РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
17 жовтня 2024 р. Справа № 120/9803/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Комара П.А.,
за участі
секретаря судового засідання: Левчук В.О.
представника позивача: Дмитренка П.В.
представника відповідача: Пенської О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРОТЕХ"
до:головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРОТЕХ" до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ" не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2024 №0255600712 та №0255570712.
Ухвалою суду від 30.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2024.
16.08.2024 представник головного управління ДПС у Вінницькій області подав до суду відзив позовну заяву згідно якого заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити. Зазначено, що в ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивач до складу собівартості реалізованих товарів, послуг за 2023 рік віднесено витрати, що не підтверджують даних бухгалтерського обліку на загальну суму 9 985 400 грн.
Таким чином, внаслідок віднесення до складу собівартості витрат, не підтверджених документально. ТОВ "Сервісагротех" порушено вимоги п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено показник у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг") та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податок на прибуток за 2023 рік на суму 9 985 400 грн.
Представник відповідача також відмітив, що посадовими особами ТОВ "Сервісагротех" описані в акті перевірки порушення були визнані та не заперечувалися у момент підписання акту, про що свідчать їх підписи та ст. 69 акту.
Крім того, в ході перевірки ТОВ "Сервісагротех" було надано запит від 06.06.2024, який отримано головним бухгалтером ОСОБА_1 особисто, в якому запропоновано надати пояснення (та за наявності підтверджуючі документи) для з`ясування обставин, які підтверджують наявність чи відсутність вини у вчиненому податковому порушені, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу) для вирішення питання про застосування ст. 123, 124,125 та інші норми ПКУ для застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Однак, посадовими особами відповідача не надавалися письмовому пояснення до складеного перевіряючими акту, пояснення, зауваження, заперечення щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки в тому числі щодо дії (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, що проводили документальну перевірку.
У підготовчому судовому засіданні 18.09.2024 суд усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання постановив закінчити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.
Судове засідання 03.10.2024 знято з розгляду у зв`язку із технічними несправностями та нестабільним інтернет-зв`язком у залах судових засідань, а саме з моменту початку ставлення запитань представника позивача до представника відповідача після надання останньою заперечень. Судове засідання призначено на 17.10.2024.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, пояснення сторін та всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.04.2024 №2745, №2743, №2828, №2744, №2745, №2742 відповідно до ст. 20, п. 75.1 ст. 75, а. 77.1, п.77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п. 69,35-2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2024 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2024 №1849-к проведена планова виїзна документальна перевірка перевірка ТОВ "Сервісагротех" (код ЄДРПОК 39690967), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.12.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено Акт №24400/02-32-07-12/39690967 від 24.06.2024, в якому викладені порушення податкового законодавства:
- підпункту 134.1.1. пункту 134,1 статі 134, підпункту 139.2.1. пункту 139.2 статі 139 розділу ІІІ Податкового кодексу У країни внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 491 842 гривень 00 копійок, в тому числі за 2021 рік в сумі 491 842 гривень 00 копійок;
- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1,1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на загальну суму 9 985 400 гривень 00 копійок;
- підпункту 192.1.1, підпункту 192.1.2 пункту 192.1, пункт 192.3 статі 192 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерством фінансів України N?21 від 28.01.2016 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 562 166 гривень 00 копійок, в т.ч. за березень 2023 року на суму 5 137 гривень 00 копійок, за квітень 2023 року на суму 557 029 гривень 00 копійок.:
- п. 103.2, п. 103.4, п.103.8, п. 103.10 ст. 103 та п.п.141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України по нерезиденту «Machinery logistics Group» (Республіка Казахстан) всього у сумі - 13 016 грн., у т.ч. по періодам: за 1 квартал 2021 року у сумі - 13 016 грн.; за півріччя 2021 року у сумі - 13 016 грн., у т.ч. (за 1 квартал 2021 року - 13 016 грн.); за три квартали 2021 року у сумі - 13 016 грн., у т.ч. (за 1 квартал 2021 року - 13 016 грн.); за 2021 рік у сумі - 13 016 грн., у т.ч. (за 1 квартал 2021 року - 13 016 грн.);
- п.л.16.1.3 п.16.1. ст. 16, п.46.1 ст.46, п.48.7 ст. 48, п.49.2 ст.49 та п.103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, в частині неподання «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) і не відображено виплати за 1 квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за три квартали 2021 року та за 2021 рік по нерезиденту «Machinery, logistics Group» (Республіка Казахстан) доходу у вигляді фрахту;
- п.51.1 ст. 51, пп. «6» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України N?4 від 13.01.2015 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма N?4 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» - подання з помилками за 2 квартал 2022 року, 1-3 квартал 2023 року об`єднаної податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) На користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку;
- ст. 163, пп.164.1 ст. 164, пп.165,1.36 п. 165.1 ст.165, п.176.1 пп «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України неутримання та не перерахування податковим агентом до червень 2022 року; бюджету податку на доходи фізичних осіб із інших доходів в сумі 918 гривень, в т.4. - за червень 2022 року;
- ст. 163, пп.164.1 ст. 164, пп.165.1.36 п. 165.1 ст.165, ст. 168, п.176.2 «а» ст. 176, пп.1.3. та 1.5. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не утримання та не перерахування військового збору в сумі 76 гривень 50 копійок, в т.ч. за червень 2022 року.
12.07.2024 відповідачем на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕРВІСАГРОТЕХ» винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0255600712 від 12.07.2024 року, яким встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на загальну суму 9 985 400 гривень 00 копійок;
- №0255570712 від 12.07.2024 року, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статі 134, підпункту 139.2.1. пункту 139.2 статі 139 розділу III Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 491 842 гривень 00 копійок, в тому числі за 2021 рік в сумі 491 842 гривень 00 копійок та нараховано штрафні санкції на загальну суму 122 960 гривень 00 копійок;
Позивач із податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 2 п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року. Частиною другою статті 6 якого визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість (затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 року № 237, далі - ПСБО-10). При цьому, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318, далі - ПСБО-16).
Згідно з п. 4 ПСБО-10 поточна дебіторська заборгованість сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Сумнівний борг поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Згідно з п. 5 ПСБО-10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.
Відповідно до п. 7 ПСБО-10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Згідно з п. 8 ПСБО-10 величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.
За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами: визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому, доході; класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.
Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.
Відповідно до п. 10 ПСБО-10, нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Підстави для списання безнадійної заборгованості мають бути належним чином документально підтверджені й оформлені.
Установленого нормативними документами порядку списання такої заборгованості немає, тому кожне підприємство встановлює власний порядок. На підприємстві може створюватися комісія для вирішення питань стягнення і списання заборгованості. Цими питаннями може займатись окремий працівник, наприклад юрист. З`ясовувати долю боргів може також комісія з проведення інвентаризації під час проведення чергової інвентаризації.
Комісія (відповідальний працівник) складає протокол, акт, доповідну записку чи інший подібний документ, в якому описує причини списання, заходи стягнення тощо. Документ передається на розгляд керівника підприємства. Керівник затверджує документ і передає до бухгалтерії.
Пунктом 20 ПСБО-16 визначено, що до інших операційних витрат включається: сума безнадійної дебіторської заборгованості.
Відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а)заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б)прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в)прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г)заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д)актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;
е)сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом рядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися, зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).
Згідно з п.п. 72.1.6. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та закріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:
а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Із матеріалів справи слідує, що перевіркою встановлено включення до собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг за 2023 рік віднесено витрати, що не підтверджуються даними бухгалтерського обліку на загальну сум 9 985 400 грн.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Позивач під час перевірки не надавав первинні документи по господарських операціях за 2023 рік на суму витрат у розмірі 9 985 400 грн. Не було надано їх і після ознайомлення позивача із актом перевірки. Крім того, посадовими особами позивача не висловлено заперечень щодо висновків акту під час вручення акту перевірки. В ході судового розгляду справи, представником позивача жодним чином не було аргументовано неможливості їх надання під час перевірки та після ознайомлення із актом перевірки. Вказані обставини опосередковано свідчить про те, що позивач свідомо не надав ці документи відповідачу.
Відтак, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 44.1, 44. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення №0255600712 від 12.07.2024 року винесено правомірно. Відтак, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0255570712 від 12.07.2024 року, суд виходить з наступного.
Крім того, ході перевірки перевіряючими встановлено, що ТОВ «СЕРВІСАГРОТЕХ» було укладеного договір поставки товару від 01.03.2019 за №32 з ТОВ "Торгівельний Дім Мінерал Агропостач". У зв`язку із невиконанням умов договору ТОВ «СЕРВІСАГРОТЕХ» звернулося з позовною заявою до господарського суду.
Господарським судом Черкаської області 16 жовтня 2020 року у справі №925/16/20 винесено рішення, відповідно до якого: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мінерал Агропостач, вул. Смілянська, 118, оф. 402, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41442175 користь товариства з обмеженою відповідальністю Сервісагротех, вул. Чкалова, 1-А, м. Калинівка, Вінницької області, ідентифікаційний код 396909677 789 768 грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 277 944 грн. 77 коп. пені, 921 967 грн. 06 коп. 24% річних, 532 543 грн. 92 коп. штрафу».
Рішення набуло законної сили та передано до виконавчої служби. Станом на дату написання акта виконавче провадження не закрито.
Підприємство в 4-му кварталі 2021 року бухгалтерським проведенням Дт944 Кт61 списано на інші операційні витрати дебіторську заборгованість в сумі 10 089 810,38 грн. Водночас через додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток збільшено фінансовий результат до оподаткування через стрічку 2.1.3. Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ) в сумі 7355226 грн.
За підсумками наведеного податковим органом зроблено висновок, що підприємством на порушення п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ знижено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на суму 2 732 454 грн по дебіторській заборгованості, яка не є сумнівною.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 ПК України.
Згідно з підпунктом 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:
-на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
-на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N237 (далі - П(С)БО N 10), визначено, зокрема, що у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України підлягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості (з урахуванням ПДВ).
Списана дебіторська заборгованість відображається у рядку 2.1.3 "Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп.139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу)" Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 №897.
Судом з`ясовано, що сума списаної заборгованості, згідно кореспонденції рахунків включена позивачем до складу інших операційних витрат в сумі 10089810,38 грн., яку позивачем віднесено до безнадійної дебіторської заборгованості, складається із 7 789 768 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 1 277 944 грн. 77 коп. - пені та 921 967 грн. 06 коп. - 24% річних, 532 543 грн. 92 коп. - штрафу, що стягнуті з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мінерал Агропостач рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2020 у справі №925/16/20.
Суд зазначає, що абз. 5 п. 188.1 ПКУ чітко передбачено, що суми неустойки (штрафів та/або пені), три відсотки річних і інфляційних, отриманих платником у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань, не включаються в договірну вартість.
Враховуючи викладене, , суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0255570712 від 12.07.2024 року, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статі 134, підпункту 139.2.1. пункту 139.2 статі 139 розділу III Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 491 842 гривень 00 копійок, в тому числі за 2021 рік в сумі 491 842 гривень 00 копійок та нараховано штрафні санкції на загальну суму 122 960 гривень 00 копійок, винесене відповідачем відповідає критеріям правомірності та законності.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат поведений відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРОТЕХ" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Чкалова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 39690967)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)
СуддяКомар Павло Анатолійович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2024 |
Оприлюднено | 07.11.2024 |
Номер документу | 122805792 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Комар Павло Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні