Рішення

від 05.11.2024 по справі 308/14138/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14138/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючоїсудді Наумової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Передерій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 30.05.2017 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №1948.

У договорі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини.

30.05.2017 рішенням Ужгородської міської ради №681 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1611 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:21:001:0064) для садівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови строком на 3 роки до 30.05.2020.

Відповідно до пункту 1 даного договору сторони погодили, що предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2 .

Факт передання в оренду земельної ділянки (2110100000:21:001:0064) підтверджується актом прийому-передачі, який сторонами був підписаний одночасно з договором оренди землі №1948 від 30.05.2017.

Відповідно до витягу Держгеокадастру із технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки №39 від 25.04.2017 нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки площею 0,1611 га становила 864 285,39 грн.

Згідно з пунктом 10 договором орендна плата вноситься орендарем у грошовій сумі та становить 25 928,56 грн. на рік та 2160,71 грн. на місяць.

Пунктом 8 даного договору сторонами було визначено, що строк дії договору до 30.05.2020.

Представник позивача зазначає, що пунктом 40 договору сторонами обумовлено, що орендар взяв на себе наступні зобов`язання: сплатити плату фактичне використання землі у період з 14.07.2016 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору.

Пунктом 22 договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

Однак, станом на дату підписання позову, всупереч досягнутим домовленостям, жодних дій щодо повернення землі орендарем не здійснено, про що також свідчать відомості з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 по АДРЕСА_1 , наявне нерухоме майно адміністративний корпус, яке з 12.02.2014 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Наявність нерухомого майна підтверджує постійне використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, відтак з січня 2020 року по травень 2023 року нарахування орендної плати здійснювалося за фактичне використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до п. 30 договору оренди землі №1948 від 30.05.2017.

Водночас, обов`язок відповідача із внесення плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 на підставі договору оренди землі №1948 від 30.05.2017 існує по даний час.

Відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за весь час користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 на у мовах оренди, припинення договору оренди не припиняє обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати.

Припинення дії договору оренди землі №1948 від 30.05.2017 не ототожнюється з фактом припинення невиконаних обов`язків у ОСОБА_1 за даним договором, оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за оренду.

Зважаючи на наявність заборгованості, оскільки рахунки добровільно не було оплачено, з метою вирішення справи в позасудовому порядку, Департаментом міської інфраструктури надіслано відповідачу листи №25.01-13/89 від 10.07.2018, №32.01-13/172 від 02.09.2021 та №30.01-13/24 від 14.02.2023 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору. До зазначених листів позивачем було додано розрахунки заборгованості по орендній платі. Однак відповідач на вказане належним не відреагував, борг не погасив, що змусило Департамент звертатися до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за весь час користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 на умовах оренди, припинення договору оренди не припиняє обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати.

Статтею 96 ЗК України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма кореспондується відповідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасно внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені в договорі оренди землі, а саме в п. 27 розділу «Інші права та обов`язки сторін» договору оренди землі від 30.05.2020.

Водночас відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності та розрахунку за користування земельною ділянкою та відповідно нехтує терміном, зазначеним в п. 11 Розділу «Орендна плата» договору оренди землі №1948 , який є його істотною умовою.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення наявних зобов`язань, в т.ч. обов`язку повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі та платити плату за фактичне використання земельної ділянки до моменту її повернення.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не повернула земельну пшику, а фактично продовжує нею користуватися.

Департамент міської інфраструктури переконаний, що відповідач, будучи зобов`язаним договірними відносинами, повинен усвідомлювати наслідки нездійснення оплати за договором оренди землі, в т.ч. плати за фактичне використання та самостійно проявляти інтерес щодо стану розрахунків за укладеним між ними договором.

Укладений між сторонами договір, відповідно до ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Також звертає увагу на той факт, що 17.11.2021 на підставі рішення Ужгородської міської ради від №425 від 07.09.2021 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради було перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 30.05.2017 в розмірі 112 356,92 грн. та суму судового збору в розмірі 2684 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.08.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

19.12.2023 від представника відповідача адвоката Ільницького М.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, задоволенню не підлягають, а доводи позовної заяви уваги не заслуговують у зв`язку із наступним.

Представник відповідача зауважує, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Як зазначено у позовній заяві та не оспорюється відповідачем, 30.05.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки №1948 з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064, загальною площею 0,1611 га, для обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2 .

Вказаний договір укладений з огляду на наявність у власності відповідача адміністративного комплексу, як нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064, що також вбачається із тексту договору.

На виконання вказаного договору між позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 30.05.2017.

Згідно з пунктом 8 вказаного договору від 30.05.2017 між сторонами погоджено строк дії такого договору до 30.05.2020.

Своєю чергою, відповідачем на виконання вищевказаного договору щомісячно вносилася орендна плата за користування земельною ділянкою за період дії договору оренди землі, починаючи з травня 2017 року по листопад 2020 року, що зокрема підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості по орендній платі згідно з договором №1948 від 30.05.2017, тобто вищевказана обставина доказуванню не підлягає та не оспорюється позивачем.

В обґрунтування обставини, якими спростовуються доводи позивача, представник відповідача вказує, що договір оренди землі №1948 щодо наведеної вище земельної ділянки укладений 30.05.2017. Згідно з пунктом 8 такого договору строк його дії встановлений сторонами до 30.05.2020. Також згідно з пунктом 34 такого договору дія останнього припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зі згоди власника земельної ділянки (Ужгородської міської ради) відповідач здійснювала по такій земельній ділянці реконструкцію адміністративного корпусу під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення (в межах існуючих фундаментів), готовність якого до експлуатації засвідчується декларацією № ЗК 143151960551 від 15.07.2015.

Вказаний об`єкт згідно з Державним класифікатором будівель та споруд віднесений до будинків багатоквартирних масової забудови (1122.1.)

У відповідності до довідки Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №20-25/247/3 від 03.08.2015 приміщенням у реконструйованому адміністративному корпусі під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 (згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 143151960551 від 15.07.2015) надано адресу АДРЕСА_2 .

Наразі власником такого багатоквартирного будинку є відповідні співвласники, правомочності яких реалізовуються в порядку визначеному Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Так, вказана земельна ділянка фактично перейшла у постійне користування співвласників багатоквартирного будинку, у зв`язку із закінченням дії вказаного договору в силу положень пункту 34, яким регламентовано що дія договору припиняється із закінченням строку на який його було укладено, Відповідач припинила сплату орендної плати за вказаним договором у зв`язку з фактичним припиненням користування вказаною ділянкою та відповідно закінченням строку дії такого договору.

Відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064, починаючи з травня 2020 року в користуванні ОСОБА_1 фактично не знаходиться.

Вказане свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем претензій.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем у тексті такої наведені неправдиві відомості та викривлені факти щодо обставин укладеного між сторонами договору.

Так, в тексті позовної заяви позивачем відображено, що орендар, тобто відповідач, систематично не сплачував орендну плату.

Натомість вищевказане спростовується зокрема розрахунком заборгованості, який самим же позивачем і долучено до позовної заяви. З вказаного розрахунку зокрема вбачається, що відповідачем оренда плата вносилася стабільно, та навіть неодноразово здійснювалися передплата за даним договором, тобто відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати виконував сумлінно та в повному обсязі.

Крім того, в тексті позовної заяви позивачем зазначено, що не дивлячись на закінчення строку дії договору 30.05.2020, орендована земельна ділянка по теперішній час перебуває у користуванні відповідача.

Однак, позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявами про поновлення чи продовження договору оренди №1948 від 30.05.2017 чи про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 на новий термін у зв`язку з закінченням його дії, або ж факти, відомості чи докази, що відповідач продовжив господарювати по землі.

Сторонами визначено, що предметом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064, загальною площею 0,1611 га, для обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2 .

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі (пункт 21 договору).

За актом приймання передачі земельної ділянки від 30.05.2017 відповідачем прийнята земельна ділянка площею 1611 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 .

За умовами пункту 8 договору такий діє до 30.05.2020. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 34 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Із матеріалів справи, позовної заяви та даного відзиву слідує, що за час дії договору у відповідача заборгованість за орендними платежами не виникала, натомість сам договір припинив свою дію та не був поновлений сторонами.

Абзацом 9 пункту 30 договору оренди сторони поклали на орендаря обов`язок здійснити плату за фактичне використання земельної ділянки до моменту її повернення. При цьому визначили, що плата за таке користування вноситься у розмірі, що визначені договором.

Пунктом 19 договору окреслено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення.

Згідно з пунктом 21 договору передача земельної ділянки орендарю (тобто відповідачу) здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.

Представник відповідача наголошує, що він не є господарюючим суб`єктом у даних правовідносинах, свого балансу чи бухгалтерського обліку не веде.

Поза тим, положення пунктів 22-24 договору не містять вказівки на механізм повернення земельної ділянки позивачу (як орендодавцю), а тим паче вказівку, що таке повернення має здійснюватися за актом приймання-передачі.

Як наслідок, системне трактування сукупності наведених вище умов договору та положень законодавства дозволяє зробити висновок, що припинення права оренди землі, припинення дії договору, навіть за відсутності складеного між сторонами акту приймання-передачі ділянки, за яким її повернуто, може свідчити про повернення ділянки орендодавцю (позивачу).

У спірних правовідносинах такий висновок є допустимим, позаяк відповідач втратила (в силу демонтажу в ході реконструкції) право власності на адміністративну будівлю (об`єкт реконструкції), відомості щодо якої відображені в пункті 3 договору, під обслуговування якої і формувалася та відводилася земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064, загальною площею 0,1611 га, згідно з наведеним в пункті 19 договору проекту землеустрою.

Відтак, після закінчення терміну дії договору/строку оренди, не бажаючи продовжити чи пролонгувати строк дії договору оренди, оскільки така земельна ділянка фактично перейшла у постійне користування співвласників багатоквартирного будинку, відповідач з будь-якими заявами чи листами на предмет продовження, поновлення чи укладення нового договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 до позивача не зверталася.

Натомість позивач ігнорує вказані обставини, хоч із матеріалів справи та виданої структурним підрозділом Ужгородської міської ради декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЗК143151960551 від 15.07.2015 чітко вбачається поінформованість позивача про характер і тип забудови земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:21:001:0064, створення на цій ділянці нового об`єкту нерухомого майна, фактичну втрату відповідачем права на користування такою ділянкою.

В подальшому, вищезазначена земельна ділянка послідовно перейшла у фактичне користування співвласників багатоквартирного житлового будинку, де знаходиться і наразі.

Таким чином, за відсутності передбаченого договором обов`язку орендаря, повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, припинення іншого речового права оренди, відсутності нерухомості відповідача на такій ділянці, не можна достовірно стверджувати про прострочення відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення ділянки, продовження перебування останньої у володінні відповідача, а також наявності обов`язку сплачувати за її фактичне користування.

Натомість, доводи позивача фактично зводяться до наявності правових підстав для стягнення коштів за фактичне користування об`єктом оренди.

Разом з тим, такі доводи слід відхилити, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними обставинами.

Позивачем всупереч частини другої статті 19 Закону України «Про оренду землі», умов договору оренди від 30.05.2017, обставин введення в експлуатацію багатоквартирного будинку, відсутності фактичних доказів користування ОСОБА_2 земельної ділянки за спірний період, з урахуванням того, що відповідач реально припинив користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 після 31.05.2020, заявлені необґрунтовані позовні вимоги.

Сукупність наведених вище заперечень дозволяє прийти до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі наведеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в повному обсязі та стягнути з Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради всі понесені в зв`язку із розглядом даної справи судові витрати відповідача, включаючи витрати, пов`язані із наданням (оплатою) правової (правничої) допомоги.

22.12.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданої йому для забудови земельної ділянки, оскільки такої умови не передбачено укладеним між нами договором чи законом. Факт припинення користування ділянкою, як подія, може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі прав на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на ділянку в порядку, встановленому статтями 41 та 42 ЗК України. При цьому предметом даного позову є стягнення заборгованості по орендній платі, а не дострокове припинення договору оренди чи його розірвання. Департамент міської інфраструктури наполягає на тому, що повернення земельної ділянки не може відбуватися в односторонньому порядку, оскільки для документальної фіксації факту повернення земельної ділянки необхідно підписати та скласти двосторонній акт приймання-передачі об`єкту оренди. Сам по собі акт приймання-передачі містить ознаки первинного документа у розрізі податкового, фінансового та господарського законодавства. Саме підписаний між сторонами акт приймання-передачі підтверджує волевиявлення сторін, а також породжує юридичні наслідки, від котрих залежать подальші дії сторін. З урахуванням наведеного, Департамент міської інфраструктури переконаний, що ОСОБА_1 , не виконавши обов`язку щодо повернення орендованої земельної ділянки, після завершення дії договору оренди землі зобов`язана сплатити плату за її фактичне використання на умовах, що визначені договором оренди землі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, проте подав до суду заяву, згідно з якою просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.05.2017 рішенням XIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради №681 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», а саме пунктом 1.3 відповідачу ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:21:001:0064) площею 0,1611 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 та передано її в оренду строком на 3 роки до 30.05.2020 (а.с. 10).

На підставі даного рішення між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №1948 від 30.05.2017 (а.с. 11-16).

Факт передання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:21:001:0064) підтверджується актом прийому-передачі, який сторонами був підписаний одночасно з договором оренди землі №1948 від 30.05.2017 (пункт 21 договору) (а.с. 18).

Відповідно до витягу відділу в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №39/0/192-17 від 25.04.2017, станом на 25.04.2017 нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки площею 1611 кв.м. становила 864 285,39 грн. (а.с. 28).

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі строк дії договору до 30.05.2020. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій сумі та становить 25 928,56 грн. на рік (пункт 10 договору оренди землі).

Згідно з пунктом 11 договору оренди землі орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 2160,71 грн., але протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення (у поточному році) має бути сплачена у розмірі, визначеному пунктом 10 договору.

Пунктом 22 договору оренди землі визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 30 договору оренди землі сторонами було врегульовано питання, що у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін, орендар зобов`язаний здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №336987980 від 26.06.2023) та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:21:001:0064 по АДРЕСА_1 , наявне нерухоме майно адміністративний корпус, загальною площею 2219,20 кв.м., яке з 12.02.2014 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 23, 24, 49).

Згідно з розрахунком заборгованості по орендній платі заборгованість орендаря ОСОБА_1 за договором оренди землі №1948 від 30.05.2017 станом на 26.06.2023 становить 112356,92 грн. основного боргу. З розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість нарахована за період з травня 2017 року по травень 2023 року. За період з січня 2020 року по травень 2023 року здійснено нарахування згідно з пунктом 30 договору оренди землі (у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін, орендар зобов`язаний здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою) (а.с. 20, 21).

З матеріалів справи вбачається, що Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було направлено на адресу відповідача претензії від 24.01.2022 №30.01-13/41 та №30.01-13/24 від 14.02.2023 з вимогами погашення боргу, який виник внаслідок порушення умов договору. До зазначених претензій позивачем було додано розрахунки заборгованості по орендній платі (а.с. 26-38).

Станом на день розгляду справи суду не надано підтвердження щодо сплати відповідачем заборгованості щодо орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 96 ЗК України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма кореспондується відповідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Матеріалами справи встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 30.05.2020, сторонами не було продовжено строку дії вказаного договору. Відповідач-орендар не повернула земельну ділянку, а фактично продовжувала нею користуватися.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, визначений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України). Правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами ЦК України щодо регулювання договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Так, після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19. Аналогічно така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 904/577/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з вказаного слідує, що позивач звертаючись з даним позовом до суду про стягнення орендної плати обрав невірний спосіб захисту свого права, оскільки після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. У випадку якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки (ч. 2 ст. 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

Така неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі припинення договору, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, суд, встановивши фактичні обставини справи, виходить з того, що договір оренди закінчився, а отже перестав породжувати права та обов`язки щодо стягнення орендної плати після 30.05.2020.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості по орендній платі підтверджується, що заборгованість орендаря ОСОБА_1 за договором оренди землі №1948 від 30.05.2017 станом на травень 2020 року становить 17066,51 грн. основного боргу (а.с. 20).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуваннямвищенаведеного суддійшов висновку пронаявність підставдля задоволенняпозовних вимогчастково,а саме, стягнення із відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості станом, яка існувала на час закінчення строку дії договору оренди землі №1948 від 30.05.2017 (травень 2020 року), в розмірі 17066,51 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 2684 грн., оскільки судовий збір був сплачений позивачем у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 526, 629 ЦК України, ст. ст. 96, 260 ЗК України, ст. ст. 13, 15, 24 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 10, 81, 83, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3 м. Ужгород, Закарпатська область) заборгованість по орендній платі за договором оренди землі № 1948 від 30.05.2017 в розмірі 17066 (сімнадцять тисяч шістдесят шість) гривень 51 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3 м. Ужгород, Закарпатська область) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складенняповного судовогорішення 05 листопада 2024 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Наумова