Рішення

від 04.11.2024 по справі 560/12836/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/12836/24

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним рішення Головною управління Пенсійною фонду України в Хмельницькій області №262840021375 від 14.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та не зарахування періодів страхового стажу за періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням страхового стажу всіх періодів, страхового стажу за періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати ОСОБА_1 страховим стаж за Списком №1, що надає позивачу право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, за періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 07.03.1987 по 10.06.1987, з 16.06.1987 по 02.06.1989, з 15.08.1989 по 25.01.1991, з 28.01.1991 по 27.01.1993.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не врахував у пільговому обчисленні періоди роботи з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 07.03.1987 по 10.06.1987, з 16.06.1987 по 02.06.1989, з 15.08.1989 по 25.01.1991, з 28.01.1991 по 27.01.1993 а також протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024, який зазначений у трудовій книжці, оскільки у позивача наявна трудова книжка, з відомостями про періоди роботи, отже загальний трудовий стаж роботи становить понад 37 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Просить позов задовольнити.

Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 06.09.2024 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що 07.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.05.2024 №262840021375 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж становить 33 роки 09 місяців 09 днів.

До страхового стажу позивача не зараховано:

1. період навчання за спеціальністю "Електрослюсар підземний" з 16.09.1986 по 03.07.1989 (згідно із дипломом серії НОМЕР_1 від 05.07.1989, оскільки згідно записів військового квитка від 15.06.1987 серія НОМЕР_2 період навчання перетинається з військовою службою з 16.06.1987 по 02.06.1989;

2. період роботи з 28.10.1993 по 21.05.1996 згідно із записами №12-17 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.12.1986, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (21.03.1996);

3. період безробіття з 19.05.1998 по 01.10.1998 згідно із записами №20-21 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.12.1986, оскільки наявне виправлення в номері наказу про припинення допомоги.

4. період роботи з 01.04.2024 по 30.04.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи протиправним рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 35 (станом на 2024 рік).

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Як встановив суд, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 07.05.2024, згідно паспортних даних ОСОБА_1 , вік позивача становить 55 років 2 місяці 10 днів, що не заперечується сторонами.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 33 років 09 місяці 09 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024, оскільки існують невідповідності в первинних документах.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ).

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.

Суд встановив, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.12.1986 позивач:

- з 16.09.1986 по 03.07.1989 (згідно дипломому серії НОМЕР_1 від 05.07.1989) навчався за спеціальністю "Електрослюсар підземний";

- з 28.10.1993 по 21.05.1996 працював в Шахтарському відділі Акціонерного Банку "Інко";

- з 19.05.1998 по 01.10.1998 отримував допомогу по безробіттю.

Суд вважає, що наявні в трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки.

Щодо твердження відповідача, що період трудової діяльності не зараховані у зв`язку з тим, що наявні розбіжності між документами та записами в трудовій книжці, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб,

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Щодо періоду роботи позивача з 01.04.2024 по 30.04.2024, який відповідачами не зараховано до страхового стажу, суд зазначає таке.

В матеріалах справи міститься витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу), згідно якого суд встановив, що в період з 01.04.2024 по 30.04.2024 страхувальник ТОВ "Сітон Груп" (код ЄДРПОУ 33332092) сплатив в повному обсязі страхові внески за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та 30 календарних днів складає страховий стаж позивача за період з 01.04.2024 по 30.04.2024.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.12.1986 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області №262840021375 від 14.05.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги призначити пенсію за віком, суд зазначає, що, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що, зобов`язавши пенсійний орган врахувати до стажу роботи спірні періоди роботи позивача, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 статті 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 07.05.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати ОСОБА_1 страховий стаж за Списком №1, що надає позивачу право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, за періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 07.03.1987 по 10.06.1987, з 16.06.1987 по 02.06.1989, з 15.08.1989 по 25.01.1991, з 28.01.1991 по 27.01.1993, суд зазначає, що підстав для задоволення вказаної позовної вимоги немає, оскільки позивач не звертався із заявою про зарахування вказаних періодів до страхового стажу за Списком №1, що надає позивачу право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, відтак будь-якого рішення щодо обмеження стажу позивача відповідач не приймав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.03.2018 по справі №696/1016/17.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині не порушені, така вимога є передчасною, і відповідно задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., тому, враховуючи приписи частини 3 статті 139 КАС України, витрати в розмірі 1211,20 грн. необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головною управління Пенсійною фонду України в Хмельницькій області №262840021375 від 14.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів страхового стажу за періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 16.09.1986 по 03.07.1989; з 28.10.1993 по 21.05.1996; з 19.05.1998 по 01.10.1998; з 01.04.2024 по 30.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 листопада 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.В. Матущак