Рішення
від 23.10.2024 по справі 120/10143/24
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2024 р. Справа № 120/10143/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мультян М.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Синицької К.М.

представника позивача: Бірюкової О.М.

представників відповідача: Франчук І.О., Тростогон В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.05.2023 за № 202008-11/2192-2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» за період 01.07.2020 по 31.03.2024. За результатами проведеної ревізії складено вимогу від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024, якою зобов`язано вжити заходи з усунення виявлених порушень, встановити винних осіб, відшкодувати завдану шкоду та разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати вичерпну інформацію до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до 17.06.2024.

Разом із тим, позивач зазначає, що перевірка проводилася за відсутності письмового рішення керівника відповідного органу державного фінансового контролю.

Крім того зазначає, що Постановою № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» було передбачено припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Тому вважає, що заходи державного нагляду (контролю) проведенні без законних на те підстав.

Окрім того, окремо заперечує щодо виявлених Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області порушень та зазначає, що вимога відповідача є неконкретизованою та незаконною.

Ухвалою суду від 06.08.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

12.08.2024 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою уточнено позовні вимоги про приведено їх у відповідність обставинам справи.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024.

Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Даною ухвалою також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що відповідач дотримався всіх вимог законодавства для проведення ревізії окремих питань в порядку та в спосіб встановлений законодавством. Відповідач вказує, що позивач помилково вважає необхідним застосування Закону України від 05.04.2024 №877-V «Про основні засади державного нагляд) (контролю) у сфері господарської діяльності» до спірних правовідносин, оскільки правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII.

Крім того, оскільки позивач є акціонерним товариством, засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі АТ «Українська залізниця», то товариство є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, відповідно ревізія проведена на законних підставах.

Що стосується вимоги органу державного фінансового контролю, то відповідач зазначає, що вона спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, отже є обов`язковою до виконання.

Крім того зазначає, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Тому, пункти вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Що стосується виявлених порушень в ході перевірки, то відповідач зазначає, що його висновки щодо наявності порушень у діяльності Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" є обґрунтованими та відповідають положенням нормативно-правових актів та дослідженим в ході перевірки документам. З огляду на зазначене відповідач вважає, що вимога від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024 «Про усунення виявлених порушень» винесена у межах повноважень органів державного фінансового контролю та у спосіб визначений законодавством. Отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 09.09.2024 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.09.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позов підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

16.09.2024 у судовому засіданні оголошено перерву.

19.09.2024 до суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надійшли заперечення, в яких підтримано позицію заперечення проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що позивач перекручує норми законодавства та його твердження суперечать дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 25.09.2024 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву.

23.10.2024 у судовому засіданні представники учасників справи надали суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових заява по суті справи.

Представник позивача просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідачем, відповідно до п. 2.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 26.04.2024 №143,144 виданих начальником Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Вахновською О.В., головним державним аудитором відділу контролю у галузі промисловості, інфраструктури та ЖКГ ОСОБА_1 та провідного державного фінансового інспектора цього ж відділу ОСОБА_2 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.07.2020 по 31.03.2024.

Ревізію проведено з 29.04.2024 по 07.05.2024 відповідно до питань програми ревізії з відома т.з.п. генерального директора Товариства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 .

Результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного підприємства «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.07.2020 по 31.03.2024, викладено у акті №260206-30/10 від 07.05.2024.

Відповідачем встановлено, що на порушення статті 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди», п. 2 р. 2 Положення про преміювання керівників (Додаток 14) до Колективного договору між правлінням та трудовим колективом Товариства на 2019-2022 роки, зареєстрованого Гніванською міською радою від 22.11.2019 №57, прийнятого на загальних зборах трудового колективу від 06.11.2019 (далі - Колективний договір) нараховано та виплачено премію працівникам Товариства при наявності заборгованості за розрахунками з бюджетом, цільовими фондами та виплатою заробітної плати працівникам на суму 1541611,69 грн та проведено перерахування єдиного соціального внеску на суму 339154,57 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) Товариству на загальну суму 1880766,26 грн.

Також, на порушення статті 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди», статті 143 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, п. 7.3 та п. 7.6 Колективного договору, п.п. 1.1 та п.п. 1.5 Положення про одноразові преміювання працівників Товариства (Додаток №32) Колективного договору в липні та листопаді 2023 року Товариством проведено нарахування та виплату матеріального заохочення до професійних свят у завищених розмірах на загальну суму 2247000,0 грн та проведено перерахування єдиного соціального внеску на суму 494340,0 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) Товариству на загальну суму 2741340,0 грн.

На порушення п. 6.5. та п. 6.7 Колективного договору, статті 12 та статті 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 72 Кодексу законів про працю України, в період незастосування норм компенсації за роботу у вихідні дні та у випадках непередбачених Колективним договором, нараховано і виплачено заробітну плату в подвійному розмірі на суму 970521,66 грн та проведено перерахування єдиного соціального внеску на суму 213514,76 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) Товариству на загальну суму 1184036,43 грн.

На порушення статті 655, частини 1 статті 692, статті 629 Цивільного кодексу України, статті 265, статті 193 Господарського кодексу України, п.7.3 Договорів від 21.04.2022 №97-16/П-22, від 02.12.2021, №133-16/11-21, №134-16/11-21, №135-16/11-21, №136-16/11-21, №137-16/П-21, №138-16/11-21, №139-16/11-21, укладених між Товариством та ТОВ «Західтрейдер», через неналежне виконання зобов`язань по господарських договорах Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) у вигляді сплати пені, інфляційних, виконавчих судових витрат на загальну суму 1375358,26 грн.

На порушення п. 14 ПсБО «Запаси», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, частини 3 статті 62, п. 3.4 Статуту Товариства, затвердженого рішенням акціонера (правлінням АТ «Укрзалізниця») від 12.04.2017 №69-5/34-8 та Статуту Товариства (нова редакція), затвердженого рішенням Товариства від 14.05.2021 №4/5/21, встановлено недостачу у вигляді шпал типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук на загальну суму 179480,21 грн, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Товариству на вказану суму.

На підставі наведеного, вимогою відповідача від 21.05.2024 № 260206-14/1647-2024 «Про усунення виявлених порушень» Управління вимагає Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" забезпечити:

1)розгляд результатів проведеної ревізії окремих питань та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Товариства, які допустили порушення із прийняттям відповідних розпорядчих документів;

2)відшкодувати на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій на загальну суму 1541611,69 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП;

3)відшкодувати на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати матеріального заохочення до професійних свят на загальну суму 2247000,0 грн, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП;

4)відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати в подвійному розмірі оплати праці за роботу у вихідні дні в період з 24.03.2022 по 01.07.2022 на загальну суму 970521,66 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП;

5)коригування або повернення Товариству зайво нарахованого та сплаченого єдиного соціального внеску на суми зайво виплаченої премії, матеріального заохочення до професійних свят, за роботу у вихідні дні на загальну суму 1047009,33 грн з урахуванням норм п. 2 ст. 6, п. 1, 4, 5 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6;

6)відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, що призвело до сплати штрафних санкцій на суму 1375358,26 грн. У випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ і надалі дотримуватись вимог законодавства;

7)відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок нестачі шпал типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук на загальну суму 179480,21 грн. У випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130- 136 КЗпПУ і надалі дотримуватись вимог законодавства.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення виявлених порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів зобов`язано надати Управлінню до 17.06.2024.

Не погоджуючись з зазначеною вимогою та встановленими порушеннями позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939- XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 2 вказаної норми, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону №2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).

Пунктом 1 Положення №43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17 та від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 560/4308/22.

Тому твердження відповідача, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а відтак відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024, не знаходять свого підтвердження у ході розгляду справи, так як за своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку першочергово слід надавати оцінку обставинам справи щодо проведення перевірки та доведеності наявності порушень.

Одним із тверджень позивача щодо неправомірності проведення ревізії зазначеним у позові, є проведення її в умовах воєнного стану, що на думку позивача, суперечить Постанові № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», якою було передбачено припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Суд зазначає, що оскільки позивач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, то, незважаючи на те, що він не є розпорядником бюджетних коштів будь-якого рівня, він є підконтрольною установою для органів державного фінансового контролю.

Надаючи оцінку доводам сторони щодо обмеження планових заходів державного нагляду (контролю), суд зазначає, що відповідач не здійснює державний нагляд (контроль) контроль за суб`єктами господарювання у сфері господарської діяльності, у розумінні Закону № 877-V, а здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, виключно у підконтрольних установах, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, що встановлено абзацом першим статті 2 Закону № 2939-XII, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

З визначення поняття воєнного стану, наведеного у частині першій статті 1 Закону № 389-VIII, та з частини другої статті 9 Закону № 389-VIII вбачається, що як Кабінет Міністрів України, так і інші органи державної влади, здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, вказаним та іншими законами України, а введення воєнного стану не призводить до звуження або зупинення повноважень органів державної влади.

Кабінет Міністрів України, в разі введення воєнного стану - організовує та здійснює керівництво центральними та іншими органами виконавчої влади в умовах воєнного стану, що встановлено пунктом 3 частини першої статті 12-1 Закону № 389-VIII.

Саме на виконання статті 12-1 Закону № 389-VIII, а також відповідно до статей 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення державного фінансового контролю за використанням державних ресурсів у воєнний час Урядом прийнято Постанову № 561.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону № 389-VIII, прийнято Постанову № 561, якою прямо встановлено здійснення Державною аудиторською службою та її міжрегіональними територіальними органами під час воєнного стану заходів державного фінансового контролю - з метою забезпечення такого контролю за використанням державних ресурсів у воєнний час, до яких частина друга статті 2 Закону № 2939-XII відносить державний фінансовий аудит, інспектування, перевірки закупівель та моніторинг закупівлі.

Таким чином, оскільки Постанова № 561 прийнята відповідно до вищевказаним законів та указу Президента України - з метою забезпечення державного фінансового контролю за використанням державних ресурсів у воєнний час, доводи позивача про припинення таких заходів у воєнний час є помилковими.

Обов`язок здійснення Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів заходів державного фінансового контролю з урахуванням воєнного стану також означає, що такий орган має враховувати під час реалізації своїх повноважень запроваджені заходи правового режиму воєнного стану, визначені Законом № 389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», наприклад, охорону об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, введення особливого режиму їх роботи, зміну умов праці, додаткові заходи щодо посилення охорони державної таємниці, та інші заходи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що оскільки Постанова № 303, набрала чинності 17.03.2022, та носить більш загальний характер, до спірних правовідносинах мають застосовуватись норми Постанови № 561, яка набрала чинності 18.05.2022, і є спеціальним правовим актом Уряду, який прийнятий пізніше та на виконання повноважень Уряду, закріплених статтею 12-1 Закону № 389-VIII.

Таким чином, оскільки повноваження Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів врегульовані Законом № 2939-XII, а Кабінетом Міністрів України у Постанові № 561 прямо встановлена можливість виконання відповідачем своїх повноважень та право здійснення встановлених законом заходів державного фінансового контролю під час воєнного стану та протягом місяця після його припинення або скасування, суд вважає доводи позивача у цій частині позовних вимог також необґрунтованими, а підстави для їх задоволення відсутніми.

Крім того, суд враховує, що у судовому засіданні, представник позивача змінила свою позицію щодо можливості проведення Держаудитслужбою заходів державного фінансового контролю під час воєнного стану.

Що ж до аргументів позивача про порушення процедури призначення планової ревізії ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетон», суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, основними завданнями якої є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю. Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 9 Положення, Держаудитслужба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Положення Закону № 2939-XII розрізняє два види ревізій: планові виїзні і позапланові виїзні. Частиною 1 статті 11 Закону №2939-ХІІ визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання регламентовано Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Відповідно до пункту 2 Порядку №550 планова виїзна ревізія це ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані проведення заходів державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (п. 5 Порядку №550).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955 затверджено Порядок планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, яким, зокрема, установлюється механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю (далі - Порядок № 955).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 955 строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначає Держаудитслужба.

Проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал.

Згідно з пунктом 5, 6 Порядку №995 плани проведення заходів державного фінансового контролю включають питання, вирішення яких належить до компетенції органів державного фінансового контролю. Строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначаються Держаудитслужбою.

Пунктом 7 Порядку №995 визначено основні підстави для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю є,

а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем`єр-міністра України, накази Мінфіну;

б) звернення правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб;

в) пропозиції Рахункової палати, Мінфіну, Мінекономіки, ДФС, Казначейства, прийняті органами державного фінансового контролю до виконання;

г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як:

економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;

значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;

публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;

імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю;

ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах;

ґ) ініціатива, виявлена підконтрольними установами та їх органами управління, прийнята органами державного фінансового контролю до виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 14 статті 11 Закону № 2939-XII, посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб`єктів господарської діяльності під розписку, зокрема направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію.

Процедура внесення змін до планів проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України відбувається в тому порядку, який передбачений для затвердження відповідних планів проведення заходів державного фінансового контролю. Цей порядок врегульовано двома нормативно-правовими актами:

1) Порядком планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 року № 955;

2) Інструкцією з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 26.10.2005 року № 319.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 955 проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал.

Плани проведення заходів державного фінансового контролю включають питання, вирішення яких належить до компетенції органів державного фінансового контролю(пункт 5 Порядку № 955).

Строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначаються Держаудитслужбою (пункт 6 Порядку № 955).

Пунктом 3 розділу І Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 року № 319 (далі - Інструкція № 319) визначено, що плани роботи складаються підрозділами, відповідальними за планування, на наступний календарний рік, а плани ДФК - на наступний квартал.

Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції № 319 проєкт плану ДФК Держаудитслужби на наступний плановий квартал формується підрозділом Держаудитслужби, відповідальним за планування, за формами, визначеними у додатках 3, 4 та 5 до цієї Інструкції, та через систему електронного документообігу подається на погодження до контролюючих структурних підрозділів, заступників Голови Держаудитслужби, які координують та контролюють діяльність таких підрозділів, до 25 жовтня, 25 січня, 25 квітня і 25 липня кожного року.

Пунктом 19 розділу IV Інструкції № 319 визначено, що план ДФК Держаудитслужби затверджується наказом Держаудитслужби строком до 25 листопада, 25 лютого, 25 травня і 25 серпня кожного року.

