Ухвала

від 05.11.2024 по справі 620/14204/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2024 року ЧернігівСправа № 620/14204/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді ТкаченкоО.Є., розглянувши у письмовому провадженні в приміщені суду заяву Державного підприємства "Холминський спиртовий завод" про забезпечення позову,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Холминський спиртовий завод" звернулось до суду з позовом до ДПС України, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ДПС України №568-р/л від 14.10.2024 про анулювання ліцензії.

Ухвалою суду від 31.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 05.11.2024 залучено до участі в справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Фрост».

04.11.2024 представник Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України №568-р/л від 14.10.2024 «Про анулювання ліцензії» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» до Державної податкової служби України про скасування розпорядження №568-р/л від 14.10.2024.

Заява мотивована тим, що станом на 01.11.2024 на складі у позивача міститься спирт етиловий неденатурований в кількості 7572,84 декалітрів. Розпорядження ДПС України від 14.10.2024 568-р/л «Про анулювання ліцензії» є підставою для виключення місць зберігання спирту за адресою: вул.Центральна,98, сел.Холми, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15331, з Єдиного державного реєстру, що відповідно до статті 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» загрожує державному підприємству нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 100% вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 грн. Без застосування заходів забезпечення позову борг державного підприємства із 100% часткою Держави перед бюджетом може зрости на суму 14765220,52 грн, що є очевидною небезпекою заподіяння майнової шкоди інтересам позивача. Крім того, вказує на ознаки протиправності прийнятого розпорядження ДПС України від 14.10.2024 568-р/л, так як воно прийняте з порушенням правил та процедур. Виключно задоволення заяви про забезпечення позову є єдиним достатнім заходом, що забезпечить реальний і ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення майбутнього позову.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі, суд зважає на таке.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС Українипередбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову вКАС Україниполягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4статті 150 КАС).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Холминський спиртовий завод» здійснювало діяльність з виробництва спирту етилового неденатурованого на підставі ліцензії №361 термін дії з 04.05.2017 по 31.10.2024, виданої Державною податковою службою України.

Розпорядженням Державної податкової служби України від 14.10.2024 №568-р/л анульовано Державному підприємству «Холминський спиртовий завод» вищевказану ліцензію. Підставою анулювання зазначено «на підставі акта про встановлення факту порушення строків звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії».

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання.

Так, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР(далі Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Отже, виробництво спирту етилового неденатурованого здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.

Відповідно до статті 3 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі: акта або рішення суду про встановлення факту здійснення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі фальсифікованим або необлікованим у такого суб`єкта господарювання спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР регламентовано визначення основних понять і термінів які наведене у цьому Законі, зокрема:

анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно із частиною 13 Закону №481/95-ВР виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється податковим органом, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником такого місця зберігання спирту, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідно до цього Закону, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до доданих до заяви документів 20.03.2024 відбувся аукціон з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Холминський спиртовий завод», за результатами якого переможець компанія ТОВ «Термінал Фрост» 23.04.2023 підписала відповідний договір купівлі-продажу ЄМК ДП «Холминський спиртовий завод». Заявник зазначає, що наразі на складі підприємства міститься спирт етиловий неденатурований в кількості 7572,84 декалітрів, який неможливо реалізувати чи перемістити через анулювання ліцензії. Крім того, як наслідок анулювання ліцензії на виробництво відповідно до розпорядження ДПС України №568-р/л від 14.10.2024 буде виключено з Єдиного державного реєстру місць зберігання єдине місце зберігання спирту етилового неденатурованого ДП «Холминський спиртовий завод», що знаходиться за адресою: вул.Центральна,98, сел.Холми, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15331, своєю чергою це матиме економічні наслідки - за зберігання спирту етилового неденатурованого в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, підприємство може отримати штрафні санкції, застосовані на підставі статті 17 вказаного вище Закону, сума складатиме кілька мільйонів (розмір вартості спирту, що залишився, входить ринкова ціна плюс акцизний податок та ПДВ 14765220,52 грн), що призведе до істотної шкоди для державного підприємства.

На переконання суду, спірне розпорядження фактично унеможливлює реалізацію залишків продукції (спирту етилового неденатурований) з метою оплати податкового боргу за період з травня по жовтень 2024 року на загальну суму 3264608,96 грн та боргу по заробітній платі з травня по жовтень 2024 року на суму 1949300,84 грн відповідно до довідки ДП «Холминський спиртовий завод» від 31.10.2024 №173. Також у зв`язку з продажем ЄМК ДП «Холминський спиртовий завод» є імовірність переходу залишків спирту у статус безхазяйного майна та утилізації, що заподіє збитків для бюджету України на кілька мільйонів гривень.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 27.07.2023 у справі №160/7346/23, від 30.08.2023 у справі №120/1001/23, від 08.06.2023 у справі №160/1140/23, в яких здійснювався перегляд у касаційному порядку ухвал про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження податкового органу про анулювання ліцензії на право виробництва спирту етилового.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №120/1001/23 зазначено, що суд першої інстанцій обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виключення позивача з Єдиного державного реєстру місць зберігання може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Суд зауважує, що звернення Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» із позовом до суду про оскарження розпорядження Державної податкової служби України №568-р/л від 14.10.2024 «Про анулювання ліцензії» не зупиняє його дію, а отже, до винесення рішення у зазначеній справі контролюючий орган має законні підстави провести перевірку дотримання суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства та встановивши порушення застосувати до останнього санкції, передбачені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Слід зазначити, що у випадку застосування до підприємства позивача санкцій та послідуючого стягнення штрафу, зворотній механізм повернення бюджетних коштів буде надскладним, в свою чергу здійснення відповідних заходів державного регулювання до вирішення питання про законність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження, може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких підприємство планує звернутися з позовом до суду.

Суд звертає увагу, що такі заходи не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті вимог, встановлення їх обґрунтованості. Суд не надає оцінки відповідним діям ДПС України, адже це входить до предмета доказування під час розгляду спору виключно по суті, а констатує лише існування реальної, а не абстрактної загрози правам та інтересам суб`єкта господарювання, що може спричинити негативні наслідки, які є значущими, у порівнянні з тимчасовим зупиненням дії спірного розпорядження.

Розпорядження Державної податкової служби України №568-р/л від 14.10.2024 «Про анулювання ліцензії» створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового №361 терміном дії з 04.05.2017 до 31.10.2024, таким чином, ДП «Холминський спиртовий завод» буде фактично позбавлене можливості здійснювати реалізацію залишків продукції до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження Державної податкової служби України №568-р/л від 14.10.2024 у судовому порядку.

Отже, заявником підтверджено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно із роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.198, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що заявником були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності та відповідності таких заходів, суд вважає, що заяву Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» належить задовольнити повністю.

На підставі викладеного, і керуючись статтями 151, 153, 154, 156, 229, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України «Про анулювання ліцензії» №568-р/ від 14.10.2024 в частині анулювання ліцензії №361 терміном дії з 04.05.2017 до 31.10.2024 Державного підприємства «Холминський спиртовий завод» на виробництво спирту етилового до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/14204/24.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і підлягає негайному виконанню на підставі частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05 листопада 2024 року

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО