Рішення

від 05.11.2024 по справі 480/2890/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Справа № 480/2890/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/2890/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (вул. Євгена Коновальця, буд. 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150), про визнання протиправною та скасування постанови, і просить визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 026015 від 02.04.2024 начальника відділу у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Так, згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі-водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Таким чином, законодавством передбачено вимогу до облаштування повіреним тахографом будь-якого вантажного автомобіля, вагою понад 3.5 тонни.

При цьому, що порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення (а не здійснюють його для власних потреб, як ТОВ «Вітчизна»).

Зокрема, пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім згаданого.

З викладеного вбачається, що законодавець, хоч і передбачив наявність відповідного обов`язку, проте не визначив процедури його дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і ТОВ «Вітчизна», яка фактично в даному перевезенні не надає послуг перевезення. Водії ТОВ «Вітчизна» працюють згідно графіку змінності водіїв, який складається відповідно до п. 6.3 Положення № 340 та затверджується Генеральним директором ТОВ «Вітчизна» та виконують роботу по перевезенню власної продукції з поля на елеватор та за необхідності своїм покупцям.

Тому, на думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду контролю у Сумській області № ПШ 026015 від 02.04.2024 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/2890/24.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 23.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" про встановлення судового контролю за виконанням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 в адміністративній справі № 480/2890/24.

Скориставшись правом на подання заперечень, представник Державної служби України з безпеки на транспорті надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються нерегулярні і регулярні спеціальних пасажирських перевезень, регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зауважує, що законодавцем було надано перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015.

Дотримання режиму праці і відпочинку водіїв транспортних засобів є важливою складовою забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, в силу приписів Положення № 340 водій повинен пред`явити під час проведення перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа.

Додатково зазначає, що придбання виробничих факторів для використання в господарській діяльності із оформленням такої господарської операції, переходом права власності на товар та подальшим транспортуванням за власний рахунок в міжміському сполученні, в даному випадку - до позивача, слід відмежовувати від переміщення товару, належного позивачеві, в межах самого підприємства за власними потребами, як то, перевезення зі складу на ферму, з току на поле, тощо, оскільки на підтвердження здійснення позивачем внутрішніх перевезень для власних потреб водій надав посадовим особам товарно-транспортну накладну, а не внутрішню накладну на переміщення ресурсів в середині підприємства.

При цьому термін "внутрішні перевезення" не обмежується лише перевезеннями, які здійснюють автомобільні перевізники на комерційній основі в розумінні Закону № 2344-ІІІ. Поняття "внутрішні перевезення" за визначенням, передбаченим статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, визначає, зокрема, те, що це є перевезення вантажів між населеними пунктами держави за власний кошт, що охоплює, в тому числі, і перевезення власного (проданого) товару до покупця за свій рахунок.

Відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити та зазначив, що відповідач в своїх запереченнях, посилається на порушення ТОВ «Вітчизна» Положення № 340 затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, однак в постанові ПШ 026015 від 02.04.2024 року, яка прийнята начальником відділу у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про порушення цих нормативно - правових актів нічого не зазначено. Також не враховано той факт, що норми правових актів меншої юридичної сили мають відповідати нормам правових актів більшої юридичної сили, в іншому випадку не підлягають застосуванню.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв язку із чим зазначені доводи представника позивача є необґрунтованими.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил №363).

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №00000000137 від 28.02.2024 у графах "автомобільний перевізник", "замовник", "вантажовідправник" , зазначено ТОВ "Вітчизна", а "вантажоодержувач" - ТОВ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «ТОВ «АГРЕКС», отже, автомобільним перевізником вказано позивача, а вказані обставини підтверджують договірні відносини щодо поставки товару, яка включає перевезення вантажу.

У даному випадку здійснювалось перевезення вантажу з використанням праці водія, тому до спірних відносинах підлягає застосуванню Інструкції № 385.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, вбачається, що надана на момент перевірки товарно-транспортна накладна свідчить, що позивач здійснював перевезення вантажу та зазначений як автомобільний перевізник.

Стосовно аргументів позивача щодо того, що зазначення відповідачем у оскаржуваній постанові лише посилання на статтю 60 Закону України Про автомобільний транспорт" не відповідає загальним вимогам до оформлення виявлених суб`єктом владних повноважень порушень, зазначаємо твердження є лише припущеннями позивача, які жодними доказами не підтверджені, в той же час, у оспорюваній постанові зазначено про допущені позивачем порушення вимог статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, що підтверджується актом від 28.02.2024 № 034978, який також містить зміст виявленого порушення та дозволяє в сукупності із дослідженими обставинами та наданими доказами перевірити правомірність підстав притягнення позивача до відповідальності за оспорюваною постановою.

Враховуюче вищевикладене, відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.02.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №HP 001240 від 23.02.2024, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на автодорозі М-02 38 км Кіпті-Глухів-Бачівськ, була проведена перевірка додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт належного позивачу автомобіля марки КАМАЗ, днз. НОМЕР_1 та причіпа 8560-02, днз. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

За результатами перевірки встановлений факт порушення перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складений відповідний акт проведення перевірки №034978 від 28.02.2024 (а.с.5).

За змістом акту №034978 від 28.02.2024 посадовою особою виявлено порушення наступного змісту: "при перевірці вантажу згідно ТТН № 0000000137 від 28.02.2024 у водія на момент проведення перевірки відсутні документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу визначеного п. 3.3 інструкції затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, у тому порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 п.1 перевезення вантажу за відсутності на момент перевезення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Пояснення водія про причини порушень: автомобіль не обладнаний тахографом із заводу. Ознайомлений з актом. Копію отримав."

Повідомлення про розгляд справи, призначеної на 02.04.2024, вручене позивачу 14.03.2024 під підпис.

02.04.2024 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області прийнято постанову №ПШ 026015 від 02.04.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн (а.с. 3).

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).

Відповідно до п.1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі Порядок - №1567).

Відповідно до пп. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

За приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010р. (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р., визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції: перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; cтроків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Крім того, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі- Положення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.3. Положення № 340).

Пункт 6.1. Положення № 340 передбачає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Суд враховує, що пунктом 6.3. Положення № 340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

При цьому системний аналіз приписів Положення № 340 дозволяє дійти висновку, що пункт 6.3. Положення стосується усіх транспортних засобів, оскільки контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від маси транспортного засобу, протяжності маршрутів та інших обставин. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Згідно з Положенням № 340 способами контролю водіїв є тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ, а у разі відсутності тахографу - індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.

Разом з тим, законодавцем передбачена обов`язковість обладнання тахографом деяких категорій транспортних засобів, зокрема, обладнання автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів, про що свідчить пункт 6.1. Положення № 340, який набрав чинності поетапно: для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

З матеріалів справи встановлено, що представниками сторін не заперечувався факт відсутності обладнання вантажного автомобіля тахографом, про що також вказано а акті №034978 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.02.2024.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, яка повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно посилання представника позивача на те, що відсутній обов`язок обладнувати транспортний засіб діючим тахографом, оскільки позивач не надавав послуг із перевезення вантажів, а перевозив вантаж для власних потреб власними засобами, суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованими такі твердження представника позивача, оскільки норми Положення №340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

Окрім того, в контексті визначення позивача як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах варто зазначити наступне.

З урахуванням змісту норм Закону №2344-ІІІ слідує висновок, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами (у тому числі визначення автомобільного перевізника у ст.1 Закону № 2344-III).

Зокрема, приписи ст.60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Водночас суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.

Як вбачається з копії товарно-транспортної накладної №В0000000137 від 28.02.2024, вантаж перевозився вантажним транспортним засобом КАМАЗ 45144, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом 8560-02, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вантажоодержувачем значиться ПАТ "НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ", автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником - ТОВ "ВІТЧИЗНА".

Зазначена обставина вказує на те, що позивач у день проведення перевірки у розумінні вищезгаданих норм здійснював перевезення вантажу за власний кошт.

Наведе дозволяє суду прийти до висновку, що автомобільним перевізником у даному випадку був саме позивач.

Суд не погоджується з доводами позивача про неможливість визнання його перевізником у спірних правовідносинах, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність передумов для уникнення відповідальності у разі виявлення порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту як для позивача.

Крім того, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

З урахуванням вищезазначених приписів Положення № 340 транспортний засіб може бути не обладнаний тахографом, якщо його маса не перевищує 3,5 тонни.

Разом з тим, оскільки маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 тонни та він повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки позивачем в порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" не надано протокол перевірки та адаптації тахографа.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови, доводи позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є помилковими.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька