Рішення

від 06.11.2024 по справі 127/19242/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/19242/24

Провадження № 2/127/2637/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 24 січня 2024 року позивач набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири, посвідченого 24.01.2024 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області за р. №1-61. Того ж дня право власності за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У січні 2024 року позивач звернулась до відповідача для переоформлення на себе особового рахунку № НОМЕР_1 на оплату житлово-комунальних послуг з управління будинком. Однак, тоді їй стало відомо, що на даному особовому рахунку обліковується заборгованість попередніх власників квартири, станом на 01.01.2024 року на загальну суму 10990,43 грн. Вказала, що вона є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються відповідачем, з моменту набуття права власності на житло, тобто з 24.01.2024 року. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням зробити перерахунок та виключити з особового рахунку заборгованість попередніх власників квартири. 01.05.2024 направила відповідачу заяву про виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників за послуги з управління будинком в розмірі 10990,43 грн, яка виникла до 24 січня 2024 року, однак відповідач відмовляється у добровільному порядку виключити заборгованість попередніх власників та продовжує враховувати дану заборгованість при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом, у якому, з врахуванням нарахованої відповідачем заборгованості за 23 дні січня 2024 року, просила зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до 24 січня 2024 року з управління будинком в сумі 11120,07 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу.

Представником ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» подано відзив на позовну заяву, у якому вказали, що між відповідачем та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , було укладено договір №294 від 01.06.2019 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Позивач є власником кв. АДРЕСА_1 . У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника, таким чином позивач набув обов`язків передбачених ч. 1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у тому числі обов`язку своєчасної сплати за житлово-комунальні послуги. На думку відповідача, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість за послугу з управління багатоквартирним будинком, так як це не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Крім того, зазначили, що списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено, а тому така заборгованість зазначається в особовому рахунку позивача. На підставі викладеного, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому остання зауважила, що заборгованість по сплаті комунальних послуг, яка виникла після 24.01.2024 року не є предметом позову та позовних вимог не стосується. До отримання в дар квартири, позивач не була власником цього житла, а також не отримувала, як споживач послуги, які надавав відповідач з управління будинком, в якому знаходиться належна їй з 24.02.2024 року квартира. Також позивач не вчиняла правочинів щодо зобов`язання сплати боргу по оплаті послуг з управління будинком попередніх власників квартири. Діючим законодавством не передбачено обов`язку набувача житла сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обговорено в договорі, згідно з яким нерухомість перейшла у власність. На підставі викладеного, вважає, що заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та не аргументованими, тому позовна заява підлягає задоволенню.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24 січня 2024 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування квартири, посвідченого 24.01.2024 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області зареєстрованим в реєстрі за №1-61.

24 січня 2024 року право власності за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна:2865436605020 (номер відомостей про речове право:53412899), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 24.01.2024 року, індексний номер витягу 363007584.

Згідно відомостей Єдиного рахунку за надані житлово-комунальні та інші послуги за особовим рахунком: АДРЕСА_3 за січень 2024 року, станом на 01.01.2024 року за управління будинком ТОВ «ЖЕО» рахується заборгованість 10990,43 грн. та нараховано за 01/2024 174,43 грн.

01.05.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою у якій просила виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до 24 січня 2024 року, зокрема за управління будинком в сумі 10990,43.

Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 власник кв. АДРЕСА_1 , Договір №1-61 від 24.01.2024 року.

Між ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , укладено договір №294 від 01.06.2019 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз вимог даного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини першої статті 5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з пунктами 5, 12 статті 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується позивачем щомісячно на підставі затверджених у встановленому порядку цін/тарифів з урахуванням показників приладів обліку або по затвердженим нормам споживання. Складові нарахованих платежів зазначені в повідомлені на оплату окремими рядками.

Таким чином ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» є надавачем послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 за договором №294 від 01 червня 2019 року.

24 січня 2024 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування квартири, посвідченого 24.01.2024 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області зареєстрованим в реєстрі за №1-61.

З матеріалів справи вбачається, що Договір дарування квартири, посвідчений 24.01.2024 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області зареєстрований в реєстрі за №1-61, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди ОСОБА_1 на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Крім того, відповідно до положень статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує, зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Проте, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 200/14925/15-ц (провадження № 61-13874св18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 6 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20.

З договору дарування квартири, посвідченого 24.01.2024 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області зареєстрованого в реєстрі за №1-61, вбачається, що ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Таким чином, позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за управління будинком попереднього власника вказаної квартири, а тому на нього не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попередньому власнику до 24 січня 2024 року, тобто до укладення позивачем договору дарування квартири.

Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного рахунку за надані житлово-комунальні та інші послуги за особовим рахунком: АДРЕСА_3 за січень 2024 року, станом на 01.01.2024 року за управління будинком ТОВ «ЖЕО» рахується заборгованість 10990,43 грн. та нараховано за 01/2024 174,43 грн.

Таким чином, по особовому рахунку № НОМЕР_1 , обліковується заборгованість попередніх власників квартири, станом на 01.01.2024 року на загальну суму 10990,43 грн, при цьому, з врахуванням нарахованої відповідачем заборгованості за 23 дні січня 2024 року, заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до 24 січня 2024 року з управління будинком складає 11120,07 грн. Розмір вказаної заборгованості не заперечується та не спростований відповідачем.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про те, що діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попереднього власника квартири за отримані ним раніше житлово-комунальні послуги, який повністю узгоджується із сталою практикою Верховного Суду та подібні висновки висловлені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №686/6276/19, провадження № 61-3604св20, постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №522/19127/18, провадження № 61-20547св19.

Доводи позивача є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем. При цьому задоволення цих вимог унеможливить виставлення відповідачем рахунків на суму зазначеного боргу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами.

Позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №14/2024 від 29 квітня 2024 року, акт приймання передачі наданих послуг №1 від 16.08.2024 року на суму 5000,00 грн з детальним описом робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 16.08.2024 року на 5000,00 грн. За змістом умов договору про надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказуючи, що вони не відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їх розміру, їх розмір є неспівмірним із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг. Зазначає, що справа не є складною, а тому слід відмовити в стягненні цих витрат.

Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи. Разом з тим, суд враховує, що до складу наданих послуг входить складання заяви до ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» (вартість 500,00 грн), яка в межах цієї справи не подавалася. Крім того суд враховує, що справа дійсно є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11, 14, 15, 16, 319,322,382,509,901ЦК України,27,49,60,64,95,133,134,174,175ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» (код ЄДРПОУ 38512116) виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до 24 січня 2024 року з управління будинком в сумі 11120,07 грн (одинадцять тисяч сто двадцять гривень сім копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» на користь держави 1211,00 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» на користь ОСОБА_1 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», код ЄДРПОУ 38512116, місцезнаходження: вул. Генерала Арабея, 2-А, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна