Ухвала

від 06.11.2024 по справі 510/1797/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1797/23

УХВАЛА

06.11.24 р. м. Рені

Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Рені кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000208 від 12.05.2022 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м.Рені Одеської області, громадянина України, зареєстрованого в та фактично мешкаючого по АДРЕСА_1 , працюючого у ТОВ «Дунай -транзитсервіс», раніше не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розглядіРенійського районногосуду Одеської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000208 від 12.05.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

На нинішній час захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 було подано клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 22.09.2022р., на:

рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) № НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 (Євро), які належать ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661) в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, із встановленням заборони службовим особам та працівникам ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661), їх представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати зазначене вище майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.

В якості підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 22.09.2022р., захисник обвинуваченого вказує на те, що в межах вказаного кримінального провадження 17.09.2022 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. На той час, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно слідчий вказав, що санкція Кримінального кодексу України, що встановлює відповідальність за злочин у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає обов`язкову конфіскацію.

Відповідно до ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» у вказаному кримінальному провадженні (за ч. 3 ст. 369-2 КК України) не має статусу ані потерпілого, ані підозрюваного, тому є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту зверненняпрокурорадо суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1, 11 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно із вимогами статті 115 Цивільного кодексу України, статті 12 ЗУ «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю є власником як майна, переданого учасниками як вклад до статутного капіталу, так і доходу, отриманого в результаті здійснення господарської діяльності.

Фактично було накладено арешт на всі кошти, які знаходяться на рахунках підприємства без з`ясування належності коштів, їх призначення та походження. Натомість, вказані грошові кошти були перераховані товариству в межах здійснюваної господарської діяльності та такі перерахування мають наслідком відображення у фінансовій звітності та податковій звітності товариства. Вочевидь, кошті, які знаходяться на рахунках підприємства не є власністю ОСОБА_5 та в подальшому не можуть рахуватися такими, що підлягають конфіскації у розумінні ст.59 КК України.

Накладення арешту на вказані рахунки терміном 2 року унеможливлює подальше ведення підприємством господарської діяльності, у тому числі виконання податкових зобов`язань перед державою.

Так, ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» у зв`язку із здійсненням виробничо-господарської діяльності, внаслідок укладення трудових договорів має чинні зобов`язання з оплати праці, які на періодичній основі відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність України від 16.07.1999 р.

Дотримуючись норм ч. 1 ст. 115 КЗпП України, Товариство здійснює виплату заробітної плати регулярно в робочі дні, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення облікового періоду, за який здійснюється виплата, а саме: 5 та 20 числа кожного місяця.

У відповідності до ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Товариство, як суб`єкт цивільно-господарських відносин має безперешкодно виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме: відповідно до ст. 36, 38 Податкового кодексу України виконувати податковий обов`язок у вигляді нарахування податків, пов`язаних як з господарськими операціями, так і наслідками господарської діяльності.

До першочергових податкових зарахувань до бюджету згідно із ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , ст. 162 ПКУ тощо належать: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок, податок на додану вартість, податок на прибуток.

Товариство, виконуючи приписи ст. 20 Закону України «Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має також сплачувати супутні з виплатою заробітної плати платежі.

Для виконання взятих на себе зобов`язань щодо виплати заробітної плати та здійснення платежів у бюджет, Товариство має кошти на рахунках, відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Однак, видаткові операції обмежені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2022 р. по справі № 761/19443/22.

Як результат, станом на 04.09.2024 р. Товариство має ресурси, але у зв`язку із арештом, АТКБ «Приватбанк» відмовляє у проведенні операцій, незважаючи на те, що у рішенні суду зазнається можливість здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати з усіх арештованих рахунків.

Виключно можливо погодитись з накладенням арешту на грошові кошти у сумі 730 274,00 (Сімсот тридцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 00 копійок), які надійшли на поточний рахунокТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» № НОМЕР_1 згідно квитанції № 0153410005 від 16.09.2022 із призначення платежу за надання транспортно-експедиторських послуг за договором № 2022-ТЕЗ-59 від 02.09.2022 від ТОВ «АРМА ТРЕЙД» (через ОСОБА_8 ), 44764930 ІПН.

Як зрозуміло з повідомлення про підозру від 17.09.2022 р. саме, грошові кошти в розмірі 730 274,00 грн. органами досудового слідства рахуються як отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон про бухоблік) і Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі НПСБО1), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходом є збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); а прибутком є сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Обмеження використання виручки для поточних видатків не впливає на прибуток, який фактично є додатковою вартістю, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили та обраховується за методом нарахування, який не пов`язаний із рухом грошових коштів. Обрахунок прибутку здійснюється після завершення фінансового року у наступному році протягом 60 календарних днів. Такий результат зазначається у звіті про Фінансові результати, та саме цей прибуток належить засновникам і може бути ними використаний після сплати податків і зборів. За Статутом Товариства обігові кошти (кошти на рахунках) належать Товариству, а виплата частки прибутку учасникам Товариства проводиться один раз на рік за підсумками календарного року протягом першого кварталу року, що настає за звітним. Також, Товариство відповідає за свої зобов`язання всім майном, не несе відповідальності за зобов`язання його учасників. Тобто засновникам належать лише їхні внески та результати господарської діяльності у вигляді частини прибутку після його оподаткування.

На валютні рахункипереважно надходять транзитні кошти для здійснення морського агентування суден (барж, суден) а також виручка за договорами транспортно-експедиторської діяльності від контрагентів-нерезидентів. Додатково треба зазначити, що рух грошових коштів в іноземній валюті підлягає валютному контролю (нагляду) з боку банку, тобто на всі операції з іноземною валютою до банку надаються супроводжуючі підтверджуючі документи, переважна кількість з яких була вилучена під час слідчих дій. Накладений арешт на валютні рахунки привів до затримки випуску суден із порту у зв`язку із відсутністю можливості здійснення платежів за транзитні кошти з оплати портових збори та послуги. Такі платежі здійснюються переважно (питомою вагою) на користь Державного підприємства ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ і філій Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ. Інших валютних видатків товариство не здійснювало.

Товариство не здійснює продажу товарів за кордон (експорту), а наявність рахунків в іноземній валюті здебільшого обґрунтоване здійсненням допоміжної діяльності у сфері транспорту у вигляді морського агентування суден. За такою діяльністю товариство отримує від судновласника-нерезидента грошові кошти у вигляді дисбурсменту для здійснення на його користь та за його рахунок платежів у портах України, пов`язаних із прибуттям, перебуванням та відходом судна із порту. До таких платежів належать: корабельний збір, причальний збір, адміністративний збір, санітарний збір, якірний збір, маяковий збір, канальний збір, а також оплата послуг із лоцманського супроводу. Тобто, фактично такі кошти не належать товариству, а надаються йому для представлення інтересів судновласників в акваторіях України. Лише частина з цих грошей у вигляді винагороди морському агенту стає доходом товариства після проведення всіх розрахунків та надання звіту судновласнику про витрати.

Спеціальний рахунок в національній валюті, який теж є заарештованим, відкривається суб`єктами господарювання для отримання коштів від державних фондів соціального страхування на видатки з оплати тимчасової непрацездатності, вагітності і пологах тощо. Тобто, кошти такого рахунку не належать товариству і є коштами спеціального використання.

Виходячи з вищевикладеного захисник обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_5 вважають, що на даний час відсутня потреба у подальшому застосуванні арешту як заходу забезпечення кримінального провадження та просять задовольнити заявлене клопотання та скасувати арешт майна.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого просив задовольнити подане клопотання в повному обсязі. Обвинувачений заявлене клопотання підтримав.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що вищевказане клопотання заявлене передчасно, майно було визнане у кримінальному провадженні речовим доказом, питання щодо якого вирішується судом під час постановлення вироку, вважає, що скасування арешту може негативно позначитися на подальшому проведенні розгляду кримінального провадження, а обмеження, пов`язані із накладенням арешту, ніяким чином негативно не впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства .

Дослідивши клопотання, долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту на майно слід частково задовольнити.

Як вжезазначалося вище,ухвалою слідчогосудді Шевченківськогорайонного судуміста Києва ОСОБА_7 від22.09.2022р.в межах кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №22022000000000208від 12травня 2022року заознаками вчиненнякримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.111,ч.2ст.364,ч.3ст.368та ч.3ст.369-2КК України було накладено арешт на:

рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) № НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 (Євро), які належать ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661) в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, із встановленням заборони службовим особам та працівникам ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661), їх представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати зазначене вище майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.

Відповідно до змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 22.09.2022р. підставою для накладення арешту на банківські рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», які належать ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС», було те, що 17.09.2022 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція статті якої встановлює відповідальність, яка у т.ч. передбачає обов`язкову конфіскацію майна. Окрім цього, було вказано також і на те, що відповідно до квитанції № 0153410005 рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк, належать ТОВ «ДУНАЙ -ТРАНЗИТСЕРВІС», на якому зокрема перебувають грошові кошти у розмірі 730 274 грн, начебто набуті ОСОБА_5 незаконним шляхом, та вказано про наявність встановлених інших банківських рахунків ТОВ «ДУНАЙ -ТРАНЗИТСЕРВІС». Надалі, посилаючись на положення ч. 1, 2 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, враховуючи те, що з метою збереження цього майна для забезпечення виконання покарання, визначеного санкцією інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, у разі ухвалення судом обвинувального вироку, реальної можливості відчуження цього майна, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно.

Згідно ст.1КПК Українипорядок кримінальногопровадження на територіїУкраїни визначається лише кримінальнимпроцесуальним законодавствомУкраїни,яке складається звідповідних положеньКонституції України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВРУ,цього Кодексута іншихзаконів України.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. У ст. 174 КПК України вказано, що власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя/суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку не вбачається зв`язку між обставинами, які розслідуються у кримінальному провадженні, та майном третьої особи, на яке накладається арешт.

При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту зверненняпрокурорадо суду із клопотанням про арешт майна. Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора. Разом з тим, як вбачається із ухвали слідчого судді від 22.09.2022 року, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскільки майно, на яке накладено арешт, не відповідає ознакам речових доказів згідно зі ст. 98 КПК України та не підлягає конфіскації, суд вважає можливим частково скасувати арешт, залишивши встановлені обмеження тільки відносно рахунку, на якому перебувають грошові кошти у сумі 730274 грн., які інкримінуються обвинуваченому, як отримана неправомірна вигода.

Крім того, подальший арешт цього майна в кримінальному провадженні не має сенсу та не сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.170, 174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 22.09.2022р. (справа №761/19443/22, провадження №1-кс/761/10901/22), на:

рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 (Євро), які належать ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661) в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, із встановленням заборони службовим особам та працівникам ТОВ «ДУНАЙ-ТРАНЗИТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44509661), їх представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати зазначене вище майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею, скасувати.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1