грн, винесеному на підставі акту перевірки від 07.02.2023 № 141/08-01-07-04/40969661;

- податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств, що виник на підставі донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по ППР (форми «Р») №3776/13-01-07-04 від 06.03.2023 на суму 45 983 938,25 грн, винесеному на підставі акту перевірки від 07.02.2023 № 141/08-01-07-04/40969661;

- податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що виник на підставі: донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по ППР (форми «В1») №3781/13-01-07-04 від 06.03.2023 на суму 22 084 425,00 грн, винесеному на підставі акту перевірки від 07.02.2023 № 141/08-01-07-04/40969661; донарахування штрафних санкцій по ППР (форми «ПН») №3779/13-01-07-04 від 06.03.2023 у розмірі 46 003,15 грн, винесеному на підставі акту перевірки від 07.02.2023 № 141/08-01-07-04/40969661; донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по ППР (форми «Р») №3777/13-01-07-04 від 06.03.2023 на суму 12 112 186,25 грн, винесеному на підставі акту перевірки від 07.02.2023 № 141/08-01-07-04/40969661.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 01.08.2023 у справі №908/1035/20 Господарський суд Запорізької області відхилив грошові вимоги Управління ДПС до Боржника у розмірі 80 231 465, 61 грн.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені Кредитором грошові вимоги нараховані після визнання Боржника банкрутом, що суперечить нормі частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 06.06.2024 Центральний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу Управління ДПС та скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у справі №908/1035/20, ухвалив нове рішення, яким визнав грошові вимоги Управління ДПС до Боржника на загальну суму 64 147 516,96 грн, з яких: 64 143 623,00 грн - зобов`язання, 3 892,96 грн - пеня; грошові вимоги податкового органу в розмірі 11 667 064,65 грн (штрафні санкції) відхилив; вирішив питання розподілу судового збору.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що для правильного розгляду грошових вимог податкового органу необхідним є встановлення моменту виникнення таких вимог за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України), для подання податкової декларації.

У цьому зв`язку апеляційний суд встановив, що за вказаними вище ППР податкові зобов`язання Боржника зі сплати податків (податку на прибуток та податку на додану вартість) частково виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства, частково - після цієї дати, але до визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, і відповідно, підлягають визнанню у ліквідаційній процедурі як конкурсні та поточні відповідно.

Також, за висновком суду апеляційної інстанції, підлягає визнанню пеня у розмірі 3 892,96 грн з податку на додану вартість на суму 359 804,00 грн, нарахована Кредитором відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.11 статті 129 ПК України за грудень 2019, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство (14.05.2020).

Що ж стосується заявлених кредитором штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції відхилив такі вимоги, зазначивши, що вони виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, тобто під час дії мораторію, що суперечить частині третій статті 41 КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Управління ДПС (скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 в частині відхилення грошових вимог у розмірі 16 083 949, 65 грн (штрафні санкції) скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про визнання таких вимог та їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Скаржник зазначив, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 №922/3062/20 в якій зазначено, що розгляд та визнання грошових вимог контролюючий (податкових) органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство та у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, в якій колегія суддів зазначила, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком у зв`язку з чим судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункти 14.1.139, 14.1.156, 14.1.175, пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 33.1 статті 33, пункту 37.2 статті 37, статті 41, 58 і 123 ПК України.

У контексті порушення процесуальних норм права скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про відхилення штрафних санкцій без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, моменту виникнення та терміну сплати таких зобов`язань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

16.07.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга податкового органу.

Протоколами від 16.07.2024 - 19.07.2024, 22.07.2024 - 26.07.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями через нестачу потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Пєсков В. Г.

Ухвалою від 15.08.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду до касаційного суду 23.08.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з перебуванням судді Жукова С. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024.

Ухвалою від 11.09.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №908/1035/20; призначив її до розгляду на 30.10.2024 о 11:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Картере В. І., Жуков С. В. що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024.

У суде засідання 30.10.2024 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників судового процесу чи їх представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги свідчить, що судові рішення у справі оскаржуються тільки в частині відхилення грошових вимог податкового органу щодо штрафних санкцій, у зв`язку з чим, ураховуючи принцип диспозитивності та вимоги частини першої статті 300 ГПК України, судові рішення переглядаються в касаційному порядку лише у цій частині.

При цьому колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого господарського суду та прийняв нове рішення, відтак саме постанова у частині відхилення грошових вимог податкового органу щодо штрафних санкцій є предметом цього касаційного перегляду.

Перевіривши наведені скаржником доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є заява податкового органу про визнання грошових вимог до Боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ визначень:

до грошових зобов`язань боржника належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів);

кредитором, серед іншого, є контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, який має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог (наведений правовий висновок Верховного Суду є усталеним та відображений, зокрема, у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 02.11.2021 у справі №917/399/15, від 28.07.2022 у справі 904/2166/20, 19.01.2023 у справі № 917/1500/18, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20, від 17.04.2024 у справі №903/51/20).

З огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20).

Водночас норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції було відхилено накладені податковим органом на боржника штрафні санкції за порушення приписів податкового законодавства у зв`язку з тим, що вони, за висновком цього суду, виникли у ліквідаційній процедурі після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом, що суперечить вимогам частини першої статті 59 КУзПБ.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, в оскаржуваній постанові виснував про необхідність відхилення штрафних санкцій, оскільки вважав, що такі санкції застосовані до Боржника шляхом прийняття податковим органом відповідних ППР під час дії мораторію, що суперечить вимогам частини третьої статті 41 КУзПБ, та після визнання Боржника банкрутом.

Управління ДПС з такими висновками не погодилося, оскільки вважає, що апеляційний суд не з`ясував фактичних обставин щодо підстав, моменту виникнення та терміну сплати штрафних санкцій.

Отже, у цій справі підлягає вирішенню питання моменту виникнення у Боржника зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства.

Так, абзацом четвертим частини третьою статті 41 КУзПБ визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

При цьому наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ураховуючи наведені норми Верховний Суд констатує, що протягом дії мораторію (що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство) у процедурі розпорядження майном нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги суперечить наведеним вище положенням частини третьої статті 41 КУзПБ. У свою чергу, у ліквідаційній процедурі в силу частини першої статті 59 цього Кодексу у боржника не можуть виникати зобов`язання у виді штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства. Отже, визнання судом відповідних вимог податкового органу як конкурсного кредитора може мати місце виключно у разі виникнення обов`язку зі сплати штрафних санкцій до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тому, правомірність застосування у цій справі судами попередніх інстанцій норм частини третьої статті 41 та частини першої статті 59 КУзПБ прямо залежить від встановлення обставин щодо моменту виникнення у Боржника обов`язку зі сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) за порушення вимог податкового законодавства.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пункту 1.1. статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме: грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У цій же статті ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункті 14.1.175 пункту 14.1), а штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (пункти 69, 70) положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУЗПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Необхідно зазначити, що у ПК України визначені, зокрема, види порушень податкового чи іншого законодавства, за які контролюючі органи мають право накласти штрафні санкції (штрафи), їх розмір та порядок їх накладення (зокрема, у статтях 119, 123, 120 ПК України тощо).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 ПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 27.08.2024 у справі № 908/88/22, від 02.07.2024 у справі № 908/855/22 та від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 зазначив, що якщо основне податкове зобов`язання і момент його невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

Із встановлених у справі обставин вбачається, що позапланова невиїзна перевірка Підприємства проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.01.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.01.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.11.2016 по 31.01.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.01.2023, тобто охоплювала період, що передував відкриттю провадження у цій справі про банкрутство.

Як зазначалося вище, відхиляючи (відмовляючи у визнанні) частину грошових вимог податкового органу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що штрафні санкції застосовані до Боржника (шляхом прийняття ППР) у 2023 році під час дії мораторію, що суперечить вимогам частини третьої статті 41 КУзПБ.

Втім, апеляційний суд належним чином не дослідив зміст наданих податковим органом акта перевірки та ППР на предмет встановлення моменту виникнення основного податкового зобов`язання і моменту його невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, і відповідно періоду, за який податковим органом здійснено нарахування таких штрафних санкцій. А тому дійшов передчасного висновку про відхилення грошових вимог Управління ДПС до Підприємства щодо штрафних санкцій без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.

Тобто, надаючи оцінку наданим податковим органом доказам, відмовив у задоволенні грошових вимог Кредитора, виходячи не з моменту виникнення основного зобов`язання і, відповідно, штрафних санкцій, а з моменту їх документального оформлення та пред`явлення таких вимог до боржника.

За таких обставин, не з`ясувавши фактичні обставини стосовно встановлення підстав та моменту виникнення грошових вимог податкового органу до Боржника щодо сплати штрафних санкцій за порушення останнім вимог податкового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відхилення грошових вимог у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 908/1688/21.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскаржувана постанова (у частині розгляду грошових вимог щодо сплати штрафних санкцій) таким вимогам не відповідає у зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 908/1035/20 в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації профспілки) «Файн Авто Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів» скасувати.

3. Справу № 908/1035/20 в скасованій частині направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере