Ухвала

від 17.10.2024 по справі 2-1952/11

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1952/11

Провадження № 6/204/388/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Прокредит Банк», ОСОБА_2 , Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

До суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013 року на виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованості по кредитному договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року; зобов`язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений постановою від 02.08.2013 року Чечелівським ВДВС у м. Дніпрі у рамках ВП № 39173434, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 2363448, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.08.2013 року у розмірі 14057,72 грн. В обґрунтування заяви вказано, що 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Прокредит Банк», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 12.14386. Відповідно до п.1.1 кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10500,00 доларів США на строк користування 12 місяців із сплатою відсотків у розмірі 17% річних. Цього ж дня, 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Прокредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12.14386-ДПІ, згідно якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Кредитором відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року в повному обсязі цих зобов`язань. У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк» посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року, звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителя 140 577 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором з урахуванням відсотків та пені. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року, первісний позов ПАТ «Прокредит Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Прокредит Банк» 140 577 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року, з яких: 27 477 грн. 60 коп. - заборгованість із капіталу, 9860 грн. 66 коп. - заборгованість зі сплати процентів за - користування кредитом, 103 238 грн. 99 коп. - пеня. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. На виконання вказаного рішення суду, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська щодо Боржника ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013, що перебував на виконанні Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, виконавче провадження ВП № 39173434. Вказане виконавче провадження закінчено 23.07.2014 р. на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (боржник чи маи?но не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Повторно виконавчий документ Стягувачем АТ «Прокредит Банк» до виконання не пред`являвся. В той же час, розглядаючи дану справу, суд має врахувати, що у подальшому при касаційному розгляді справи № 2-1952/11 ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року у справі № 2-1952/11 при новому розгляді справи, у задоволені заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 по кредитному договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року - відмовлено. Вказане судове рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили. Отже, виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013 р., який вже було видано Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із Боржника ОСОБА_1 на користь Стягувача АТ «Прокредит Банк» заборгованості за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року, у загальному розмірі 140 577 грн. 25 коп., є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване.

Представник заявника адвокат Ворон А.І. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше представником було подано заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без участі заявника та його представника, просить заяву задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомили, своїм правом на надання відзиву не скористались.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дану заяву слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, у березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк» посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року, звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителя 140 577 грн 25 коп. заборгованості за кредитним договором з урахуванням відсотків та пені.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року, первісний позов ПАТ «Прокредит Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Прокредит Банк» 140 577 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року, з яких: 27 477 грн. 60 коп. - заборгованість із капіталу, 9860 грн 66 коп. - заборгованість зі сплати процентів за - користування кредитом, 103 238 грн 99 коп. - пеня. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська щодо Боржника ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013, що перебував на виконанні Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, виконавче провадження ВП № 39173434.

Вказане виконавче провадження закінчено 23.07.2014 р. на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (боржник чи маи?но не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

В той же час, при касаційному розгляді справи № 2-1952/11 ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Надалі, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року у справі № 2-1952/11 при новому розгляді справи, у задоволені заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 по кредитному договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року - відмовлено. Вказане судове рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України 2004 року, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі N 824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі N 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене, виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013 р., який було видано Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із Боржника ОСОБА_1 на користь Стягувача АТ «Прокредит Банк» заборгованості за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року, у загальному розмірі 140 577 грн. 25 коп., є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване.

Що стосується вимоги заявника ОСОБА_1 щодо зобов`язання Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений постановою від 02.08.2013 року Чечелівським ВДВС у м. Дніпрі у рамках ВП № 39173434, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 2363448, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.08.2013 року у розмірі 14057,72 грн., - то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню …, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Таким чином, вимога про зобов`язання Органу державної виконавчої служби зняти арешт із його майна, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.08.2013 року, а також інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, заявлена ОСОБА_1 передчасно.

Крім того, заявлені вимоги про зобов`язання державного виконавця скасувати арешт майна боржника є способом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця, які мають самостійний порядок судового оскарження, визначений розділом VII ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 158, 182-183, 223, 247, 257, 258-261, 352-355 432 Цивільного процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Прокредит Банк», ОСОБА_2 , Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню, -задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2/1952/11 від 09.07.2013 на виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованості по кредитному договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Самсонова