ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий суддя у першій інстанції: Нор У.М.
29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26732/23 пров. № А/857/16318/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді:Бруновської Н.В.
суддів:Довгої О.І., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання:Пославського Д.Б.
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 460/26732/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про скасування розпорядження, -
ВСТАНОВИВ:
20.11.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (далі по тексту ТзОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ") звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 18.10.2023р. №290-р щодо усунення порушень.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.06.2024р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.06.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник апелянта "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" Якимчук О.М. подала заяву про відкладення розгляду даної справи до вирішення справи № 260/9781/23 Верховним судом для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у питанні щодо обов`язку нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів та вимог та механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником з яким у споживача припинені договірні відносини.
Колегія суддів заяву про відкладення розгляду справи залишила без задоволення за безпідставністю. При цьому, зазначає, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Представник відповідача Оберишин В.З. в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ є підприємством, що здійснює господарську діяльність із постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.05.2017р. №653.
Так, НКРЕКП проаналізував реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за 1-й квартал 2023р., що подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсації споживачам», яка затверджена Постановою НКРЕКП від 10.11.2022р. № 1416 ( далі Постанова № 1416) , на яких заповнюється форма звітності № 4- НКРЕКП газ-якість-постачання (квартальна), за даними яких за 1-й квартал 2023р. ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ не надавалась компенсація споживачам у звітному періоді.
В п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсації споживачам», яка затверджена Постановою НКРЕКП від 10.11.2022р. № 1416 видно, що затримка у наданн послуг внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена.
На підставі постанови НКРЕКП від 28.06.2023р. №1167 та посвідчення на проведення планової перевірки від 12.09.2023р. №445, у період з 18.09.2023р. - 22.09.2023р. контролюючий орган провів позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ» вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державн регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017р. № 201 ( далі по тексту Ліцензійні умови) щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу, за період діяльності з 01.07.2022р. - 15.09.2023р.
22.09.2023р. за результатами планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ вимог законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу контролюючий орган склав акт №396, в якому зафіксовано ряд порушень законодавства та Ліцензійних умов допущених позивачем при здійсненні господарської діяльності з постачання природного газу, а саме:
-п.п.25 п.2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме: п.3.1 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу;
-п.3.2 глави3 Мінімальних стандартів та вимог у частині дотримання мінімального стандарту щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;
-п.3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині сплата споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
29.09.2023р. ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ подав письмові пояснення (заперечення) на акт перевірки № 337-Сл-3409-0923.
18.10.2023р. Постановою НКРЕКП №1923, відповідно до ст.ст.17, 19, 22 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ст.59 Закону України Про ринок природного газу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ накладено штраф у розмірі 164016,00 гривень.
Крім того, 18.10.2023р. НКРЕКП виніс розпорядження №290-р Про усунення порушень ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ, яким зобов`язав позивача усунути порушення п.п.25 п.2.2. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017р. №201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01.11.2023р. сплатити компенсацію 326 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017р. року №1156 (у редакції постанови НКРЕКП від 11.10.2022р. №1415), про що повідомити НКРЕКП.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" видно, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання ( закачування, відбору) надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Із змісту ст.1, ст.3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" видно, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
ст.19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Постановою НКРЕКП, від 14.06.2018р. № 428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. ( далі Порядок № 428)
Згідно п.10.1 Порядку № 428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.
Системний аналіз п.10.1.- п.10.4 Порядку № 428 дають підстави для висновків, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що проводять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосувати до них за результатом проведення перевірок санкції.
Отже, оскаржене розпорядження від 18.10.2023р. №290-р прийняте НКРЕКП у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. (ст.2 КАС України). Тому, перевірка ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ проведена НКРЕКП на підставі Постанова № 1167 від 28.06.2023р., яка прийнята відповідна п.2, п.3 ч.7 ст.19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
ч.2 ст.22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб`єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Із змісту ч.2-ч.8 ст.59 Закону України Про ринок природного газу видно, що правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.
Рішення Регулятора про накладення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, може бути прийняте протягом 30-денного строку з дня складення акта перевірки. Накладення санкцій, передбачених цією статтею, не допускається, якщо порушення було виявлено через п`ять або більше років після його скоєння (у разі триваючого порушення - його припинення) або виявлення його наслідків. За одне правопорушення на ринку природного газу може застосуватися лише один вид штрафної санкції (штраф) або штраф разом із зупиненням дії ліцензії. Рішення про накладення санкцій Регулятором оскаржуються в судовому порядку.
ст.22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», встановлено, що суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України Про природні монополії, Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу, Про ринок електричної енергії, Про ринок природного газу, Про трубопровідний транспорт, Про теплопостачання, Про питну воду та питне водопостачання, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Стосовно виявлених контролюючим органом під час перевірки порушень позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що оскаржене розпорядження від 18.10.2023р. №290-р не відповідає способу його виконанню та суд першої інстанції не врахував п.3.5, п.3.9, п.3.10 Мінімальних стандартів та імперативно зобов`язано ТзОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ" сплатити 326 побутовим споживачам компенсацію за недотримання Мінімальних стандартів без врахування необхідності самостійного звернення цих побутових споживачі до ТзОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ за отриманням компенсації.
п.п.3 п.3.2 Мінімальних стандартів до якості обслуговування споживачів природного газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017р. № 1156 ( у редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022р. № 1415 ) ( далі Мінімальних стандартів) передбачено, що повернення переплати вартості природнього газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
Оскільки у ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ відсутні договірні відносини із побутовими споживачами з травня 2022 року, позивач не постачає природний газ вказаним споживачам й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, надання компенсації споживачам ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ, як попереднім постачальником, здійснюється відповідно до п.3.8 глави 3 Стандартів та вимог шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.
п.3.4 глави 3 Мінімальних стандартів передбачено, що у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог.
В п.3.5 глави 3 Мінімальних стандартів видно, що постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного п.п.2 п.3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).
п.3.8 глави 3 Мінімальних стандартів встановлено, що компенсація надається, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ наявні усі необхідні дані для надання компенсації відповідно до п.п.3.8 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, зокрема банківські реквізити споживачів, оскільки зазначені дані надавалися споживачами разом із письмовими вимогами щодо повернення переплати та відповідно до яких ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ здійснено повернення коштів вказаним споживачам.
При цьому, п.3.6 глави 3 Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.
В п.3.9 глави 3 Мінімальних стандартів видно, що постачальник зобов`язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації. При цьому, таке інформування може здійснюватися листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації
У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному п.3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог (п.3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень п.3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком.
Таким чином, надання компенсації споживачам попередніми постачальниками за недотримання мінімального стандарту якості щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача здійснюється відповідно до п. 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів, шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами, а тому доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції п.3.5,п.3.9 п.3.10 Мінімальних стандартів є хибними.
Так, за інформацією, наданою ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ під час проведення контролюючим органом перевірки, виплати компенсації заявникам (326 споживачам), зазначені в табл. 1 та 2 акту перевірки №396, на момент проведення перевірки не здійснювалась, що не спростував апелянт.
Стосовно доводів апелянта про затримку повернення переплати споживачам внаслідок форс-мажорних обставин в умовах воєнного стану в державі, що зазначено у звітності колегія суддів звертає увагу на таке.
Із змісту Постанови № 1416 видно, що затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (п.3.1 Розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ- якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»), згідно Мінімальними стандартами - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (п.3.14 Мінімальних стандартів).
ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами відповідно до ст.ст.14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Отже, саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, є відповідним посвідченням форс-мажорних обставин.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.07.2023р. у справі №560/9742/22.
Як видно з матеріалів справи, ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ надав контролюючому органу лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що ТПП України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що Верховний Суд в постанові від 25.01.2022р. у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування ст.14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні»:
-ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності
-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
-наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:
-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
-форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;
-наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки: Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р.№2024/02.0-7.1
-засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
-вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс- мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;
-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові Верховного Суду від 29.06.2023р. у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
-наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
-сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;
- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/ неналежне виконання договірних зобов`язань.
Отже, колегія суддів зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, а тому цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, який виданий відповідно до положень ст.14 Закону України від 02.12.1997р. №671/97-ВР Про торгово-промислові палати в Україні і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2023р. у справі №910/8580/22.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянт не надав контролюючому органу належних та допустимих доказів які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору при наданні послуг для кожного із 326 споживачів, вказаних в акті перевірки №396.
Таким чином, поданий ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ в ході розгляду адміністративної справи сертифікат №5600-23-4656 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.12.2023р., який виданий ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ, обгрунтовано не прийняв до уваги суд першої інстанції, оскільки, станом на момент винесення оспорюваного розпорядження, вказаного сертифікату не існувало.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що переведення споживачів відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022р. №198 Про постачання природного газу побутовим споживачам, не є свідченням непередбачуваності обставин з забезпечення виконання Ліцензіатом своїх зобов`язань відповідно до вимог Ліцензійних умов та Мінімальних стандартів та вимог.
В пп. 25 п.2.2 Ліцензійних умов передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.
п.3.2 глави 3 Мінімальних стандартів (у редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022 №1415) встановлено, що до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача. Даний стандарт введений в дію з 01.01.2023р.
Згідно п.3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у п.3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що актом перевірки №396 зафіксовано, надходження до ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ заяв споживачів про повернення переплати вартості природного газу на їх поточний рахунок у І кварталі 2023 року.
Водночас, проміжок часу між прийняттям Міністерством енергетики України наказу від 08.06.2022р. №198 та отриманням ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ заяв від споживачів про повернення переплати вартості природного газу складає загалом пів року.
Отже, надіслані на адресу ТОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ вимоги про повернення переплати вартості природного газу не є подією, що не міг позивач передбачити чи подією яка носить надзвичайний характер.
Таким чином станом І квартал 2023 року, тобто на момент надходження вимог споживачів про повернення переплати вартості природного газу, ТзОВ РІВНЕГАЗ ЗБУТ знав про наявність таких переплат та міг передбачити появу таких вимог споживачів.
З огляду на усі вище викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості прийнятого НКРЕКП оскарженого розпорядження від 18.10.2023р. №290-р та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 460/26732/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 04.11.2024р.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2024 |
Оприлюднено | 07.11.2024 |
Номер документу | 122812942 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Бруновська Надія Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні