Рішення

від 05.11.2024 по справі 520/16564/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2024 року справа №520/16564/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "ДЕМЕТРА" КИРИЧЕНКО Н.О. до Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "ДЕМЕТРА" КИРИЧЕНКО Н.О. ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (вул. Центральна, 1,с. Вільхівка, Харківська обл., Харківський р-н,62431, код ЄДРПОУ 44901408), в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року) у зв`язку з невідповідністю цього періоду приписам абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України;

- зобов`язати Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Фермерського господарства «Деметра» ОСОБА_1 від 26.06.2023 вих.№7 та від 08 лютого 2024р. вих. №2 та №3 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 відповідно до абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року) є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що прийняте відповідачем рішення є правомірним, а доводи позивача є необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фермерське господарство «Деметра» ОСОБА_1 (далі позивач) засновано на власності фізичної особи ОСОБА_1 , яка одночасно є головою господарства, основною діяльністю якого є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11.0). Господарство здійснює господарську діяльність на території Вільхівської сільської ради Харківського району та є платником єдиного податку четвертої групи як сільськогосподарський товаровиробник.

У власності господарства знаходиться 78,1162 га ріллі на території Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади Харківського району, Харківської області, з наступними кадастровими номерами: 6325157300:02:002:0163, 6325157300:02:002:0174, 6325157300:02:002:0164,6325157300:02:002:0165,6325157300:02:002:0160,6325157300:01:001:0151,6325157300:02:002:0178,6325157300:02:002:0166,6325157300:02:002:0170,6325157300:02:002:0176,6325157300:02:002:0169,6325157300:02:002:0177,6325157300:02:002:0159,6325157300:02:002:0168, 6325157300:02:002:0175, 6325157300:02:002:0173, 6325157300:02:002:0162, 6325157300:02:002:0161,6325157300:02:002:0172,6325157300:02:002:0167,6325157300:02:002:0171, що відображено у податковій декларації платника єдиного податку 4 групи.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N2 309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російської Федерацією» (далі Перелік), затвердженого відповідно до Постанови КМУ № 1364 від 06.12.2022 р., усі території Вільхівської сільської територіальної громади (включно з земельними ділянками, що знаходяться у власності позивача), було визнано територіями активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 Крім того, в період з 30.04.2022 р. по теперішній час вказані території відповідно до Наказу є територіями можливих бойових дій.

Позивачем зазначено, що Внаслідок активних бойових дій, що мали місце на території Вільхівської сільської територіальної громади, усі земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами, що знаходять у власності позивача, виявилися забрудненими вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого Позивач неодноразово звертався до ГУ ДСНС України у Харківській області, Харківської обласної військової адміністрації, до Вільхівської сільської ради та інших органів з проханнями про розмінування своєї землі.

15.06.2023 позивач звернувся до Головного управління ДСНС України у Харківській області з листом № 6 про надання рішення або довідки про те, що земельні ділянки на території Вільхівської сільської ради засмічені вибухонебезпечними предметами.

У відповідь ГУ ДСНС України у Харківській області листом № 65 040-3808/65 123 від 23.06.2023 повідомило, що на території Вільхівської та Циркунівської селищних рад велися активні бойові дії, тому територія за результатами проведення нетехнічного обстеження на підставі достатніх доказів визнана такою, що вказані поля вважаються як імовірно забруднені вибухонебезпечними предметами. З урахуванням великої небезпеки для здоров`я та життя людей проводити будь-які роботи на даній території не рекомендуємо.

26.06.2023 позивач звернувся до Вільхівського сільського голови із заявою вих. №7 про забруднення земельних ділянок, що належать позивачу, вибухонебезпечними предметами, та надання податкових пільг зі сплати єдиного податку 4 групи по земельних ділянках з вищевказаними кадастровими номерами за період з 01.03.2022 до 31.12.2023. До заяв було додано листа ГУ ДСНС України № 65 040-3808/65 123 від 23.06.2023. Заявою від 31.08.2023 вих. №8, позивач також просив надати пільгу по земельному податку за вказані земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023.

30.11.2023 відповідачем було видано Розпорядження № 849 «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» (далі Розпорядження). Пунктом 1 цього Розпорядження усі земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача, що розташовані на території Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади, загальною площею 78,1162 га (кадастрові номери зазначені у додатку) визнані непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Пунктом 2 Розпорядження позивачу було надано податкову пільгу зі сплати місцевих податків та зборів у розмірі 100% на період з 01 листопада 2023 р. по 31 грудня 2023 р. на ділянки, вказані у п.1 Розпорядження, але не пізніше дати визнання їх придатними до використання.

Вважаючи, що надання податкової пільги лише на 2 місяця 2023р. суперечить чинному законодавству, позивач повторно звернувся до відповідача з заявами від 08.02.2024, вих. № 2 та № 3, в яких просив внести зміни до Розпорядження, а саме надати пільгу щодо сплати єдиного податку четвертої групи з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року на земельні ділянки, розташовані на території Вільхівської ОТГ Харківського району з вищевказаними кадастровими номерами.

Відповіді на це звернення позивач не отримав.

Вважаючи пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року) протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, спірним питанням у даній справі є правомірність чи протиправність пункту 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 ст. 30 ПК України.

Відповідно до п. 30.5 ст. 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 288.8 ст. 288 ПК України, у частині земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної в такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Відповідно до положень п. 292-1 ст. 292-1 ПК України, для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником податку заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Згідно з п.п. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Відповідно до п.п. 12.4.6 п. 12.4 ст. 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами приймаються за умови наявності відповідних заяв платників податків.

Інших умов та підстав для прийняття рішення відповідного органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, окрім як на підставі заяви платника податків про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами (за умови розташування земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією) чинним законодавством не передбачено.

Як встановлено судом, Фермерське господарство «Деметра» ОСОБА_1 (далі позивач) засновано на власності фізичної особи ОСОБА_1 , яка одночасно є головою господарства, основною діяльністю якого є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11.0). Господарство здійснює господарську діяльність на території Вільхівської сільської ради Харківського району та є платником єдиного податку четвертої групи як сільськогосподарський товаровиробник.

У власності господарства знаходиться 78,1162 га ріллі на території Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади Харківського району, Харківської області, з наступними кадастровими номерами: 6325157300:02:002:0163, 6325157300:02:002:0174, 6325157300:02:002:0164,6325157300:02:002:0165,6325157300:02:002:0160,6325157300:01:001:0151,6325157300:02:002:0178,6325157300:02:002:0166,6325157300:02:002:0170,6325157300:02:002:0176,6325157300:02:002:0169,6325157300:02:002:0177,6325157300:02:002:0159,6325157300:02:002:0168, 6325157300:02:002:0175, 6325157300:02:002:0173, 6325157300:02:002:0162, 6325157300:02:002:0161,6325157300:02:002:0172,6325157300:02:002:0167,6325157300:02:002:0171, що відображено у податковій декларації платника єдиного податку 4 групи.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N2 309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російської Федерацією» (далі Перелік), затвердженого відповідно до Постанови КМУ № 1364 від 06.12.2022 р., усі території Вільхівської сільської територіальної громади (включно з земельними ділянками, що знаходяться у власності позивача), було визнано територіями активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 Крім того, в період з 30.04.2022 р. по теперішній час вказані території відповідно до Наказу є територіями можливих бойових дій.

Згідно з положеннями абзацу 3 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ площі земельних ділянок, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об`єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи на період консервації або на період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, або на період, коли земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.

Період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, визначається в абзаці 7 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Разом з тим, у абзаці 8 цього пункту встановлено, що для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться /велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, шо починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником податку заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово- цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Аналогічні за змістом положення містять й норми статті 288 ПКУ, що регулює справляння орендної плати з користувачів земель державної та комунальної форм власності.

Системний аналіз положень абзаців 3, 7, 8, пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ дозволяє зробити висновок, що для земельних ділянок, на території яких мали місце активні бойові дії, чинне податкове законодавство передбачає можливість перенесення початку періоду, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, на перше число місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Разом з тим нормою абзацу 10 пункту 292-1.1 статті 292.1 ПКУ встановлено, що період, коли земельні ділянки визнаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, або дата визнання земельної ділянки придатною для використання.

Однак застосування норм абзацу 10 пункту 292-11. статті 292-1 ПКУ при визначенні періоду надання податкової пільги зі сплати місцевих податків та зборів позивачеві не є правомірним для територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Статус таких територій визначений спеціальною нормою, а саме абзацем 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ. Таким чином, податкові пільги для земельних ділянок, що знаходяться у власності позивача, мають бути надані на період, що починається 01 травня 2022 р., до кінця 2023 року.

Указом Президента України від 01.10.2022 р. №680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області» було утворено Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області. Відповідно до п.7 ч.2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження серед іншого із прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято.

Постановою Верховної Ради України від 16.11.2022 р. № 2777-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження відповідної сільської ради, її виконавчого комітету, відповідного сільського голови.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПКУ На період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПКУ до повноважень сільських; селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово- цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків.

Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування та органи державної влади при реалізації своїх повноважень в сфері встановлення та справляння місцевих податків та зборів мають можливість вибору конкретних варіантів управлінських рішень, тобто здійснюють дискреційні повноваження. Пунктом 1.6, Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 N9 1395/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно- правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, визначають, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність розмежування дискреційних повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування, та повноважень, при виконанні яких не дозволяється множинність вибору управлінських рішень.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні по справі №823/59/17 від 24.12.2019 зазначає наступне: «Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку»; «Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».

Вільхівська сільська військова адміністрація як орган, до повноважень якого належить встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів, є вільним у прийнятті рішення про надання податкової пільги та визначенні її умов (в тому числі й періоду дії), але лише в межах норм чинного законодавства. Оскільки норми ПКУ містять імперативний припис щодо поведінки суб`єкта владних повноважень, то він зобов`язаний чітко слідувати закону при ухваленні рішення про встановлення податкових пільг.

Таким чином, відповідач не може на власний розсуд встановлювати період, протягом якого земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, а платник податків звільняється від сплати місцевих податків та зборів, оскільки тривалість такого періоду встановлюється виключно нормами чинного законодавства, а саме абзацем 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ. Рішення відповідача слугує необхідною умовою для звільнення платника від сплати єдиного податку четвертої групи, але жодним чином не визначає є період такого звільнення, який уже визначено нормами податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, п. 2 Розпорядження суперечить приписам абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Одним з визначних принципів права є принцип справедливості, який у податковому праві трактується як рівний обов`язок платників податків сплачувати податки та збори відповідно до своїх доходів. Тобто обсяг податкового навантаження залежить від економічного становища платників податків, а державні видатки повинні бути оплачені податками з тих, хто отримує вигоди від наданих державою й використаних ними благ.

Принципи податкового права не обмежуються визначеними у ст.4 ПКУ, оскільки не лише законодавство є формою зовнішнього виразу норми права.

Практика Європейського суду з прав людини доповнює систему принципів податкового права принципом балансу приватного та публічного інтересу в оподаткуванні як створення такої конфігурації прав та обов`язків суб`єктів податкових правовідносин, за якої максимально враховані інтереси індивіда, що не порушують інтереси суспільства.

Держава має публічний інтерес в оподаткуванні це отримання повною мірою запланованих податкових надходжень. Але загальний інтерес, яким керується держава, не може бути таким, що пригнічує свободу окремої особи. Якщо особа не має блага, яке оподатковується, або це благо непридатне для використання, і особа позбавлена можливості отримувати дохід з об`єктивних обставин, її не можна примушувати до сплати податків.

Крім того, складником принципу верховенства права є принцип правової визначеності, як вимога до законодавця формулювати правові норми чітко, зрозуміло, однозначно; вони мають бути передбачуваними, особливо ті з них, які адресовані безпосередньо платникам податків. У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» Європейський суд з прав людини зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку. Суперечність норм пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ,що викликає їх неоднозначне тлумачення,є порушенням цього принципу.

Виконуючи передбачене статтею 2 КАС України завдання адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судом має бути врахована необхідність застосування загальних засад права принципу верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Судом встановлено, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого розпорядження, посилається на невнесення інформації про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії, та бойових дій під час дії воєнного стану, до Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» від 06.12.2018 № 2642-VIII об`єктами протимінної діяльності є, зокрема імовірно забруднені та забруднені вибухонебезпечними предметами території, акваторії та об`єкти інфраструктури.

Відповідно до п.п. «і» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, чинній станом на дату подання заяви позивачем та прийняття спірних розпоряджень) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах): відомості про землі, забруднені вибухонебезпечними предметами внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії, та бойових дій під час дії воєнного стану: назва; площа; контури земель з координатами їх поворотних точок та довжиною; дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності та дата визнання земельних ділянок придатними для користування.

Отже, забрудненими вибухонебезпечними предметами внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії, та бойових дій під час дії воєнного стану визнаються землі після їх обстеження операторами протимінної діяльності. Саме після проведення такого обстеження інформація про відповідні землі має відображатися у Державному земельному кадастрі.

Викладене узгоджується з положеннями п. 69.16 п. 16 Розділу Х ПК України, який визначає, що період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Період, коли земельні ділянки визнаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.

Отже, Податковий кодекс України розмежовує поняття забрудненої земельної ділянки та потенційно забрудненої земельної ділянки, та відмежовує їх у часі.

Потенційно забрудненою вважається ділянка, щодо якої не було проведено обстеження, проте прийнято рішення про надання пільг, тобто такий статус надається саме рішенням сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви платника податків до проведення обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності.

Статус потенційно забрудненої земельної ділянки закінчується, відповідно до положень ПК України, датою скасування відповідного рішення, або датою початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності (зокрема з метою визнання її забрудненою вибухонебезпечними предметами внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії, та бойових дій під час дії воєнного стану та внесення відповідних даних до ДЗК) чи визнання земельної ділянки придатною для використання.

При цьому вимог та взагалі підстав внесення даних до Державного земельного кадастру про визнання земельної ділянки потенційно забрудненою закон не встановлює.

З аналізу п. 288.8 ст. 288 ПК України вбачається, що на підставі заяви платника податків про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами орган місцевого самоврядування, військова адміністрація та військово-цивільна адміністрація своїм рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів фактично визнає, що такі земельні ділянки є потенційно забрудненими до проведення обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, що не вимагає внесення будь-яких відомостей до Державного земельного кадастру (ДЗК).

При цьому, суд зазначає, що законодавцем розмежовано категорії забруднених земельних ділянок та потенційно забруднених земельних ділянок, саме з метою визначення статусу земель, які після завершення бойових дій, або припинення тимчасової окупації знаходяться в зоні, де неможливо проведення обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на непідтвердження забруднення та відсутність результатів обстеження земельних ділянок позивача, як підставу для відмови в наданні пільг у зазначений позивачем період, є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано надання позивачу податкової пільги зі сплати місцевих податків та зборів у розмірі 100% на період з 01.11.2023 по 31.12.2023 на ділянки вказані у п. 1 оскаржуваного Розпорядження, внаслідок чого суд дійшов висновку про визнати протиправним та скасувати пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року) у зв`язку з невідповідністю цього періоду приписам абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відповідача здійснити розгляд заяв Фермерського господарства «Деметра» ОСОБА_1 від 26.06.2023 вих.№7 та від 08 лютого 2024р. вих. №2 та №3 про надання податкової пільги та внесення змін до Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 відповідно до абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 ПКУ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цією справою, сул зазначає наступне.

Органи місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації, відповідно до покладених на них завдань, приймають рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Так, питання надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Фермерського господарства «Деметра» ОСОБА_1 від 26.06.2023 вих. №7 та від 08 лютого 2024 р. вих. №2 та №3 про надання податкової пільги, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Докази сплати та підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі, надано суду у строк, передбачений ч.7ст.139КАС України, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, представником позивача, який до закінчення судових дебатів у справі повідомляв про це.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову т (або) значенню справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження заявленої суми витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 03.06.2024, копію детального опису робіт (наданих послуг) від 12.07.2024, копію акту надання послуг № 2-24 від 12.07.2024.

Так, відповідно до акту налання послуг № 2-24 від 12.07.2024, вартість послуг адвоката у Харківському окружному адміністративному суді складає: 7400 гривень. Перелік послуг, які надаються позивачу та визначають вартість послуг:

- вивчення судової практики з питань, пов`язаних з предметом позову, скаладння позовної заяви та збір доказів - фіксована сума - 5000,00 грн;

- вивчення та аналіз відзиву на позов, складання відповіді на відзив - 2 год. - 2400,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги, види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 додаткової угоди від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. оплата послуг здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання замовником рахунків від адвоката.

Згідно п.4 додаткової угоди від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. правова допомога вважаються наданою після підписання Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується Сторонами та скріплюється печатками.

При цьому, суд враховує, що представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява від 17.06.2024, відповідь на відзив від 08.07.2024 вивчалися обставини спірних правовідносин, практика, надані копії документів.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі та про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фермерського господарства "ДЕМЕТРА" КИРИЧЕНКО Н.О. ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (вул. Центральна, 1,с. Вільхівка, Харківська обл., Харківський р-н,62431, код ЄДРПОУ 44901408) про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Розпорядження Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області № 849 від 30.11.2023 р. «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів ФГ «Деметра» ОСОБА_1 на 2023 рік» в частині визначення періоду, на який надаються податкова пільга (з 1 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року) у зв`язку з невідповідністю цього періоду приписам абзацу 8 пункту 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України.

Зобов`язати Вільхівську сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області здійснити розгляд заяв Фермерського господарства «Деметра» ОСОБА_1 від 26.06.2023 вих.№7 та від 08 лютого 2024р. вих. №2 та №3 про надання податкової пільги, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області на користь Фермерського господарства "ДЕМЕТРА" ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на користь Фермерського господарства "ДЕМЕТРА" КИРИЧЕНКО Н.О.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Тітов