Рішення

від 04.11.2024 по справі 713/2248/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/2248/24

Провадження №2/713/434/24

РІШЕННЯ

іменем України

04.11.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району , Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини з батьком-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району , Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини з батьком .

У позові вказував, що 31.05.2010 року уклав шлюб з ОСОБА_2 .

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 24.05.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області (додається).

Спільне життя з відповідачкою не склалося, і рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.01.2014 року шлюб між ними розірвано.

Дане рішення не оскаржувалося і набрало законної сили 10.02.2014 року, а тому встановлені ним обставини відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Однак через деякий час після розірвання шлюбу відповідачка повернулася до нього і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_4 .

Проте спільне життя з відповідачкою знову ж таки не склалося, що привело до фактичного припинення будь яких відносин. Відповідачка забрала їх молодшого сина ОСОБА_4 та перейшла з ним проживати на квартиру, адресу якої відмовляється повідомляти.

Старший син, ОСОБА_3 , залишився проживати з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 року по цивільній справі №713/1693/22 задоволено позов до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про визначення місця проживання дитини.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем мого проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дане рішення набрало законної сили 07.11.2022 року, а тому встановлені ним обставини відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно копії довідки Центру надання адміністративних послуг Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №05-16/501 від 13.05.2024 року - за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: він, його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №41, складеного 10.05.2024 року, - комісія у складі начальника Служби у справах дітей Вижницької міської ради Олексюк О.В. та начальника соціального відділу ОСОБА_6 , провела обстеження сім`ї в АДРЕСА_1 та встановила, що у склад його сім`ї входять: мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Умови проживання сім`ї хороші. Малолітній ОСОБА_7 проживає разом з ним. Він має окрему кімнату, облаштовану спальним місцем, робочим столом та куточком для відпочинку. Сезонний одяг та взуття наявні.

Він, ОСОБА_1 займається вихованням, здоров`ям та утриманням малолітнього сина ОСОБА_7 .

Умови проживання відповідають інтересам дитини.

Він офіційно не працює, однак постійно працюю по найму та виконую оздоблювальні роботи на будівництвах, що достовірно знає відповідачка і не буде заперечувати.

Вказують, що встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини не породжує спір про право, а має для нього важливе юридичне значення, оскільки:

- підтвердить та юридично закріпить статус «одинокого батька»;

- надасть можливість виконати вимоги ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на підставі п.4 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Іншого порядку встановлення даного факту законодавством України не передбачено, а про необхідність надання саме «рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини» міститься пряма вказівка в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме - що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач позов підтримав , просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні вказувала, що також надає допомогу , купляє продукти харчування , хоча і не проживає з дитиною.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Вижницької міської ради в адресованій суду заяві просили розглядати справу у їх відсутність . При ухваленні рішення покладаються на розсуд суду .

Суд, заслухавши доводи сторін , вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2010 року сторони уклали шлюб , який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис №24.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 24.05.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.01.2014 року шлюб між сторонами розірвано.

Однак через деякий час після розірвання шлюбу відповідачка повернулася до позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 ,

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 року по цивільній справі №713/1693/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про визначення місця проживання дитини.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем мого проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 . Дане рішення набрало законної сили 07.11.2022 року,

Згідно копії довідки Центру надання адміністративних послуг Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №05-16/501 від 13.05.2024 року - за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає без реєстрації).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №41, складеного 10.05.2024 року, - комісія у складі начальника Служби у справах дітей Вижницької міської ради Олексюк О.В. та начальника соціального відділу Романчук Я.Я., провела обстеження сім`ї позивача в АДРЕСА_1 та встановила, що у склад сім`ї входять: мати позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; та його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Умови проживання сім`ї хороші. Він має окрему кімнату, облаштовану спальним місцем, робочим столом та куточком для відпочинку. Сезонний одяг та взуття наявні.

Згідно довідки Вижницького опорного ліцею імені Юрія Федьковича Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №78 від 03.06.2024 року, - син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у даному закладі з першого класу по даний період включно. Зарекомендував себе, як працелюбний, уважний учень. Навчається на середньому та достатньому рівні. Щирий, товариський.

За період навчання постійно цікавлюся шкільним життям сина. ОСОБА_7 завжди охайний, має кошти на харчування. Він приділяє належну увагу вихованню і навчанню сина. Систематичне слідкую за станом здоров`я ОСОБА_7 . Пропусків уроків без поважних причин син не має .

Згідно характеристики виконавчого комітету Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №02-18/747 від 29.05.2024 року, - за час мого проживання в місті Вижниця скарг на позивача не надходило.

При вирішенні позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини суд застосовує такі норми права.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст.1 СК України).

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст.150-151 СК України.

Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст.25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.30).

Відповідно до ч.2 ст.15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Проте у силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою для можливості встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, є встановлення юридичного факту або декількох, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється, а також доведення самостійного утримання дитини виключно батьком.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі твердження в силу статті 141 СК України, суд розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Разом з тим, останній не надав суду доказу, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Оскільки ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав, щодо свого сина ОСОБА_3 , вона зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї, як на матір, вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує сина.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Тому з огляду на викладене, зважаючи на те, що позивач не довів, що матір неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини, а тому його вимога викладена у позові про встановлення факту, що має юридичне значення є необґрунтована та доказово не підтверджена жодними доказами, а отже до задоволення не підлягає.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.1, 14, 15, 121, 141, 150-151, 157, 164 СК України, ст.ст.4, 15, 16, 25, 30 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району , Чернівецької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини з батьком, - відмовити .

Складання повного тексту рішення відкладено на строк десять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району , Чернівецької області , юридична адреса: вул. Українська, 34, м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область.

Суддя Антоніна КИРИЛЯК