Вирок

від 05.11.2024 по справі 738/1453/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1453/24

№ провадження 1-кп/738/124/2024

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року місто Мена Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2024 року за № 62024100150000636 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мена Чернігівської області, який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює монтером колії Виробничого підрозділу «Сновської дистанції колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», раніше не судимий,

обвинуваченого за частиною другою статті 286 КК України,

за участю :

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

Наказом начальника Менської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області (№91) від 17.07.2008 № 118о/с ОСОБА_3 призначено на посаду молодшого інспектора відділу охорони Менської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області (№91).

27.05.2024 близько 08 години 22 хвилини ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Остреченська у м. Мена Корюківського району Чернігівської області у напрямку до центра зазначеного міста, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, неправильно оцінив дорожню обстановку, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, а саме на перехресті проїзних частин по АДРЕСА_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортним засобам, які наближалися до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на велосипеді марки «Аіст» наближалася до вищезазначеного перехрещення проїзних частин по головній дорозі - по АДРЕСА_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеду марки «Аіст» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм правих лобної та скроневої долей головного мозку, уламкового перелому верхньої щелепи праворуч з поширенням на альвеолярний відросток, верхню та нижню стінки правої орбіти, праве крило та тіло клиновидної кістки, зовнішню стінку решітчастого лабіринту справа, підшкірних гематом, саден, забійної-рваної рани обличчя, підшкірної гематоми правої грудної залози, які в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16.11 (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з її наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та кваліфікацією діяння, пояснив, що 27 травня 2024 року він керував автомобілем «ВАЗ 21112» в Мена по вулиці Остреченській та виїжджаючи з другорядної дороги на головну, на перехресті вулиць не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_5 , оскільки не помітив її, бо його дуже засліпило сонце. В результаті зіткнення з велосипедистом, остання впала з велосипеду і отримала тілесні ушкодження. Він надав допомогу на місці, викликав швидку. Потім приїхали поліцейські, які відвезли потерпілу до лікарні. На місці події він був весь час. У вчиненому щиро кається, просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

ІІІ. Позиція потерпілої сторони.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в день події вона їхала на велосипеді наближаючись до перехрестя вулиць Лісова - Остреченська, де її збив автомобілем обвинувачений ОСОБА_3 . Останній відразу викликав поліції і швидку, надав їй необхідну допомогу, також надав матеріальну допомогу на лікування і відшкодував всі завдані ним збитки. Будь - яких претензій до обвинуваченого потерпіла не має, не наполягає на суворій мірі покарання.

ІV. Оцінки суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України Суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і стосуються винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікації його дій, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити саме ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи, які стосуються винуватості обвинуваченого, у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікації його дій, ніким не оспорюються, Суд знаходить, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за частиною другою статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а вина його у скоєному доведена у повному обсязі.

V. Призначення покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, в даній ситуації Суд враховує, що згідно зі статтею 66 КК щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Так, в зазначених правовідносинах обвинувачений вину у вчиненні злочинів визнав повністю, виходячи із його пояснень прослідковується, те що він бажає виправити ситуацію, яка виникла внаслідок його дій, а тому Суд розцінює поведінку обвинуваченого, як щире каяття.

Активне сприяння розкриттю злочину виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК, Судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідно до статті 65 КК враховує:

1. ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із статтею 12 КК є тяжким необережним злочином;

2. наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);

3. особу винного - його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я;

4. наявність постійного місця проживання, формально позитивну характеристику за таким, позитивну характеристику за місцем проходження військової служби;

5. наявність обставин, які пом`якшують покарання;

6. те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності;

7. позицію потерпілої сторони, яка не наполягає на призначенні реального терміну покарання.

Конституція України та закони України покликані охороняти не лише конкретного громадянина, а й суспільство в цілому, в той час як людина, її життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Бакланов проти Росії (рішення від 09.06.2005), так і в справі Фрізен проти Росії (рішення від 24.03.2005) Суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. У справі Ізмайлов проти Росії (п. 38 рішення від 16.10.2008) Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи вищевикладені обставини, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання суд вважає, що для виправлення та попередження нових злочинів міра покарання обвинуваченому повинна бути обрана у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.

Проте, Суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, Суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним

та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15рп/2004 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання)).

Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.

Так, в даному конкретному випадку судом враховуються індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також, те що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.

Також, обґрунтовуючи можливість застосування статті 75 КК до обвинуваченого Суд звертає увагу на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених (частина друга статті 50 КК).

В цій ситуації відіграє значення і позиція сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК в правовідносинах, що розглядаються.

Наведене в своїй сукупності є підставою для застосування до ОСОБА_3 статті 75 КК, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

У зв`язку зі звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Підстав для обрання більш м`якшого чи тяжчого покарання Суд не знаходить.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Прокурором у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Менської міської ради Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачів 11 654 грн. 56 коп. та 1 780 грн. 08 коп., відповідно, в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 від кримінального правопорушення.

При розгляді заявленого цивільного позову Суд враховує, що обвинувачений його визнав повністю.

Виходячи із змісту частини другої статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Так, вирішуючи цивільний позов, Суд знаходить, що шкода сталася внаслідок протиправних дій обвинуваченого, за наявності його вини, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілій.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обстави, враховуючи, що завдана матеріальна шкода документально підтверджена, Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів - Національної служби здоров`я України та Менської міської ради Чернігівської області 11 654 гривень 56 копійко та 1 780 гривень 08 копійок, відповідно.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігів від 30 травня 2024 року на автомобіль марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 , карту пам`яті з відео реєстратора даного автомобіля, які належать ОСОБА_3 та велосипед марки «Аіст» синього кольору, який належить ОСОБА_5 необхідно скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні: згідно ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2024 року автомобіль марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим власнику ОСОБА_3 ; велосипед марки «Аіст» синього кольору - вважати повернутим власнику ОСОБА_5 . Карту пам`яті з відео реєстратора автомобіля марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження необхідно повернути власнику ОСОБА_3 .

Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Менської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національної служби здоров`я України із зарахуванням коштів до державного бюджету на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 02006343 витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення у розмірі 11 654 гривні 56 копійок; на користь Менської міської ради Чернігівської області із зарахуванням коштів до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в УДКСУ в Менському районі, код ЄДРПОУ 02006343, витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення у розмірі 1780 гривень 08 копійок.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігів від 30 травня 2024 року на автомобіль марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 , карту пам`яті з відео реєстратора даного автомобіля, які належать ОСОБА_3 , а також велосипед марки «Аіст» синього кольору, який належить ОСОБА_5 - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні: згідно ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2024 року автомобіль марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим власнику ОСОБА_3 ; велосипед марки «Аіст» синього кольору - вважати повернутим власнику ОСОБА_5 . Карту пам`яті з відео реєстратора автомобіля марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути власнику ОСОБА_3 .

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: ОСОБА_1