Рішення

від 05.11.2024 по справі 468/1709/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1709/24

Провадження №2/485/497/24

Рішення

іменем України

05 листопада 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника відповідача - адвоката Сафіної О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дудчак Поліна Вікторівна, до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини,

встановив:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Дудчак П.В., звернувся до суду з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 народила дитину ОСОБА_6 , про що 24 липня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 259, та видано відоцтво про народження серії НОМЕР_1 . В зазначеному свідоцтві про народження батьком дитини записано ОСОБА_2 . Походження дитини від відповідача органами РАЦС визначено у зв"язку з тим, що дитина народилась до закінчення 10 місячного строку після розірвання шлюбу між відповідачем та третьою особою. Відповідач не є біологічним батьком дитини. Позивач проживає з ОСОБА_3 разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу більше двох років, а ОСОБА_7 є їхньою спільною дитиною.

На підставі викладеного, позивач просить визнати його батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити з актового запису № 259, складеного 24 липня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Сафіна О.Т. просила визнати позивача батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити з актового запису № 259 складеного 24 липня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відомостей про ОСОБА_2 , як батька дитини. Також просила повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, у стягненні витрат на правову допомогу з відповідача - відмовити (а.с. 53-55).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 не з"явилися. Від представника позивача надійшла письмова заява, в якій остання просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Сафіна О.Т. в судовому засіданні не заперечувала про визнання позивача батьком дитини та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про відповідача як батька дитини, оскільки вказала що відповідач дійсно не є біологічним батьком дитини. Також, у зв"язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, просила про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору. Витрати на правову допомогу просила покласти на позивача, оскільки останнім не надано належних доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2023 року та відновлено дошлюбне прізвище " ОСОБА_9 " (а.с. 5-7).

Вище вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що з 2017 року шлюбні відносини між подружжям фактично припинені, сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства.

Рішення суду набрало законної сили 27 жовтня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві народився ОСОБА_6 , про що Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24 липня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 259, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 24 липня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де батьком дитини записано відповідача ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 (а.с. 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 СК України (ч. 1 ст. 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (ч. 1 ст. 122 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

У відповідності до ст.133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Саме на підставі ч. 2 ст. 122 СК України батьком дитини ОСОБА_6 було записано відповідача у справі ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

За змістом п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Оскільки запис про батька дитини ОСОБА_6 у Книзі реєстрації народжень учинено, згідно з ч. 2 ст. 122 СК України, відповідно позивач ОСОБА_1 має право на звернення до суду з цим позовом про визнання батьківства.

За змістом п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 визнає, що він не є біологічним батьком ОСОБА_6 , народженого його колишньою дружиною ОСОБА_3 .

Як ствердив позивач, він проживає з ОСОБА_3 разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу більше двох років та ОСОБА_7 є їхньою спільною дитиною. Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 вказаних обставин не оспорювали.

Згідно з вищевикладеним, суд доходить до висновку, що з урахуванням сукупності досліджених судом доказів можливо стверджувати про те, що позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_6 .

За такого, позовні вимоги позивача про визнання його батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи те, що суд дійшов до переконання визнати позивача батьком дитини, відповідно за наявності цього, суд вважає внести зміни до актового запису про народження дитини, а саме виключити відомості про відповідача як батька дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 1).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведені положення Закону кореспондуються із ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті.

За такого, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн, з державного бюджету має бути повернуто позивачу судовий збір у розмірі 605,60 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

У відповідності до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідну заяву про надання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, стороною позивача заявлено в поданій позовній заяві. Орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу позивачем зазначено 15000,00 грн.

Положеннями ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Оскільки позивачем до закінчення судових дебатів не подано доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем зроблено відповідну заяву відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд позбавлений можливості вирішувати питання про стягнення чи відмову у такому стягненні з відповідача понесених витрат на правову допомогу при постановленні рішення.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дудчак Поліна Вікторівна, до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Юр"ївка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з актового запису № 259 складеного 24 липня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відомості про батька дитини - ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п"ять грн 60 к.).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п"ять грн 60 к.)., сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції ID № 1458-4555-3389-5559 від 19 серпня 2024 року в АТ «ТАСКОМБАНК».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 листопада 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов