Рішення

від 30.10.2024 по справі 214/10337/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/10337/23

2/214/1756/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

Представники: від позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Представник Криворізької міської ради ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою 27 грудня 2023 року, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013, за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року в розмірі 111 437 грн. 61 коп., а також судовий збір в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що необхідність звернення з даним позовом обумовлена порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як суб`єкта права на землі комунальної власності міста, яке вона реалізує через органи місцевого самоврядування, що зумовлено несплатою ОСОБА_1 коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, що призвело до недоотримання місцем бюджетом коштів у відповідному розмірі. Так, земельна ділянка площею 0,0909 га з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013, що розташована по АДРЕСА_1 , віднесена до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу та є сформованою з 25.09.212, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.05.2023 №НВ-0000842382023. Разом з тим, за даними Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується об`єкт нерухомого майна окремо розташована одноповерхова будівля (реєстраційний номер об`єкта 9780785) з площею основи 500,3 кв.м., яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (86/100 часток) та ОСОБА_5 (14/100 часток). Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлового приміщення неможливе без відповідної земельної ділянки. Виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, у зв`язку з користуванням власниками нежитловою нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1 , їм презюмується користування усією спірною земельною ділянкою. Тобто, ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою з моменту набуття ним права власності на майно, розташоване на цій земельній ділянці 10.08.2009. Таким чином, протягом періоду з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013, не сплачуючи відповідну плату власникові земельної ділянки в особі Криворізької міської ради, фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду як власника землі права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати. Представник позивача зазначав, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренді недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянок на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Отже, на переконання представника, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013 , який без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки Криворізькій міській раді.

Рішенням Криворізької міської ради від 24 червня 2015 року №3728, яке набрало чинності 01 січня 2016 року, та діяло до 31 грудня 2021 року, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01 січня 2014 року у розмірі 270,60 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 30 червня 2020 року №4799 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2021 році» яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 №548, та яке набрало чинності з 01 січня 2021 року.

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 27 травня2021 року №588415, цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:052:0013, віднесено до секції 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає розміру ставки орендної плати - 0,9% від нормативної грошової оцінки земель міста. Як передбачено пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220,обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством .Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання п.289.3 ст.289 ПК України, на своєму офіційному сайті(http://land.gov.ua)публікує коефіцієнти індексації норматив грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік -1,0, 2021 рік 1,0, 2022 рік 1,5. Відтак, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:052:0013, протягом 2020-2021 р.р. залишалась незмінною та становила 3287534,85 грн., а за 2022 рік - 6351412,23 грн.

Всього заперіод 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року за відповідачем збережено без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013 в розмірі 111 437 грн. 61 коп., які позивач і просить стягнути з відповідача, адже за інформацією ГУ ДПС України фізична особа ОСОБА_1 не декларував та не сплачував податкові зобов`язання з орендної плати за вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, сформовану через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Додатково зазначила, що після пред`явлення позову до суду ОСОБА_1 добровільно погасив заборгованість, заявлену у позові, у вигляді безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою. Так, відповідач сплатив 48650 грн. станом на 25.10.2024, наразі обліковуваний розмір боргу складає 62787,61 грн. та судові витрати по сплаті судового збору 2684 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився без повідомлення причин, правом на подання відзив на позовну заяву не скористався. За клопотанням відповідача 05.04.2024 судом було відкладено розгляд справи. Цього ж дня відповідач отримав позов з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Однак, у подальшому про свою участь у розгляді справи не заявив.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його повторну неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення на підставі наявних доказів.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.ст.7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Наведена норма кореспондується з приписами ст.ст.142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

У силу ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як унормовано ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (п. «а» ч.2 ст.83 ЗК України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України: норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст.120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст.ст.122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2023 року №357382148, за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується об`єкт нерухомого майна окремо розташована одноповерхова нежитлова будівля (реєстраційний номер об`єкта 9780785) з площею основи 500,3 кв.м., яка складається з магазину (А-1нж) площею 228 кв.м., ганку (а) 17,9 кв.м., прибудови (а) 30,7 кв.м., підвалу (Ап/д) 223,7 кв.м., що на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (86/100 часток з 10.08.2009) та ОСОБА_5 (14/100 часток з 10.08.2009), запис про право власності за №2577 в книзі 6Н-677.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013,власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002631922023 від 07 грудня 2023 року, земельна ділянка площею 0,0909 га, кадастровий номер 1211000000:06:052:0013, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є сформованою з 25 вересня 2012 року та віднесена до комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 правомірно володіє часткою об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, що слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002631922023 від 07 грудня 2023 року.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлового приміщення неможливе без відповідної земельної ділянки. Виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, у зв`язку з користуванням власниками нежитловою нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1 , їм презюмується користування усією спірною земельною ділянкою. Тобто, ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою з моменту набуття ним права власності на майно, розташоване на цій земельній ділянці 10.08.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповіді ГУ ДПС України У Дніпропетровській області від 04 грудня 2023 року №46758/5/04-36-24-17-13, згідно з наданими Криворізькою міською радою даних щодо укладених/діючих договорів оренди земельних ділянок фізична особа ОСОБА_1 в переліку орендарів земельних ділянок відсутній. За даними інформаційно-аналітичної системи ГУ ДПС податкову декларацію по орендній платі за земельну ділянку не надавав та не сплачував. Станом на 04 грудня 2023 року в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг за минулі періоди по орендній платі за землю на загальну суму 6024,84 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання, що протягом заявленого у позові періоду з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013 без будь-яких правовстановлюючих документів на неї, не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі комунальної форми власності, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст.1212 ЦК України.

Положення глави 15, ст.ст.120, 125 ЗК України, ст.1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Як встановлено судом та беззаперечно слідує із матеріалів справи, відповідач є співвласником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності, його частка у праві власності на об`єкт нерухомості складає 86/100.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Суд зауважує, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Частиною 14.1.136 ст.14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою після набуття нерухомого майна у власність, не вчинила, в той час як з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

За ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є базою оподаткування землі в Україні, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічну правову позицію з цього приводу викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 922/3560/18, від08 жовтня 2019 року у справі № 904/4737/18 та від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19.

При цьому, ст.12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст.13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 57 років (ст.18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ч.2 ст.20, ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

Обґрунтовуючи розмір заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 травня 2021 року №97-4-0.22-994/165-21, виданий ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, відповідно до якого відповідачем використовується земельна ділянка площею 909 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:052:0013, цільове призначення 03.07, категорія 200. Землі житлової та громадської забудови. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3287534,85 грн.

За інформацією з Витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок від 18 квітня 2023 року №97-4.0.110.4-5358/301-23, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7304124,06 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 24 червня 2015 року №3728, яке набрало чинності 01 січня 2016 року, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01 січня 2014 у розмірі 270,60 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 30 червня 2020 року №4799 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році», згідно додатка 1 та 2 до яких, ставка орендної плати за землю за кодом «03.07» становила 0,9% від нормативної грошової оцінки земель міста.

З наданого позивачем розрахунку, з яким суд погоджується за результатами проведеної перевірки, слідує, що за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, яку не сплачено до місцевого бюджету, в сумі 111 437 грн. 61 коп., виходячи з такого розрахунку:

1)за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року:3287534,85 *0,9% = 29587,81 грн. - орендна плата за рік, де:3287534,85 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 травня 2021 року №588415; 0,9% - ставка орендної плати за землю у м. Кривому Розі від нормативної грошової оцінки земель міста у 2021 році, визначена рішеннями позивача від 30 червня 2020 року №4799.

29587,81 грн. : 2 роки (тобто 24 місяці) = 59175,62 грн.

59175,62 грн. : 100 (загальна частка нерухомості) * 86 (частка нерухомості відповідача) = 50891,03 грн.;

2)за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року: 6351412,23 грн. *1,2% = 76216,95 грн. орендна плата за рік, де: 6351412,23 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18 квітня 2023 року №97-4-0.110.4-5358/301-23, без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік; 1,2% - ставка орендної плати за землю у м. Кривому Розі від нормативної грошової оцінки земель міста у 2021 році, визначена рішеннями позивача від 26 травня 2021 року №506.

76216,95 грн. : 100 (загальна частка нерухомості) * 86 (частка нерухомості відповідача) = 65546,58 грн.

Із нарахованої орендної плати відповідачем було сплачено 500 грн., відтак, загальний розмір заявленої у позові орендної плати складає 111437,61 грн.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,фізична особа ОСОБА_1 не декларував та не сплачував податкові зобов`язання з орендної плати за вказану земельну ділянку.

З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України в сумі 111 437 грн. 61 коп.

Разом з тим, після пред`явлення позову до суду у грудні 2023 року, відповідач почав погашати заявлену заборгованість на суму 48650 грн. станом на 25.10.2024, що підтверджується виписками по рахункам, копіями квитанцій та листом Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 25.10.2024 №7-23/02-07/5281. Вказані обставини суд розцінює як фактичне визнання відповідачем допущеного порушення, виниклих між сторонами цивільно-правових відносин, наявності у нього зобов`язань зі сплати орендної плати перед позивачем та їх часткове виконання до ухвалення рішення.

Зважаючи на вищенаведене, часткове задоволення заявлених вимог відповідачем після пред`явлення позову Криворізькою міською радою та не подання в межах процесуального строку позивачем заяви про зменшення розміру заявлених вимог, суд дійшов висновку про необхідність їх часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 62787,61 грн. безпідставно збережених коштів.

Приймаючи рішення суд вважає за необхідне зазначити, що відновлення порушених прав Криворізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі ст.ст.141, 142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 684 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, зважаючи на часткове задоволення відповідачем вимог після пред`явлення позову, що стало підставою для їх часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:052:0013 за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року у розмірі 62787 грн. 61коп., а також 2 684 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити з підстав їх добровільного задоволення позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Криворізька міська рада, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , інн НОМЕР_1 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 30 жовтня 2024 року.

Суддя Н.В. Чернова