Внесення змій до планів державного фінансового контролю передбачено Розділом VI Інструкції.

Так, пунктом 1 розділу VI Інструкції визначено, що внесення змін до планів роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також - планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби здійснюється в порядку погодження та затвердження шляхом складання проектів таких змін за формами та з дотриманням процедур, визначеними розділами ІІ-V цієї Інструкції, їх подальшим погодженням і затвердженням.

Контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби, офіси Держаудитслужби та їх управління в областях за потреби подають підрозділу, відповідальному за планування, сформовані відповідно до вимог пунктів 10-14 розділу IV цієї Інструкції № 319 пропозиції щодо внесення змін до плану ДФК Держаудитслужби на поточний квартал або щодо аудитів та ревізій, проведення яких не завершено, - до планів ДФК Держаудитслужби попередніх планових періодів (пункт 2 розділу VI Інструкції № 319).

Пропозиції щодо внесення змін до планів ДФК офісів Держаудитслужби узгоджуються офісами Держаудитслужби або їх управліннями в областях з контролюючими структурними підрозділами Держаудитслужби відповідно до встановлених меж їх компетенції та надсилаються для погодження до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування.

Підрозділ Держаудитслужби, відповідальний за планування, здійснює аналіз інформації, наведеної в листі офісу Держаудитслужби або його управління в області, і з урахуванням того, який план потребує коригувань, складає проект листа з дорученням щодо внесення змін до плану ДФК офісу Держаудитслужби - протягом 5 робочих днів з дати його надходження, або проект наказу про внесення змін до плану ДФК Держаудитслужби - протягом 15 робочих днів з дати його надходження.

Проект листа через систему електронного документообігу погоджується з контролюючими структурними підрозділами Держаудитслужби щодо підконтрольних установ, віднесених до сфери їх відповідальності, з заступниками Голови Держаудитслужби, які координують та контролюють діяльність таких підрозділів, та подається на підпис заступнику Голови Держаудитслужби, який координує та контролює діяльність підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування.

Проект наказу готується на підставі пропозицій контролюючих структурних підрозділів Держаудитслужби, сформованих відповідно до вимог, визначених абзацом четвертим пункту 9 розділу IV Інструкції (пункт 3 розділу VI Інструкції № 319).

Пропозиції щодо внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, сформовані відповідно до пункту 1 цього розділу, подаються (надсилаються) до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення поточного планового періоду (в частині інспектувань) або 30 календарних днів (в частині державних фінансових аудитів) з обґрунтуваннями потреби внесення таких змін відповідно до вимог пункту 13 розділу IV цієї Інструкції.

Обґрунтування необхідності внесення змін до плану ДФК офісу Держаудитслужби допускається наводити в супровідному листі без винесення їх у пояснювальну записку (пункт 4 розділу VI Інструкції № 319).

За потреби Держаудитслужба може прийняти рішення про внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби у строки, пізніші за встановлені пунктом 4 цього розділу.

Держаудитслужба також може прийняти рішення про внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби планових періодів, які завершилися, за умови, що проведення відповідного заходу державного фінансового контролю вже розпочато та триває, а саме в частині зміни періоду, що перевіряється, виконавців та строків проведення заходів державного фінансового контролю (пункт 5 розділу VI Інструкції № 319).

Отже, оскільки Порядком № 955 передбачено, що плани проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів складаються на кожний квартал, то підготовка та затвердження такого плану має передувати початку відповідного кварталу (першому дню першого місяця відповідного кварталу). Внесення змін до плану проведення заходів державного фінансового контролю, згідно постанови КМУ № 955, проводиться у порядку їх затвердження, що дає підстави для висновку щодо строку внесення таких змін, що також має передувати початку відповідного кварталу.

Як встановлено матеріалам справи, наказом Північного офісу Держаудитслужби №86 від 15.04.2024 «Про внесення змін до Плану на ІІ квартал 2024 року» з метою уточнення Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року, затверджено зміни до наказу Північного офісу Держаудитслужби від 19.03.2024 та включено Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" до плану проведення заходів на ІІ квартал, на підставі власної ініціативи органу державного фінансового контролю. Підставою зазначено лист Державної аудиторської служби України від 11 квітня 2024 року №000200-18/4801-2024.

Суд зазначає, що жодної з критерій, визначених пп. "г" пункту 7 Порядку № 955, що є підставою включення тих чи інших питань до плану проведення заходів державного фінансового контролю за ініціативою органу державного фінансового контролю, не зазначені у листі Державної аудиторської служби України від 11 квітня 2024 року №000200-18/4801-2024 щодо внесення змін до плану перевірки державного фінансового контролю Держаудитслужби України на ІІ квартал 2024 року заходу контролю та включення до нього позивача.

У листі Державної аудиторської служби України від 11 квітня 2024 року №000200-18/4801-2024 зазначено, що Державна аудиторська служба України розглянувши лист Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 08.04.2024 № 260202-12/1169-2024, погоджує внесення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.07.2020 по 31.03.2024 зі строком проведення із квітня по травень 2024 року.

Проте лист Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 08.04.2024 № 260202-12/1169-2024 у матеріалах справи відсутній.

У судовому засіданні 09.10.2024 суд звертав увагу на необхідність подачі листа Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 08.04.2024 № 260202-12/1169-2024, однак така вимога не була виконана Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Ця обставина свідчить про безпідставність внесення змін до Плану проведення заходів на ІІ квартал 2024 року.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не зазначила про жодну із визначених пп. "г" пункту 7 Порядку № 955 підстав для можливості включення Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до плану проведення заходів на ІІ квартал.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 за результатом розгляду справи №160/12714/22 зазначив, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність включення Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до плану проведення заходів на ІІ квартал, за наслідками якої проведено ревізію приватного акціонерного товариства та винесено оскаржувану вимогу від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024.

Що ж стосується результатів проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного підприємства «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.07.2020 по 31.03.2024, суд зазначає, що її висновки викладено у акті №260206-30/10 від 07.05.2024.

На підставі виявлених порушень, вимогою відповідача від 21.05.2024 № 260206-14/1647-2024 «Про усунення виявлених порушень» Управління вимагає Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" забезпечити:

-розгляд результатів проведеної ревізії окремих питань та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Товариства, які допустили порушення із прийняттям відповідних розпорядчих документів;

-відшкодувати на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій на загальну суму 1541611,69 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП;

-відшкодувати на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати матеріального заохочення до професійних свят на загальну суму 2247000,0 грн, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП;

-відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати в подвійному розмірі оплати праці за роботу у вихідні дні в період з 24.03.2022 по 01.07.2022 на загальну суму 970521,66 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП;

-коригування або повернення Товариству зайво нарахованого та сплаченого єдиного соціального внеску на суми зайво виплаченої премії, матеріального заохочення до професійних свят, за роботу у вихідні дні на загальну суму 1047009,33 грн з урахуванням норм п. 2 ст. 6, п. 1, 4, 5 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6;

-відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, що призвело до сплати штрафних санкцій на суму 1375358,26 грн. У випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ і надалі дотримуватись вимог законодавства;

-відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок нестачі шпал типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук на загальну суму 179480,21 грн. У випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130- 136 КЗпПУ і надалі дотримуватись вимог законодавства.

Надаючи оцінку виявленим порушенням суд зазначає таке.

Однак, при винесенні п. 1, 2, 3 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не врахувало, що відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Крім того, Положенням про Державну аудиторську службу України, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 не передбачено здійснення Держаудитслужбою контролю за дотриманням законодавства про працю.

Разом з тим, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Тобто до повноважень Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області також не належить здійснення контролю за дотриманням трудового законодавства.

Також відповідачем не враховано, що преміювання працівників входить до структури оплати праці, а оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108\95-ВР «Про оплату праці» (Закон № 108\95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно статті 2 Закону № 108\95-ВР основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто - премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій входять у структуру оплати праці працівникам.

Керуючись положеннями статті 15 Закону № 108\95-ВР суд зазначає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Частина 3 статті 15 Закону № 108\95-ВР передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Отже, суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі (в тому числі розрахунки з бюджетом та цільовими фондами) здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці (основної чи додаткової).

При цьому, як встановлено судом, перерахування єдиного соціального внеску на суму 339154,57 грн здійснено державі з сум оплати праці працівникам підприємства.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що базою нарахування єдиного внеску є заробітна плата за всіма видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто, ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» правомірно з суми нарахованих премій (що структурно входить в фонд оплати праці) перерахував суми ЄСВ до бюджету.

Виходячи з викладеного, твердження органу державного фінансового контролю про те, що Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" нараховано та виплачено премію працівникам Товариства при наявності заборгованості за розрахунками з бюджетом, цільовими фондами та виплатою заробітної плати працівникам на суму 1541611,69 грн та проведено перерахування єдиного соціального внеску на суму 339154,57 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) Товариству на загальну суму 1880766,26 грн, не ґрунтується на вимогах законодавства та достовірно встановлених обставинах.

Також відповідачем встановлено, що позивачем на порушення статті 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди», статті 143 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, п. 7.3 та п. 7.6 Колективного договору, п.п. 1.1 та п.п. 1.5 Положення про одноразові преміювання працівників Товариства (Додаток №32) Колективного договору в липні та листопаді 2023 року Товариством проведено нарахування та виплату матеріального заохочення до професійних свят у завищених розмірах на загальну суму 2247000,0 грн та проведено перерахування єдиного соціального внеску на суму 494340,0 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) Товариству на загальну суму 2741340,0 грн.

З цих підстав, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до положень статті 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 143 КЗпП до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Повноваження трудового колективу Товариства реалізуюся згідно з Колективним договором між правлінням та трудовим колективом Товариства на 201-2022 роки (зі змінами), зареєстрованого Гніванською міською Радою від 22.11.2019 № 57, прийнятого на загальних зборах трудового колективу від 06.11.2019 року. Колективний договір укладений на 3 роки (2019-2022 роки) і діє до укладення нового договору.

Пунктами 2 та 3 Положення про одноразові преміювання працівників Товариства (Додаток 32 до Колективного договору) передбачено, що премія виплачується в межах наявних фінансових ресурсів та працівникам, які відпрацювали неповний рік, премія виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Пунктом 1 Додатку №32 до Колективного договору закріплено, що дане положення вводиться з метою матеріального заохочення працівників за особливий внесок в розвиток виробництва, за виконання особливо важливих завдань, до ювілейних та пам`ятних дат у визначених розмірах, а саме:

-до професійного свята - Дня залізничника постійно працюючим в розмірі до 1000,0 грн та тимчасово працюючим до 500,0 грн (підпункт 1.1);

-до свята Міжнародного жіночого дня 8 Березня жінкам які знаходяться в штаті заводу в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.2);

-до Дня Чорнобильської трагедії (учасникам та ліквідаторам аварії) в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.3);

-до Дня Незалежності в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.4);

-до інших професійних свят в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.5);

-за виконання особливо важливих завдань в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.6);

-за виконання річного звіту в розмірі до 1000,0 грн (підпункт 1.7).

Згідно пунктом 3.4. Колективного договору, якщо діючим законодавством чи нормативними актами покращуються права та інтереси працівників, відносно положень цього договору , то сторони керуються вимогами цих законодавчих актів.

Відповідачем, під час здійснення ревізії, шляхом порівняння наказів на матеріальне заохочення до ювілейних та пам`ятних дат з Положенням про одноразове заохочення, розрахунково-платіжними відомостями на виплату заробітної плати, розрахунковими листками встановлено, що Товариством у листопаді 2023 року згідно наказу від 30.11.2023 №14 проведено нарахування та виплата одноразового заохочення працівникам з нагоди професійного свята - Дня залізничника за внесок кожного працівника в стабільну та надійну роботу Товариства під час війни. Одноразове заохочення працівникам виробничих підрозділів робітничих професій нараховано та виплачена в розмірі - 7000,0 грн кожному та інженерно технічним працівникам в розмірі - 6 000,0 грн кожному.

Також становлено факти нарахування та виплати заохочення до інших професійних свят 12 - ти працівникам, згідно наказу Товариства від 18.07.2023 №93, за забезпечення достовірного обліку, належну підготовку оперативної та управлінської звітності, проявлену наполегливість та ініціативність Товариством нараховано та виплачено до Дня бухгалтера - заохочення, зокрема головному бухгалтеру в розмірі - 3 000,0 грн та іншим, згідно з наказом в розмірі - 2 000,0 грн кожному.

Разом із тим, відповідно до ст. 5 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Суд зазначає, що виплата працівникам ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» матеріального заохочення до професійних свят, здійснювалася у відповідності рішення АТ «Укрзалізниця» від 27.11.2023, затвердженого Протоколом №Ц-85/74 засідання правління, у розмірах зазначених у додатку 3 до вказаного Протоколу.

Суд вказує, що застосування заохочувальних заходів, якими є, зокрема, премії до професійних свят, згідно умов, визначених чинним законодавством та Колективним договором, не суперечить вимогам діючого законодавства, і є правом роботодавця матеріально заохотити працівника за особисті результати виконання працівником конкретних завдань, функціонального навантаження працівника, своєчасного, якісного та кваліфікованого виконання завдань, високого рівня ініціативності та ефективності роботи, дотримання працівником службової та трудової дисципліни.

Необхідно зазначити, що чинними нормативно-правовими актами не наведено вичерпного переліку заохочувальних заходів, підстав та порядку їх застосування. Тобто, законодавство у даному випадку надає суб`єктам господарювання повну свободу у виборі засобів стимулювання працівників та процедури їх застосування.

Аналогічні висновки наведено у Постанові Верховного Суду 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, у якій зазначено: «Преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати».

Таким чином, порушень законодавства щодо нарахування та виплати матеріального заохочення працівникам ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» до професійних свят судом не встановлено.

Щодо виявленого порушення п. 6.5. та п. 6.7 Колективного договору, статті 12 та статті 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 72 Кодексу законів про працю України, що виявилася в застосуванні норм компенсації за роботу у вихідні дні, суд зазначає наступне.

По-перше, як зазначалося вище, до повноважень Держаудитслужби не належить контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

По-друге, відповідно статті 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров`ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.

Залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відповідно до статті 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно частини 1 статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.

Отже, Кодексом законів про працю України передбачено, що залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця та робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Частиною 6 статті 6 Закону України від 15.03.2022 №2136-1X «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022 до Кодексу законів про працю України внесено зміни в частині не застосування норм статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

В подальшому Законом України від 01.07.2022 №2352-1X «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», внесено зміни до частини 6 статті 6 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини 1 статті 65, частин 3-5 статті 67, статей 71, 73, 78 Кодексу законів про працю України та частини 2 статті 5 Закону України «Про відпустки».

Суд зазначає, що серед перелічених статей немає застереження щодо не застосування положень статті 107 КЗпП, яка передбачає, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.

Крім того, п. 6.5. Колективного договору дозволена робота у вихідні дні за згодою працівника з оплатою в подвійному розмірі.

Таким чином враховуючи, що до повноважень Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не належить контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами, що використовують найману працю вимог законодавства про працю, а також той факт, що позивачем правомірно виплачена заробітна плата за роботу у вихідний день, то відповідно ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» порушень законодавства у даному випадку не допустив.

Щодо оцінки доводам позивача у частині незгоди з визначеним відповідачем порядком забезпечення відшкодування матеріальної шкоди відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, суд зазначає наступне.

В п. 2-4 оскаржуваної вимоги відповідач зобов`язав забезпечити відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій на загальну суму 1541611,69 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП; відшкодувати на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати матеріального заохочення до професійних свят на загальну суму 2247000,0 грн, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП; відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок безпідставного нарахування та виплати в подвійному розмірі оплати праці за роботу у вихідні дні в період з 24.03.2022 по 01.07.2022 на загальну суму 970521,66 грн, відповідно до норм статей 130-136 К3пП.

Зміст спірних вимог, які є індивідуально-правовим актом, а відтак породжують права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.

Ці вимоги сформульовані на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, пунктом 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Варто зазначити, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість вимоги та відповідність її критерію законності.

Тож підсумовуючи вищевказане, вимога, яку орган державного фінансового контролю може пред`явити з метою усунення виявлених порушень законодавства, повинна бути чіткою, зрозумілою та виконуваною тим способом, який в ній викладений.

Спірні пункти вимоги не можуть бути виконані тим способом, який визначив відповідач в цих пунктах, навіть за умови, якщо мало б місце порушення закону, яке б стало підставою для пред`явлення таких вимог.

Як вже зазначено вище, в пункті 2, 3, 4 спірної вимоги відповідач вимагає від позивача забезпечити відшкодування заподіяної шкоди в порядку, передбаченому статтями 130-136 КЗпП України.

Однак цими нормами визначаються підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівниками підприємству внаслідок порушень, які вчинені самим підприємством, тобто шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, а тому положення статей 130-136 КЗпПУ в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення дійсно мало б місце.

Відповідно до положень статті127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.

Так, премії, заохочення до професійних свят та виплата заробітної плати за роботу у вихідні дні входить у структуру заробітної плати на підставі п. 2 Закону України «Про оплату праці», отже наказ (розпорядження) щодо повернення зазначених у п. 2, 3, 4 Вимоги сум не може бути видано, оскільки таке повернення коштів не передбачено чинним законодавством України.

Суд зазначає, що працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав.

Разом з тим, частиною 2 статті 130 КЗпП України, визначено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Однак, зібраними у справі доказами не підтверджуються заподіяння прямої дійсної шкоди винними протиправними діями (бездіяльністю) працівників, позаяк дії позивача з виплати премій, заохочень до професійних свят та виплата заробітної плати за роботу у вихідні дні відповідають приведеним положенням законодавства та підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, коригування або повернення Товариству зайво нарахованого та сплаченого єдиного соціального внеску на суми зайво виплаченої премії, матеріального заохочення до професійних свят, за роботу у вихідні дні на загальну суму 1047009,33 грн з урахуванням норм п. 2 ст. 6, п. 1, 4, 5 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, не може бути виконана ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», адже Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 втратив чинність з 24.12.2021.

Щодо виявлених порушень статті 655, частини 1 статті 692, статті 629 Цивільного кодексу України, статті 265, статті 193 Господарського кодексу України, п.7.3 Договорів від 21.04.2022 №97-16/П-22, від 02.12.2021, №133-16/11-21, №134-16/11-21, №135-16/11-21, №136-16/11-21, №137-16/П-21, №138-16/11-21, №139-16/11-21, укладених між Товариством та ТОВ «Західтрейдер», яка виявилася в неналежному виконані зобов`язань по господарських договорах, відповідно яких Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) у вигляді сплати пені, інфляційних, виконавчих судових витрат на загальну суму 1375358,26 грн, суд зазначає наступне.

ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» з ТОВ «Західтрейдер» укладено 8 договорів, а саме: від 02.12.2021 №133-16/11-21, №134-16/11-21, № 135-16/П-21, №136-16/П-21, №137-16/П-21, №138-16/11-21, №139-16/П-21, від 21.04.2022 №97-16/11-22.

Умовами даних договорів ТОВ «Західтрейдер» зобов?язується передати у власність Товариства товар, в асортименті, кількості та за цінами, які вказуються у специфікації №1 до вказаних договорів, згідно з замовленнями Товариства, а Товариство зобов`язується прийняти Товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даних договорів.

Відповідно до пункту 7.2. Договорів від 02.12.2021 №133-16/11-21, №134-16/11-21, № 135-16/П-21, №136-16/П-21, №137-16/П-21, №138-16/11-21, №139-16/П-21, від 21.04.2022 №97-16/11-22 Товариство здійснює оплату по факту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок

Постачальника, протягом 10 календарних днів, з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 11.3. Договорів, у разі порушення строків оплати Товариство сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень, які можуть виникнути через несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого Товару.

Умовами пункту 12.1. Договорів передбачено, що усі суперечки та розбіжності, що виникли з даних договорів, вирішуються шляхом переговорів. Сторони вживають всі заходи до врегулювання питань дружнім взаємовигідним шляхом.

Відповідно до п. 12.2. Договорів додержання досудового врегулювання спору обов`язкове.

Згідно з пунктом 12.3. усі суперечки між Сторонами, по яких не було досягнуто згоди, вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством У країни в господарському суді.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2023 у справі № 902/657/23, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду, вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР" 6 539 400,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року, 130 788,00 грн - пені, 175 153,55 грн - 3% річних, 873 384,34 грн - інфляційних втрат та 115 780,89 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення суду видано судовий наказ від 25.10.2023 № 902/657/23.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.11.2023 у справі №902/868/23 вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРЕЙДЕР» 687 120 грн. 00 коп. - основного боргу та 10 306 грн. 80 коп. - витрат на сплату судового збору.

На виконання рішення суду видано судовий наказ від 30.11.2023 № 902/868/23.

Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону» мав обов`язок щодо повного виконання рішень Господарського суду Вінницької області.

Суд звертає увагу, що сторонами договорів від 02.12.2021 №133-16/11-21, №134-16/11-21, № 135-16/П-21, №136-16/П-21, №137-16/П-21, №138-16/11-21, №139-16/П-21, від 21.04.2022 №97-16/11-22 є Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРЕЙДЕР».

Як повідомив позивач, невиконання договорів сталося через відсутність у Товариства грошових коштів по сплаті за отриманий товар.

Відповідно до положень статті 96 ЦКУ юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Пеня, штрафні санкції та інфляційні втрати встановлені рішеннями Господарського суду Вінницької області були покладені на Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону».

Тобто невчасна сплата за отриманий товар, яка призвела до стягнення пені, штрафних санкцій та інфляційних втрат, що встановлені рішеннями Господарського суду Вінницької області, сталася не з вини конкретного працівника, а в результаті ведення господарської діяльності підприємством

Тому, вимога відшкодування на користь Товариства матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, що призвело до сплати штрафних санкцій на суму 1375358,26 грн, з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП, не відповідає чинному законодавству, адже відповідно частини 1 статті 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Що стосується встановленої Держаудитслужбою недостачею у вигляді шпал типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук на загальну суму 179480,21 грн, суд зазначає, що вказані Шпали типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук не є нестачею на підприємстві вони обліковуються як поставлені філії «Львівська залізниця», яка не провела розрахунок за отриманий товар, що підтверджується Завданням 4 від 21.08.2021 на відвантаження залізобетонних виробів, Видатковою накладною № РН-0000409 від 27 травня 2022, та ТТН № 5478 від 20.08.2021.

В Приватному акціонерному товаристві "Гніванський завод спецзалізобетону" рахується дебіторська заборгованість за філією «Львівська залізниця».

Таким чином вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо забезпечення відшкодування на користь Товариства матеріальної шкоди (збитки), заподіяної внаслідок нестачі шпал типу Ш-9.3 1 сорту у кількості 150 штук на загальну суму 179480,21 грн. з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ є неправомірною, а отже такою, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням позиції Верховного Суду зазначених вище, перевіривши оскаржувану в даній справі вимогу та враховуючи встановлення судом порушення порядку проведення ревізії, суд дійшов висновку про її невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи та вважає оскаржувану вимогу від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024 щодо усунення порушень законодавства необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява № 18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій відповідача на відповідність наведеним вище критеріям, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 21.05.2024 за № 260206-14/1647-2024.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00282435)

Відповідач: Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40479560)

Повний текст рішення суду сторони зможуть отримати 05.11.2024.

СуддяМультян Марина Бондівна


Суд	Вінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	23.10.2024
Оприлюднено	07.11.2024
Номер документу	122805997
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

Мультян Марина Бондівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.10.2024 по справі 120/10143/24ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —120/10143/24

Рішення від 23.10.2024

Рішення
від 23.10.2024 по справі 120/10143/24
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД