Рішення

від 07.10.2024 по справі 457/939/24

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/939/24

провадження №2/457/211/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Трускавецької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання,

з участю позивача ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Трускавецької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Позовна заява мотивована тим, що він з 12.10.1996 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У шлюбі в них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через певний час після реєстрації шлюбу сімейне життя між ними не склалося, шлюбні відносини фактично припинені понад два роки тому. Вони залишились чужими людьми, миритися не бажають і обоє прийшли до висновку, що їм необхідно розлучитись. Відповідачка проживає окремо від позивача та їх дочки. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між нами не можуть бути поновлені, зберегти сім`ю уже неможливо. Подальше спільне життя їх як подружжя і збереження шлюбу, суперечило б його інтересам, що має істотне значення, а тому просив шлюб між ними розірвати. Одночасно, просив суд визначити місце проживання дитини разом із ним.

Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, однак до суду надійшла заява від відповідачки, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнає.

Представник заінтересованої особи служби у справах дітей Трускавецької міської ради подала клопотання про розгляд справи без її участі та зазначила, що органом опіки і піклування Трускавецької міської ради підготовлено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання чи перебування. Позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підтримує.

Заслухавши позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи докази у матеріалах справи з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони 12.10.1996 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 126, місце реєстрації - відділ реєстрації актів громадського стану Трускавецького міськвиконкому Львівської області. За час спільного проживання у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується, свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що сімейне життя між сторонами не склалося, шлюбні відносини фактично припинені понад два роки тому, вони залишились чужими людьми, миритися не бажають і обоє прийшли до висновку, що їм необхідно розлучитись. Спільне господарство не ведуть. Відповідачка проживає окремо від позивача та їх дочки. Подальше спільне життя їх як подружжя і збереження шлюбу, суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення. Спору про майно між ними немає.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст.ст.105,110,112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1ст.110 СК України).

Відповідно до ч.2ст.112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Враховуючи, що шлюб між сторонами фактично розпався, сторони не підтримують подружніх відносин, відновлення сім`ї неможливе та суперечить інтересам сторін, а тому суд приходить до переконання, що вимоги позивача є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Суд вважає, що шлюб слід розірвати.

В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно достатті 3 Сімейного кодексу України сім`яє первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно ізст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно ч. 1ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістомст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Вирішуючи заяву позивача про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати дитина суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

Зокрема, факт проживання малолітньої дочки із позивачем підтверджується актом про фактичне проживання особи №10 від 10.05.2024, який знаходиться в матеріалах справи.

Згідно акта обстеження умов проживання, здійсненого службою у справах дітей Трускавецької міської ради від 21.05.2024 року, який знаходиться в матеріалах справи, то за адресою: АДРЕСА_1 дійсно, фактично проживають позивач та його дочка. Згідно вказаного акта, для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання. Мати перебуває за кордоном, батько займається самостійним вихованням та утриманням доньки.

Також факт самостійного виховання та утримання дитини підтверджується довідкою з місця роботи позивача та характеристикою позивача з місця праці. Докази того, що позивачка працевлаштована та має дохід, в матеріалах справи відсутні.

Згідно висновку органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дитини № 18/12-2147/1 від 26.09.2024, який знаходиться в матеріалах справи, враховуючи витяги з протоколів комісії з питань захисту прав дитини № 15 від 28.08.2024р. та № 16 від 20.09.2024р., подані документи та виходячи з інтересів дитини, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), за місцем його проживання чи перебування.

Згідностатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Конвенція ООН про права дитини 1989, яка ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), в статті 3 закріплює наступне - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Тобто, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку із вказаним, після розірвання шлюбу дитину слід залишити із позивачем, з яким вона на даний час фактично проживає.

Крім цього, визначення місця проживання дітей разом із батьком чи матір`ю не позбавляє їх права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 141,161 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 12 жовтня 1996 року у відділі реєстрації актів громадського стану Трускавецького міськвиконкому Львівської області, актовий запис № 126.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує малолітню дитину ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, ЄРДПОУ: 36518184, юридична адреса: 82200, м. Трускавець, вул.Бориславська, 2.

Суддя: В. І. Марчук