Ухвала

від 05.11.2024 по справі 160/28874/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2024 рокуСправа №160/28874/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізького національного університету, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування наказів та постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізького національного університету, Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу по мобілізації;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути вилучений у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 03.10.2024 військово-обліковий документ, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у випадку його знищення вчинити дії необхідні для оформлення та видачі нового військово-облікового документу;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений законом строк розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024 та надати відстрочку від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- визнати протиправним та скасувати постанову із результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 видану ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до особового складу частини та виключити ОСОБА_1 за списків військової частини НОМЕР_1 ;

- заборонити Криворізькому національному університету вчиняти дії щодо відрахування, переривання навчання і переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав врахування оспорюваних рішень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та командира військової частини НОМЕР_1 про його призов на військову службу до набрання законної сили судовим рішення у даній адміністративній справі.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення доказів, витребувавши:

у відповідача-1:

- копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу по мобілізації, виданий у період з 03.10.2024 по 04.10.2024;

- відомості про результати медичного огляду Позивача військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме дані про: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначену група крові та резус-належність, результати рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ;

- витяг з книги протоколів засідань призовної комісії щодо позивача;

- копію постанови із результатами проведеного медичного огляду позивача видану ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- копію рішення про відсутність протипоказань за станом здоров`я для перебування на збірному пункті (відправки до військових частин) прийнятого за результатами медичного огляду проведеного перед відправкою призовників до військових частин з метою контролю;

- документальні дані про підстави для затримання та утримання позивача у адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 03.10.2024 по 04.10.2024, а також забезпечення його питною водою та харчуванням на цей час;

у відповідача-3:

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до особового складу частини;

- відомості про умови утримання та забезпечення мобілізованих осіб у військовій частині НОМЕР_1 станом на першу декаду жовтня 2024.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення доказів позивачем зазначено, що враховуючи, на думку позивача, незаконний характер дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , а також рішення суду про зобов`язання правоохоронних органів відкрити за цим фактом кримінальне провадження, вказані вище докази можуть бути знищені чи спотворені відповідачами, що ускладнить можливість встановлення об`єктивної істини у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізького національного університету, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування наказів та постанови, зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2024 о 08:30 год.

У судове засідання 05.11.2024 заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, не з`явились, проте на підставі положень частини 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Пунктом 10 частини 2 статті 4 КАС України визначено, що письмове провадження розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене та на підставі наведених норм, суд вважає за можливе провести розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів в порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву про забезпечення доказів, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

У статті 72 КАС України надано поняття доказів, відповідно до частини 1 якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Приписами частин 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина 2 статті 114 КАС України).

У статті 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення доказів, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника.

При цьому, за положеннями частини 1 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною 2 вказаної статті у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд звертає увагу заявника, що ототожнення ним понять «витребування доказів» та «забезпечення доказів» в даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим.

Наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

З огляду на вищевикладене, оскільки заявником не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення доказів суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення доказів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 80, 114-117, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар