Постанова

від 04.11.2024 по справі 400/2810/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2810/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, прийняте у складі суду судді Величка А.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» про стягнення 96362, 45 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ», в якому позивач просив суд про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з iнвалiднiстю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання Східною Філією Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 96 362,45 грн , з яких: адміністративно - господарські санкції складають 90 024,69 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в cyмі 6 337,76 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з iнвалiднiстю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання Східною Філією Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 96 362,45 грн , з яких: адміністративно - господарські санкції складають 90 024,69 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в cyмі 6 337,76 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «ЗАВОД «ФРЕГАТ», звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції при винесені рішення порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження не засобами Укрпошти, ні в кабінеті підсистеми «Електронний суд», та не мав жодного уявлення про наявність даної справи, відповідно був позбавлений права на подачу відзиву на позовну заяву. Апелянт вказує, що протягом 2022 року ПрАТ «ЗАВОД «ФРЕГАТ» вжив усіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштував більше інвалідів, ніж передбачено нормативом. Апелянт вважає, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу для працевлаштування таких осіб покладається на підприємство в цілому, без зазначення такого обов`язку у філій, які не є юридичними особами, тому дотримуватися виконання нормативу, сплачувати в певних випадках адміністративно-господарських санкцій за його невиконання, зобов`язане саме підприємство - юридична особа.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, у Східній філії ПрАТ «ЗАВОД «ФРЕГАТ» середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 30 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 0 особи.

Враховуючи викладене, позивач застосував до відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 90 024,69 грн., у зв`язку із незайнятим 1 робочим місцем, які призначені для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із даними звіту за 2022 рік та у зв`язку із не сплатою адміністративно - господарських санкцій, нарахована пеня в сумі 6 337,76 грн.

Враховуючи несплату відповідачем вказаної суми адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2022 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не надано до центру зайнятості інформації про попит на робочі місця на які можливе працевлаштування інвалідів (звітність форми № 3-ПН), Фондом правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-XII.

Водночас, колегія суддів зазначає, що з аналізу приписів Закону №875-XII, зокрема, статей 18, 19 Закону, вбачається, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено саме для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання, тобто для юридичних осіб.

При цьому, діюча на час виникнення спірних відносин та вирішення цього спору редакція Закону №875-XII не містить визначення терміну «підприємства, установи, організації», що дало б суду можливість застосувати його в іншому значенні, ніж він застосується в Цивільному та Господарському кодексах.

Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки .

Згідно ч.4 ст.64 ГК підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Оскільки приписами ст.с. 18, 19 Закону №875-XII обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу для працевлаштування таких осіб покладається на підприємство в цілому, без зазначення такого обов`язку у філій, які не є юридичними особами, то дотримуватися виконання нормативу, сплачувати в певних випадках адміністративно-господарських санкцій за його невиконання, зобов`язане саме підприємство - юридична особа.

Враховуючи наведені законодавчі положення та з`ясовані обставини справи, колегія суддів зазначає, що в розумінні Закону №875-XII Східна Філія Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» не є самостійним суб`єктом, на якого розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а таким суб`єктом в спірних правовідносинах є ПрАТ «ЗАВОД «ФРЕГАТ», яке на виконання вимог цього закону зобов`язано виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, з урахуванням також і тих працівників, які працюють в Філії.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на роз`яснення, які надавались відповідачу зі спірного питання позивачем в листі від 31.10.2011 року №06 651/1025 на час дії положень частин ст.19 Закону №875-ХІІ в редакції, яка є чинною і на даний час, і відповідно до яких, відокремлений підрозділ, який не має статус юридичної особи, окремій реєстрації у відділеннях Фонду не підлягає.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що станом на 31.12.2022 в цілому по юридичній особі середньооблікова чисельність штатних працівників склала 393 особи. При нормативі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який становить 16 осіб, в ПрАТ «ЗАВОД «ФРЕГАТ», працевлаштовано 17 штатних працівників, яким встановлено інвалідність.

Суд критично оцінює доводи позивача, що скорочення термінів «підприємства, установи, організації» наведено у ч. 2 ст. 1 Закону № 875-XII, що дає підстави стверджувати, що відокремлені підрозділи юридичної особи (філії, відділення, представництва» визначаються Законом як самостійні суб`єкти, які мають виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати санкції у разі його порушення, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так у відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону № 875-XII центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що в ній йдеться про обов`язок підприємств та їх філій щодо залучення представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю, а не обов`язку філій підприємства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання ними нормативу працевлаштування інвалідів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що факт подання Філією звітності з ПДФО та ЄСВ не свідчить про ведення Філією окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності, а також не відносить Філію до підприємств, установ чи організацій, які за Законом № 875-XII є суб`єктами по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки ПрАТ «ЗАВОД «ФРЕГАТ», як головним підприємством, в повному обсязі виконаний визначений Законом №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги Фонду.

Водночас, суд відхиляє доводи апелянта, що він не був повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки зазначені твердження спростовуються довідкою про доставку ухвали 04 квітня 2024 року до кабінету відповідача у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» (а.с. 44).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» про стягнення 96 362, 45 грн. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко