Рішення

від 05.11.2024 по справі 200/4201/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа №200/4201/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 , молодшого лейтенанта, командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває в складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері та батька із числа осіб з інвалідністю, а саме другої групи інвалідності;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , лейтенанта, командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває в складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку із наявністю батька ОСОБА_1 , із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та матері ОСОБА_2 , із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.03.2024 року позивач направив до Військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення, проте ані Військова частина НОМЕР_2 , ані Військова частина НОМЕР_1 не звільнили позивача з військової служби. З огляду на зазначене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

25.06.2024 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.07.2024 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду замінено первісного відповідача у справі Військову частину НОМЕР_2 належним Військовою частиною НОМЕР_1 .

15.07.2024 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу №200/4201/24 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

06.08.2024 року адміністративна справа №200/4201/24 надійшла на адресу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Донецького окружного адміністративного суду.

09.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження адміністративну справу №200/4201/24.

09.10.2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що в редакції Закону 3633-IX до 18 травня 2024 року внесені зміни де в попередній редакції , до цього часу діяла підстава для звільнення у запас відповідно до абзацу 5 п.п. Г п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , яка передбачала звільнення у зв`язку з наявністю г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи. Відповідач наголошує, що наразі таких підстав для звільнення не існує, і це унеможливить його виконання при видачі наказу де повинні зазначатися правові підстави для звільнення перелік яких визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

30.03.2024 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку направив до Військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби від 29.03.2024 року.

З листа №9747 від 11.05.2024 року Військової частини НОМЕР_2 вбачається, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби направлено за підпорядкування до ОК СХІД для прийняття рішення по суті. За наслідками прийнятого ОК СХІД рішення, Військовою частиною НОМЕР_2 буде вжито відповідних заходів.

Станом на дату розгляду даної адміністративної справи до суду не надано доказів розгляду рапорту позивача.

Вказані обставини слугували для звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно допідпункту 1пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Згідно п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до п.241 Положення №1153/2008 військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбаченихпунктами "б","в","д"частини третьої,підпунктами "б","в","г"пункту 1,підпунктами "а","б"пункту 2 частини четвертої,підпунктами "а","б","в","ґ","к"пункту 1,підпунктами "а","б","в","ґ"пункту 2,підпунктами "а","б"пункту 3 частини п`ятої,підпунктами "а","б","в"пункту 1,підпунктами "а","б","г"пункту 2,підпунктами "а","б"пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них. Військовослужбовці за наявності підстав, передбаченихпідпунктами "й"або"к"пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільняються з військової служби не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань. Такий строк визначено в п.3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.

Як встановлено судом, позивачем було направлено до Військовій частині НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби.

В свою чергу означена військова частина передала рапорт позивача за належністю до ОК СХІД (Військова частина НОМЕР_1 ).

Факт передачі означеного рапорту не заперечується відповідачем.

В свою чергу відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань.

Крім цього суд звертає увагу, що з огляду на положення пункту 241 Положення №1153/2008 доказів звільнення позивача на підставі рапорту від 29.03.2024 року протягом трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення до суду також не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправно бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби від 29.03.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби від 29.03.2024 року.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що останній має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідач не обґрунтував неможливість розгляду рапорту позивача, а також не надав доказів розгляду такого рапорту.

При цьому суд наголошує, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо не звільнення з військової служби та зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягають, оскільки фактично звільнення з військової служби можливе за фактом розгляду відповідного рапорту.

Однак в даному випадку розгляд рапорту позивача не відбувся.

Крім цього суд потворно звертає увагу, що з аналізу вищевикладеного вбачається, що саме відповідач в даному випадку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, приймає рішення про звільнення з військової служби.

Так питання прийняття рішення про звільнення або незвільнення з військової служби є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз нормКодексу адміністративного судочинства Українисвідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 29.03.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 29.03.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський