Постанова

від 30.10.2024 по справі 300/6763/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6763/24 пров. № А/857/23870/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про відмову у забезпеченні позову (головуючий суддя Скільський І.І., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09-19-04-10/44905219від 21.08.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ»;

- зобов`язати ГУ ДПС в Івано-Франківській області поновити статус платника єдиного податку ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024.

Крім того позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просило:

- зупинити дію рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09-19-04-10/44905219 від 21.08.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» до набрання законної сили судового рішення у даній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» оскаржило його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати, та прийняти нове рішення, яким зупинити дію рішення ТУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09-19-04-10/44905219 від 21 серпня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» до набрання законної сили судового рішення по справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що, як вбачається із позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» було зареєстровано в статусі юридичної особи Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 17 серпня 2022 року, що власне підтверджується Витягом з ЄДР (додаток №3 до скарги).

Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» являється КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку.

З 01.10.2022 року ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» перебувало на спрощеній системі оподаткування, 3 група 5% відсотків. ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» не є платником податку на додану вартість, що підтверджується відсутністю в реєстрі платників ПДВ (додаток №4 до скарги).

31 липня 2024 року на поштову адресу ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» надійшов Акт камеральної перевірки №13688/09-19-04-10-15 від 27.07.2024 року щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування (додаток №5 до скарги), в якому податковим органом зазначено про те, що Позивачем здійснюється діяльність, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, зокрема згідно КВЕД ДК 009:2010 є «61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Не погоджуючись із висновками податкового органу, зазначеними в акті перевірки, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» подано заперечення до Акту камеральної перевірки №13688/09-19- 04-10-15 від 27.07.2024 року щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування (додаток №6 до скарги), в якому підприємство наводило правові аргументи щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

27 серпня 2024 року, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» було отримано від податкового органу лист про надання відповіді на заперечення підприємства до акту камеральної перевірки від 27.07.2024 року (додаток №7 до скарги) та рішення ТУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09-19-04-10/44905219 від 21 серпня 2024 року (додаток №8 до скарги), згідно якого ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» з 30.09.2024 року виключено з реєстру платників єдиного податку.

Як вбачається із вище названих документів, підставою для прийняття ТУ ДПС в Івано-Франківській області оскаржуваного рішення є начебто здійснення підприємством видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, зокрема діяльність згідно КВЕД ДК 009:2010 «61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Однак незважаючи на висновки викладені ДПС в Івано-Франківській області в оскаржуваному рішенні та листі про результат розгляду скарги, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» не погодилось та відповідно оскаржило до Суду.

Відповідно до ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акті або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Предметом оскарження у справі є акт індивідуальної дії, а саме рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09- 19-04-10/44905219 від 21 серпня 2024 року, яким підприємство було виключено із реєстру платників єдиного податку.

В поданій позовній заяві, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням процедури і порядку проведення перевірки та невідповідності висновків податкового органу обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення про виключення з реєстру платників єдиного і податку.

Податковий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено № 13688/09-19-04-10-15 від 24.07.2024 року з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Вважаємо, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно підприємства поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Окремо звертає увагу на те, що висновки викладені податковим органом з приводу начебто порушення ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» умов перебування на спрощеній системі оподаткування не відповідають дійсності.

Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі № 01-7119/111 від 29.12.2021 року на запити Народного депутату України та Асоціації правовласників та постачальників контенту, рішенні від 03.04.2024 № 170 «Про надання офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг», прямо зазначається що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговуванню власної телекомунікаційної мережі.

Вважає, що застосування ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» спрощеної системи оподаткування відбувається у повній відповідності до діючого податкового законодавства та з урахуванням положень законодавства у сфері електронних комунікацій.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субґєкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пп. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Однак, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Звертає увагу на те, що у випадку не задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, починаючи з 30.09.2023 року, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» автоматично переходить на загальну систему оподаткування, а також стає платником ПДВ, що власне підтверджується відомостями про фінансові обороти підприємства за останні 12 календарних місяців, що призведе до того, що починаючи з 30.09.2023 року, ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ» перебуватиме фактично у невизначеному та спірному податковому статусі, оскільки податковий та бухгалтерський облік платника податку на загальній та спрощеній системі оподаткування ведеться за різними формами звітності, відбувається нарахування різних податків та у відмінні податкові періоди, тощо.

Вважаємо, що єдиним способом уникнення невизначеного податкового статусу позивача та забезпечення його законних прав та інтересів, є саме необхідність зупинення дії індивідуального, спірного акта.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області просило таку залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З огляду на це суд слушно зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому суд правильно зазначив, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Судом першої інстанції зґясовано, що на підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №57/09-19-04-10/44905219від 21.08.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ».

При цьому, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які просить ТОВ «БІОС ТЕЛЕКОМ».

Суд, відмовляючи у задоволенні зави про забезпечення позову суд правильно зауважив, що протиправність рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів.

Водночас, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Однак, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №640/2298/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 також зробила подібний висновок, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Оскільки наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, то суд підставно вказав, що такі не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС ТЕЛЕКОМ» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про відмову у забезпеченні позову по справі №300/6763/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 04.11.24