Постанова

від 05.11.2024 по справі 215/3046/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9992/24 Справа № 215/3046/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Демиденком Ю.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,(надалі ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що в період роботи, з 07.07.1995 по 09.08.2022, в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ним отримано два хронічні професійні захворювання.

Зазначені хронічні професійні захворювання, відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2024 виникли з вини роботодавця.

Згідно довідки МСЕК від 02.05.2024, позивачу з 08.04.2024, первинно, безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65% у зв`язку з профзахворюваннями та третя група інвалідності.

Позивач вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, позивач просить стягнути з ПрАТ «ПівнГЗК» моральну шкоду у розмірі 420 000,00 грн., без утримання всіх податків та обов?язкових платежів.

Рішенням Тернівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 18вересня 2024рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 260000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» 2600,00 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані обставини справи, що мають суттєве значення при винесені рішення. Зокрема, не враховано: - період роботи на підприємстві відповідача, умови праці позивача на підприємстві відповідача, грубі порушення відповідачем правил охорони праці, стан здоров`я позивача, відсоток втрати працездатності, визнання позивача особою з інвалідністю, потребу в постійному лікуванні, втрату роботи.

Судом не враховано та не зазначено в рішенні, що вина позивача, в тому, що у нього з`явились професійні захворювання відсутня.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» просить скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю.

В разі, якщо суд прийде до висновків про наявність підстав для задоволення позову, зменшити суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання до 50000, 00 грн., з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок недотримання судом першої інстанції норм процесуального права порушено принцип змагальності, право відповідача на доступ до суду, право відповідача надати заперечення проти позову та докази на їх підтвердження.

ПрАТ «ПівнГЗК» має доступ до справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». З невідомих причин, з моменту відкриття провадження та по день ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» не була розміщена позовна заява з додатками. У зв`язку з чим, відповідач тричі звертався до суду з проханням про надання доручення відповідальній особі суду завантажити позовну заяву з усіма додатками до матеріалів електронної судової справи, але судом були проігноровані вказані звернення відповідача.

При цьому, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 15.05.2024, а сканована копія позовної заяви з додатками була розміщена в підсистемі «Електронний суд» в день її подачі 08.05.2024.

Слід зазначити, що твердження суду першої інстанції відносно того, що сканована копія позовної заяви з додатками була розміщена в підсистемі «Електронний суд» в день її подачі 08.05.2024, не відповідають дійсності.

Станом на день подачі апеляційної скарги в підсистемі «Електронний суд» вже міститься два документа, що нібито були розміщені 08.05.2024: «Фіксація автоматизованого розподілу справ» та «Реєстраційна картка вхідного документу», до якої і завантажена позовна заява з додатками, та якої не було в підсистемі «Електронний суд» до моменту ухвалення оскаржуваного рішення.

Як зазначив суд першої інстанції, копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 15.05.2024, що відповідає дійсності, але разом з вказаною ухвалою судом було надіслано лише позовну заяву без додатків та супровідний лист.

Внаслідок вказаної бездіяльності суду першої інстанції було порушено принцип змагальності сторін та право відповідача надати заперечення на позовну заяву і докази на їх підтвердження, що потягнуло прийняття судом незаконного, необґрунтованого, одностороннього та несправедливого рішення.

Розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці та моральним стражданням позивача.

Посилається на рішення суду першої інстанції.

Відповідач наголошує на тому, що після 23 травня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», суми, які сплачуються особі на відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що підтверджується судовою практикою судів апеляційної інстанції та на постанову Верховного Суду від 30.06.2021 по справі № 180/505/20-ц (провадження № 61-5св21), якою визначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачаПрАТ «ПівнГЗК»-адвоката МуходіноваМ.Л.,який підтримавдоводи апеляційноїскарги відповідача,просив їїзадовольнити,заперечував протидоводів апеляційноїскарги позивача,просив залишитиапеляційну скаргубез задоволення,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював протягом 31 року 05 місяців на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с.14).

Згідно п.14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, встановлено діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів. Т75.2

Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого другого ступеня.J44

Згідно п.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, позивачу встановлено хронічні професійні захворювання:

1. Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією, у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого другого ступеня.

Згідно п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, хронічні професійні захворювання виникли за таких обставин: працюючи з 24.10.1996 по 21.05.2002 та 10.12.2003 по 09.08.2022 водієм автотранспортних засобів в кар`єрі гірничотранспортного цеху №1, ОСОБА_2 керував великовантажним автомобілем під час вивезення гірничої маси з кар`єру та виконував технічне обслуговування автомобіля.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час перевезення гірничої маси великовантажним автомобілем, підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70%.

Згідно п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: вібрація загальна еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при ГДР 65 дБ.

Пил переважно фіброгенної дії концентрація пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 2,2 разів та складала 4,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596.

Згідно п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, надано висновок про наявність шкідливих умов праці на підставі інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.08.2022 за № ДН/4.6.2/4029-22, підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоровя України від 08.04.2014 № 248, умови праці ОСОБА_1 : за показниками важкості праці до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); за вмістом аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); за показниками мікроклімату до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); за рівнем вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); за рівнем шуму до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); за показниками напруженості праці до 3 класу 1 ступеню (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеню (шкідливі).

Згідно п.20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в умовах шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо.

Згідно довідки МСЕК від 02.05.2024, позивачу з 08.04.2024, первинно, безстроково, встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65% у зв`язку з профзахворюваннями та третя група інвалідності (а.с.16-17).

Позивач працювавв умовахвпливу шкідливихфакторів 25роки 07місяці (а.с.14). Відповідно до виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_1 , виписних епікризів, позивач, починаючи з 2022 року, періодично, проходив стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу захворювань, які в подальшому визнані професійними (а.с 18 26).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу, первинно, у 2024 році висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2022, причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: вібрація загальна еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при ГДР 65 дБ. Пил переважно фіброгенної дії концентрація пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 2,2 разів та складала 4,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596.

Отже, роботодавець ПрАТ «ПівнГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддіввідхиляє доводиапеляційної скаргивідповідача ПрАТ«ПівнГЗК» щодовідсутності підставвідшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ПівнГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 260000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи безстроково.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.

Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 380000,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається.

Виходячи зцих обставин,колегія суддів,беручи доуваги характері тривалістьфізичних іморальних стражданьпозивача,істотність вимушенихзмін уйого життєвих стосунках,внаслідок отриманих професійнихзахворювань,працю в шкідливихумовах праціна ПрАТ«ПівнГЗК» протягом25років 07місяців,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи безстроково, що безумовнотягне засобою невідворотні зміни,як упрофесійному,так іу буденномужитті позивачата відсутністьможливості поліпшенняйого стану,зважаючи навстановлення інвалідностібезстроково,вважаєсправедливим вйого ситуації визначити розмір моральної шкоди у 380000, 00 грн.

При цьому, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди наявності підстав для стягнення в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 50000,00грн.,з утриманняміз сумиморальної шкодиподатків таінших обов`язковихплатежів відхиляються.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц суд дійшов висновку, що з 23 травня 2020 року суми на відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Виходячи із наведеного, посилання в апеляційній скарзі, як на правозастосовчу практику Верховного Суду, викладену у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц є безпідставними, оскільки зміст правовідносин у вказаній справі та справі №235/3165/23 є відмінним. Так, у справі №180/505/20 склалися правовідносини щодо оскарження дій державного виконавця при виконанні рішення суду, яким стягнуто моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, без утримання податку з доходу фізичних осіб, тоді як предметом данного спору є відшкодувнання моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров?я на виробництві

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»( даліЗакон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК Українипередбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, посилання в апеляційній скарзі відповідача на не направлення судом першої інстанції через підсистему «Електронний суд» додатків до позовної заяви, колегією суддів не приймаються, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення спору по суті.

На підставі викладеного вище, колегія суддів, змінює рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, збільшити її з 260000, 00 грн. до 380000, 00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ПівнГЗК».

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 600,00 грн. до 3 800,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 5 700,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3 800,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальий комбінат» на користь ОСОБА_1 ,змінити,збільшивши цейрозмір з 260 000,00 гривень до 380000 (триста вісімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов?язкових платежів.

РішенняТернівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 18вересня 2024року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальий комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 600,00 гривень до 3800 (трьох тисяч вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальий комбінат» за поданняапеляційної скаргипозивачем на користь держави судовий збір у розмірі 5700 (п`ять тисяч сімсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: