Рішення

від 06.11.2024 по справі 485/2051/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2051/24

Провадження №2/485/544/24

Рішення

іменем України

06 листопада 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Козирєва Анна Володимирівна, до Горохівської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Козирєвої А.В., звернулася до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 1,0 га переданої для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Горохівської (колишньої Олександрівської) сільської ради Баштанського (колишнього Снігурівського) району Миколаївської області. Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті вітчима та прийняла спадщину в установленому законом порядку. Однак, при зверненні до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвої І.М., їй було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв"язку з тим, що нею подано правовстановлюючий документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця.

Не погоджуючись з відмовою нотаріуса, позивач просить визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Горохівської (колишньої Олександрівської) сільської ради Баштанського (колишнього Снігурівського) району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

У підготовче засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача - адвокат Козирєва А.В. згідно поданої письмової заяви просила про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позов підтримує. Також просила не стягувати з відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача згідно з поданою заявою також просив справу розглядати у відсутність представника Горохівської сільської ради Миколаївської області, позовні вимоги позивача визнають.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому судовому засіданні.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Снігурівка Миколаївської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується наданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 11 серпня 2020 року (а.с. 5).

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1,0 га наданої для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Горохівської (колишньої Олександрівської) сільської ради Баштанського (колишнього Снігурівського) району Миколаївської області, яка йому належала на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-МК № 004175, виданого Олександрівською сільською Радою народних депутатів 14 березня 1995 року на підставі рішення Олександрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 28 лютого 1995 року № 15, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 900 (а.с.7).

За життя, 29 січня 2007 року ОСОБА_2 залишив заповіт посвідчений секретарем Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області ОСОБА_3 за реєстровим № 14, згідно якого він заповів позивачці (на той ОСОБА_4 все належне йому майно, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось і взагалі, на все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті (а.с.7).

На підтвердження зміни прізвища з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " позивачкою надано свідоцтво про розірвання шлюбу з чоловіком ОСОБА_7 , видане 06 березня 2008 року, та свідоцтво про укладення шлюбу з чоловіком ОСОБА_8 , видане 21 листопада 2015 року (а.с. 10-11).

Як вбачається з копії спадкової справи № 54/2020 після смерті ОСОБА_2 , заведеної 24 листопада 2020 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвою І.М., позивачка прийняла спадщину за заповітом шляхом звернення до приватного нотаріуса із відповідною заявою у визначений законодавством шестимісячний строк, яку нотаріусом прийнято та зареєстровано у книгу обліку спадкових справ 24 листопада 2020 року за № 163. Інші спадкоємці за матеріалами спадкової справи відсутні. 01 жовтня 2024 року позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4825780400:04:000:0023, площею 4,3100 га для ведення товарного сільськогосподарського вирбництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 034422 виданого 14 листопада 2000 року (а.с.31-86).

01 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвою І.М. позивачці надано письмове роз"яснення щодо неможливості прийняття документів для оформлення спадкових прав на земельну ділянку, надану в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, розміром 1,0 га після смерті ОСОБА_2 у зв"язку з тим, що нею надано документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця (а.с.4).

Як визначено у п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно дост.7Земельного кодексуУкраїни від18грудня 1990року№ 561-XII(вредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин даліЗакон№ 561-XII),постійним визнаєтьсяземлекористування беззаздалегідь установленогостроку.У постійнекористування землянадається Радаминародних депутатівіз земель,що перебуваютьу державнійвласності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства,для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону№ 561-XII, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема,для особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Закону№ 561-XII).

У ст. 56 Закону№ 561-XIIзазначено, що для ведення особистого підсобного господарствагромадянам зарішенням сільської,селищної,міської Радинародних депутатівпередаються безплатноу власністьземельні ділянки,в межахнаселених пунктів,у розмірах,вказаних уземельно-обліковихдокументах,або надаютьсябезплатно увласність урозмірі небільше 0,6гектара. За бажаннямгромадян їмдодатково можутьнадаватися земельніділянки укористування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з ч.1 ст. 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суд бере до уваги позицію ВП ВС у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц, яка з урахуванням позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 прийшла до наступного висновку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунках - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений устатті 1219 ЦК України.За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, а також те, що позивачка ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою в порядку спадкування за заповітом права постійного користування земельною ділянкою.

На вимогу сторони позивача, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.4,13,81,141, 142, 200, 263-265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат КозирєваАнна Володимирівна,до Горохівськоїсільської радиМиколаївської областіпро визнанняправа постійногокористування наземельну ділянкув порядкуспадкування зазаповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Горохівської (колишньої Олександрівської) сільської ради Баштанського (колишнього Снігурівського) району Миколаївської області, яка належала померлому на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-МК № 004175 від 14 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №900.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 листопада 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов