Ухвала

від 05.11.2024 по справі 33зд-24/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2024 рокуСправа №33зд-24/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд, 6, код ЄДРПОУ 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), третя особа - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про забезпечення доказів

УСТАНОВИВ:

04.11.2024 року заявник подав заяву про забезпечення доказів до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_4 про забезпечення доказів, у якій просить здійснити забезпечення доказів шляхом витребування з, зокрема:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : документи, які слугували підставою та (або) були створені під час призову його на військову службу ОСОБА_2 , включаючи заяви, клопотання, приписи, рішення (до; ідки/постанови) військово-лікарської комісії, що були створені під час призову ОСОБА_2 на військову службу.

- Військової частини НОМЕР_2 , Військової частина НОМЕР_4 копію усіх документів, що містяться у особовій справі військовослужбовця ОСОБА_2 , включаючи заяви, клопотання, рапорти, рішення (довідки/постанови) військово- лікарської комісії, що ухвалені стосовно гр. ОСОБА_2 , контракти про проходження військової служби, витяги з наказів, включаючи, але не виключно, накази про зарахування до списків особового складу, призначенння на посаду, переміщенння, виведення в розпорядження, звільнення з посади, копію тексту військової присяги, скріпленої підписом ОСОБА_2 , що були створені під час проходження військової служби ОСОБА_2 .

Заяву заявник обґрунтовує тим, що він самостійно намагався отримати вищевказані докази, проте успіху не мав, оскільки поданий ОСОБА_2 запит про надання інформації від 28.10.2024 року на офіційні електронні адреси розпорядників відповідної інформації залишився проігнорованим Міністерством оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Військовою частиною НОМЕР_4 , Військовою частиною НОМЕР_2 .

Потреба забезпечення доказів також пояснюється тим, що заявник не має можливості без відповідних доказів захистити свої порушені права та звернутися до суду із відповідним позовом для захисту прав, свобод та законних інтересів заявника, що є порушенням ст. 55 Конституції України.

Також заявник наголошує, що є частим явищем службова недбалість у системі ЗСУ щодо зберігання документів військовослужбовців і є реальна загроза втрати відповідних доказів та їхньої підробки. На думку позивача, наведені положення у зіставленні з вимогами заявника суд насамперед зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.

Згідно із частиною першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 72 КАС України надано поняття доказів, відповідно до частини першої якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами частин першої-третьої статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частиною другою статті 114 КАС України передбачено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У статті 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній 26.11.2019 у справі №401/1824/17.

Доцільно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Зміст мотивації заяви про забезпечення доказів не дає підстав вважати, що заявником надано докази, які б вказували на існування реальної загрози неможливості чи утруднення збирання чи подання доказів або витребування цих доказів за власним зверненням у заяві про забезпечення доказів відсутнє обґрунтування необхідності саме забезпечення витребуваних доказів, не зазначено належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Подана заявником заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.

Відповідно до статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Згідно із частиною 5-7, 9 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення доказів не свідчать про те, що докази, які заявник просить забезпечити будуть втрачені або огляд доказів під час судового розгляду справи стане неможливим або утрудненим, суд зробив висновок, що заява про забезпечення доказів є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 115-117, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя С.В. Ніколайчук