Ухвала

від 29.10.2024 по справі 757/22753/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 29 жовтня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною у розпорядженні та відчуженні, а саме:

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0007, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0035, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0031, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0026, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0022, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0011, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0010, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_7 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0009, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_8 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0008, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_9 ;

- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:403:0006, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_10 ;

- транспортний засіб HONDA ACCORD, сірого кольору, 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , vin: НОМЕР_3 .

Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, належних ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкритих в АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346), а саме:

- НОМЕР_4 ;

- НОМЕР_5 ;

- НОМЕР_6 ;

- НОМЕР_7 ;

- НОМЕР_8 , без встановлення суми коштів, шляхом заборони розпоряджатись будь-яким чином грошима у безготівковій формі та зупиненням проведення всіх видаткових операцій по вказаним рахункам.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначила, що розгляд клопотання прокурора проведено без повідомлення власника майна чи його представника, про існування оскаржуваного рішення стороні захисту стало відомо після накладення арешту на банківські рахунки, з матеріалами судової справи захисник ознайомився 10 липня 2024 року, апеляційну скаргу подано 15 липня 2024 року. З цих підстав просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, оскільки її винесено без дотримання норм кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_5 придбав арештоване майно за доходи, отримані ним із законних джерел, що підтверджується висновком експерта № 40/24 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Також, в оскаржуваному рішенні як і в клопотанні відсутні дані, які б вказували, що належні ОСОБА_5 кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуто протиправним шляхом та відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Посилається на те, що до матеріалів клопотання не долучено постанову про визнання належного ОСОБА_5 майна, речовим доказом у кримінальному провадженні.

Наголошує на тому, що ОСОБА_5 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, а арешт майна порушує його права на мирне володіння своїм майном.

На переконання сторони захисту, клопотання не підсудне Печерському районному суду м. Києва, оскільки органом досудового розслідування у кримінальному провадженні є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, яке територіально розташоване у Шевченківському районі міста Києва.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023100120000684,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що у даному кримінальному провадженні, серед іншого, досліджуються обставини здійснення колишнім заступником голови Вищого господарського суду України ОСОБА_8 та пов`язаними з ним особами легалізації грошових коштів та майна, одержаних злочинним шляхом, за сприяння у прийнятті неправосудних рішень в інтересах третіх осіб через втручання в автоматизовану систему та діяльність суддів Господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, через що отримувалася неправомірна вигода, яку використано для придбання рухомого і нерухомого майна в Україні та за її межами, з подальшою реєстрацією придбаного майна на близьких та/або підконтрольних йому фізичних і юридичних осіб, зокрема на своїх членів сім`ї, серед яких колишня дружина ОСОБА_9 , сини ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , та дружина сина - ОСОБА_11 .

Досудовим розслідуванням проаналізовано інформацію, що міститься в державних реєстрах та матеріалах досудового розслідування та встановлено, що ОСОБА_5 протягом 2021 року придбав 10 земельних ділянок, а також транспортний засіб.

Проведеним аналізом отриманої банківської виписки за рахунками ОСОБА_5 встановлено отримання ним коштів за увесь період в сумі 473 402,93 грн., що не відповідає офіційній вартості придбаних земельних ділянок та транспортного засобу на суму в 2,2 млн. грн., без вирахування видатків за цей же період та встановлення реальної вартості придбаних об`єктів.

Крім того задекларовані суми доходів не мають обґрунтованого підтвердження законності їх набуття та джерела походження, з урахуванням їх отримання згідно податкових декларацій на території України, фактичного перебування ОСОБА_5 у період їх отримання за кордоном, відсутності зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій для здійснення готівкових розрахунків як фізичної особи - підприємця.

Постановою старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 належне ОСОБА_13 майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с.216-250, т.6).

Обґрунтовуючи клопотання, прокурором зазначено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що діяльність ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця, його задекларовані об`єкти оподаткування та операції з банківськими рахунками використовуються ОСОБА_8 , як один з інструментів легалізації грошових коштів та майна, одержаних злочинним шляхом.

Відтак, активи ОСОБА_5 мають ознаки таких, що набуті незаконним шляхом, оскільки відсутні відомості придбання цих активів за їх сукупні, спільні доходи чи доходи інших членів сім`ї з урахуванням періодів набуття активів, та будь-які подальші операції з ними можуть свідчити про приховування та маскування їх незаконного походження.

20 травня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме земельних ділянок та грошових коштів у безготівковій формі, що знаходяться на банківських рахунках із забороною відчуження та розпорядження, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації майна.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62023100120000684, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Колегія суддів, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення та матеріали судового провадження вважає, що прокурором доведено необхідність арешту майна у кримінальному провадженні № 62023100120000684, з метою спеціальної конфіскації майна та збереження речових доказів, оскільки у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Окрім того, слідчим суддею враховано те, що в наданих матеріалах провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що належні ОСОБА_5 активи є матеріальними об`єктами, які є знаряддям вчинення особливо тяжких злочинів, зберегли на собі їх сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В тому числі існує вірогідність того, що майно набуто кримінально протиправним шляхом та воно підлягатиме можливій подальшій спеціальній конфіскації у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Крім того, стороною обвинувачення доведено, що арешт зазначеного у клопотанні майна, необхідне для забезпечення його збереження як речового доказу, а також для забезпечення його збереження як такого що підлягатиме спеціальній конфіскації. Зокрема, запобігання можливості приховування, знищення доказу злочинної діяльності, що має суттєве значення для розслідування кримінального провадження, є знаряддям вчинення особливо тяжких злочинів, пов`язаних із легалізацією ОСОБА_8 коштів та майна, одержаних злочинним шляхом, за сприяння у прийнятті неправосудних рішень в інтересах третіх осіб через втручання в автоматизовану систему та діяльність суддів Господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, через що отримувалася неправомірна вигода, а тому наявні підстави, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що у період з 12.01.2024 до 19.04.2024 ОСОБА_8 та членами його сім`ї вживалися заходи, направлені на відчуження належного їм майна з метою недопущення його подальшого арешту та можливої конфіскації, що фактично є продовженням механізму легалізації незаконно набутих активів.

Доводи представника, що в клопотанні відсутні дані, які б вказували, що належні ОСОБА_5 кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуто протиправним шляхом та відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та які спростовуються матеріалами провадження.

Доводи апелянта, що клопотання розглянуто з порушенням територіальної підсудності є необґрунтованими.

З матеріалів провадження убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.

Враховуючи те, що юридична адреса Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань - м. Київ, 01011, вул. Панаса Мирного, 28, що територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва, тому клопотання подано прокурором в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вказане в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 , - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/22753/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17

Провадження № 11сс/824/5097/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК