Рішення

від 06.11.2024 по справі 638/7944/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/7944/24

Провадження № 2/638/4070/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Почерніної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області про встановлення факту батьківства, -

встановив:

Представник ОСОБА_1 адвокат Лаленков Сергій Михайлович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області в якому просить встановити факт батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та внести зміни до актового запису №67 складеного 26 квітня 2004 року Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області, зазначивши відомості про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що мати позивача, ОСОБА_3 , проживала разом з 2003 по 2016 рік з ОСОБА_2 , не перебували в зареєстрованому шлюбі. В свідоцтві про народження позивача в графі батько записан ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00016717455 від 02.06.2016 р. відомості про батька зазначені за вказівкою матері. Під час повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України, ОСОБА_2 став на захист Батьківщини, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув поблизу села Новомаркове Бахмутського району Донецької області. ОСОБА_2 ставився до позивача як до рідного сина, але про те що він є білогичним батьком позивачу стало відомо від його матері ОСОБА_3 напередодні початку війни, в січні 2023 року. Встановлення факту батьківства необхідно позивачу для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки він навчається на денній формі навчання в «Електромеханічному фаховому коледжі» Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова», що підтверджується відповідною довідкою від 16.10.2023 № 263. На підставі вищевикладеного до суду подано позов.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.05.2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.07.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника надійшла заява про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої сторони у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст.83 ЦПК Українине було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в Донецькій області Бахмутського району в с. Новомаркове, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 статті 135 СК України №00016717455 вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 записана ОСОБА_3 а батьком ОСОБА_4 .

Зокрема, з роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.130 СК України, за якою в разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу, якою визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Передумовою звернення до суду із позовом про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення нормстатті 130 СК Українисвідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимогЦПК України(стаття 128 СК України).

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четвертастатті 4 ЦПК України).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правовівисновки викладеніу постановахВерховного Судувід 21березня 2018 року в справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №225/6301/15-ц, від 12 грудня 2019 року в справі №562/1155/18, від 17 лютого 2021 року в справі №373/2257/18.

Позивачем до суду не було подано клопотання про виклик будь-яких свідків.

Для з`ясування факту батьківства також необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(далі ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 травня 2009 року в справі «KALACHEVA v. RUSSIA», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьоїстатті 89ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно достатті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу.

В рамках судового розгляду позивачем не було заявлено клопотання про призначення судово-біологічної експертизи, тож така експертиза не була проведена.

Наданий позивачем висновок експерта №1004-МГ за результатами проведення судово-медичної екпертизи зразка крові загиблого ОСОБА_2 та зразків букального епітелію ОСОБА_1 згідно якого вірогідніть батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 ймовірна та становить не менше 99,9999%, не відповідає визначеним ст.102 ЦПК України вимогам до висновку експерта, положенням Закону України «Про судову експертизу» та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, оскільки в цьому висновку не зазначено, щоексперт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Будь-яких інших клопотань про витребування доказів, що свідчать про кровну спорідненість ОСОБА_2 з дитиною, про повторне призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи іншій експертній установі заявник та його представник не заявляли.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити за недоведеністю.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області про встановлення факту батьківства відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: