Постанова

від 05.11.2024 по справі 380/7835/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7835/23 пров. № А/857/439/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, прийняте суддею Потабенко В.А. у місті Львові, у справі за позовом приватного підприємства «АГРОЛЕОН-ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

встановив:

ПП «АГРОЛЕОН-ЗАХІД» (надалі ПП, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000004/2 від 16.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209140/2023/000099.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 позов задоволено.

Суд виходив з того, що до митного оформлення позивачем було подано належні, достатні та достовірні документи які, підтверджують усі показники митної вартості.

З приводу ненадання позивачем платіжного доручення та рахунку-проформи відповідачу з огляду на наявність у інвойсі інформації щодо терміну та умов оплати товару: 09.02.2023 попередня оплата 100%, суд зазначив, що п. 3.3 контракту передбачено право покупця здійснювати попередню оплату шляхом переказу на банківський рахунок продавця за 100% вартості замовленого товару згідно з виставленим документом проформою або впродовж 14 днів після поставки товару. Також шляхом додаткових погоджень між сторонами може бути встановлений інший спосіб розрахунків за поставлений згідно з даним контрактом товар (п. 3.6. контракту).

Суд звернув увагу на те, що декларант подав до митного органу накладну СМГС №01165 від 09.02.2023, оскільки поставка товару здійснювалась залізничним транспортом та всі витрати на транспортування товару на умовах DAP поніс продавець.

Оскільки ціна експортованого товару вже включає в себе вартість витрат, пов`язаних із сертифікацією, маркуванням, страхуванням та доставкою, то за приписами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Суд зазначив, що ані текст рішень митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД №UA205080/2023/000609 від 15.02.2023, де митна вартість складає 0,8002 доларів США/кг. В оскаржуваних рішеннях Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стала вказана митна декларація.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розбіжність в умовах оплати є підставою для витребування додаткових документів. Однак, на вимогу митного органу додаткових документів надано не було.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Тому Львівською митницею було застосовано метод 2ґ, де митна вартість, визначена згідно з положеннями ст. 64 МКУ, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД: № UA205080/2023/000609 від 15.02.2023, 0,8002 дол. США за кг.

Звертає увагу на те, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

ПП у відзиві зазначає, що ними надано всі необхідні документи для підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості товару визначені ч.2 ст.53 МК України. Відтак, підстав для здійснення коригування митної вартості за резервним методом немає.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП «АГРОЛЕОН-ЗАХІД» (покупець) та GALVET Sp. z o.o. (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 25.01.2022 №01/2022, згідно із яким продавець передає на власність, а покупець приймає і є зобов`язаним заплатити на умовах даного контракту за наступний товар, в асортименті, в кількості та по ціні, вказаних в фактурах при кожній поставці, які є невід`ємною частиною даного контракту (пункт 1.1 контракту).

Контрактом поміж іншого встановлено, що товар буде поставлятися на умовах, вказаних в фактурах, які є невід`ємною частиною даного контракту. Умови поставки приймаються у відповідності з «Incoterms 2010» (пункт 2.1 контракту); ціна на товар, розуміється згідно з умовами поставки (відповідно до «Incoterms 2010») і включає в себе вартість завантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування, (залежно від виду поставки у вартість товару можуть бути включені інші витрати продавця: доставка, страхування, перевезення та інше), не включаючи податки та мито на території України за тонну, якщо шляхом додаткових погоджень не було окреслено інше (пункт 3.1 контракту); покупець може здійснювати попередню оплату шляхом переказу на банківський рахунок продавця за 100% вартості замовленого товару згідно з виставленого документу проформи, або на протязі 14 днів після поставки товару покупець сплачує на рахунок продавця суму згідно з виставленої фактури (пункт 3.3 контракту).

Як вбачається із рахунку-фактури від 09.02.2023 №EE23020004, позивач придбав у постачальника товар, а саме: аміачну селітру-Pulan №34,4 м`який контейнер типу «біг-бег» 138 тон за ціною 2997,00 PLN/тонну. Таким чином позивач придбав товар вартістю на загальну суму 413586,00 PLN. Вказане також підтверджується платіжним дорученням від №103 від 03.02.2023.

16.02.2023 з метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA209140003642U0, у розділі 31 якої вказав відомості про опис товару, а саме: мінеральне добриво азотне гранульоване: нітрат амонію PULAN N 34,4 (аміачна селітра), масова частка загального азоту (N) - 34,4%, в тому числі 17,2% у формі нітратного азоту та 17,2% у формі амонійного азоту. Розфасовано в біг-беги по 600 кг. Застосовується в сільському господарстві для підживлення рослин.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000099 на підтвердження заявленої митної вартості товару представник ПП ОСОБА_1 16.02.2023 разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема, такі документи: зовнішньоекономічний контракт 25.01.2022 №01/2022; рахунок-фактуру від 09.02.2023 №EE23020004; сертифікат відповідності WE/45/22/QS від 04.07.2022; пакувальний лист б/н від 09.02.2023; накладну УМВС №01165 від 09.02.2023; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0562961 від 09.02.2023; банківський платіжний документ (SWIFT) б/н від 09.02.2023; прейскурант виробника товару б/н від 01.02.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/118 від 14.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №01/2023 від 04.01.2023; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №9554148 від 11.02.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL402010E192219 від 09.02.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів ІМ40ДЕ №23UA209140003642U0.

16.02.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000004/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення зазначено обставини, що брались до уваги митним органом для визначення митної вартості, а саме:

«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, а також невірно проведеним декларантом або уповноваженою ним особою розрахунком митної вартості. Відповідно до п. 4 ст. 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Частина 2 пункту 2 Приміток та додаткових положень до статті VII ГАТТ визначає, що сумісним зі статтею VII, пунктом 2b), було б тлумачення стороною фрази «при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції» як такої, що виключає будь-яку трансакцію, в якій покупець та продавець не є незалежними один від одного і в якій ціна є не єдиним фактором прийняття рішення. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: -у інвойсі міститься інформація щодо терміну та умов оплати товару: 03.02.2023 попередня оплата 100%, проте платіжне доручення та рахунок-проформа, відповідно до якого мала здійснюватися оплата до митного оформлення не подані; відповідно до умов п.3 контракту до вартості товару повинні включатися вартість сертифікації, маркування, інші витрати (доставка, страхування), проте, відомості щодо включення зазначених витрат до вартості товару відсутні у товаросупровідних документах; додатково декларантом було надіслано: Банківській свіфт без відміток банку та рахунок-проформу від 31.01.23 №ZAMEE/23/01/0018, проте, у інвойсі, поданому до митного оформлення, міститься посилання на документ ZAMEE/23/02/0001; комерційну пропозицію; висновок Львівської ТПП, (ґрунтується на ціновій інформації, що надана продавцем товару та документах, що надано покупцем, аналіз цінових пропозицій на зовнішньому ринку експертом не здійснювались); інформаційний лист щодо огляду ринку енергоносіїв; таким чином, відомості щодо складових митної вартості (пакування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог-положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту була скерована вимога наступного змісту: Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України «Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №1: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. Якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно (за наявності) такі додаткові документи : каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

На вимогу декларантом було надіслано повідомлення про неможливість надання інших додаткових документів зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA205080/2023/000609 від 15.02.2023, 0,8002 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Крім того, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000099.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі 'їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно п. 8.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі - Порядок 631), у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Причинами відмови в митному оформленні товарів можуть бути лише ті, які передбачені ч. 6 ст. 54 МК України.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В силу вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість виконання позивачем обов`язку щодо надання додаткових документів, необхідних відповідачу для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів, прямо залежить від чіткого визначення митницею недоліків поданих документів, тобто містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на неконкретність обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, рішення митниці не відповідають критерію обґрунтованості.

З приводу покликання апелянта на те, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16 наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав всі необхідні документи для підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості товару визначені ч.2 ст.53 МК України.

Щодо невідповідностей, зазначених відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості, зокрема, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, а також невірно проведеним декларантом або уповноваженою ним особою розрахунком митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти мину вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, на виконання приписів МК України, декларантом під час митного оформлення, заявлено митну вартість товару під кодом 3102309000 згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 МК України за основним методом (ціна договору) та на підтвердження правильності визначення митної вартості надано усі документи, які підтверджують заявлені числові значення митної вартості товару.

Щодо невідповідностей, зазначених відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості, зокрема, що в інвойсі міститься інформація щодо терміну та умов оплати товару 03.02.2023 попередня оплата 100%, проте платіжне доручення та рахунок-проформа відповідно до якого мала здійснюватися оплата до митного оформлення не подані колегія суддів зазначає, що дана обставина спростовується змістом самого рішення, в якому відповідач зазначає, що декларантом були надані банківський платіжний документ і рахунок-проформа.

Крім того, згідно з п. 3.3 контракту, покупець може здійснювати попередню оплату шляхом переказу на банківський рахунок продавця за 100 % вартості замовленого товару згідно виставленого документу проформи або на протязі 14 днів після поставки товару покупець сплачує на рахунок продавця суму згідно з виставленої фактури. Шляхом додаткових погоджень між сторонами може бути встановлений інший спосіб розрахунків за поставлений згідно з даним контрактом товар (п. 3.6. контракту).

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19 дійшов висновку, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості

Не обумовлення в інвойсах термінів відстрочки платежу або строків поставки безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосується, а відтак не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про зниження митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі №К/9901/2278/18 (№815/329/17) зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), та і часові рамки оплати (передоплата, після оплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

З приводу зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що відповідно до умов п.3 контракту, до вартості товару повинні включатися вартість сертифікації, маркування, інші витрати (доставка, страхування), проте, відомості щодо включення зазначених витрат до вартості товару відсутні у товаросупровідних документах, то відповідно до наданих до митного оформлення товаросупровідних документів: декларація країни відправлення №23PL402010E0192219 від 09.02.2023, рахунок-фактура №ЕЕ23020004 від 09.02.2023, поставка товару здійснюється на умовах DAP.

Згідно умови «Інкотерміс 2010» «Delivered at Place», скорочено «DAP» (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення (гр. 23 накладної УМВС №01165 від 09.02.2023, висновок про вартісні характеристики товару №19-09/118 від 14.02.2023). Таким чином у вартість товару, що зазначена в рахунку-фактурі № ЕЕ23020004 від 09.02.2023 та становить 2997,00 польських злотих за тонну включенні всі витрати продавця.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зазначених невідповідностей у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме: «у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість», знову ж таки звертається увага суду, що як вбачається із матеріалів справи, позивач надав усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару, натомість відповідач не довів обов`язкового обґрунтування сумніву правильності визначення митної вартості товарів та наданих документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 в справі №809/278/17, в якій зазначено, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 Верховний Суд вказав, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості також зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме, методу 2а (ст. 59МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів», Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

У постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 у разі коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості лише зазначивши номер та дату митної декларації (№UA205080/2023/000609 від 15.02.2023) і вартість 0,8002 дол. США за кг.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 №140/804/19 зазначив наступне, рішення про коригування митної вартості не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Окрім цього суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, а тому таке підлягає скасуванню.

Відтак, оскільки у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000004/2 від 16.02.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000099 теж є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №380/7835/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар