Рішення

від 16.09.2024 по справі 450/4256/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/4256/21 Провадження № 2/450/668/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_2 , до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимого на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, приватний нотаріус Олефір Р.В., про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд з урахуванням залучення правонаступника позивача та заяви про зміну предмета позову визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою, площею 0, 1559 га, призначеної для особистого підсобного господарства, розташованої на території с. Соснівка, Львівського району Львівської області (раніше - територія с. Чишки - с. Соснівка, Чишківської сільської Ради, Пустомитівського району, Львівської області), яке належало ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № № 019136, виданого Чишківською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживала разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, а саме на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 1559 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Львівський район, село Чишки-Соснівка, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, яку ОСОБА_2 прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Факт належності ОСОБА_3 вказаного права підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 019136, виданого Чишківською сільсьеою радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, що виданий на підставі рішення виконавчого комітету Чишківської сільської Ради народних депутатів від 09.12.1999 року № 60 про те, що ОСОБА_3 надана в постійне користування земельна ділянка площею 0, 1559 га в межах згідно з планом для ведення особистого підсобного господарства. 16.02.2021 року приватним нотаріусом Олефіром Р. І. заведено спадкову справу № 35/2021 після смерті ОСОБА_3 , однак постановою приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Р. В. від 09.03.2021 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, зокрема у постанові зазначено, що спадкоємцем не надано для нотаріусп жодних документів, які б підтверджували належне оформлене спадкодавцем право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, інформація про державну реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.04.2021 року підтверджується факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , після смерті якої спадщину прийняла її дочка - ОСОБА_1 , подавши 28.05.2022 року заяву про прийняття спадщини за законом, таким чином отримала право на прийняття належної ОСОБА_2 спадщини після смерті її матері - ОСОБА_3 . Також зазначено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 згідно рішення Чишківської сільської ради № 61 від 09.12.1999 року.: "надати земельні ділянки в постійне користування громадянам згідно додатку № 3". Згідно цього Додатку № 3, ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку 0, 30 га. В подальшому, на частину загальною площею 0, 1559 га було отримано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 019136 від 19.01.2002 року. Це пов`язано з тим, що ОСОБА_3 хотіла саме земельну ділянку яка є межею (продовженням) з ділянкою, що була надана їй у власність згідно вказаного рішення (Додаток № 2 до рішення № 61 від 09.12.1999 р.). Так, згідно акту на право приватної власності ЛВ № 20100 від 19.01.2002 року межа "А-Б" земельною ділянки площею 0, 1185 м. кв. є межею "Г-В" спірної земельної ділянки. В актах помилково зазначено, як підстава рішення Чишківської сільської ради від 09.12.1999 року № 60, а фактично, як зазначено вище, це є рішення вказаної ради № 61 від 09.12.1999 року. Право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинилось у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , яка таке право отримала, позивачка як спадкоємець має право отримати у спадщину за законом право постійного користування, площею 0, 1559 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства.

Ухвалою від 09.03.2023 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 13.05.2022 року провадження у справі зупинено до вступу у справу правонаступника померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою від 11.07.2022 року провадження у справі поновлено.

21.11.2022 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача.

В судове засідання 16.09.2024 року позивач та її представник ОСОБА_6 не з`явились, однак представник подав на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просив позовні вимоги задоволити. Також долучив до справи письмові пояснення, в яких зазначив, що право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинилось у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , яка таке право отримала, позивачка як спадкоємець має право отримати у спадщину за законом право постійного користування, площею 0, 1559 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про місце та час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.03.2004 року, що видане Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Згідно із Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 019136 від 19.01.2002 року вбачається, що такий акт видано ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Чишківської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 09.12.1999 року № 60 про надання ОСОБА_3 у постійне користування земельної ділянки площею 0, 1559 га в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована на території с. Чишки-Соснівка Чишківської сільської Ради. Землю надано для ведення особистого підсобного господарства.

Із матеріалів спадкової справи № 35/2021, заведеної приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р. В. після смерті ОСОБА_3 вбачається, що після смерті останньої із заявою про прийняття спадщини звернулась її донька - ОСОБА_2 , в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_7 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Р. В. від 16.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га, місце розташування якої: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 4623688200:02:002:0116; земельну ділянку площею 0, 1185 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623688200:02:002:0118, та земельну ділянку площею 0, 2141 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623688200:02:002:0117.

Вказана постанова була мотивована тим, що з поданих до нотаріуса документів не вбачається підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса у встановлений законодавством 6-місячний строк для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини, а згідно з довідкою Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 01.07.2016 року № 877, на час смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не була зареєстрована з нею за однією адресою, а проживала без реєстрації.

Також ОСОБА_7 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся 09.03.2021 року із заявою до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіра Р. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій просив видати на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 1559 га, яка розташована на території с. Чишки-Соснівка Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що передана для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно із постанови приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Р. В. від 09.03.2021 року, ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заклоном на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 1559 га, яка розташована на території с. Чишки-Соснівка Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що передана для ведення особистого підсобного господарства.

Постанова була мотивована тим, що з поданих до нотаріуса документів не вбачається підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса у встановлений законодавством 6-місячний строк для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини, а згідно з довідкою Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 01.07.2016 року № 877, на час смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не була зареєстрована з нею за однією адресою, а проживала без реєстрації. Окрім того, постанова була мотивована тим, що спадкоємцем не надано для нотаріуса жодних документів, які б підтверджували належне оформлення спадкодавцем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Інформація про державну реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.04.2021 року у справі № 450/749/21 вирішено встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 06.05.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного рішення, у зв`язку із встановленням факту постійного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської Області Олефіром Р. В. у межах вказаної спадкової справи № 35/2021 було видано свідоцтва про право на спадщину на наступне спадкове майно: на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га, місце розташування якої: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 4623688200:02:002:0116; земельну ділянку площею 0, 1185 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623688200:02:002:0118, та земельну ділянку площею 0, 2141 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Соснівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623688200:02:002:0117.

Однак, як вбачається із вказаної спадкової справи, свідоцтво про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою, що є предметом спору, нотаріусом видано не було у зв`язку із відсутністю документів, які б підтверджували належне оформлення спадкодавцем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.05.2022 року, що видане Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області.

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р. В. було заведено спадкову справу № 93/2022, із матеріалів якої вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась 28.05.2022 року її донька - ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства (далі СФГ), особистого підсобного господарства.

Частиною першою статті 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були до 01 січня 2008 року переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Однак, право постійного користування земельною ділянкою було набуте після 01 січня 2002 року, а саме 19.01.2002 року на підставі Державного акту, у зв`язку з чим таке право було втрачено у зв`язку із його непереоформленням користувачем.

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 18-13-0.3-1447/2-23 від 03.04.2023 року на запит Давидівської сільської ради від 07.02.2023 року № 309/03.01-05 стосовно надання копії технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0, 1559 га розташованої за адресою: с. Соснівка, Львівський район, Львівська область, вбачається, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо земельної ділянки площею 0, 1559 га за адресою с. Соснівка, Львівський район, Львівська область (попередня назва с. Чішки - Соснівська Чишківської сільської ради) яка розташована поруч із земельною ділянкою кадастровий номер 4623688200:02:002:0118 площею 0, 1185 га за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Соснівка.

Тобто, користувачем не було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0, 1559 га розташованої за адресою: с. Соснівка, Львівський район, Львівська область, для подальшої ідентифікації вказаної земельної ділянки, зокрема присвоєння кадастрового номера та проведення державної реєстрації права користування зазначеною земельною ділянкою з метою приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, що є обов`язком суб`єкта права користування.

Згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування(на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц та Верховним Судом у постанові від 02вересня 2020року у справі №467/626/18.

Відповідно до чинноїстатті 202 Земельного кодексу Українидержавна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначеноЗаконом України № 3613-VI від 07.07.2011 «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з абз. 1 пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр»земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно доабз.2цього пунктуу разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Із 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз наведених нормПрикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр"свідчить про те, що порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру може відбуватись за умови наявності права власності або права користування земельної ділянки.

Судом встановлено, що спадкодавцю належало право постійного користування спірною земельною ділянкою, однак відомості про таку не внесені до Державного земельного кадастру.

Також з матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право постійного користування землю серії ІІ-ЛВ№ 019136від 19.01.2002року не містить кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Зазначене положення стосується тих земельних ділянок, які сформовано після 2011 року, коли почала діяти стаття 79-1 Земельного кодексу України. Натомість земельна ділянка спадкодаця сформована в 2002 році. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» така земельна ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Оскільки такій не було присвоєно, а відомості про зазначену земельну ділянку не було внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці, слід визначити кадастровий номер у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що розробляється для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з метою передачі її в оренду в порядку управління спадщиною, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території, або іншої визначеної законом особи в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

З врахуванням наведеного, судом встановлено, відомості про спірну земельну ділянку, права на яку виникли до 2004 року не були внесені до Державного земельного кадастру, для її державної реєстрації земельної ділянки, такій не присвоєно кадастрового номера для ідентифікації такої.

Позивач у справі, як спадкоємець має право звернутися із заявою щодо присвоєння земельній ділянці (на яку оформлено державний акт на право постійного користування землею «старого зразка») кадастрового номеру для ідентифікації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що спірній земельні ділянці не присвоєно кадастровий номер, що не дає суду можливості ідентифікувати таку, тому в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

Керуючись ст. 41 Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»» ст.ст. 316, 317, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3,4 12, 13, 76, 81, 82, 89, 137, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_2 , до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимого на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, приватний нотаріус Олефір Р.В., про визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук