Постанова

від 05.11.2024 по справі 520/14055/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 р. Справа № 520/14055/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 29.07.24 у справі №520/14055/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14174/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136900:01:008:0115 у розмірі 192211,41 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 64 070, 47 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14180/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136600:03:008:0509 у розмірі 117976,57 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 39 325, 52 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року у справі №520/14055/24 та ухватити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповному та неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, прийнятим внаслідок неправильного дослідження і оцінки доказів. Посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам і доводам викладеним у позові та відповіді на відзив на позов. Зокрема, судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі не враховано його доводи щодо неправомірності дій відповідача підчас винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень про нарахування земельного податку за період 2023 рік, у тому числі за січень-квітень 2023 року із застосуванням норми Закону, що не була чинною у частині 2023 року, а набула чинності з 06.05.2023 року. Поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини, що застосування відповідачем норми Закону, що не був чинним в оспорюваному періоді мало наслідком порушення визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що дає можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. Зазначає, що 06.05.2023 (до набрання чинності змінами ПК України) пп.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачав, що в період воєнного стану власники землі звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати земельного податку надається власникам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Разом з цим, відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вказує, що відповідачем під час визначення податкового зобов`язання із земельного податку за 2023 рік застосовано положення Закону №3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023 року, до періоду в якому він не був чинним (а саме до періоду січень-квітень 2023 року), що не відповідає принципу правової визначеності, порушує положення ст.58 Конституції України, суперечить практиці Верховного Суду України та не відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зазначає, що вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Головне управління ДПС у Харківській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що доводи та аргументи скарги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року у справі №520/14055/24 без змін.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, як платник земельного податку з фізичних осіб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0771 га, кадастровий номер - 6310136600:03:008:0509 (дата реєстрації речового права 11.08.2021); АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1483 га, кадастровий номер - 6310136900:01:008:0115 (дата реєстрації речового права 14.05.2016).

На підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 19.03.2024 №000/14180/2405-2030 про визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі в розмірі 117976,57 грн. за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0771 га, кадастровий номер - 6310136600:03:008:0509;

- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 19.03.2024 № 000/14174/2405- 2030 про визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 192211,41 грн. за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1483 га, кадастровий номер - 6310136900:01:008:0115.

Позивач, вважаючи, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14174/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136900:01:008:0115 у розмірі 192211,41 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 64 070, 47 грн., а також податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14180/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136600:03:008:0509 у розмірі 117976,57 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 39 325,52 грн., звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог останнього.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані ПК України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Перелік платників податку, об`єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком, порядок сплати податку, строки сплати податку регулюються статтями 269-289 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що учасниками у справі не заперечується факт того, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, як платник земельного податку з фізичних осіб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0771 га, кадастровий номер - 6310136600:03:008:0509 (дата реєстрації речового права 11.08.2021); АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1483 га, кадастровий номер - 6310136900:01:008:0115 (дата реєстрації речового права 14.05.2016).

В даному випадку учасники спірних відносин фактично по різному тлумачать підстави для застосування при визначенні грошового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2023 рік норми пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (в редакції Закону від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, чинній з 06.05.2023).

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом №2120-ІХ доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України пп. 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022.

Отже, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент визначення позивачу податкового зобов`язання за січень-квітень 2023 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією".

Пунктом 1 даної постанови встановлено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі по тексту - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі по тексту - Перелік №309), у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада відносилася до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час - до території можливих бойових дій.

Факт введення з 24.02.2022 на території міста Харкова та Харківської області бойових дій є загальновідомим та підтверджується відповідним затвердженим переліком територій, що надавало позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон №3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладено в наступній редакції:

"За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території".

При цьому, колегія суддів зазначає, що Законом №3050-IX не надавалося приписам нової редакції підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України ретроактивної дії.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, до 06.05.2023 (набрання чинності відповідних змін в ПК України) пп.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

З 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати орендної плати за землю надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що приписи ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання (земельного податку) за період січень-квітень 2023 року не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень ст.58 Конституції України.

Застосування контролюючим органом Закону №3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023 року, до періоду в якому він не був чинним, а саме до періоду січень-квітень 2023 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що дає можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

В контексті вже наведеного вище, колегія суддів зазначає, що про обов`язковість дотримання принципу правової визначеності не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій було зазначено Верховним Судом в постанові від 20.10.2020 року у справі № 826/3694/16.

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 вказав, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), оскільки якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права.

Також, в постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції, а також доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу про те, що плата за землю за земельні ділянки, розташовані на території Харківської міської територіальної громади, з 01 січня 2023 року має нараховуватись у загальному порядку, оскільки ці земельні ділянки не відносяться до територій активних бойових дій відповідно до Наказу №309, є необґрунтованими.

До спірних відносини стосовно сплати податку (земельного податку) за період січень-квітень 2023 року слід застосовувати приписи чинні на час їх виникнення пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким встановлена пільга щодо плати за землю (земельний податок) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, а не норми цього пункту в редакції станом на час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява № 39766/05, пункт 43).

Вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 в якому суд касаційної інстанції зазначив, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень - рішень відповідач у справі діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності власних рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані у даній справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14174/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136900:01:008:0115 у розмірі 192211,41 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 64 070, 47 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14180/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136600:03:008:0509 у розмірі 117976,57 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 39 325, 52 грн. є протиправними, а відтак підлягають скасуванню (у відповідній частині) за наслідками апеляційного перегляду даної справи.

Відтак, висновки суду першої інстанції, а також доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу про те, що оспорювані податкові повідомлення - рішення (у відповідній частині) є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню, є помилковими.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.4). Окрім того, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено 1816 грн. 80 коп. (а.с.170). Загалом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.00 коп.

Відтак, враховуючи приписи ст.139 КАС України, а також те, що за наслідками апеляційного перегляду даної справи позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №520/14055/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14174/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136900:01:008:0115 у розмірі 192211,41 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 64 070, 47 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.03.2024 №000/14180/2405-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2023 рік щодо земельної ділянки 6310136600:03:008:0509 у розмірі 117976,57 грн., в частині нарахування земельного податку за січень-квітень 2023 року в сумі 39 325, 52 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський