Рішення

від 04.11.2024 по справі 200/6097/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Справа№200/6097/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ; Управління соціального захисту населення Конотопської районної адміністрації Сумської області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - відповідача - 1, Управління соціального захисту населення Конотопської районної адміністрації Сумської області - відповідача - 2 в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача-1 щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за період з 01.01.2024 по даний час;

зобов`язати відповідача-1 відновити нарахування та провести виплату заборгованості по пенсії позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка виникла за період з 01.01.2024 по даний час;

визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача-2, Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, від 27.04.2022 «Про скасування дії довідки», прийнятого відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення суми за один місяць.

16.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що у період з 01.01.2024 позивачу було припинено виплату пенсії без повідомлення причин. Вказано, що адвокатом позивачки, направлено запит на адресу УСЗН Конотопської РДА Сумської області (відповідач-2), в якому просив надати інформацію та відповідне рішення, яким було скасовано (анульовано) довідку внутрішньо переміщеної особи позивача. Згідно листа від 31.07.2024 №15/1038 було долучено копію рішення від 27.04.2022 «Про скасування дії довідки». За змістом цього рішення вважає, що підставою для його прийняття стало нібито тривале не проживання за адресою, вказаної у довідці ВПО. Оскільки позивачка вважає, що дії відповідача-1 з приводу припинення нарахування пенсії незаконними, а дії відповідача-2 щодо скасування дії довідки ВПО такими, що протирічать вимогам законодавства та порушують конституційні права на соціальний захист позивача, то вона вимушена звернутись до суду із даним позовом.

До суд надійшло клопотання від відповідача -1 від 01.10.2024, у якому вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та з 29.08.2003 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

З 01.01.2024 позивачу відділом опрацювання документації управління з питань виплати було призупинено виплату пенсії, оскільки за результатами проведеного обміну інформацією між Реєстром застрахованих осіб та Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на позивача визнана не діючою.

Вказує, що відділом обслуговування громадян №5 (сервісний центр) листом №1800-0208-6/34490 від 06.08.2024 було направлено запит щодо дії довідки до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації щодо отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам. Згідно наданої інформації Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (РМК № 3705/6 від 07.08.2024) дію довідки ВПО позивача скасовано.

У відзиві на позову заяву від 27.09.2024 представник відповідача-2 вказує, що відповідно до особової справи внутрішньо переміщеної особи, 30.06.2015 за заявою позивача, поданою до управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, позивача було зареєстровано як внутрішньо переміщену особу, надано довідку та 01.07.2015 проставлено відмітку про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому 23.12.2015, місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи змінено на - АДРЕСА_2 . Пунктом 6 Порядку, закріплено довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України «про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Починаючи з 30.06.2015 по 05.01.2021 позивач перебувала на обліку управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, останнє за Розпорядженням голови Кролевецької районної державної адміністрації від 05.01.2021 № 2-ОД, як юридичну особу публічного права було припинено шляхом ліквідації.

З 06.01.2021 особова справа позивача перебувала в управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації.

Вказує, що відповідно до Закону № 1706, перебування на території України є обов`язковою підставою для підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи, окрім того Законом № 1706 та п. 7 Порядку передбачено обов`язок внутрішньо переміщеної особи повідомляти орган соціального захисту про зміну місця проживання.

В період 11.03.2021 по 27.04.2022 від позивача, на адресу управління не надходило жодних повідомлень про зміну чи намір зміни місця проживання, натомість наявні в управління дані системи «Аркан» свідчили про пряме порушення норм Закону №1706 та Порядку Позивачем та вимагало від управління вжиття необхідних заходів спрямованих на попередження зловживання статусом внутрішньо переміщеної особи, та виникнення переплати (надміру виплачених коштів) бюджетних коштів.

Зазначає, що саме дані системи «Аркан» слугували передумовою перегляду дії довідки внутрішньо переміщеної особи, позивача, дане зазначено в Рішенні «про скасування дії довідки» від 27.04.2022, тому доводи щодо неправомірності прийняття рішення управлінням, зазначені в Позовній заяві є недоцільними, оскільки ґрунтуються на хибних твердженням позивача. Необхідно зазначити, що Позивач, відповідно до діючого в 2022 році законодавства, підтвердивши своє фізичне перебування на території України, мала право на повторне звернення до органів соціального захисту населення з заявою про надання статусу внутрішньо переміщеної особи та повторного отримання довідки.

Просив суд відмовити у задоволенні позову у частині визнання протиправним та скасувати Рішення від 27.04.2022 «про скасування дії довідки».

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_3 .

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, на підтвердження чого надав до суду довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.06.2015 №5906000259, та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та з 29.08.2003 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV. (протокол від 26.09.2024 орган ПФУ:18405 Глухівське об`єднане управління ПФУ)

Зі змісту листа відповідача 1 від 25.01.2024 №1800-0401-8/4504, наданого на запит позивача, встановлено, що за результатами проведеного обміну інформацією між Реєстром застрахованих осіб та Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб довідка позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визнана не діючою. Тому виплата пенсії з 01.01.2024 була призупинена. Для подальшої виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Управління соціального захисту населення Конотопської РДА для отримання довідки та надати її до будь-якого територіального управління Пенсійного фонду України. При собі необхідно мати паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Відділом обслуговування громадян №5 структури відповідача 1 листом №1800-0208- 6/34490 від 06.08.2024 було направлено запит щодо дії довідки до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації щодо отримання інформації з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам. Згідно наданої інформації Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (РМК № 3705/6 від 07.08.2024) дію довідки ВПО позивача скасовано.

Таким чином відповідач 1 вважає, що позивачу необхідно звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання з заявою про поновлення виплати пенсії та оригіналом довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проте на теперішній час позивач за поновленням виплати пенсії до управління не звертався.

Рішенням Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації від 27.04.2022 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО позивача та вирішено зняти з обліку ВПО позивача, у зв`язку з наявною інформацією про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання. Інформацію отримано за допомоги інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації від 27.04.2022 Про скасування дії довідки суд зазначає наступне.

Про прийняття оскаржуваного рішення як підставу для припинення виплати пенсії позивач дізнався з листа відповідача 1 від 25.01.2024 № 1800-0401-8/4504, а копію його отримав з листом УСЗН Конотопської РДА від 31.07.2024 №15-1038, та 02.09.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не міг дізнатись про порушення своїх прав раніше за отримання листа відповідача 1 від 25.01.2024 № 1800-0401-8/4504, з огляду на те, що до припинення виплати пенсії у позивача були відсутні підстави для з`ясування питань пов`язаних з дією його довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, відповідач 2 доказів направлення позивачу оскаржуваного рішення на момент його прийняття не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду із позовними вимогами у цій частині позивачем дотримано.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII).

Згідно ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Ст.3 Закону № 1706-VII визначено, що громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст.1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Приписи вказаної статті свідчать про те, що примусове переміщення особи здійснюється нею добровільно.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до приписів п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 19.07.2022, призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абз.18 п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

У разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів інформації від Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання, або особою подано документи, що містять недостовірні відомості для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії, виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому цього пункту, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та за відсутності підстав, передбачених п.2-5 ч.1 ст.12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою підтвердження чи спростування інформації про повернення особи до покинутого місця постійного проживання або поданих нею для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії документів, зокрема з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1, абз 7-14 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абз.2 п.3 ч.2 ст.9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до ст.16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому п.2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.п. 2, 4 Порядку № 365, документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2022 № 363 затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо виплат пенсії та грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виключено п. 9, згідно якого за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2022 № 363 набрала чинності 27.03.2022, отже станом на дату прийняття оскаржуваного рішення була чинною.

Поряд із цим, слід урахувати, що постановою Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №826/12123/16 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, якими визнано нечинними п.7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз.10 п.1 постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.11.2014 № 637.

