Постанова

від 05.11.2024 по справі 171/366/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8772/24 Справа № 171/366/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 171/366/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, впорядку спрощеногопозовного провадження,цивільну справуза апеляційноюскаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Томашем В.І. у місті Покрові Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 травня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позов мотивовано тим, що 04.02.2020 між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ОСОБА_2 , як Орендарем, було укладено договір оренди землі.

Право оренди зареєстровано державним реєстратором Апостолівської районної державної адміністрації Дударьок О.С. (номер запису про інше речове право 35707281), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.01.2023 року.

Відповідно до Договору ОСОБА_1 було надано, а ОСОБА_2 було прийнято в строкове платне користування вказану земельну ділянку, строком на 15 років.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 3% від вартості земельної ділянки 4685,63 гривень.

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься в такі строки з 01.08 по 30.11 поточного року.

Відповідно до п. 12 Договору, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до п. 37 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у наслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених Договором.

ОСОБА_2 має заборгованість по виплаті орендної плати за 2020, 2021 та 2022 роки.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась в усній формі до ОСОБА_2 з питання виплати орендної плати за Договором, але ОСОБА_2 на звернення ОСОБА_1 не реагує.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд: розірвати договір оренди землі, який було укладено 04.02.2020 року між нею та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, площею 7,2100 га., та стягнути орендну плату за період 2020, 2021 та 2022 роки, та судові витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 04.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, площею 7,2100 га. (кадастровий номер 1220310100:02:035:0371, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), право оренди зареєстровано 21.02.2020 року, номер запису про інше речове право 35707281.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди землі, який було укладено 04.02.2020 року, за 2020 рік в розмірі 4685 грн. 63 коп., за 2021 рік в розмірі 4685 грн. 63 коп., за 2022 рік в розмірі 3185 грн. 63 коп., всього 12556 грн. 89 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційнійскарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано факт хвороби відповідача ОСОБА_2 на весні 2024 року, що позбавило його можливості бути присутнім у судових засіданнях та надавати відповідні пояснення по справі, на чому він наголошував у письмових поясненнях по справі. Суд розглянув справу за відсутності сторін та зазначив, що від представника позивача адвоката Рубана О.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивачки ОСОБА_1 , тоді як в матеріалах справи відсутні відомості щодо такого представника, тож відповідачу не відомо коли і яким чином ОСОБА_3 було допущено до участі у справі, що є черговим порушенням судом норм процесуального права.

Зазначає, що суд не прийняв до уваги докази сплати ним земельного податку та знаходження земельної ділянки в безпосередній близькості до Зеленодольської міської територіальної громади, яка відноситься до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що призвело до неможливості ведення сільськогосподарського виробництва.

Також, судом у порушення вимог ЦПК України, долучено до справи відповідь позивачки на відзив на позовну заяву, який подано з порушенням п?ятиденного строку після отримання відзиву на позов.

Також, вказує, що суд неправильно розподілив судові витрати у справі та, при частковому задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо покладення на відповідача обов?язку з відшкодування позивачці судового збору у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу неподано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Рубана О.М., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 7,2100 га., кадастровий номер 1220310100:02:035:0371, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, що посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.12.2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2019 року.

04.02.2020 року між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ОСОБА_2 , як Орендарем, укладено договір оренди землі. Право оренди зареєстровано державним реєстратором Апостолівської районної державної адміністрації Дударьок О.С. (номер запису про інше речове право 35707281), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.01.2023 року.

Відповідно до Договору, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 7,2100 га., строком на 15 років.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 3% від вартості земельної ділянки 4685,63 гривень.

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься в такі строки з 01.08 по 30.11 поточного року.

Відповідно до п. 12 Договору, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до п. 37 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у наслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених Договором.

Встановивши, що матеріали справи не місять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_2 виплатив орендну плату ОСОБА_1 , за користування належною їй земельною ділянкою, за 2020 рік та 2021 рік, та ОСОБА_2 надав до суду копію фіскального чеку від 07.02.2024 року на суму 1500, грн., що є частковою орендною платою за 2022 рік, та копію фіскального чеку від 07.02.2024 року на суму 4700,00 грн., що є орендною платою за 2023 рік, суд констатував, що несплата відповідачем орендної плати позивачці свідчить про наявність систематичного порушеннявідповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідокзавданоїцимшкоди друга сторона значноюміроюпозбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договору оренди, на яку посилалася позивачка, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати відповідачем, яку на даний час позивачка не отримала, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено договір оренди землі, що є підставою для його розірвання у судовому порядку та стягнення з відповідача заборгованості з невиплаченої орендної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК Українидаєпідстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосуєтьсяв ипадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція булла викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущенного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції.

Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20, від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21, від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2020, 2021 та 2022 роки роки.

Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати за ці роки у повному обсязі ( ОСОБА_2 надав до суду копію фіскального чеку від 07.02.2024 року на суму 1500, грн., що є частковою орендною платою за 2022 рік, та копію фіскального чеку від 07.02.2024 року на суму 4700,00 грн., що є орендною платою за 2023 рік), у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2014 року на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано тієї обставини, що відповідачем ОСОБА_2 було сплачено земельний податок за земельну ділянку правового значення для вирішення данного спору не має, оскільки не підтверджують сам факт виплати орендної плати позивачці ОСОБА_1 у спірний період.

При цьому, слід зазначити, що жодних первинних бухгалтерських документів, які свідчать про виплату ОСОБА_1 орендної плати, відповідно до Договору оренди землі від 04 лютого 2020 року, відповідачем суду не надано.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги знаходження земельної ділянки в безпосередній близькості до Зеленодольської міської територіальної громади, яка відноситься до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що призвело до неможливості ведення сільськогосподарського виробництва, оскільки в матеріалах справи відсутні докази розташування саме земельної ділянки, площею 7,2100 га., кадастровий номер 1220310100:02:035:0371, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, на території ведення бойових дій або на тимчасово окупованій території України.

На підставі наведенного вище, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення орендної плати за 2020 рік в розмірі 4685 грн. 63 коп., за 2021 рік в розмірі 4685 грн. 63 коп., за 2022 рік в розмірі 3185 грн. 63 коп., всього 12556 грн. 89 коп., й цей розмір відповідачем не спростовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано факт хвороби відповідача ОСОБА_2 навесні 2024 року, що позбавило його можливості бути присутнім у судових засіданнях та надавати відповідні пояснення по справі, на чому він наголошував у письмових поясненнях по справі, колегією суддів не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення відповідача ОСОБА_2 до суду із клопотанням про відкладення судового розгляду з цих пілстав.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу за відсутності сторін та зазначив, що від представника позивача адвоката Рубана О.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивачки ОСОБА_1 , тоді як в матеріалах справи відсутні відомості щодо такого представника, тож відповідачу не відомо коли і яким чином ОСОБА_3 було допущено до участі у справі, що є черговим порушенням судом норм процесуального права. Так, в матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги від 24 січня 2023 року та Ордер Серії АЕ №1234103 від 17 жовтня 2023 року на підтвердження повноважень адвоката Рубана О.М. на представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом, у порушення вимог ЦПК України, долучено до справи відповідь позивачки на відзив на позовну заяву, який подано з порушенням п?ятиденного строку після отримання відзиву на позов, колегією суддів не приймаються, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи та не може бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

Посиланя ж в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд неправильно розподілив судові витрати у справі та, при частковому задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо покладення на відповідача обов?язку з відшкодування позивачці судового збору у повному обсязі, теж не приймаються судом, оскільки, судовий збір компенсовано судом у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від20травня 2024року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: