Ухвала

від 05.11.2024 по справі 615/2048/24

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/2048/24

Провадження № 2-о/615/78/24

УХВАЛА

05 листопада 2024 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Левченко А.М. розглянувши питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: СТОВ ЛАН, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ

Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 :

- державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ХР №101604 від 27.03.2002 року, який посвідчує право на приватну власність на землю, площею 4,922 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , видане 26 лютого 1992 року Виконкомом Ков?язької селищної ради народних депутатів.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, крім іншого, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне залишити її без руху, оскільки вона не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Заявник в обгрунтування вимог зазначає, що в данихдокументах міститьсяпомилка внаписанні прізвища« ОСОБА_1 »,тоді якправильним є ОСОБА_1 . Вона звернулась до відділу №2 Головного управління Держгеокадастру у Харківської області з питанням виправлення помилки у державному акті на право приватної власності на землю серія 1-ХР №101604 від 27.03.2002 року, де в усній формі вона отримала відповідь, що на даний час неможливо внести зміни до Державного акту. Крім того, Державним реєстратором в усній формі її було повідомлено, що необхідно звернутися до суду для встановлення належності свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок та підтвердження особи, що « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 » це є одна і та ж особа, адже після отримання рішення встановлення факту належності правовстановлюючого документу державний реєстратор матиме змогу зареєструвати право власності на нерухоме майно на належний їй житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внести виправлення до відомостей про неї як власника земельної ділянки.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно зі ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Частина 2 ст. 318 ЦПК України визначає, що до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВСУ від31березня 1995року №5«Про судовупрактику всправах провстановлення фактів,що маютьюридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

В порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України заявником не надано суду офіційних відомостей від органів, які видали правовстановлюючі документи, про неможливість внести відповідні виправлення у правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги вищевикладене, заяву слід залишити без руху, з наданням заявнику строку для усунення недоліків, а саме:

- надати суду офіційні відомості від органів, які видали правовстановлюючі документи, про неможливість внести відповідні виправлення у правовстановлюючі документи. Такими відомостями може бути обгрунтований лист органу, який видав правовстановлюючий документ, про неможливість внесення виправлень, тощо, у відповідь на звернення заявника.

Разом з цим суд роз`яснює, що, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

При постановленні даного рішення судом враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі». У вказаних рішеннях також зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Обов`язком заінтересованої сторони є проявом особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: СТОВ ЛАН, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити заявнику, що в разі неусунення недоліків заяви у вказаний строк заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Левченко