Постанова

від 23.10.2024 по справі 380/6541/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6541/24 пров. № А/857/18872/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Мартинюком В. Я.; складене в повному обсязі 25 червня 2024 року) в адміністративній справі № 380/6541/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Екопак» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сем Екопак» (далі - ТОВ «Сем Екопак», Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) за №№ 20696/13-01-07-03, 20697/13-01-07-03 від 26.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що актом перевірки не зазначено будь-яких порушень у визначенні податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), не зазначено порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ (крім випадку з формування податкового кредиту в сумі 1005,67 грн від ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет», про що зазначено нижче), не вказано про наявність арифметичних помилок у визначенні суми від`ємного значення з ПДВ, проте зроблено висновок, що від`ємне значення завищено на суму 772670 грн. Підставою для такого висновку було те, що в деклараціях за березень-травень 2023 року позивач допустив помилку у додатку 2 до Декларації з ПДВ при розшифруванні суми від`ємного значення за окремими місяцями. Позивач звертає увагу, що допущена помилка у розшифруванні від`ємного значення з ПДВ за окремими місяцями не вплинула на його завищення в цілому; а подальші дії платника податку, пов`язані із розшифруванням такої суми за окремими місяцями не впливають на зміну загальної суми такого від`ємного значення. Тобто, будь-які технічні описки при заповненні окремих рядків додатків до декларації з ПДВ не можуть та не повинні впливати на правомірно заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ. Контролюючий орган не стверджує про невірність формування вказаного показника, а позбавляє фактично позивача права на суму бюджетного відшкодування з ПДВ через допущену технічну помилку. Зазначене не створило контролюючому органу перешкод в адмініструванні ПДВ за згаданий вище період та в наступних звітних періодах, а також не призвело до втрат бюджету.

Актом перевірки також зазначено про завищення суми податкового кредиту у Декларації за лютий 2022 року в сумі 1005,67 грн по операції з придбання стрічки конвеєрної у ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» загальну суму 6034 грн, в т. ч. ПДВ 1005,67 грн. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ним та ТзОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» ґрунтуються на припущеннях, а не на первинних бухгалтерських документах. З приводу покликань контролюючого органу на неможливість встановлення джерела реального походження стрічки конвеєрної, які позивач придбав у ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та відсутність інформації щодо транспортування вказаної продукції, на підставі чого зроблено висновок про нереальність господарської операції, позивач зазначає, що ні під час проведення перевірки чи в будь-який інший період відповідач не надавав жодних запитів до контрагента чи податкового органу за місцем обліку останнього з метою встановлення джерела реального походження ТМЦ (конвеєрної стрічки), не встановлено чи є цей контрагент виробником вказаної продукції, не додано стосовно цього жодних підтверджуючих документів. Зауважує, що контрагент знаходиться в м. Харків, тому позивачу недоцільно здійснювати перевезення малогабаритного товару вартістю 6034 грн транспортними засобами, позаяк транспортні витрати значно перевищуватимуть саму вартість товару; відтак, для доставки вказаного товару було використано послуги ТОВ «Нова пошта».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контрагента позивача ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» включено до переліку платників з ознаками ризиковості. Також, за даними Єдиного реєстру податкових накладних та перевірки встановлено відсутність факту реального одержання (купівлі) позивачем від вказаного контрагента придбання товару (стрічки конвеєрної), обрив ланцюга постачання товарів (пересорт), встановлено факти формування податкових зобов`язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення позивача до схеми формування штучного податкового кредиту. Перевірки не встановлено факту придбання вказаного вище товару, а лише оформлення первинних документів, що доводить нереальність господарської операції.

Також судом не враховано, що позивач підтвердив описку і ця помилка вплинула на формування податкового кредиту підприємства, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ за березень - травень 2023 року на суму 772670 грн. Підприємство безпідставно включило до рядка 21 Декларації за червень 2023 року ПДВ за лютий 2022 року в сумі 645803 грн. Тобто, у Товариства відсутній податковий кредит за лютий 2022 року на суму ПДВ 772670 грн, у результаті чого завищено бюджетне відшкодування за червень 2023 року на суму 124436 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) Декларації за червень 2023 року в сумі 645803 грн.