Водночас, згідно п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі наявності підстав, передбачених ст.12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін, Мінцифри подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно дост.12 Закону (крім осіб, які є власниками пошкодженого або знищеного нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, і подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг) приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Рішення про скасування дії довідки також приймається після надання повідомлення внутрішньо переміщеною особою про повернення до покинутого постійного місця проживання (крім осіб, які є власниками пошкодженого або знищеного нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації і подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг):

керівником відповідного уповноваженого органу або уповноваженою особою територіальної громади / центру надання адміністративних послуг - у разі подання повідомлення за місцем отримання довідки;

керівником відповідного уповноваженого органу - у разі подання повідомлення після повернення до покинутого постійного місця проживання.

Уповноважений орган або уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Разом з цим, п. 7-2. Порядку № 509 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється прийняття рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 продовжено з 19.12.2020 до 28.02.2021 карантин, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2.

В подальшому вказаний карантин неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами представника позивача, що на момент прийняття відповідачем 2 оскаржуваного рішення 27.04.2024 про скасування довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи чинним законодавством була передбачена пряма заборона на скасування такої довідки на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації від 27.04.2022 Про скасування дії довідки не ґрунтується на приписах законодавства, яким було врегульовано спірні правовідносини на момент їх виникнення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог відносно визнання протиправними дій відповідача 1 щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2024 по теперішній час та відновлення її нарахування та виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами ст. 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу управлінням не приймалось.

З аналізу норм ст.49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, застосування норм Постанов КМУ, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги ст.49 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами ч. 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не є спірним між сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів правомірності припинення виплати за спірний період пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії, яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Однак суд констатує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ч.1 ст.49 Закону № 1058 встановлює, що виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.

Вказаний перелік підстав для припинення виплати пенсії не підлягає розширеному тлумаченню.

Попри це, відповідачем припинено виплату пенсії позивачу на підставі ст. 12 Закону №1706-VII, якою визначено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, тобто з підстав не передбачених ст. 49 Закону України № 1058.

Таким чином, суд погоджується із тим, що право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді отримання щомісячної пенсії було відповідачем порушено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 по справі №227/2158/17, від 23.06.2020 по справі №227/4106/17, від 03.09.2020 по справі №360/4335/18.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується та оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення пенсії позивачу відбулось не з підстав та не у порядку, визначеному Законом № 1058-IV, то відповідно до спірних правовідносин мають застосовуватись приписи ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, тобто пенсія підлягає виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, суд звертає увагу на такі обставини.

Згідно абз. 2 п. 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Таким чином, Порядок №1165 впроваджує додаткові умови виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам за минулий період, які не передбачені ані Конституцією України, ані Законом № 1058-IV, які є базовими нормативно-правовими актами, приписи яких підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Поряд з цим, в Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Крім того, преамбулою Закону № 1058-IV встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Натомість, відповідно до приписів ст. 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Нормами ч.2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч.5 ст.77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності його дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні Закону № 1058-IV, як і не надано доказів фактичного нарахування та виплати пенсії позивачу в спірний період (платіжні доручення, виплатні відомості, розрахунок тощо).

За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 по теперішній час та судом встановлена протиправність дій відповідача 1 щодо припинення пенсійних виплат, позов в цій частині також підлягає задоволенню шляхом: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2024; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити нарахування та виплату пенсії позивачу із виплатою заборгованості, яка виникла за період з 01.01.2024 по дату відновлення виплати пенсії.

Такі висновки суду кореспондують висновкам Верховного Суду при вирішенні зразкової справи №805/402/18, викладених в постанові від 03.05.2018, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні даного адміністративного спору.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає законодавчо обумовленими вимоги позивача щодо допуску рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів 1 та 2 у розмірі 968,96 грн з кожного за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (адреса вул. Степана Бандери 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013); Управління соціального захисту населення Конотопської районної адміністрації Сумської області (адреса вул. Соборна, 23 м. Конотоп Сумської області, 41607, ЄДРПОУ 03197931) про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації від 27.04.2022 Про скасування дії довідки прийнятого відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.01.2024 відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із виплатою заборгованості, яка виникла за період з 01.01.2024 по дату відновлення виплати пенсії.

Допустити рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова