Рішення

від 31.10.2024 по справі 380/3704/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/3704/24Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/3704/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- Визнати протиправними рішення № 1345500023244 від 21.08.2023 Головного Управління Пенсійного Фонду України у Черкаській області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій;

- Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи із 20 червня 2023 року, тобто із дня звернення із заявою про призначення дострокової пенсії по віку як учаснику бойових дій.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що прийняте відповідачем-2 рішення від 16.05.2024 №172850026316 про відмову в призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач має право на призначення вказаної пенсії за віком як учасник бойових дій, так як на день звернення з заявою про призначення дострокової пенсії за віком йому виповнилось 56 років і у нього наявний страховий стаж не менше 25 років, який безпідставно не зарахований відповідачем 1 в повній мірі. Дії відповідача-1 щодо відмови в призначенні дострокової пенсії позивач вважає необґрунтованими, безпідставними і такими що порушують право позивача на подальше отримання пенсії, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області подав відзив на позовну заяву , просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач звертався три рази до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 115 Закону № 1058-IV, а саме:

- заяву від 20.06.2023 (саме з цієї дати Позивач просить призначити пенсію) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову у призначені пенсії № 134550023244 від 27.06.2023. Вказане рішення є чинним та позивачем у цій справі не оскаржується;

- заяву від 10.07.2023 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову у призначені пенсії №134550023244 від 17.07.2023. Вказане рішення є чинним та позивачем у цій справі не оскаржується;

- заяву від 14.08.2023 (із зазначенням дати звернення 20.06.2023, в межах трьохмісячного строку) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області та прийнято рішення № 134550023244 від 21.08.2023.

За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 02.09.1996 до 01.07.2004, оскільки печатка при звільненні з роботи не читається та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб з 01.10.2000 до 01.07.2004. З огляду на зазначене, позивач немає права на призначення пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV. Враховуючи вищезазначене, дії Головного управління є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача є такими, які не підлягають до задоволення. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву , просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.

За результатами розгляду заяви про призначення пенсії прийнято рішення по відмову у призначенні пенсії від 21.08.2023 № 134550023244.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02,09.1996 по 01,07.2004, оскільки в трудовій книжці печатка при звільненні не читається та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб з 01.10.2000 по 01.07.2004. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.

Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідним додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідачем не доведено правомірність винесення рішення по відмову у призначенні пенсії від 21.08.2023 № 134550023244, оскільки страховий стаж ОСОБА_2 становить більше 25 років, і при досягненні 55-річного віку він має право на призначення дострокової пенсії по віку як учасник бойових дій.

Ухвалою судді від 20.02.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим військовою частиною НОМЕР_3 , а також довідки військової частини НОМЕР_4 від 04.02.2023 року.

ОСОБА_1 20.06.2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2023 № 1345500023244 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, підсумок по страховому стажу заявника ОСОБА_1 з урахуванням кратності на момент звернення склав 23 роки 8 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період військової служби 2014 - 2015 роки, оскільки відсутня сплата страхових внесків. Згідно рішення, неможливо призначити пенсію у зв`язку із відсутністю необхідного страхового сталу.

10.07.2023 ОСОБА_1 до територіального органу ПФУ у Львівській області подано повторну заяву про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій. До заяви було додано Довідку про його участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 17.07.2023 року, яке в порядку екстериторіальності розглядало повторну заяву ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Відповідно до цього рішення, до страхового стажу не зараховані періоди проходження військової служби за червень 2014 року - травень 2015 років, листопад 2017 року, згідно довідок про заробітну плату від 06.07.2023 року №№ 7999, 8002, оскільки бланк не відповідає затвердженому Постановою Правління ПФУ від 04.02.2021 № 3-1 «Про затвердження довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про затверджені форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески». Крім цього, за твердженням цього територіального органу ПФУ, відомості про зазначений період роботи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні. За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.І ст.115 Закону України № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало ОСОБА_1 Повідомлення - рахунок № 229 від 27.07.2023 року, згідно з яким, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з метою зарахування неповних місяців страхового стажу як повних місяців, ОСОБА_1 визначено суму доплати 9885,36 грн.

Вказана обставина підтверджується листом ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 від 27.07.2023 1300-5604-8/109851, а також повідомленням-розрахунком № 229 від 27.07.2023.

07.08.2023 року ОСОБА_1 у визначений Повідомленням-розрахунком строк сплатив на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зазначений у повідомленні 9885, 36 грн.

Вказана обставина підтверджується квитанцією ТВБВ 10013/0330 від 07.08.2023 до платіжної інструкції на переказ готівки №60.

ОСОБА_1 втретє до територіального органу ПФУ у Львівській області подано заяву про призначення дострокової пенсії за віком. До заяви додано квитанцію ТВБВ 10013/0330 від 07.08.2023, а також довідку військової частини НОМЕР_4 від 21.07.2023 № 8471 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період червень 2014 по травень 2015 року.

Рішенням № 1345500023244 від 21.08.2С23 ГУ ПФУ у Черкаській області відмовлено у призначені дострокової пенсії за віком, які військовослужбовцю - учаснику бойових дій.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 19 років 4 місяці 8 днів. До страхового стажу не зараховані період роботи:

- з 02.09.1996 по 01.07.2004, оскільки печатка при звільненні не читається та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб з 01.10.200 по 01.07.2004.

Не погодившись з таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що рішенням про відмову у призначенні пенсії, відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Стаття 115 Закону №1058-IV визначає пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, за змістом пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Системний аналіз наведеної вище норми надає суду підстави для висновку, що право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

На час звернення 20.06.2023 до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV вік позивача становив 56 років 4 місяці 13 днів. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови було лише відсутність необхідного страхового стажу.

Предметом спору є правомірність незарахування органами Пенсійного фонду до страхового стажу позивача періоду з 02.09.1996 по 01.07.2004.

Підставою не зарахування даного періоду стало те, що печатка при звільненні не читається та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб з 01.10.2000 по 01.07.2004.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Системний аналіз зазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідача-1, щодо незарахування до загального трудового стажу позивача спірних періодів роботи з підстав наявності неточностей, є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав та не вказав у спірному рішенні.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не - дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не - правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Щодо відомостей в реєстрі застрахованих осіб суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

З 02.09.1996 по 01.07.2004 ОСОБА_3 працював на посаді інженера приватного підприємства «АМОН», код ЄДРПОУ 23273108.Дана обставина підтверджується витягом з трудового книжки ОСОБА_1 НОМЕР_5 .

Крім цього, ця обставина підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, сформованими 24.07.2023 відповідачем.

Відповідно до Індивідуальних відомостей, у про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також про страхувальника - ПП Амон (код 23273108) наявні у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Ці Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 спростовують викладені у рішенні № 1345500023244 від 21.08.2023 про відмову у призначенні пенсії, що у Реєстрі застрахованих осіб за період роботи з 02.09.1996 по 01.07.2004 відсутні дані про ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації відмовлено у призначенні пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області не враховано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 27.06.2023 року № 1345500023244 та Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 17.07.2023 №134550023244, якими надано оцінку та враховано до страхового стажу періоди роботи з 02.09.1996 по 01.07.2004.

Отже, відповідачем протиправно не враховано спірний період до страхового стажу.

Відтак рішення № 1345500023244 від 21.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 20.06.2023, то суд зазначає таке.

Право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Позивач досягнув віку 55 років, тобто набув право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV при наявності необхідного страхового стажу.

Разом з тим, щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.06.2023, з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі, структурним підрозділом органу, що призначає пенсію за заявою позивача від 20.06.2023 було визначено ГУ ПФУ в Черкаській області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов`язані з призначенням пенсії позивачу.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1345500023244 від 21.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 04.11.2024 року.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович