Рішення

від 05.11.2024 по справі 638/11107/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11107/24

Провадження № 2/638/4766/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05.11.2024 м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді Штих Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Василенко А. А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області в якому він просив визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання рішення суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла в селі Оскіл, Ізюмського району, Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Оскіл, Ізюмського району, Харківської області померла ОСОБА_2 , яка 04 липня 2006 року, склала заповіт, тобто особисте розпорядження на випадок своєї смерті, яким заповіла все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право, позивачу. Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємець за заповітом, позивач, не зміг своєчасно скористатися своїм правом на прийняття спадщини через сукупність обставин, а саме: ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 під час тимчасової окупації російською федерацією с. Оскіл, Ізюмського району, Харківської області. Про смерть ОСОБА_2 позивач був оповіщений лише 14 грудня 2023 року співробітником комунальної установити Оскільський психоневрологічний інтернат Коваленко Тетяною. 20 грудня 2023 року позивач отримав свідоцтво про смерть (повторно) ОСОБА_2 та невідкладно звернувся до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова С.Ю. з метою подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 , але 28 грудня 2023 року отримав постанову № 16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропустив строк, що встановлений законом для прийняття спадщини.

Наведені обставини змусили позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

Від відповідача відзиву не надходило.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року витребувано у приватного нотаріусаІзюмського районногонотаріального округуХарківської областіЧистова СергіяЮрійовича належним чином завірену копію спадкової справи у повному обсязі, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином.

Позивач надав заяву про слухання справи без його участі, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не сповістив.

Також відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Оскіл, Ізюмського району, Харківської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно), виданого Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_1 від 20 грудня 2023 року.

Смерть ОСОБА_2 була зареєстрована лише 04 січня 2023 року про що складений відповідний актовий запис № 08 Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції одразу після відновлення необхідних для отримання свідоцтва про смерть документів та початку роботи Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується відповіддю від 18 квітня 2024 року № 137/06-01/ВС комунальної установити Оскільський психоневрологічний інтернат.

14 грудня 2023 року співробітником комунальної установити Оскільський психоневрологічний інтернат Коваленко Тетяною було здійснено оповіщення позивача про смерть його сестри ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується також відповіддю від 18 квітня 2024 року № 137/06-01/ВС комунальної установити Оскільський психоневрологічний інтернат.

Після повідомлення про смерть ОСОБА_2 , позивач звернувся до Ізюмського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області з заявою щодо повторної видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Після отримання 20 грудня 2023 року свідоцтва про смерть (повторно) ОСОБА_2 , позивач, звернувся до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова Сергія Юрійовича з метою подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 від 04 липня 2006 року.

Приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим Сергієм Юрійовичем була розглянута подана 28.12.2023 року заява позивача, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла шістнадцятого березня дві тисячі двадцять другого року.

Відповідно до постанови № 16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим Сергієм Юрійовичем було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене нерухоме майно, оскільки позивач пропустив строк, що встановлений законом для прийняття спадщини. Згідно пункту 1 статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Пунктом 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, від вважається таким, що не прийняв спадщину. Позивач на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За даними перевірки Спадкового реєстру стосовно спадкодавця встановлено, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75297232 від 28.12.2023 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла шістнадцятого березня дві тисячі двадцять другого року, не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С. І., зареєстрований в реєстрі за номером 2967, тобто особисте розпорядження на випадок своєї смерті, яким заповіла: «все моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що я за законом буду мати право, я за заповідаю ОСОБА_1 .».

Позивач є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , виданого Ізюмським районним бюро РАГС від 28 лютого 1939 року; копією запису акту про народження № 202 від 28 лютого 1939 р. ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про народження (повторно) ОСОБА_1 , виданим м. Ізюм РАГС Харківська область, серія НОМЕР_3 від 25 серпня 1953 року; копією посвідки про шлюб ОСОБА_4 та ( ОСОБА_5 , виданої Ізюмським районним бюро РАГС від 27.06.1938 року; копією запису акту про шлюб № 179 від 27.06.1938 року та архівними довідками від 30.05.2024 року № 01-44/1165, від 30.05.2024 року № 01-44/1166.

Батьки ОСОБА_2 : мати ОСОБА_6 - померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим відділом реєстрації актів громадського стану Ізюмського міського управління юстиції Харківської області від 21 березня 2001 року, серія НОМЕР_4 , батько: ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим м. Ізюм Харківської області, відділ реєстрації актів громадського стану від 13 вересня 1995 року, серія НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала, дітей не мала.

Відповідно до довідки від 12.03.2024 року № 87/12-01, виданої Комунальною установою Оскільський психоневрологічний інтернат підопічна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно перебувала на повному держаному утримані в Комунальній установі Оскільський психоневрологічний інтернат з 20.12.2017 року по 18.03.2022 року та була зареєстрована за місцем розташування установи: АДРЕСА_2 ).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 17 вересня 2022 року.

Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України N 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено до 10 листопада 2024 року.

З 06.03.2022 року по 12.09.2022 року с. Оскіл, Оскільської сільської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області було тимчасово окуповане російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами).

З 12.09.2022 року по 24.09.2022 року проводились бойові дії в с. Оскіл, Оскільської сільської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами).

Також, з 01.04.2022 року по 08.09.2022 року м. Ізюм Ізюмської міської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області було тимчасово окуповане російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами).

З 24.02.2022 року по 01.04.2022 рок та з 08.09.2022 року по 11.09.2022 року в м. Ізюм Ізюмської міської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області проводились бойові дії, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами).

Під час тимчасової окупації, проведення бойових дій та в подальшому мобільний зв`язок був відсутній як в м. Ізюм, Харківського району так і в с. Оскіл, Оскільської сільської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області. Робота всіх органів, організацій та установ, в тому числі державної нотаріальної контори та приватних нотаріусів на тимчасово окупованій території, території проведення бойових дій та в подальшому не здійснювалась.

Оповіщення родичів, померлих під час активних бойових дій на території Оскільської ОТГ підопічних установи, - проводилось за наявними у особових справах підопічних відомостей про родичів у телефонному режимі після деокупації с. Оскіл Ізюмського району Харківської області у період з листопада-грудня 2022 року та після відновлення та оформлення свідоцтва про смерть підопічних з січня по березень 2023 року фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_7 . 14 грудня 2023 року ОСОБА_7 , співробітник комунальної установити Оскільський психоневрологічний інтернат повідомила позивача про смерть його сестри - ОСОБА_3 . Повідомити родичів померлої ОСОБА_2 завчасно було не можливо через відсутність зв`язку, спричиненого активними бойовими діями на території Оскільської ОТГ, тимчасовою окупацією с. Оскіл Ізюмського району Харківської області та ліквідації наслідків вказаних раніше подій (відсутність електроенергії в установі, руйнації та пошкодження будівель та споруд установи, знищення та розкрадання окупаційними військами рф матеріально-технічної бази, документів, що підтверджується відповіддю від 18 квітня 2024 року № 18 комунальної установи Оскільський психоневрологічний інтернат.

20 грудня 2023 року позивач отримав свідоцтво про смерть (повторно) ОСОБА_2 .

Позивач, спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 28 грудня 2023 року, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом щодо спадкового майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , враховуючи, що інші спадкоємці: мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_4 - померли.

Свобода заповіту є фундаментальним принципом спадкового права.

Вочевидь склавши заповіт на користь позивача у 2006 році та не змінивши і не скасувавши його до моменту смерті у 2022 році, ОСОБА_2 чітко висловила свою волю щодо розпорядження належним їй майном.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22.

У постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/21238/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність свідоцтва про смерть спадкодавця унеможливила вчасне звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

За таких обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, є поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутність у позивача з об`єктивних причин свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , були безумовними перешкодами для подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Слід зазначити, відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згідно з якою практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Так, право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions).

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/42165/17-ц від28 жовтня 2019 року.

Крім того, норми європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивача права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З оглядуна викладене,суд дійшоввисновку,що позивач ОСОБА_1 пропустивстрок дляприйняття спадщиниз наступнихпричин:у зв`язкуіз введеннямна територіїУкраїни воєнногостану таведенням бойовихдій україні,тимчасовою окупацієюта бойовимидіями натериторії с.Оскіл там.Ізюм Ізюмськогорайону,Харківської області, відсутністю до 14.12.2023 року інформації про смерть ОСОБА_2 та у зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Отже всі зазначені обставини у сукупності, на думку суду, мали своїм наслідком пропущення строку для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини в період строку, визначеного законом, тобто існували об`єктивні, істотні труднощі, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Завданням цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в позові наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для позивача ОСОБА_1 щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у два місяці, який є достатнім строком, перебіг якого рахується з дня набрання судовим рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання рішення суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла в селі Оскіл, Ізюмського району, Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2024 року.

Суддя: Т. В. ШТИХ