Ухвала

від 05.11.2024 по справі 400/10187/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 листопада 2024 р.справа № 400/10187/24

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доМіжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Міністерства у справах ветеранів України, вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001, Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, бульв. Чоколівський, 13, м. Київ, 03186,

провизнання протиправним та скасування рішення від 10.08.2023 р. № 2/III/27/1 та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Міністерства у справах ветеранів України (далі - Міжвідомча комісія) та Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рiшення Міжвідомчої комісії вiд 10.08.2023 року № 2/ІІІ/27/1;

- зобов`язати Мiжвiдомчу комiсiю повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рiшення про встановлення факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) вiд вибухових речовин, боєприпасів i вiйськового озброєння 08.03.2022 року на території проведення заходiв, необхiдних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з вiйськовою агресією російської федерації проти України.

Суд перевірив відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і дійшов наступного висновку.

Суд звертає увагу позивачки, що при пред`явленні позову позивач має вказати відповідача (відповідачів), вимоги до якого (яких) мають формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, як вбачається з позову, позивачка вказала в якості відповідачів двох суб`єктів владних повноважень, а саме: Міжвідомчу комісію та Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Натомість, позовні вимоги позивачки звернені тільки до Міжвідомчої комісії, до Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вимог не заявлено.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, позивачці, з урахуванням викладеного, необхідно визначитись із складом відповідачів та вказати відповідача, яким порушені права та інтереси позивачки та зміст позовних вимог до нього.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить визнати протиправним та скасувати рiшення Міжвідомчої комісії вiд 10.08.2023 року № 2/ІІІ/27/1.

Таким чином, датою, з якою суд пов`язує початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом, є 11.08.2023 року (наступний день після винесення рішення).

Позивачка подала позов до суду 28.10.2024 року (направлено поштою), тобто більше ніж через 1 рік та 2 місяці, а отже з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

У позові позивачкою заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що оскаржуване рішення від 10.08.2023 року отримано позивачкою разом з листом вiдповiдача вiд 23.05.2024 року. З урахуванням того факту, що вiд дати прийняття оскаржуваного рiшення позивачкою подавались додатковi документи - докази, якi мали бути розглянутi вiдповiдачем та були пiдставою для ухвалення нового рiшення, нею пропущено строк позовної давностi.

Суд звертає увагу, що вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таке формулювання, як "особа повинна дізнатись" дозволяє стверджувати, що законодавцем на позивача покладено обов`язок бути обізнаним про свої права, проявляти розумну зацікавленість в їх стані, що в свою чергу дозволяє своєчасно дізнаватись про їх порушення, у випадках, які знаходяться в межах можливостей позивача і, відповідно, своєчасно звертатись за їх захистом.

Позивачка наголошує, що оскаржуване рішення від 10.08.2023 року отримано нею разом з листом вiдповiдача вiд 23.05.2024 року.

Натомість, як вказує сама позивачка у позові (аркуш 3 позову), нею 12.07.2023 року подано заяву до Міжвідомчої комісії, але отримано відмову листом Департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України від 18.08.2023 року та рішення про відмову від 10.08.2023 року.

Таким чином, як вказує сама позивачка, вже 18.08.2023 року їй було відомо про відмову.

Отже, суд визнає строк звернення до суду пропущеним з неповажних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Суд звертає увагу позивачки, що листом Департаменту соціальної роботи Міністерства у справах ветеранів України від 23.05.2024 року повідомлено, що на засіданні Міжвідомчої комісії (протокол від 21.03.2024 року № 3) була розглянута заява позивачки від 12.07.2023 року та прийнято рішення відмовити в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) від боєприпасів 08.03.2022 року відповідно до пп. 2 та 5 п. 5 Порядку встановлення зв`язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я.

Відтак, як вбачається з листа, відповідачем, після подання позивачкою додаткових документів, прийнято рішення відмовити в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) від боєприпасів 08.03.2022 року (протокол від 21.03.2024 року № 3).

Суд дійшов висновку, що саме зазначене рішення має бути предметом оскарження.

Отже, позивачці слід подати позовну заяву (для суду та відповідача), в якій привести позовні вимоги у відповідність до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, а також подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки рішення про відмову в установленні факту одержання поранення датоване 21.03.2024 року та копію рішення про відмову в установленні факту одержання поранення від 21.03.2024 року.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, на підтвердження обставин, про які позивачка зазначає у позові, позивачкою не надано копії всіх заяв, з якими позивачка зверталась з метою встановлення факту поранення, а саме від 12.07.2023 року, від 03.02.2024 року.

До матеріалів позову додано лише заяву від 22.07.2024 року.

Отже, позивачці слід подати до суду копії заяв, з якими позивачка зверталась з метою встановлення факту поранення, а саме від 12.07.2023 року, від 03.02.2024 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду, відмовити.

2. Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду.

3. Залишити позовну заяву без руху.

4. Позивачці у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:

- позовну заяву для суду та відповідача, в якій вказати відповідача, яким порушені права та інтереси позивачки та зміст позовних вимог до нього;

- привести позовні вимоги у відповідність до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України;

- подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та копію рішення про відмову в установленні факту одержання поранення від 21.03.2024 року;

- копії заяв, з якими позивачка зверталась з метою встановлення факту поранення, а саме від 12.07.2023 року, від 03.02.2024 року.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

6. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А. О. Мороз