Постанова

від 04.11.2024 по справі 240/2015/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2015/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову гарнізонної ВЛК №1 в/ч НОМЕР_1 , оформлену довідкою № 6984 від 14.09.2023;

- зобов`язати ВЛК №1 в/ч НОМЕР_1 винести постанову, якою визначити його придатність до військової служби, де зазначити: вид служби, до якого він придатний, та його пристосованість до неї з урахуванням його спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується по рекомендованій посаді; придатність до військової служби за його військовою спеціальністю; перелік робіт, протипоказаних йому, з урахуванням цього спеціальності, займаної посади, віку та обмеженої рухливості та необхідності оперативного втручання та реабілітації після нього та потреби у дотриманні дієти.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Як наголосив позивач в позовній заяві, під час виконання обов`язків військової служби 11.05.2022 отримав тяжку травму: закритий гвинтоподібний перелом лівої великогомілкової кістки в її нижній третині та заднього краю лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритий косий перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням, у зв`язку з чим був доставлений у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), де 16.05.2022 було проведено операцію: відкриту репозицію, металоостеосинтез перелому лівої великогомілкової кістки блокуючим інтермедулярним стержнем. 17.05.2022 - операція; закрита репозиція перелому заднього краю лівої великогомілкової кістки, МОС гвинтами.

Судом встановлено, що довідкою ВЛК від 14.09.2023 року №6984 визнано позивача обмежено придатним до військової служби; не придатним до служби в Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Вважаючи такий висновок ВЛК протиправним, позивачем було надіслано скаргу від 13.10.2023 до Центральної військово-лікарської комісії.

Позивач не погоджуючись із постановою, оформленою довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №6984 від 14.09.2023, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до п. 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.1 Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.6 Положення №402, госпітальні ВЛК створюються у ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Госпітальні ВЛК також створюються в санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також в інших закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.

За потреби в закладах охорони здоров`я (установах) може бути створено декілька позаштатних постійно діючих госпітальних ВЛК, у тому числі за клінічними профілями.

Організація проведення військово-лікарської експертизи у закладі охорони здоров`я (установі) покладається на начальника (керівника) цього закладу.

Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, в якому вони створені.

Відповідно до п. 2.6 Положення №402, госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров`я (установах) і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що постанови (довідки) гарнізонної ВЛК є обов`язковими до виконання, а тому їх може бути оскаржено до суду.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний або непридатний до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.18 р. у справі № 806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу, суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 12.06.20 р. у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього орган.

Як зазначає позивач у позові, визначення ступеня придатності до військової служби відбулось за неналежного вивчення та оцінки його стану здоров`я на момент огляду.

Водночас, враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд не вправі надавати оцінку медичному діагнозу позивача, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.

Також позивач наголошує, що з оскаржуваного рішення ВЛК не вбачається висновку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Одночасно з постановою про обмежену придатність до військової служби ВЛК має прийняти постанову про придатність до військової служби за військовою спеціальністю.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 позивача за направленням №797 направлено до відповідача з метою визначення придатності до ДШВ.

Відповідно дo пункту 6.2 Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК подаються: направлення із зазначенням мети огляду.

14.09.2023 проведено обстеження та медичний огляд позивача гарнізонною військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 з метою визначення придатності до ДШВ.

Таким чином, позивачу відповідно до мети направлення, а саме визначення придатності до ДШВ з врахуванням Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби ВЛК оформлено довідку № 6984 від 14.09.2023, у якій зокрема, зазначено про непридатність до служби у десантно-штурмових військах.

Також вказана довідка ВЛК містить постанову про придатність до військової служби: придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Суд враховує, що відповідно до підпункту "г" п.20.3 Положення №402 одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.

З 25.08.2023 редакція підпункту "г" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 була змінена згідно з наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 № 490 та відповідно передбачала додаткові вимоги щодо змісту довідки, зокрема, було доповнено норму наступного змісту: Одночасно з постановою про обмежену придатність до військової служби ВЛК приймає постанову про придатність до військової служби за військовою спеціальністю.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діюче законодавство передбачало інший зміст довідки ВЛК, у разі визнання військовослужбовця обмежено придатним, окрім формулювання про придатність до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах, ВЛК мало зазначити придатність військовослужбовця до військової служби за військовою спеціальністю.

Поняття «військово-облікова спеціальність» це військова спеціальність військовослужбовця й військовозобов`язаного для його обліку та використання у військовій справі, вказівка на військову та облікову спеціальність особи, яка знаходиться в запасі або у відставці, військовослужбовця Збройних Сил та інших військ, спецвійськ (спецслужб) і формувань.

З метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 07 вересня 2020 року № 317 затверджено Перелік військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців.

Позивач на час виниклих правовідносин і на час розгляду справи має відповідну військову спеціальність: командир взводу.

При цьому, довідка ВЛК № 6984 від 14.09.2023 не містить висновку про придатність позивача до служби за військовою спеціальністю, як того вимагають приписи підпункту «г» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, а тому вказана довідка в цій частині є протиправною.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача доповнити розділ довідки № 6984 від 14.09.2023 висновком про придатність позивача до служби за військовою спеціальністю у відповідності до підпункту «г» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.