Рішення

від 05.11.2024 по справі 380/21284/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокусправа №380/21284/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Академіка Щурата, буд. 8, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 35010452), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного державного виконавця Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Дитюк Ольги Романівни від 01.10.2018 року у ВП № 47168172.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, доповнено статтю 71 Закону № 1404-VIII частиною чотирнадцятою щодо накладення штрафів. Вважає, що на заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року дана норма не застосовується.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України).

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що на виконанні у відповідача перебуває ВП№47168172, відкрите на підставі виконавчого листа №2- 1533/2006 від 03 квітня 2015 року, виданий Бродівським районним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на малолітніх дітей у розмірі однієї другої частки заробітку/доходу , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2006 року до досягнення дітьми повноліття. 01.10.2018 року державним виконавцем, керуючись ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, було винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме 57 653,35 грн. оскільки була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки, а саме 115 306,71 грн. Оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм законодавства.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задоволити, представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання з проханням слухати справу у відсутності.

Суд ухвалив перейти у письмове провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

На виконанні у Бродівському відділі державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП№47168172, відкрите на підставі виконавчого листа №2- 1533/2006 від 03 квітня 2015 року, виданий Бродівським районним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди Львівської області проживаючого в АДРЕСА_2 , на малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі однієї другої частки заробітку/доходу , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2006 року до досягнення дітьми повноліття.

09.04.2015 року, керуючись вимогами ст. 5, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано боржнику до відома та для виконання, стягувачу до відома.

01.10.2018 року державним виконавцем, керуючись ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, було винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме 57 653,35 грн. оскільки була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки, а саме 115 306,71 грн.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон № 2475-VIII, яким доповнено статтю 71 Закону № 1404-VIII частиною чотирнадцятою такого змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Також Законом № 2475-VIII частину четверту статті 11 Закону № 1404-VIII викладено в такій редакції: «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

За приписами частин другої та третьої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Щодо застосування нових законів до триваючих правовідносин, то у Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акта в часі).

Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20 відсотків суми несплачених аліментів), за два роки (30 відсотків суми несплачених аліментів), за три роки (50 відсотків суми несплачених аліментів).

Згідно з оскаржуваною постановою про накладення штрафу від 01 жовтня 2018 року заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2018 року складала 115306,71 грн та перевищувала суму відповідних платежів за три роки.

Отже, заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до нього штрафу, утворилася до набрання чинності частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ.

При цьому положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови від 19 грудня 2018 року про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту (прийнятий Закон № 2475-VIII) його метою було, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

Законодавець вважав, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім`ях.

Внесені до Закону № 1404-VІІІ зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від виконання призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування частини чотирнадцятої статті 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, але продовжила існувати після набрання ним чинності, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Суд застосовує норми права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 р у справі 2610/27695/2012.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм законодавства.

Враховуючи те, що судом не встановлені та суду належними доказами не доведені обставини порушення органом ДВС вимог закону щодо винесення постанови про накладення штрафу, суд приходить до висновку про відому в задоволенні позову.

За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Академіка Щурата, буд. 8, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 35010452)- відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.