ТОВ «Сем Екопак» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи, здійснив оцінку усіх долучених до матеріалів справи доказів та наведених сторонами аргументів у їх сукупності, що в повній мірі відображено в рішенні при правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Вимоги відзиву, з покликанням на фактичні обставини справи, рішення суду першої інстанції, судову практику, доводи апелянта та норми законодавства, обґрунтовує загалом тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви. Покликається також на те, що інформація, зазначена в акті перевірки, є виключно безпідставними та необґрунтованими думками перевіряючого, не підтвердженими будь-якими доказами. Більше того, відповідач взагалі не обґрунтовує, в чому саме полягає підміна товарів та які саме докази підтверджують факт обривання ланцюга постачання. Щодо тверджень, які стосуються ризиковості контрагента позивача, вказало, що реєстрація податкової накладної, складеної контрагентом за результатами спірної операції, не була зупинена, а податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, допущена помилка у розшифруванні від`ємного значення з ПДВ за окремими місяцями не вплинула на його завищення в цілому. Тому просило залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року була задоволена заява представника ТОВ «Сем Екопак» про проведення судового засідання в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте, під час судового розгляду справи не вдалося під єднатися до відеоконференції.

Представник позивача телефоном повідомив секретаря судового засідання, що він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, жодних клопотань до суду не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 06.09.2023 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склало акт № 22085/13-01-07-03/34893917 від 06.09.2023.

За висновками акта перевірки Товариством порушено вимоги:

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198; пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування за червень 2023 року на суму 124 436 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 645 803 грн, у тому числі за червень 2023 року у цій самій сумі.

За змістом акта перевірки позивач у додатку 2 до декларації з ПДВ за лютий 2023 р. задекларував суму податкового кредиту за лютий 2022 року у сумі 21 6065 грн 80 коп., яка підтверджена актом перевірки від 17.05.2023 за № 13659/13-01-07-06-08/34893917.

При цьому, в додатку 2 до декларацій з ПДВ за березень - травень 2023 року задекларовано суму податкового кредиту за лютий 2022 року у сумі 988 736 грн 00 коп. (уточнюючі розрахунки відсутні); як наслідок, розбіжність становить 772670 грн 00 коп.

Також в акті перевірки зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет».

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ГУ ДПС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 20696/13-01-07-03 та № 20697/13-01-07-03 від 26.09.2023.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «Сем Екопак» оскаржило їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що контролюючий орган безпідставно надав перевагу складовій показника, визначеного у Додатку 2 до посадкової декларації з ПДВ за березень 2023 року, а не показникам рядків 19.1 та 20.3 цієї декларації, усупереч положенням підпункту 5 пункту 5 Розділу V Порядку 21, та як наслідок діяв не у відповідності до норм чинного законодавства.

Також первинними документами, які досліджені під час перевірки та наявними у матеріалах справи, підтверджено фактичне здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет», а тому висновки контролюючого органу про нереальність такої операції є необґрунтованими. Як наслідок, порушень при формуванні від`ємного значення за лютий 2022 року в частині наведеної господарської операції позивач не допускав.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

В розумінні положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу норм пункту 198.1 статті 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках ряд обов`язкових реквізитів, серед них: ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Згідно положень пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до норм пункту 201.10 цієї ж статті Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, на виконання положень пункту 201.15 статті 201 розділу V ПК України, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядок 21).

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку 21, додатками до декларації є, зокрема, довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2).

У матеріалах справи є Додаток 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду (Д2)» до Податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2023 року, у якому за лютий 2022 року зазначено суму 216065,80 (рядок 12), яка є доданком при визначенні суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду 1264968 грн 00 коп., яка відповідає сумі рядку 21 розділу ІІІ згаданої декларації, де у колонці «Код додатка» міститься посилання на Д2.

Цей рядок був предметом перевірки, за результатами якої складено акт від 17.05.2023 за № 13659/13-01-07-06-08/34893917 (пункт 3.3 акта перевірки).

Надалі ця сума була відображена у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2023 року та взяла участь у формуванні показника рядків 19, 20 та 20.3 цієї декларації 2 556 668 грн 00 коп.

Варто зауважити, що сума рядка 21 повинна відповідати сумі Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, окрім того, визначається як сума показників рядка 19.1 та рядка 20.2.

У податковій декларації за звітний період березень 2023 року показник рядка 21 (2556608) відповідає сумі показників рядка 19.1 (0) і рядка 20.3 (2 556 668), а також сумі показників Додатку 2 до цієї декларації.

Водночас, одним із доданків Додатку 2 є показник за лютий 2022 року 988736 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за березень 2023 року), який не відповідає попередньому показнику 216 065,80 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року).

Наведене сукупно дає підстави вважати, що сума визначена у рядку 21 податкової декларації з ПДВ відповідає показникам рядків 19.1 та 20.3, Додатку 2 до цієї декларації, однак при обчисленні її у Додатку 2 взято показник 988 736 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за березень 2023 року), який не відповідає попередньому показнику 216 065,80 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року).

Також, показник рядка 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року (рядок 16.1 декларації за березень 2023 рік та рядок 21 декларації за лютий 2023 року) був врахований при визначенні рядка 17 декларації за березень 2023 року та вплинув на формування рядків 19, 20, 20.3 та 21 цієї ж декларації.

Вирішуючи питання, яким числовим показникам визначених у рядку 21 податкової декларації з ПДВ за березень 2023 року необхідно надавати перевагу чи складових показника визначених у Додатку 2 до декларації за березень 2023 року чи сумі показників рядка 19.1 та рядка 20.3 колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 5 пункту 5 Розділу V Порядку 21, передбачено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Наведене дає підстави для висновку, що при визначенні суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду надається перевага показникам визначеним у рядку 19.1 та рядку 20.3, а не складовим показника визначеного у Додатку 2.

Натомість, всупереч приписам чинного законодавства, контролюючий орган надав перевагу складовій показника визначеного у Додатку 2 до посадкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, а не показникам рядків 19.1 та 20.3 цієї декларації, всупереч приписам підпункту 5 пункту 5 Розділу V Порядку 21.

Відтак, висновки податкового органу про завищення бюджетного відшкодування за червень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) Декларації є помилковими, при тому, що

Зазначене не створило контролюючому органу перешкод в адмініструванні податку на додану вартість за січень 2022 року та в наступних звітних періодах, а також не призвело до втрат бюджету, суди вважали, що будь-які технічні описки при заповненні окремих рядків додатків до декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року не можуть та не повинні впливати на правомірно заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість.

З приводу господарських відносин Товариства з ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), за змістом частин першої і другої статті 3 якого метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на певних принципах, зокрема на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами частин першої - третьої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, Товариство придбало у лютому 2022 року в ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» стрічку конвеєрну на загальну суму 6034 грн, в т. ч. ПДВ 1005,67 грн, на підтвердження чого надало специфікацію до акту наданих послуг № НТ-007243384 від 28.02.2022, податкову накладну № 33 від 15.02.2022; також у ході перевірки встановлено взаєморозрахунки за поставлену продукцію. З огляду на малоцінність та малогабаритність товару, а також недоцільність використання транспортних засобів, позаяк контрагент знаходиться в м. Харків, доставку вказаного товару було здійснено з використанням послуг ТОВ «Нова пошта».

За результатами інвентаризації ТОВ «Сем Екопак» недостач матеріальних цінностей не виявлено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджуються з доводами позивача, що вказане в повній мірі підтверджує реальність цієї господарської операції.

З приводу покликань апелянта щодо обриву ланцюга постачання товарів, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7.07.2022 у справі № 160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

А можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, що не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод. Також, контролюючим органом не надано до суду доказів щодо несплати контрагентом позивача суми податкового зобов`язання за результатами спірної операції.

Також, з приводу покликань апелянта на ризиковість контрагента, як слушно зауважив позивач, його контрагентом було складено податкову накладну, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; у реєстрації вказаної накладної не було відмовлено.

А відтак, вказана податкова накладна була для позивача підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно з установленими обставинами у справі свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, а отже контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентом не мали реального характеру, проте таких доказів надано не було.

Контролюючий орган, зі свого боку, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт вчинення господарської операції, засвідченої вказаними вище документами, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначив про здійснення платником такої операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також контролюючий орган не надав доказів на підтвердження факту пересорту та підміни товару.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в адміністративній справі № 380/6541/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 04.11.24